Тренінг для підлітків. Асертивність.

Семенів Галина Миколаївна, практичний психолог

вищої категорії, Ліцею № 4 м. Івано-Франківська

Тренінг для підлітків

АСЕРТИВНА ПОВЕДІНКА

Володіти собою настільки - щоб поважати інших,

як самого себе, і поводитися з ними так,

як ми бажаємо, щоб з нами поводились,—

ось що можна звати вченням про людинолюбство

Конфуцій

Мета та завдання: удосконалити навички асертивної поведінки, сформувати в учасників практичні навички впевненої поведінки, відпрацювати навички конструктивної взаємодії з однолітками, здатність до регуляції власної поведінки, соціальну рішучість, розвивати вміння приймати рішення, формувати толерантне ставлення до оточуючих.

Методи проведення: міні-лекції, обговорення проблемних питань і групові дискусії, практичні завдання, інтерактивні ігри, мозковий штурм, руханка.

Цільова аудиторія: учні 7-9 класи

Кількість учасників: 18-20 осіб

Тривалість тренінгу: 2 години

Структура тренінгу:

Вступне слово

Добрий день, шановні учасники!

Кожна людина сама створює своє майбутнє, щодня здійснюючи свій вибір. З кожним днем дорослішання ви приймаєте все більше самостійних рішень, встановлюєте власні стан­дарти, за які самі несете відповідальність. Вибір, який робите сьогодні, повинен бути усвідомле­ним, адже його робите саме ви. І цей вибір повинен ба­зуватися на розумінні, що сьогоднішні ваші дії відобра­зяться на всьому вашому майбутньому.

Вправа «Павутинка запитань»

Мета: підготувати учасників до роботи, розвивати вміння короткої самопрезентації, сприяти знайомству учасників.

Метод: фасилітація

Форма організації роботи: групова

Тривалість: 10 хв.

Ресурси: клубок довгої мотузки

Опис. Ведучий пропонує кожному учаснику, перекидаючи іншому клубок, назвати своє ім’я та хобі. Той, намотуючи мотузку на один із пальців, називає своє ім’я та захоплення. Наприклад: «Я – Олена, люблю грати в шахи». Так у колі утворюється «павутинка» з мотузки, що символізує тісний взаємозв'язок між учасниками тренінгу.

Обговорення, зворотна комунікація:

• Чи сподобалась така форма знайомства?

• Що нового ви дізналися один про одного під час виконання цієї вправи?

• Які емоції ви відчували під час виконання вправи?

Вправа «Зоряне небо»

Мета: налаштувати на групову взаємодію та актуалізацію особистісної мотивації до участі у тренінгу, з'ясувати очікування учасників щодо заняття.

Метод: виявлення сподівань.

Форма організації роботи: індивідуальна

Тривалість: 5 хв.

Ресурси: фліпчарт, маркери, стікери (у вигляді «зірочок»), ручки. Опис. Учасники отримують стікери у формі «зірочки» і пишуть свої очікування від тренінгу, потім підходять до фліпчарту, читають вголос та прикріплюють на плакат «Небо».

Вправа «Правила роботи»

Мета: прийняти правила роботи в групі.

Метод: мозковий штурм.

Форма організації роботи: групова

Тривалість: 5 хв.

Ресурси: плакат з правилами роботи.

Опис. Ведучий послідовно зачитує правила, пропонуючи учасникам показати правило невербально (наприклад «бути позитивним» - усміхнутися, «слухати й чути кожного – доторкнутися до вух»), які б відображали його суть.

Орієнтовні правила:

• бути позитивними;

• говорити по черзі;

• бути активними;

• слухати й чути кожного;

• толерантно ставитись один до одного;

• діяти за принципом «тут і зараз».

Обговорення, зворотна комунікація:

• Які труднощі виникли в процесі виконання вправи?

• Для чого ми приймали норми взаємодії?

• Як вони вплинуть на нашу спільну роботу?

Інформація для ведучого. Прийняття групових норм і засвоєння їх учасниками є важливим завданням тренінгу. Норми слугують інструментом управління групою, який допомагає досягнути намічених завдань, водночас сприяють розвитку умінь позитивно взаємодіяти.

Вправа «Екран настрою»

Мета: створити доброзичливу атмосферу, позитивний настрій у групі.

Метод: модерація.

Форма організації роботи: індивідуальна, групова

Тривалість: 5 хв.

Ресурси: картки з ображенням емоцій, плакат «Екран настрою».

Опис. Учасники по колу передають картки з кумедним зображенням емоцій. Кожен учасник запам’ятовує номер картки, на якій намальовано ту емоцію, що відповідає його настрою. Картка, яку обрало більшість, прикріплюється до плакату «Екран настрою». (Зображень може бути декілька).

Обговорення, зворотна комунікація:

• Чому так важливо розпочинати нове діло у гарному настрої?

• Які почуття виникали під час цієї вправи?

Коментар. Гарний настрій – запорука успіху. Коли гарний настрій то будь – яка справа робиться швидко і від цього одержуєш колосальне задоволення. Є така приказка: «зробив діло гуляй сміло», а при хорошому настрої усі справи можна владнати. Тож з гарним настроєм розпочинаємо і ми наше заняття.

Притча «Відро з яблуками»

Мета: усвідомлення важливості толерантності в ставленні до інших людей.

Метод: метафори (робота з притчею), обговорення в групі

Форма організації роботи: групова

Тривалість: 10 хв.

Ресурси: текст притчі

Опис. Ведучий зачитує притчу.

Купив собі чоловік новий дім - великий, гарний - і садок із фруктовими деревами поряд. А у старенькій хатинці неподалік жив заздрісний сусід, який завжди намагався зіпсувати настрій: то сміття викине під ворота, то ще якусь капость витворить. Прокинувся одного разу чоловік у доброму гуморі, вийшов на ґанок, а там - відро з помиями. Узяв він його, помиї вилив, відро вишкріб аж до блиску, назбирав у нього найбільших, стиглих і смачних яблук та й пішов до сусіда. Той, зачувши стукіт у двері, зловтішно подумав: «Нарешті я йому допік.» Відчиняє, сподіваючись на скандал, а чоловік протягає йому відро з яблуками і каже:

- Хто чим багатий, той тим і ділиться!

Обговорення, зворотна комунікація:

• Як гадаєте про що ця притча?

• Яку поведінку демонстрували персонажі притчі?

• Який висновок можна зробити з цієї притчі?

Коментар. Треба ділитися один з одним тільки добром!

«Асертивність. Правила асертивної поведінки та їх використання»

Мета: розширити уявлення учасників про асертивну поведінку, визначити правила асертивної поведінки.

Метод: міні-лекція, перегляд презентації РР.

Тривалість: 5 хв.

Ресурси: міні-лекція (див. додаток А), мультимедійний проектор

Колись Конфуцій сказав: «Володіти собою настільки - щоб поважати інших, як самого себе, і поводитися з ними так, як ми бажаємо, щоб з нами поводились,— ось що можна звати вченням про людинолюбство». Володіти собою може тільки впевнена людина, з адекватним почуттям самооцінки. Таку особу ми можемо назвати асертивною.

Інформація для ведучого. Що ж таке асертивність?

Це слово прийшло до нас з англійської і в перекладі означає «рішучий, напористий». Зазвичай воно вживається в англійській у значенні «впевненість в собі».

Асерт́ивність (англ.assertion) – здатність людини відстоювати свою точку зору, не порушуючи моральних прав іншої людини. Це здатність оптимально реагувати на критику та вміння рішуче говорити собі та іншим «ні», якщо цього вимагають обставини. Асертивність дозволяє зробити свою поведінку гнучкою та дивергентною.

Асертивність - це певний спосіб функціонування.

На сцені життя ми функціонуємо у дуже різних ролях, деякі з котрих граємо як Визнані Актори - почуваємо себе на лаврах, є задоволеними, перебуваємо у добрих стосунках, краще бути не може! Але інші наші ролі ми відіграємо у якості слабеньких акторів - і це власне вони потребують допомоги.

Особливості асертивної поведінки.

1. Здатність захищати й відстоювати власні права й інтереси.

2. Здатність формулювати і відстоювати власну думку, навіть якщо це сполучено з яким-небудь труднощами.

3. Здатність виражати свої почуття і емоції.

Виділяють кілька правил асертивної поведінки, що полягають у тому, щоб: чітко уявляти, чого ви хочете. Якщо людина до кінця не розібралася у власних мотивах, то, навіть якщо вона зуміла вербально висловити свою думку, із невербальних каналів протилежна сторона одержить інформацію на зразок: «Я почуваю себе безпорадним. Сам не знаю, чого хочу». У цьому випадку напрошується відповідь: «Якщо не знаєте, чого хочете, ідіть додому й подумайте, а нас не затримуйте».

Вимоги було сформульовано точно, ясно й коротко. Наприклад: «Обміняйте, будь ласка, ці черевики, бо вони тріснули через два дні після того, як я почав їх носити»;

Пам’ятати правила мовного етикету, не забувати про такі слова, як «будь ласка», «будьте люб’язні»;

Уміти наполягати на своєму й домагатися від інших людей виконання справедливих вимог, не використовуючи прийоми маніпулювання.

Мовою асертивності можна сказати: «асертивна людина здатна домовитися і знайти компромісне рішення, яке задовольнить обидві сторони.»

Вправа «Асоціативний кущ»

Мета: засвоїти поняття «асертивність», розкрити його зміст.

Метод: модерація, обговорення в групі

Форма організації роботи: командна

Тривалість: 10 хв.

Ресурси: ручки, малюнок із зображенням «соняшника» у середині, якого написано слово АСЕРТИВНІСТЬ.

Опис. Ведучий об'єднує учасників у дві команди. Кожна команда отримує завдання: на плакаті, який отримали, записано слово «асертивність».  За дві хвилини написати якомога більше асоціацій до слова асертивність. Далі команди по черзі (як зашнуровують взуття) називають по 1 асоціації.

Обговорення, зворотна комунікація:

• Що спільного мають ваші асоціації з поняттям «асертивнісь»?

• Чого ви навчилися під час виконання цієї вправи?

Коментар. Сьогодні, дуже часто ми зіштовхуємося з неймовірним тиском з боку однолітків, друзів, знайомих. Звичайно, ми завжди сподіваємося, що зможемо протистояти подібному до негативного впливу, однак найчастіше важко це зробити, оскільки така позиція не завжди популярна в цьому середовищі. Істина ж полягає в тім, що потрібно мати дійсну моральну силу, щоб не піддаватися впливу. Підсумуйте: «Асертивна поведінка — є способом захисту права людини».

Руханка «Будинок, господар, землетрус».

Мета: зняти психоемоційне напруження учасників групи.

Метод: релаксаційна вправа

Тривалість: 5 хв.

Опис. Учасники стають по троє. Двоє з них («будинок») беруться за руки і піднімають їх над третім учасником («господарем»).

За командою тренера: «Будинок!» «будинки» міняються місцями.

За командою тренера: «Господар!» «господарі» міняються місцями.

За командою тренера: «Землетрус!» усі міняються місцями.

Вправа «Плакат»

Мета: згуртування групи, розвиток спостережливості, здібності до самовираження.

Метод:творча вправа, обговорення в групі, презентація

Форма організації роботи: командна

Тривалість: 15 хв.

Ресурси: папір формату А-1, маркери, фарби, пензлики

Опис. Ведучий об’єднує учасників у 3 групи.

Завдання: 1 група малює плакат із зображенням пасивної людини,

2 група - агресивної людини,

3 група - асертивної людини;

По завершенні роботи лідери груп презентують свої плакати.

Вправа «Чому нам важко сказати «ні»?»

Мета: усвідомлення учасниками мотивів невпевненої поведінки в ситуації тиску з боку оточення.

Метод: мозковий штурм, обговорення в групі, перегляд презентації РР

Форма організації роботи: групова

Тривалість: 15 хв.

Ресурси: фліпчарт, папір формату А-1, маркери, плакат «Кодекс асертивності», мультимедійний проектор

Опис. За допомогою мозкового штурму учасники називають причини невміння впевнено сказати «ні» в ситуації психологічного тиску з боку оточення:

• незручно;

• страх погіршити стосунки;

• небажання виглядати невдячним, невихованим;

• через почуття меншовартості;

• страх залишитися самотнім;

• небажання протистояти;

• невпевненість у власних переконаннях;

• незнання власних потреб, бажань, інтересів;

• «Інші подумають, що мені байдуже».

Обговорення, зворотна комунікація:

• Чи важко було виконати завдання, з якими труднощами ви зіткнулися в процесі виконання вправи?

• Чому ви навчилися, виконуючи цю вправу?

Інформація для ведучого. Завершуючи обговорення, ведучий ознайомлює учасників з «Кодексом асертивності» (див. додаток Б, В)

Коментар. По мірі того як ми вправляємося у вислов­ленні твердого «ні», відбуваються дивні речі. Наше «так» стає щирим. Якщо ми говоримо «так» будь-чому, ми роби­мо це вже не зі страху, не з ввічливості і не в силу звички Ми дійсно маємо на увазі те, що говоримо. А головне, оточення сприйматиме кожне ваше «ні» серйозно і з розумінням.

Вправа «Незакінчена казка»

Мета: визначити стиль поведінки у ситуації психо­логічного тиску, вміння приймати рішення.

Метод: творча вправа.

Форма організації роботи: індивідуальна

Тривалість: 15 хв.

Ресурси: текст казки «Принцеса», ручки, папір формату А-1.

Опис. Ведучий розповідає учасникам казку «Принцеса».

«Жила на світі красуня Принцеса. Усе в її житті було як у казці — королівство, багатство, любов батьків Короля з Королевою і щасливе майбутнє. Але одного дня Принце­са закохалася в молодого Принца, а він у неї. Ось можна було б і закінчити казку, але насправді вона тільки почи­нається...

Принц з Принцесою дуже кохали один одного, та бать­ки були проти їх одруження через незрілість віку. «От, мов­ляв, почекайте ще років п'ять, а там і побачимо».

Одного разу, коли Принцеса сиділа зажурена коло вікна, в кімнату залетів голуб і приніс лист від Принца. Він вмовляв Принцесу втекти з ним в Далекі Далі, де вони разом би знайшли своє щастя... «Буду чекати тебе на світанку коло нашого ставка, кохана», — такими словами завершував Принц свого листа. Зажурилася Принцеса ще більше: «Що ж робити, я так сильно кохаю Принца, що піду заради нього на найвідчайдушніший крок, але тоді я втрачу довіру батьків, яких також дуже люблю». Довго думала Принцеса, але врешті решт знайшла вихід...»

Яким, на вашу думку, було рішення Принцеси?

Завдання. Ведучий пропонує учасникам дописати казку. По завершенні виконання завдання учасники за бажанням читають свій варіант кінцівки казки.

Інформація для ведучого. Описуючи вибір Принцеси, кожен з учасників ке­рується власними життєвими принципами, цінностями, пріоритетами. На вибір варіантів прийнятого рішення Принцеси проектується ситуація власного вибору.

«Як діяти у ситуаціях тиску»

Мета: підвести учасників до розуміння важливості прийняття кож­ного рішення.

Метод: інформаційне повідомлення.

Тривалість: 5 хв.

Ресурси: текст міні-повідомлення.

Опис. Ведучий ознайомлює учасників з прийомом «ЯК ДІЯТИ У СИТУАЦІЯХ ТИСКУ?»

1. Оціни, що насправді відбувається:

• Де ти знаходишся;

• З ким ти;

• Що роблять люди, які оточують тебе;

• Як вони поводяться;

• Як вони ставляться до того, що відбувається. Довіряй своїм відчуттям.

Твої очі і вуха зазвичай можуть інформувати тебе про все, що відбувається навколо. Довіряй їм. Як тільки ти усвідомив, що відбувається навколо, спитай себе: «Чи можу я приму­сити себе робити щось з того, чого не хочу робити?»

2. Подумай про наслідки:

• Як ти будеш почувати себе завтра?

• Чи не пожалкуєш про прийняте рішення?

• Чи не потрапиш у біду?

• Чи не підведеш товаришів, батьків, вчителів?

• Чи не зашкодить це твоєму здоров'ю?

• Чи не відчуватимуть розчарування люди, що піклу­ються про тебе?

• Які негативні наслідки можуть бути?

• Що доброго в результаті твого вчинку?

3. Прийми рішення самостійно.

Це означає вирішити, що відбувається в тобі. Роби висновки на основі можливих наслідків:

— Чи переважають позитивні наслідки над негативними;

— Не думай, що нічого з тобою не станеться.
Як це може вплинути на твою самоповагу?

Твоє рішення може вплинути на інших людей — батьків, братів, сестер, друзів. Але єдина людина, на яку це рішення вплине обов'язково, — це ТИ САМ. Зі своєю думкою про себе.

4. Скажи іншим про своє рішення.

Це може бути важко, але після цього завжди стає легших. Намагайся виглядати і діяти впевнено:

• Навіть коли ти відчуваєш тривогу і страх, дивись прямо в очі людині;

• Говори твердо і ясно, спокійним голосом.

Вправа «Піраміда»

Мета: розвивати вміння співпрацювати з іншими людьми, володіти способами спільної діяльності, досягати злагоди.

Метод: інтерактивна гра.

Форма організації роботи: командна

Тривалість: 5 хв.

Ресурси: 10 кульок, 2 шпульки ниток, 2 упаковки скотчу.

Опис. Ведучий об’єднує учасників у дві групи. Кожна група отримує по 5 кульок, шпульки ниток і упаковці скотчу.

Завдання: за 5 хвилин виготовити з цих матеріалів стійку піраміду. Перемагає команда, яка збудує найвищу піраміду.

Інформація для ведучого. Переможців вітають, але пояснюють, що досвід кожної групи є важливим. Учасникам пропонують підсумувати, що їм допомагало і що перешкоджало в роботі. Наприклад, допомагало те, що вони розподілили ролі, злагоджено працювали; перешкоджало – що сварилися, діяли без плану, змагалися за лідерство.

Коментар. Ми живемо серед людей і постійно перебуваємо під їхнім впливом. У свою чергу, ми також впливаємо на них. Отже, взаємовпливи – це частина нашого життя.

Вправа «Мікрофон»

Мета: узагальнити отриманий досвід, зворотний зв’язок, підбити підсумки тренінгу.

Метод: шерінг.

Форма організації роботи: індивідуальна

Тривалість: 5 хв.

Опис. Ведучий пропонує учасникам тренінгу продовжити речення:

• На занятті мені сподобалося…

• Для себе я взяв (взяла)…

• Я зрозумів (зрозуміла), що…

• Тепер я зможу…

Притча «Про двох вовків»

Колись давно старий індіанець відкрив своєму онукові одну життєву істину. У кожній людині йде боротьба, дуже схожа на боротьбу двох вовків. Один вовк уособлює зло - заздрість, ревнощі, грубість, агресію. Інший вовк уособлює добро - мир, любов, вірність, чуйність. Маленький індіанець, зворушений до глибини душі словами діда, на мить замислився, а потім запитав:

- А який вовк в кінці кінців перемагає?

Старий індіанець посміхнувся і відповів:

- Завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш.

Додаток А

Асертивність

Асертивна людина – це людина, яка може чітко і спокійно висловлювати свої думки, не міняючи позицію, якщо з нею хтось не погоджується. Крім того, асертивна людина може у разі необхідності повторно висловити свою думку. Якщо ввести шкалу, на одному полюсі якої перебуває покірність, а на іншому – агресивність, то асертивна поведінка буде розташована якраз посередині такої шкали.

Покірність _________________________ Асертивність_________________________Агресивність

Вчені Елберті і Еммонс висловлюють припущення, що асертивна поведінка включає такі компоненти:

- зоровий контакт – асертивна людина спроможна підтримувати контакт зі співрозмовником за допомогою очей;

- поза – ступінь асертивності проявляється в поставі людини: в тому як вона стоїть, яке положення та яку позицію займає щодо іншої людини;

- відстань – відчуває та чутлива як до збереження власного “особистого простору”, так і до “особистого простору” інших;

- жести – адекватне використання жестів може надати повідомленню виразність, відкритість та сердечність, а також підкреслити асертивний підхід;

- міміка та інтонація: важливо вміти використовувати свою міміку відповідним чином – мається на увазі відповідність між тим, що людина говорить, і тим, з яким виразом обличчя та якими інтонаціями вона це говорить;

- плавність мови – якщо людина вміє говорити м’яко та плавно, то вона має більше шансів бути почутою; людей, які в своїй мові використовують слова-паразити, до асертивних не відносять;

- підтримка розмови – асертивна людина не буде переривати свого співрозмовника без всякої потреби;

- вміння слухати – людина, яка вміє слухати, впевнена в своїй здатності підтримати співрозмовника; - зміст реплік – важливо, щоб слова, які промовляються під час розмови, відповідали тій соціальній та культурній ситуації, в рамках якої протікає бесіда.

Це також стосується непристойних та жаргонних слів, які використовуються в невідповідній для цього ситуації. Асертивність повинна бути щирою в своїй самопрезентації. В спіралі підвищення компетентності вона має прямувати до витка несвідомої компетентності.

В даний час під асертівность розуміють впевненість в собі, готовність приймати самостійні рішення з приводу власного життя і нести всю повноту відповідальності за їх наслідки. Асертивно поведінка спирається на чітке усвідомлення своїх власних цілей і цінностей. Опора на цінності взагалі надає додаткову стійкість особистості. Причому, чим більше ці цінності співпадають з вічними, тим міцніше внутрішній каркас людини. Асертивність допомагає уникнути агресії, конформності, дозволяє не йти на поводу у маніпуляторів. Асертивна людина - це людина, впевнена в собі, у своїх здібностях, в своє призначення. Відчуття внутрішньої свободи дає йому можливість адекватно оцінювати відбуваються навколо нього події, чітко планувати дії, ясно висловлювати почуття; шанобливо співпрацювати з партнерами, доносячи до них свою позицію. Згідно з визначенням, асертівность - це здатність людини конструктивно відстоювати свої права, демонструючи позитивність і повагу до інших, при цьому беручи відповідальність за свою поведінку. Асертивно поведінка - спосіб дій, при якому людина активно і послідовно відстоює свої інтереси, відкрито заявляє про свої цілі і наміри, поважаючи при цьому інтереси оточуючих. Асертивно поведінка (деякі автори використовують слово «асертивність», вкладаючи в нього аналогічний сенс) різними авторами розуміється дещо по- різному. Правильніше було б розрізняти ці поняття. Під асертівность слід розуміти властивість особистості, її схильність вести себе при досягненні своїх цілей асертивно. Асертивно ж поведінка - це реалізація даної властивості в конкретній поведінці людини.

Принципи асертивності - це емпіричні правила поведінки в суспільстві, спілкування з оточуючими. Причому спілкування це спирається на істинно гуманістичні начала, заперечується маніпуляція, жорстокість і агресія по відношенню до іншого. Асертивна поведінка дозволяє людині висловлюватися чітко й однозначно, надходити порядно, діяти переконливо, уникати маніпулювання оточуючими, розбиратися в собі і в інших, вміти поставити на своєму. Можна ска-зати, що асертівность - це адекватна оцінка обстановки і своєї поведінки, це шлях до самореалізації, шлях саморозвитку .

Склалася традиція описувати асертивно поведінку через деякий набір правил (прав), які зберіг у своїй поведінці асертивний чоловік.

М. Дж. Сміт, вважав, що з точки зору прав особистості - людина обізнаний про власні права, користується ними і, при необхідності, відстоює свої права. У той же час асертивно людина визнає за оточуючими такі ж права і прагне будувати відносини без порушення чиїхось прав.

Отже, з точки зору М.Дж. Сміта, кожна людина має право:

1. сама судити про свою поведінку, думки і емоції, і нести відповідальність за наслідки;

2. не давати ніяких пояснень і обґрунтувань, що виправдовують свою поведінку;

3. самою вирішувати, чи відповідає вона і в якій мірі за проблеми інших людей;

4. змінювати свої погляди;

5. робити помилки і відповідати за них;

6. сказати "я не знаю";

7. не залежати від доброї волі інших людей;

8. чинити нелогічно;

9. сказати іншому "я тебе не розумію";

10. сказати "мене це не хвилює".

У разі виникнення дисбалансу «мої права - чужі права» поведінка стає пасивною (у мене прав менше, ніж у оточуючих) або агресивною (у мене прав більше, ніж у оточуючих). Маніпуляція з точки зору прав особистості скоріше агресивна, так як об'єкт маніпуляції не використовує частину своїх прав за необізнаність, свідомо чи через «забудькуватість». Цікавою є комбінація «у мене немає прав, у оточуючих немає прав» - граничний випадок пасивності, що схоже на смерть особистості.

Уміле і успішне застосування цих прав передбачає використання комунікативних прийомів, яким легко навчити як дітей, так і батьків. В основі всіх прийомів - взаємна повага, доброзичлива наполегливість, ввічлива вимогливість.

Відзначимо, що сформульовані правила частково присутні в традиційних роботах з педагогічної комунікації.

Таким чином, асертивна поведінка в комунікативному педагогічному процесі - це оптимальний варіант спілкування вчителя з учнями та батьків з дітьми, що призводить до формування самостійної і відповідальної особистості, здатної успішно вирішувати проблеми - психологічні, освітні та ін.. А це і є мета сучасного гуманістичного освіти. Відзначається недостатня відпрацьованість досліджуваної проблеми у педагогічній та методичній літературі. У сучасному стандарті не приділяється уваги цій стороні процесу розвитку освіти, тоді як, наприклад, навчальні плани освіти США містять спеціальний розділ, в якому акцентується увага на формування таких якостей в учнів, як віра в свої сили, позитивна самооцінка, самоповага, демонстрація взаєморозуміння і дружелюбності, вміння організовувати свою працю, своє життя. У процесі навчання на особистісний фактор звертається особлива увага.

Деяким людям не вистачає асертивності, оскільки у них немає досвіду. Незважаючи на те, що упевнена поведінка сильно залежить від особливостей сімейного виховання та взаємин з батьками, проявляється він у спілкуванні з однолітками. Особливо відсутність цих навичок проявляється в підлітковому віці, коли спілкування стає провідною діяльністю. Виникає потреба в набутті навичок спілкування та взаємодії. Це дає величезні можливості для розви-тку навичок впевненої поведінки в спеціально організованих групах. Необхідно змоделювати умови, в яких можливо сформувати навички впевненості в собі. Максимально ефективним і дієвим в розвитку асертивної поведінки підлітків є формат соціально-психологічного тренінгу (СПТ). Даний метод дозволяє ефективно вирішувати завдання, пов'язані з розвитком навичок спілкування, керування власними емоційними станами, усвідомленням власних емоцій і розумінням їх вираження в оточуючих, самопізнання і само прийняття.

Оптимальні умови для набуття знань, умінь і навичок створює психологічний тренінг. Тренер до- помагає усвідомити неефективність стилю спілкування і замінити його на ефективний стиль. Таким чином, мета тренінгу з розвитку асертивності у підлітків полягає в оволодінні навичками впевненої поведінки в міжособистісних відносинах, у виробленні такої поведінки, яке є прийнятним як для індивіда, але й суспільства в цілому. Так як ассертівность як особистісна якість проявляється у взаємодії людей, в групі, то і формувати її необхідно в умовах групової роботи, тобто в процесі тренінгових занять. Беручи до уваги все вищезазначене та враховуючі вікові, психологічні особливості підлітків можна сверджувати, що їх асертивні вміння та поведінку потрібно формувати і розвивати. Становлення особистості через самоусвідомлення, активну внутрішню роботу відбувається саме в підлітковому та ранньому юнацькому віці. Це зумовлює критичне осмислення свого попереднього досвіду, формує нові уявлення про себе як особистість, своє майбутнє. Така ситуація визначає актуальність вивчення проблеми становлення особистісної зрілості у ранньому юнацькому віці.

Вступаючи у світ дорослих стосунків, старшокласники засвоюють загальнолюдські духовні цінності, виробляють своє ставлення до них, формують свій погляд та свої переконання. Цей вік сприятливий для розвитку відповідальності, самостійності, здатності до активної участі в житті суспільства і свого особистого життя, до конструктивного вирішення різних проблем самовизна-чення.

Розвиток самосвідомості — центральний психічний процес раннього юнацького віку. Найбільш важливий компонент самосвідомості — самоповага. Це поняття включає і задоволення собою, і прийняття себе, і почуття власної гідності, і позитивне ставлення до себе, і узгодженість свого наявного та ідеального Я. Людина з високою самоповагою вірить в себе і в те, що може подолати свої недоліки. Низька самоповага, навпаки, передбачає стійке почуття неповноцінності, меншовартості, що негативно впливає на емоційне самопочуття і соціальну поведінку особистості. Юнаки з пониженою самоповагою залежні від думки оточуючих, легко потрапляють під вплив. Понижена самоповага і комунікативні труднощі знижують соціальну активність юнаків і дівчат. Отже, з метою сприяння формуванню у підлітків навичок асертивної поведінки можна застосовувати тренінг асертивності "Я — асертивний", спрямований на самоусвідомлення, розуміння самого себе, самоприйняття, та на основі цього формування відповідальної — асертивної поведінки. Оскільки асертивність передбачає усвідомлене ставленя до прийняття важливих рішень людиною, вміння відстояти власні переконання, узгодженість поведінки з внутрішніми мотивами і ціннісними орієнтаціями, самостійність і здатність брати на себе відповідальність при прийнятті рішень, то тренінг побудований не лише як тренування і розвиток навичок впевненої поведінки, а як система підходів до розуміння своїх потреб, можливостей, бажань, ставлення до самого, розвиток навичок конструктивної взаємодії з оточуючими.

Додаток Б

Кодекс асертивності

Ти маєш право:

• на повагу з боку інших людей;

• самому вирішувати, що тобі необхідно;

• просити те, що тобі необхідно;

• мати свою думку;

• плакати;

• робити помилки;

• сказати «ні», не почуваючи себе винним за це;

• заявляти про свої потреби;

• встановлювати свої власні пріоритети;

• висловлювати свої почуття;

• висловлюватися на свою користь, не почуваючи себе егоїстом;

• змінювати свою думку;

• не залежати від схвалення інших.

Додаток В

Конструктивній відмові можна навчитися, дотримую­чись таких кроків:

Крок 1. Зразу ж займіть визначену позицію, не при­думуйте "поважні" причини.

Крок 2. Повторюйте своє "ні" знову і знову, без пояс­нення причин і без виправдовувань. Покажіть людям, ще ви чуєте їх аргументи, але все одно говоріть "ні".

Крок 3. Спробуйте зайняти іншу позицію і сказати партнерові: "Чому ви на мене тиснете?"

Крок 4. Відмовтеся продовжувати розмову: "Я не хо­чу про це більше говорити",

Крок 5. Запропонуйте компроміс чи альтернативний варіант,

Коментар. Модель впевненої поведінки передбачає, що людина відчуває реальну можливість впливати на поведінку іншого, знає про свою силу. Тому вона доброзичлива і реалістична.

Тепер, кожного разу коли це доцільно, говоріть твер­де усвідомлене "так": "Так, я буду брати участь у цих зма­ганнях. Це важливо для мене і мого класу", "Так я прибе­ру в кімнаті. Мені дійсно подобається, коли навколо чис­тота і комфорт".

Сказавши комусь "ні", ви можете відчувати потребу виправдовуватися і вибачатися, можливо, навіть обманю­вати, тільки щоб не образити. Насправді, деякі вибачення, виправдовування, обман дратують більше, ніж проста відмова.

Просто скажіть «ні».

Якщо потрібно, коротко поясніть: «У мене зараз важ­лива справа». Не вважайте, що ви повинні виправдовува­тися перед співбесідником за кожне сказане вами «ні». Важливо, щоб ви вірили, що воно виправдане.

Отже, асертивній людині притаманні такі характерис­тики:

• людина вільно висловлює свої думки і почуття;

• може спілкуватися на всіх рівнях: з незнайомими людьми, друзями, сім'єю; це спілкування завжди відкри­те, чесне, пряме і адекватне;

• у людини є активна орієнтація в житті; вона доби­вається того, чого бажає, на противагу пасивній особис­тості, яка вичікує, що станеться далі, вона намагається вплинути на події;

• її дії характеризуються самоповагою; розуміючи, що ситуація не завжди буває виграшною, така людина приймає обмеження, але, незважаючи на це, нама­гається щось зробити, щоб не втратити шанс; вона підтримує свою самоповагу.