Тренінг "Індивідуальні психофізіологічні особливості шестикласників"

Індивідуальні психофізіологічні особливості шестикласників

 Практичний психолог ЗОШ №8

Шкурметова І.В.

Особливості біологічного розвитку дітей шкільного віку краще розглядати на основі фізіологічної періодизації: 8-11 років (дівчата) і 8-12 років (хлопці) - період другого дитинства. І згідно з нею підлітковий вік наступає з 12 років у дівчат і з 13 років у хлопців.

Психологічні особливості розвитку. Підлітковий вік характеризується емоційною нестійкістю. Її пік у хлопців відбувається у 11-13 років, а у дівчат - 13-15 років.

Перед школярами 11-15 років постають такі завдання: формування довіри до світоглядної картини світу, досягнення самостійності, починати проявляти ініціативу і формулювати віддалені життєві цілі, брати прийняття на себе відповідальність за свою справу. Процес формування ідентичності залежить від реалізації цих завдань одночасно і в особистісній, і в соціальній сферах. Підлітки оцінюють себе під кутом того, як, на їх думку, вони сприймаються іншими людьми, зіставляючи це уявлення з образом самого себе і зі своїми ідеалами. При цьому необхідно брати до уваги, як самооцінку, так і оцінки інших людей, а також тенденції розвитку суспільства. Уміння зіставляти різні точки зору і уявлення, вимагає високих інтелектуальних затрат, для відповідності яким необхідне використання формальних операцій.

Таким чином, на рівні зі зростаючою потребою інтелектуально росту, у підлітка збільшується необхідність у формуванні стійкого ставлення до самого себе.

Відповідно до досвіду, якого набувають школярі 11-15 років, і тих якостей, якими наділяє оточення, їх “автопортрет" поступово модифікується і перебудовується. Тому вирішальну роль, в його очах, грає точка зору відображення значущих людей. Це дозволяє оцінювати себе зі сторони.

Стан нервової системи у підлітків інший, ніж у дорослих та дітей. У більшості осіб цього віку збудженість нервових процесів переважає над гальмуванням: реакція на словесну, усну інформацію буває сповільненою чи неадекватною, що необхідно враховувати під час планування навчальних і навчально-тренувальних програм та контролювати, щоб вони відповідали віковим особливостям. Нестійкість нервової системи може викликати зміни у роботі життєво важливих органів і систем. Зовнішні ознаки цього - підвищена збудженість, вираження емоційної реакції на мінімальні стресові ситуації, пітливість.

Таким чином шестикласники розпочинають період молодшого підліткового віку (з 11 років). Тобто вік учнів 6 класу можна назвати перехідним від молодшого шкільного до молодшого підліткового або початком переходу від дитинства до юності. Його ще називають отроцтвом, що відповідає початку переходу від дитинства до юності.

Отроцтво – найскладніший період у розвитку дитини. У цей час відбуваються різкі якісні зміни, які стосуються усіх сфер функціонування індивіда: відбувається бурхливий фізичний і розумовий розвиток, етичне і соціальне дорослішання, індивід має підвищену збудливість, імпульсивність, на які накладається статевий потяг, часто неусвідомлений.

Основу формування нових психологічних і особистісних якостей учнів    5 – 6 класів становить спілкування в процесі здійснення ними різних видів діяльності – навчальної, виробничої, творчих занять, занять спортом тощо. Визначальна особливість спілкування підлітків – яскраво виражений особистісний характер, протиставлення себе дорослим, активне завоювання нової життєвої позиції.

Фізіологічні особливості.

Підлітковий вік - період складних анатомо-фізіологічних змін в організмі людини. Фізичний розвиток підлітків характеризується великою інтенсивністю, нерівномірністю та ускладненнями, пов’язаними зі статевим дозріванням. Формування репродуктивної системи досягає рівня дорослої людини до 17-18 років. Рівень статевого дозрівання відображає стан нейрон-ендокринних механізмів регулювання організму в цілому і є одним із головних показників зрілості репродуктивної системи.

Активізується діяльність щитовидної залози та гіпофізу. Це сприяє посиленню процесів обміну в організмі, а також збудженню нервової системи, яка стає чутливішою до подразнень, особливо до тих, що виникають у самому організмі. Кожне хвилювання різко відображається на роботі серця та серцево-судинної системи, у розвитку яких спостерігаються диспропорції. Діяльність серця та судин у підлітковому віці також має свої особливості, у значній мірі пов’язані зі зміною гормонального статусу і нервової системи. Частота серцевих скорочень (ЧСС) складає у середньому 70-80 ударів за хвилину, збільшується товщина стінок, об’єм і вага серця, особливо лівого шлуночка. Темп росту і розвитку серця не однакові у хлопців і дівчат. Найбільше його щорічне збільшення у дівчат спостерігається у віці 12-13 років, у хлопців - в 13-14 років. Статевий розвиток відбивається на збільшенні ваги серця - до 13 років у дівчат, а у 14-15 років - у хлопців, а діаметр судин залишається малим. Маса тіла збільшується на цей період у 1,5 рази. Отже, серце через порівняно вузькі судини не може постачати потрібну кількість крові до різних ділянок організму, зокрема до мозку. Нервовий апарат, що регулює серцеву діяльність підлітків, не завжди справляється зі своєю функцією, ця недостатність викликає порушення серцевої діяльності (неправильний ритм, блідість, посиніння губ тощо). Недостатній розвиток кровоносної та м’язової систем сприяє тому, що дитина швидко втомлюється, не може переносити надмірних фізичних навантажень. Тому при їх дозуванні необхідно враховувати особливості фізичного розвитку підлітка.

У підлітків з 13 до 14 років спостерігається інтенсивне збільшення довжини тіла на 9-10 см. Скелетна система міцнішає, проте вона ще не така, як у дорослих. Окостеніння хребта, грудної клітки, таза ще не закінчилося, тому за несприятливих умов можливі їх викривлення. Неправильна поза під час сидіння за партою або за столом призводить до порушення дихання й кровообігу, зокрема нормального припливу крові до мозку. А це може позначатися на розумовій діяльності, працездатності підлітка. У період статевого дозрівання спостерігаються високі темпи збільшення м’язової маси. Співвідношення ваги м’язів і ваги тіла у 12 років складає 30 %. До 18 років їх вага збільшується до 40 % і більше. У зв’язку зі збільшенням м’язової маси, збільшується і м’язова сила. Ріст і сила окремих м’язів відбувається з різною швидкістю. На їх розвиток впливають функції, які вони виконують. Наприклад, швидше ростуть м’язи, функціонально більш завантажені. А ті, що працюють з невеликим навантаженням, але з великою амплітудою скорочення, краще ростуть у довжину. М’язи, які мають силовий характер, краще збільшуються у поперечному розмірі. Але необхідно пам’ятати, що вага тіла збільшується швидше, ніж м’язова сила.

Організм підлітка потребує багато кисню, проте легені розвинені ще недостатньо. Тому дихає він частіше, але неглибоко. Важливо привчати його правильно дихати, керувати своїм дихальним апаратом. Встановлюється статева різниця його типу (у хлопців - черевне, у дівчат - грудне).

Статеве дозрівання займає важливе значення під час розвитку підлітка. Так у деяких підлітків початок статевого дозрівання відбувається раніше чи пізніше, ніж у більшості однолітків. У таких випадках прийнято говорити про несумісність біологічного і паспортного віку, загальної затримки чи прискорення статевого чи фізичного розвитку. Такі особливості потрібно враховувати під час планування навчальних і тренувальних програм.

Головний мозок підлітків за вагою наближається до ваги мозку дорослої людини. Розвиваються специфічно людські ділянки мозку (лобні, частково скроневі й тім’яні), відбувається внутрішньоклітинне вдосконалення кори головного мозку, збагачуються асоціаційні зв’язки між різними його ділянками. Досконалішими стають гальмівні процеси, розвивається друга сигнальна система, посилено формуються нові динамічні стереотипи, які стають основою навичок, звичок, рис характеру. Інтенсивний розвиток вищої нервової діяльності виявляється в розумовій активності дітей, у зростанні контрольної діяльності кори великих півкуль стосовно підкіркових процесів. Але у вищій нервовій діяльності спостерігаються і деякі суперечності, що проявляються у поведінці підлітків, підвищеній збуджуваності, нестійкості настрою. Іноді помічається метушливість, крикливість, нестриманість, безконтрольність дій.

Висновки. Отже можна з впевненістю констатувати той факт, що підлітковий вік є фундаментуючим періодом життя кожної людини. Як бачимо, у ці роки організм дитини зазнає як фізичних, так і психічних змін. Усі перераховані вище характеристики в підлітковому віці можуть мати як позитивні, так і негативні наслідки. Усе буде залежати від педагогічної майстерності викладача. І тому достатня та достовірна інформація про цей вік допоможе педагогу раціонально зорганізувати педагогічний процес. Також важливе місце у навчально-виховному процесі належить і фізичному вихованню, тому що воно частково дає можливість синхронізувати та покращити фізичний і психічний розвиток людини.

Психічні процеси учнів 6-го класу.

Важливим психічним новоутворенням підліткового віку є розвиток довільності всіх психічних процесів. Учні-підлітки уже можуть самостійно концентрувати увагу, розвивати пам’ять і мислення, регулювати власні емоційно-вольові процеси тощо [106, с. 80]. Але в учнів 5 – 6 класів довільність психічних процесів тільки починає формуватися. Характерною рисою цієї вікової категорії учнів є поєднання мимовільних і довільних психічних процесів: сприйняття, пам'ять, увага, мислення, уява тощо. 

Здатність сприйняття своєрідна: діти сприймають оточуючі предмети і явища неточно, тобто виділяють випадкові ознаки і особливості, що з якихось причин привернули їх увагу. Протягом 5 – 6 класу відбуваються кількісні та якісні зміни процесу сприйняття. Кількісні зміни полягають у збільшенні швидкості процесу сприйняття та кількості сприйнятих об'єктів, розширенні обсягу їх запам'ятовування тощо. Поступово в учнів формується здатність спостерігати явища навколишньої дійсності, тобто, виходячи з певної мети, помічати їх, виявляти істотні деталі, з'ясовувати взаємозв'язки між ними.

Пам'ять учнів у цей час має переважно наочно-образний характер. Учні краще запам'ятовують зовнішні ознаки предметів, ніж їх логічно змістову сутність. У пам’яті учнів цього віку зв’язки між окремими частинами явища, що вивчається, є нестійкими. Учні погано уявляють собі загальну структуру явища, його цілісність і взаємозв'язок компонентів. Запам'ятовування, зазвичай, носить механічний характер,  заснований на враженнях та багаторазовому повторенні. Тому процес відтворення завченого вирізняється неточністю, великою кількістю помилок, завчене недовго утримується в пам'яті. Віковий період 10 – 12 років характеризується переходом від механічної пам’яті до смислової, яка формується під впливом навчання і має вирішальне значення у здобутті знань. Учні вже починають робити перші спроби, щоб запам'ятати доступний для них матеріал не дослівно, а осмислено.

Розвиток пам'яті в цьому віці полягає в зміні співвідношення між мимовільним і довільним запам'ятовуванням (зростає довільне), образної та словесно-логічної пам'яті. Мимовільне запам’ятовування є продуктивним і не вимагає від учнів особливих зусиль. Запам’ятовування здійснюється в процесі виконання завдань, ніби саме по собі. Для розвитку довільної пам'яті важливою є настанова вчителя — зрозуміти (проаналізувати, порівняти, співвіднести, згрупувати тощо) матеріал, завчити його. Довільне запам'ятовування продуктивне тоді, коли матеріал, що запам'ятовується, стає змістом активної діяльності учнів.

Необхідно систематично, впродовж тривалого часу, повторювати з ними пройдений навчальний матеріал. Необхідно пам'ятати і про до­слівне запам'ятовування й відтворення, яке є важливим засобом по­повнення словникового запасу і формування культури мовлення, роз­витку довільної пам'яті та самоконтролю, уміння помічати помилки у відтвореному та їх виправляти. З цією метою учням потрібно пропону­вати багато завдань і вправ, призначених для усного виконання.

В учнів 6 класів переважає мимовільна увага (короткотривала), дитина легко відволікається на який-небудь подразник, активно реагує на все нове,  яскраве і незвичайне. Зосередження уваги на одному і тому ж об'єкті важко дається учням у цьому віці і призводить до швидкого стомлення. Це звісно заважає процесу навчання. Всі ці чинники потрібно враховувати під час організації навчального процесу.

Усвідомлення учнями значущості навчального матеріалу та важливості його засвоєння — умова стійкості довільної уваги. На кінець 6 класу обсяг і стійкість уваги дещо зростають. Учням можна пропонувати більші за обсягом тексти для самостійного читання, складніші задачі (з більшою кількістю дій) для розв’язування. З метою активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів бажано пропонувати їм самостійно складати задачі і ставити однокласникам запитання, які стосуються вивченого теоретичного матеріалу. Така практика розвиває пам’ять і  увагу в учнів  та вимагає вивчення теоретичного матеріалу.

Стосовно розвитку в учнів довільної уваги ми дотримувалися концепції П. Я Гальперіна, в якій зазначається, що психологічна функція довільної уваги складається з планування дії та можливості звірити її результат з правильною відповіддю. Щоб сформувати прийоми довільної уваги, слід поруч із звичайною діяльністю пропонувати учням завдання з її перевірки, а також завдання на складання плану діяльності та її контролю.

Щоб сформувати прийоми довільної уваги, доцільно поряд із зви­чайною діяльністю пропонувати учням завдання з її перевірки, а також завдання на складання плану діяльності та її контролю. Стійкість ува­ги посилюється, коли зміст діяльності викликає зацікавленість, коли в об'єктів, що вивчаються, постійно виявляються нові особливості.

Мислення у дітей цього віку має переважно наочно-образниий характер, є невід’ємним від сприйняття конкретних особливостей явищ, тісно пов’язане з діяльністю уяви. Вік 10 – 12 років – період переходу від мислення, заснованого на оперуванні конкретними уявленнями, до мислення теоретичного (з абстрактними компонентами). Учням поки важко дається засвоєння абстрактних понять, оскільки крім словесного вираження, вони не пов'язані з конкретною дійсністю.

Від стилю мислення багато в чому залежить успішність дитини у навчанні та подальшому житті. Тому навчальний процес має підтриму­вати довготривале мислення. З цією метою на уроках треба заохочува­ти учнів до роботи з підручником, систематично працювати над розви­тком усної і писемної мови школярів (коментування дій, усні вправи, складання учнями задач і запитань), пропонувати учням розв'язувати багато задач з логічним навантаженням, творчі завдання, пов'язані з опрацюванням різних видів інформації та відповідним поданням їх ви­конання. У презентаціях бажано використовувати гіперпосилання.

Наочний метод навчання учнів цього віку є основним. Прийоми словесного пояснення, не підкріплені наочними образами суті явищ і визначальних їх закономірностей, у 6 класах малофективні. Пояснення повинно бути простим за своїм змістом, увага має акцентуватися на головному, сприйняття має закріплюватися практичними діями. Проблему наочності в школі можна розв’язувати за допомогою мультимедійної дошки. Дошка досить велика – різноманітні (абстрактні й реальні) зображення на ній бачать усі учні класу. Такий підхід до унаочнення навчального матеріалу сприяє підвищенню психоемоційного стану молодших підлітків у процесі навчання.

Крім того, що відбуваються зміни в когнітивній сфері, у цьому віці змінюється й основна діяльність учнів. Якщо у початкових класах го­ловною діяльністю учнів була навчальна, то поступово в учнів 6 кла­су на перше місце виходить міжособистісне спілкування з дорослими і ровесниками, суспільно корисна праця, що позитивно позначається на розвитку психіки та особистості загалом. Навчання залишається важливим для дітей цієї вікової категорії, але пізнавальний інтерес до навчання перебуває на стадії зацікавленості: легко виникає і легко згасає. Здебільшого він спрямований на процес навчання, а не на його зміст.

Навчальні труднощі молодших підлітків багато в чому залежать від емоційної сторони навчання, інтересу, заохочення, похвали вчи­теля чи їх відсутності. Якщо вчитель не стимулює самостійність та ініціативу в учнів, а лише наставляє і контролює результати їх на­вчальної діяльності, то підлітки втрачають інтерес до навчання. Тому на уроках у 6 класах варто приділяти значну увагу ігровим моментам.

Розглянуті вище психологічні особливості учнів-шестикласників є загальними і найтиповішими для дітей даної вікової категорії. Учителю слід мати на увазі, що вікові закономірності завжди прояв­ляються через варіації індивідуальних якостей, які залежать від осо­бливостей організму конкретної людини та її психіки.

У шестикласників увиразнюються індивідуальні особливості, пов'язані з розвитком самостійного мислення, інтелектуальної актив­ності, творчого підходу до вирішення завдань. У цей період важливо, щоб учитель допоміг учню навчитися самостійно здобувати знання: користуватися додатковою літературою, довідниками, словниками, комп'ютером, Інтернетом.

Вікові особливості шестикласників

Шестикласники (діти 11-12 років) характеризуються різким зростанням пізнавальної активності і допитливості, виникненням пізнавальних інтересів. У цей період підлітку стає цікаво багато чого, далеко виходить за межі його повсякденному житті. Його починають цікавити питання минулого і майбутнього, проблеми війни і миру, життя і смерті, екологічні та соціальні теми, можливості пізнання світу, інопланетяни і гороскопи. Цей вік можна позначити як період «зеніту допитливості». Недарма серед психологів поширений жарт, що підліток знає все і цікавиться всім, що не входить до шкільної програми. У цей час шкільні інтереси поступаються своє місце позанавчальних: лише у частини учнів інтереси пов'язані з навчальними предметами, у більшості ж вони набагато ширші і далеко виходять за рамки шкільної програми. Своєрідною рисою підліткових інтересів є безоглядність захоплення, коли інтерес, часто випадковий і ситуативний, раптом набуває надцінний характер, стає надмірним.

Специфіка інтересів полягає в тому, в значній частині випадків підліток цікавиться тим, чим цікавляться його друзі, і якщо хоче увійти в якусь компанію, подружитися з ким-небудь, то починає цікавитися тим, що цікаво цій компанії. З цим пов'язана характерна для підлітків «мода на інтереси», коли будь-яке захоплення як би раптово охоплює весь клас, паралель і також раптово гасне.

Як вже зазначалося, значення інтересів у підлітковому віці надзвичайно велике. За їх змістом багато в чому можна судити про розвиток особистості дитини. Причини стійкої і повної відсутності інтересів у підлітка криються часто у відсутності яких-небудь яскравих захоплень у оточуючих дорослих. Негативно може вплинути і їх надмірна активність, спрямована на розвиток якого-небудь одного інтересу у школяра.

Впливають на відсутність інтересів у дітей також соціальні умови: брак гуртків, книг у бібліотеках, спортивних секцій або висока, недоступна родині школяра вартість засобів задоволення цих інтересів (інструментів, оплати секцій та ін.)

Розвиток інтересів у підлітковому віці визначається загальною атмосферою школи: захопленістю педагогів власним предметом і наявністю у них більш широких інтересів, бажанням передати це учням, підтримкою захоплень школярів.

Нерідко інтереси школяра швидко гаснуть, так як він відчуває цілком закономірну для діяльності в новій сфері невпевненість в собі. Стикаючись з першим неуспіхом (або недостатнім успіхом), він швидко розчаровується в цій сфері або в самому собі. Тому підтримка підлітка, зміцнення його самооцінки, навчання аналізу причин невдач є значимими факторами розвитку інтересів.

Разом з тим необхідно мати на увазі, що часто відсутність інтересів відзначається у підлітків з яскраво вираженою тенденцією до «відмови від зусилля». Вони легко піддаються чужому впливу і готові піти за будь-яким, хто покаже їм, як можна без особливих зусиль подолати нудьгу і чим-небудь зайняти себе. Тому такі підлітки становлять основний контингент всіляких асоціальних угруповань. Ці школярі потребують особливої ​​уваги і батьків, і педагогів.

 У цьому віці боротьба за самостійність у думках і вчинках набуває для підлітків особливе значення. Для них дуже важливо, щоб навколишні з повагою вислуховували їх точку зору, тому їм зазвичай подобаються різного роду дискусії. Основною формою прояву самостійності стають різного роду агресивні дії, які у дорослих, як правило, викликають у відповідь агресію, що призводить до наростання конфліктів між шестикласниками та їх батьками, педагогами. Тому корисно надавати підліткам можливість усвідомлювати власні індивідуальні особливості, свої агресивні дії, вчити їх контролювати прояви агресії. Досить гостро цей період проходить в шестикласників, які виховуються в так званих гіперопікаємих сім'ях, дорослі члени яких не можуть швидко перебудуватися і продовжують надмірно опікати підлітків.

Більшість підлітків у цьому віці проявляють живий інтерес до самопізнання, тому вони з радістю приймають будь-які ігри, завдання, що дозволяють їм подивитися на самих себе. У сферу самопізнання входить і вивчення своєї сексуальної привабливості, а також отримання досвіду між статевого спілкування. Дівчатка і хлопчики намагаються подобатися один одному, експериментують з формами залицяння, оскільки з ними ще не знайомі. Підлітки, що мають успіх у представників протилежної статі, набувають високий статус у класі. У багатьох шестикласників знижується самооцінка через тілесні, сексуальні зміни, невпевненості у своїй дорослості. Тому важливо підкреслювати цінність і унікальність кожного, підвищувати його самоповагу.

Зростання інтересу до світу за межами школи і значущості спілкування з однолітками веде до проблем, пов'язаних з так званим «відходом підлітка від школи». Школа, вчення закономірно відходять на другий план. Це важливий і необхідний етап розвитку. Однак подібне зниження значимості навчання у дитини вимагає від дорослих особливого до нього уваги.

Знання, які учень повинен тепер засвоїти, істотно відрізняються від тих, які він отримував в початковій школі. Там знання в основному відповідали повсякденному досвіду дитини, в середніх класах школи зв'язок шкільних знань з навколишньою дійсністю, як правило, опосередкована. Для того щоб навчитися бачити цю зв'язок, потрібні спеціальні зусилля. Школяру необхідно засвоїти систему понять і різні закономірності, навчитися оперувати абстрактними поняттями. Якщо цього не відбувається, то шкільні знання засвоюються формально.

Формалізм у засвоєнні знань - суттєва причина труднощів у навчанні в середніх класах школи.

Відомий вітчизняний психолог Л.І. Божович (1968) виділяє два види такого формалізму.

При першому виді формалізму школярі, як правило, не намагаються проникнути в суть того, що вони вивчають, а механічно, не замислюючись, без осмислення «зазубрюють» написане в підручнику чи сказане вчителем. Такий вид формалізму спостерігається у підлітків, які прагнуть добре вчитися, старанних, але характеризуються не сформованістю необхідних розумових операцій і відсутністю пізнавальних інтересів.

Другий, найбільш часто зустрічається вид формалізму спостерігається у школярів, які відносно легко оперують абстрактними поняттями, володіють необхідними способами теоретичного мислення, але відчувають труднощі, кажучи словами відомого вітчизняного психолога В.В. Давидова, «у сходженні від абстрактного до конкретного».

Цікавий приклад подібного відношення наводиться в книзі педагога М.Н. Скаткина.

Учень VI класу обкопує яблуню ... Перевернувши пласт ґрунту і виявивши довгі кореневища бур'яну, він старанно рубає їх лопатою на дрібні шматки і закопує в землю. Експериментатор запитує:

- Для чого ти це робиш?

- Як для чого? Щоб бур'яни не росли під яблунею.

- А хіба ти не вчив з ботаніки, що таке кореневище?

- Учив: кореневище - це видозмінене стебло, на ньому є бруньки, з яких виростають змінені пагони. Це вегетативне розмноження.

- Правильно! А тоді навіщо ти їх залишаєш в землі: щоб вони вегетативно розмножувалися і з них виросло багато нових пагонів бур'яну?

Хлопчик зніяковіло мовчить.

 Як зазначає Л.І. Божович, «... кидається в очі наявність як би співіснування у свідомості учнів отриманих у школі знань з тими уявленнями і поняттями, з якими вони приступають до навчання. Основним способом пояснення залишається для них колишнє «донаучне» пояснення ... проте формально, «для вчителя», вони залучають і нові знання, які залишаються в їх свідомості відокремленими, пов'язаними з їх колишніми уявленнями через союз «і» ... Система наукових понять, дана в навчальній дисципліні, виявилася для школяра самостійною дійсністю, відгородженою від реальних законів природи щільною стіною шкільного знання »(1968, с. 311-312).

Одна з основних причин, як і в першому випадку, - низький рівень розвитку пізнавальної потреби, відсутність прагнення зрозуміти суть явищ дійсності, зрозуміти реально існуючі причинно-наслідкові зв'язки.

Формалізм у засвоєнні шкільних знань негативно впливає не тільки на розвиток пізнавальної сфери учнів, але і на формування їх особистості. Крім того, формалізм першого виду нерідко веде до навчального перевантаження дитини та її підвищеної стомлюваності.

Взаємодія підлітків з дорослими – вчителями та батьками.

Система взаємин підлітків з учителями ускладнюється порівняно з молодшими школярами; на зміну беззаперечній авторитетності педагогів приходить диференційоване ставлення до них - якщо молодші школярі автоматично виражали свою повагу до вчителя, то щодо підлітків авторитет йому необхідно завоювати.

Якщо педагог не бачить зусиль підлітків у сфері саморозвитку, це сильно зачіпає їх самолюбство і призводить до розчарування.

Характер спілкування учня основної школи з учителями і суб'єктивне ставлення до них змінюється протягом підліткового віку. Якщо провідними мотивами спілкування молодших підлітків є прагнення отримати підтримку, схвалення вчителя за навчання, поведінку і шкільну працю (за традиціями молодшого шкільного віку), то старші підлітки очікують особистісного спілкування на рівних, визнання вчителем їх дорослішання. Попри зовнішню, демонстративну незначимість думки педагога для підлітка, останній надзвичайно чутливий до несправедливості, недовіри вчителя.

Вчитель може фіксувати й негативно оцінювати погіршення мотивації навчання підлітка. Однак, ставлення підлітків до навчального предмету переважно проектується від ставлення до вчителя. В зв'язку з розширенням досвіду та ускладненням розумової діяльності підлітка, він, сприймаючи інформацію від вчителя, піддає її критичному аналізу. Тому саме у взаєминах учнів основної школи з вчителями вперше фігурує конфлікт поколінь. Якої форми набуде конфлікт поколінь: конструктивної розвивальної дискусії чи антагоністичного конфліктного протистояння - першочергово залежить від позиції педагога.

Спілкування підлітка з вчителем може набувати відверто конфліктного характеру, що негативно впливатиме на загальну продуктивність їх взаємин. При цьому ініціатором конфлікту може стати кожен із суб'єктів взаємодії:

Оптимальним стилем взаємодії вчителя з підлітками є демократичний, що поєднує в собі заохочення підлітків до самостійності, відповідальності та колегіальності і постійний, вимогливий контроль, справедливу оцінку результатів учіння школярів. Якщо педагоги помічають процеси дорослішання учнів основної школи, визнають їх, організовують навчальну та виховну діяльність так, щоб підлітки могли адекватно реалізувати себе як особистості, що формуються, то процес взаємодії між ними має продуктивний характер.

Процеси фізичного та психологічного дорослішання підлітка викликають зміни у його взаєминах з батьками. Вплив батьків вже обмежений - ним не охоплюються всі сфери життя дитини, як це було в молодшому шкільному віці, але його значення

Родина залишається вагомим інститутом соціалізації підлітків, хоча вони самі дещо знецінюють її роль.

Думка батьків починає конкурувати з точкою зору ровесників, однак базові ціннісні орієнтації підлітка, розуміння ним соціальних проблем, моральні оцінки подій і вчинків залежать в першу чергу від позиції батьків.

Почуття дорослості як центральне новоутворення підлітків викликає їх прагнення змінити стосунки з слухняності, підкорення дитини дорослому на рівноправні взаємини. Дитяча безоцінна любов до батьків змінюється у підлітка на аналіз та критику їх особистісних якостей, тобто має місце ефект "зняття з п'єдесталу".

Ефект "зняття з п'єдесталу" - зменшення авторитетності батьків для підлітка, спричинене його критичним, оцінним ставленням до особистісних якостей і поведінки батьків

Егоцентризм виявляється як зосередженість підлітків на собі

Дане явище викликає послаблення емоційних зв'язків між підлітком та батьками, переключення його інтересів на середовище ровесників. Складність взаємин підлітків з батьками зумовлюється і асиметричністю їх інтересів. Так, батьки цікавляться всіма аспектами життя підлітків, тоді як останні через власний егоцентризм та малий життєвий досвід мало переймаються проблемами батьків. У відносинах з батьками підліток прагне налагодити нові зв'язки, підтверджуючи свою ідентичність та випробовуючи свою автономію. Перебудова взаємин підлітка з батьками супроводжується його поведінковим відокремленням від дорослих, що виявляється в реакціях емансипації та опозиції..

Підліткова реакція емансипації - прагнення підлітка звільнитись від опіки, контролю дорослих і здобути автономність від старшого покоління

Підліткова реакція опозиції - протиставлення цінностей та норм підлітка вимогам дорослих

Підліткова реакція емансипації є багатогранним явищем, що зазвичай охоплює різні сторони його психіки, діяльності та поведінки. Російський психолог І.С. Кон розрізняє емоційну, поведінкову та нормативну емансипацію підлітків:

Чи досягнули батьки успіху, прививаючи дитині почуття підтримки і незалежності, з'ясується в отроцтві.

Ті з підлітків, кому надається повна свобода, відчувають почуття тривоги, так як не знають, як цією свободою скористатись.

Емоційна емансипація підлітків спирається на попередні досягнення їх виховання і символізує суперечливість батьківських завдань: дорослі повинні забезпечити захищеність та підтримку дітям і водночас сприяти становленню їх незалежності, самостійності. Емоційна емансипація дається підліткові значно легше, ніж його батькам. Переключення інтересів підлітка на ровесників, послаблення частоти спілкування та відвертості, довіри між батьками та підлітком є неминучим явищем, яке, однак, не заперечує вагомості родини для дорослішання підлітка. Його прагнення до поведінкової та нормативної автономії теж є досить відносним. В дійсності підлітки не прагнуть до повної свободи, так як вона сприймається ними як відчуження від родини. За словами Ф.Райса, підлітки хочуть мати право робити власний вибір, проявляти свою незалежність, сперечатись зі старшими і нести відповідальність за свої слова і вчинки, однак повна свобода їм не потрібна.

Зміна взаємин підлітків з батьками супроводжуються конфліктами. Їх типовими причинами є батьківський контроль за поведінкою, навчанням підлітка, його вибором друзів, необхідність виконання підлітком побутової роботи та спосіб вибору ним одягу; зачіски.

Частота розгортання та характер розв'язання конфліктів підлітків та батьків суттєво залежать від стилю батьківського виховання. За думкою Е.Еріксона, впродовж дитинства та отроцтва найбільш важливими є два вектори виховного впливу родини - батьківське прийняття / чуйність та батьківська вимогливість / контроль, поєднання яких утворює чотири стилі батьківського виховання, зміст яких досліджувала американський психолог Д.Баумрінд.

Практикування батьками одного із означених виховних стилів викликає певні зміни особистості підлітка:

Вплив стилів батьківського виховання на результати психічного розвитку підлітка

Педагогічні особливості навчання учнів у шостих класах

З-поміж новацій 2014/2015 навчального року такі: учні 6 класів, які вивчали дві іноземні мови у 5 класі - продовжують вивчення за бажанням. Триватиме, розпочате у 5 класі, вивчення інформатики; передбачено посилення використання здоров'язбережувальних тех­нологій; підвищена увага приділятиметься природничій та екологіч­ній освіті, оскільки розпочнеться вивчення двох природничих дис­циплін географії та біології - важливою пропедевтичною базою для цього стало вивчення природознавства у 5 класі.

У 2014/2015 навчальному році учні 6 класів загальноосвітніх на­вчальних закладів перейдуть на навчання за новими програмами для учнів 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів, з якими можна ознайомитися на сайті Міністерства освіти і науки України за адресою: www.mon.gov.ua.

При виборі навчального плану для учнів 5-6 класів необхідно користуватися наказом Міністерства освіти і науки України від 29.05. 2014 р. № 664 «Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і нау­ки, молоді та спорту України від 03.04.2012 р. № 409» та листом МОН від 11.06.2014 р. № 1/9-303 «Про навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів та структуру 2014/2015 навчального року».

Практичні ігри та вправи для використання в роботі класного керівника.

• Гра-подорож «Дорога в країну професій» (стор. 38 Психологічний супровід профільного навчання. Методичні рекомендації. Титаренко О.І., Стояновська К.О.
• Міні-гра «Кіностудія» (Стор. 19, Зоц В. Гра – справа серйозна. – К.: Редакцїї загальнопедагогічних газет, 2000)

Мета гри: вивчення структури міжособистісних стосунків у класі і виявлення лідерів.

Хід проведення гри:

•         Керівник гри пропонує всім присутнім уявити таку ситуацію: необхідно відзняти фільм і для цього обрати людину, яка може орга­нізувати зйомки фільму.
•         Учасники гри називають одну, дві чи три кандидатури «ре­жисера».
•         Кожен «режисер» по черзі вибирає собі помічників. При цьому вибір наступного відбувається після обговорення з уже обраними помічниками.

• Утвореним мікрогрупам пропонують підготувати протягом 15—20 хвилин пантоміму (сценку) на тему з життя класу.

•         Демонстрація учнями свого фільму.

 Після проведення цієї творчої справи ведучий просить кож­ну групу проаналізувати свою роботу й визначити, хто з членів групи виявився організатором і найактивнішим учасником ство­рення фільму.

Обробка та інтерпретація результатів. Дана методика дає змогу уточнити отримані результати в соціометричному експерименті, ви­явити лідерів і структуру стосунків у класному угрупованні.

• Ділова гра «Лідер» (Стор. 20, Зоц В. Гра – справа серйозна. – К.: Редакцїї загальнопедагогічних газет, 2000)

Мета: виявити лідерів класного колективу і сприяти його згурту­ванню.

Учасники гри: учні одного класу, класний керівник, старшо­класники — організатори гри.

Хід проведення гри: колектив розбивається на мікрогрупи по 5—9 учнів. У ході гри учням пропонують виконати кілька завдань, складність яких підвищується від першого до останнього.

Ведучий гри розповідає учасникам, що гра має «секрет», про який вони дізнаються лише наприкінці. Про «секрет» знають орга­нізатори гри та його помічники (за кількістю мікрогруп). А «секрет» гри в тому, що помічники уважно стежать за тим, як кожен учасник тимчасового колективу виявляє активність у виконанні завдання, і дають йому жетони певного кольору (нічого йому не пояснюючи):

•         білий жетон—для лідера-організатора;
•         жовтий жетон—для лідера-натхненника;
•         червоний жетон—для виконавця;
•         зелений жетон—для глядача.

Ведучий розбиває весь колектив на мікрогрупи з допомогою листівок (пір року, за кольоровою гамою). Для знайомства ведучий пропонує придумати назву своїй групі. Через 30 секунд проводять перекличку груп.

Потім ведучий пропонує виконати наступні завдання:

1.      Якомога швидше скласти розрізану листівку або якусь фігуру.
2.      Намалювати колективний малюнок на загальну тему (зобра­зити предмет або виявити почуття, настрій). Час роботи — 5 хви­лин.
3.      Конкурс-буриме. Скласти вірш за готовою римою за 3—4 хви­лини.

Наприклад:

Птахи — дітлахи.

Злива — смілива,

Ворона — корона.

Спить —летить.

4.      Скласти кросворд із 5—6 запитань-слів на певну тему: спорт, країни світу, живопис, природа тощо. Час виконання — до 5 хви­лин.
5.      Написати оповідання, де всі слова починаються на одну літе­ру («з», «до», «про», «л», «п») — 3 хвилини.
6.      Інсценувати казку в різних жанрах або вже написане опові­дання. На підготовку — 5 хвилин.

Після закінчення всіх конкурсів ведучий просить учасників по­казати свої жетони організаторам у групах, які відразу ж фіксують результат. Після цього вони здають свої жетони. Тепер їм можна розкрити «секрет» гри. Ведучий пропонує підбити підсумки гри і представити своїх лідерів з гумором, весело й задерикувато.

Педагогічний аналіз результатів конкурсу. Упродовж гри ко­жен учасник отримає кілька жетонів (за кількістю завдань). По­мічники ведучого побачать, що певна гама кольорів характерна для деяких учасників. Відразу стане ясно, хто з них має яскраво виражену активну позицію. У цих учасників буде переважати бага­то жетонів «лідер-організатор» і «лідер-натхненник», менше «вико­навець» і «глядач».

Організаторам ділової гри необхідно бути дуже уважними до учасників-виконавців. Вони можуть бути безініціативними, але ба­жання брати активну участь у справі може стати запорукою хоро­шої роботи в майбутньому. Такі учні вимагають більш копіткої інди­відуальної роботи. Треба активно залучати їх до практичних справ, довіряти їм, давати більше можливостей для вияву самостійності.

• Вправа «Підступне дзеркало» 

Для вправи знадобляться два люстерка, два олівці, аркуші палі ру з наміченими за допомогою точок контурами геометричних фігур.

Учні об’єднуються в пари. Кожна з них одержує аркуш з наміченою точками фігурою. Пара гравців з однаковими аркушами сі дає, і кожен намагається з’єднати точки, дивлячись на свою руку лише в люстерко.

Рекомендації. Щоб діти обводили фігуру, дивлячись лише в люстерко, можна встановити перешкоду (книгу), що закриває аркуш від прямого погляду.             

• Гра «Авто» 

Ведучий розповідає історію про те, як із книжки поцупили буквосполучення «авто» — воно зникало з багатьох слів. Злодія впіймали, «авто» повернули, і тепер потрібно дізнатися, де ж воно було. Учням пропонується згадати якнайбільше слів, у яких є така частина, наприклад: автор, автомобіль, автолюбитель та ін. Діти називають слова по черзі, не повторюючи тих, які вже пролунали.             

• Вправа «Ситуація» 

Кожному учасникові пропонується дві не пов’язані між собою ситуації, наприклад: «Кішка полювала на мишку» і «На кухні збігло молоко». Завдання гравців — придумати й пояснити, як їх можна пов’язати.             

Рекомендації. Кожному учасникові дається окреме завдання: одному — смішна історія, іншому — повчальна і т. ін.

•      «Хто є хто»

Кожний гравець отримує аркуш паперу й олівець. За 5 хвил після сигналу ведучого гравці повинні познайомитися одне з ним, дізнаючись імена, хто ким хоче стати (майбутня професія Дізнаватися можна про будь-що — улюблений колір, улюбле музику, свійську тварину та ін. Ці відомості записують на арк паперу. Виграє той, хто встигне більше дізнатися й записати,

•     «Відкриємо серця одне одному!»

Кожний гравець отримує жетон у формі серця, на якому вія пише своє ім’я. Ведучий іде з капелюхом по колу. Гравці голосно називають свої імена й опускають серця в капелюх. Після цього ведучий удруге проходить по колу.

Наступне завдання гравців — дістати з капелюха одне із сер­дець, прочитати вголос написане на ньому ім’я, згадати того, кому воно належить, і віддати його господареві.

•     «Телефон довіри»

Учасники сідають парами — хлопчики напроти дівчаток. Дів­чатка пошепки повідомляють свої імена хлопчикам, які сидять із ними в парі. Після цього хлопчик, який сидить у першому ряду, тихо говорить сусідові ім’я своєї напарниці — так, щоб не чули ре­шта хлопчиків. Другий гравець повідомляє третьому ім’я першої дівчинки та ім’я тієї дівчинки, яка сидить напроти нього, і так далі.

Останній хлопчик повинен уголос назвати імена всіх дівчаток. Якщо якесь ім’я названо правильно, то ця дівчинка підводиться, а якщо ні, то дівчинка залишається сидіти. Після цього дівчатка аналогічно дізнаються імена хлопчиків і називають їх. Виграє та команда, яка буде найточнішою.

Використана література.

1. Байярд Р.Т., Байярд Д. Ваш беспокойный подросток. Практическое руководство для отчаявшихся родителей. Перев.. с англ. А.Б. Орлова. – М, «Семья и школа», 1995
2. Главник О. Дівчинка-підліток у дорослому світі. – К.: Редакції загально педагогічних газет, 2003
3. Грін Крістофер. Уже не малыш: воспитание детей в взрасте от 5 до 12 лет. – Пер. з англ. -  Харків, 2002
4. Зоц В. Гра – справа серйозна. – К.: Редакцїї загальнопедагогічних газет, 2000
5. Імідж класного керівника/О.С. Нурєєва, О.В. Скворчевська. - Х.: Основа, 2007
6. Класному керівнику:створення й розвиток колективу класу/уклад. А.Г. Дербеньова, А.В. Кунцевська. - Х.: Основа, 2011
7. Психологічний супровід профільного навчання. Методичні рекомендації. Титаренко О.І., Стояновська К.О., Мелітополь, 2010 р.
8. Скворчевська О.В., Нурєєва О.С. Класні години з психологом – Х.: Основа, 2008
9. Татенко В.А. Трудный подросток: причины и следствия, 1985
10. Туріщева Л.В. Психокорекційні ігри в роботі педагога -  Х.: Основа, 2007
11. Туріщева Л.В. Психологічні тренінги для школярів. – Х.:Основа, 2009
12. Туріщева Л.В. Увага! Особливі діти. - Х.:Основа, 2012
13. Фридман Л.М. Психология детей и подростков: Справочник для учителей и воспитателей. – М.: Изд-во  Института Психотерапии, 2004
14. Шкільному психологу. Усе для роботи. – Січень 2014. – С. 34
15. Шкільному психологу. Усе для роботи. –Листопад 2013. – С. 35
16. Шкільному психологу. Усе для роботи. –Червень 2012. – С. 16, 18