"Тренінг соціальної компетентності"

 Тренінг соціальної компетентності та навичок

здорового способу життя молодших школярів

Основою тренінгу є визнання самоцінності дитини, її права на свій вибір, свою позицію; повага її права бути такою, якою вона є.

1. Це я

Мета: підсилення самоідентичності та розвиток самоповаги; позитивне оцінювання відмінностей між людьми.

Методика проведення

Напишіть ім'я кожної дитини на аркуші паперу. Старші діти зроблять це самі.

Запропонуйте дітям розмалювати свої імена кольоровими олівцями. Вони можуть розмалювати самі літери або намалювати довкола них свої улюблені предмети: іграшки, пейзажі, їжу тощо (можливо, це будуть друзі, батьки, улюблені тварини).

Посадіть дітей у коло. Запропонуйте кожному учневі показати аркуш зі своїм іменем і пояснити малюнок.

Для   усвідомлення   схожості   та відмінності між людьми запропонуйте дітям запитання:

1.                          Що ти дізнався про інших людей?
2.                          Що ти відчуваєш, коли бачиш написаним твоє ім'я?
3.                          Чи однакові предмети подобаються учням?
4.                          Як би виглядав світ, якби ми були однаковими?

Організуйте виставку робіт дітей « Це ми ».

2. Руки вгору!

Мета: розвиток відчуття колективу, оцінювання відмінностей між людьми, позитивна емоційна насиченість спілкування.

Методика проведення

Попросіть дітей стати в коло. Запитайте, хто хоче бути добровольцем, щоб йому зав'язали очі.

Покрутіть його кілька разів, потім підведіть до іншої дитини. Торкаючись волосся, обличчя, одягу, доброволець має вгадати, хто це.

Проводячи гру, намагайтеся не підлаштовуватися під ті групи дітей, що товаришують між собою.

Продовжуйте гру, поки всі діти не візьмуть у ній участь.

Для акцентування уваги на схожості й відмінності між дітьми, запропонуйте запитання:

1. Чому ми проводимо гру на відгадування?
2. Як ти визначив, хто це був?
3. Що було б, якби поміж інших хтось мав інший колір очей?
4. Що було б, якби в людей були однакові ніс, волосся, вуха?

Цю вправу можна також використати для того, щоб відчути і зрозуміти почуття сліпої людини.

3. Як  ми літали до зірок

Мета: розвиток емоційно-ціннісного компоненту особистості; формування навичок групової взаємодії, уміння слухати, висловлю вати свої думки, аналізувати, робити висновки, досягати компромісів.

Методика проведення

Запропонуйте дітям уявити себе учасниками дуже важливого космічного проекту. Стало відомо, що космічні сигнали підтверди­ли існування розумних форм життя. ООН вирішила послати космічний корабель з інформацією про Землю туди, звідки надійшли сигнали. Запитайте в учнів, яку інформацію про життя на Землі вони б надіслали цим істотам. Вона має допомогти їм зрозуміти, що люди на Землі схожі й водночас різні.

Розбийте дітей на творчі групи (по 6—8 учнів), поясніть їм, що під час обговорення вони не повинні коментувати або критикувати ідеї. Нехай учні висловлюють свої ідеї, але не опитуйте їх по колу, не примушуйте їх висловлюватися, це може зменшити творчу активність дітей. Можливі запитання для обговорення:

1. Чи надіслати музику? Яку саме?
2. Що краще надіслати: книжки чи фільми?
3. А може надіслати манекени людей? Якщо так, то яких саме і як треба їх одягти?

Групи обмінюються думками. Учитель записує думки, але не оцінює їх. Якщо пропозиція незрозуміла, попросіть учня пояснити її або запропонуйте своє пояснення і перевірте, чи автор погоджується з ним.

Проаналізуйте запропоновані варіанти разом із дітьми. Додайте те, про що вони не згадали.

Поставте дітям запитання, щоб допомогти їм усвідомити подібне й відмінне між людьми:

1. Чого більше між людьми: відмінного чи подібного? Що ви думали б, якби дивилися на Землю очима інопланетянина?
2. Як ви вважаєте, що подумав би інопланетянин, якби побачив тих людей, що воюють і вороже ставляться один до одного?
3. Що є важливішим: відмінності у звичаях, одязі, мові та будові тіла чи схожі риси людей? Чому?

4. Важлива робота. Бажання та потреби

Мета: визначення основних людських потреб щодо здорового життя.

Методика проведення

Попросіть клас уявити собі, що ООН (Організація Об'єднаних Націй — Парламент націй усього світу) доручила їм скласти перелік того, що потрібно всім дітям, аби бути щасливими й здоровими (наприклад, їжа, повітря, ігри тощо).

Запишіть ці потреби в запропонованому вигляді, не оцінюючи їх. Коли ідей більше не надходитиме, запропонуйте класу розрізнити, які з цих пропозицій є справді потребами, а які — забаганками. Наприклад, телебачення, солодощі будуть забаганками, а не потребами. Спробуйте визначити потреби, які є однаковими для всіх.

Обговоріть запитання:

1. Що важливіше для життя — потреби чи бажання? (До відома вчителя: потрібно пам'ятати, що всі бажання й потреби пов'язані та доповнюють одне одного. Саме бажання надають дитині емоційності, радості сподівань, смаку до життя).
2. Як ви вважаєте, чи у всіх дітей нашої країни і в усьому світі задоволено основні потреби? Хто за це відповідає?
3. Що могло б статися, якби потреби дітей не задовольнялися?

5. Збереження здоров'я. Безпека — небезпека

Мета: формування почуття відповідальності за своє здоров'я та життя; усвідомлення своїх можливостей.

Методика проведення

Вступна бесіда « За що ми відповідаємо у своєму житті? ». Під час бесіди має прозвучати: «Я відповідаю за те, щоб бути здоровим».

Бесіда-опитування:

1. Піднесіть руку ті, хто в цьому навчальному році зовсім не хворів.
2. Піднесіть руку ті, хто хворів.
3. Піднесіть руку ті, хто сам винен у своїй хворобі. Які причини призвели до вашої хвороби?

Обговорення проблеми:

1. Чи всі згодні з тим, що людина сама відповідає за своє здоров'я?
2. Як ти відповідаєш за своє здоров'я?

Моменти для обговорен­ня: дотримання режиму дня, загартування, відповідний одяг, правильне харчуван­ня, особиста гігієна тощо.

Запропонуйте дітям ви­конати малюнок на тему «Погане все, що може зашкодити здоров’ю». Дайте учням можливість самостійно поміркувати або обговорити (отруйні речовини, ліки, гриби, неякісні продукти, брудні руки, сигарети тощо). Діти мають прокоментувати свої малюнки.

Запропонуйте учням закреслити кожен малюнок червоним олівцем.

Запропонуйте дітям виконати малюнок на тему «Добре все, що допомагає зберегти здоров’я». Підготуйте виставку цих робіт.

Домашнє завдання: обговорити з батька ми те, що відбувалося на уроці.

6. Веселе свято

Мета: формування негативного ставлення до алкогольних напоїв та їх уживання; формування відповідальності за своє здоров'я.

Методика проведення

Малюнок-піктограма на тему «Веселе свято».

Вступне слово вчителя про піктограму: « Раніше, коли люди ще не винайшли літер та не вміли писати, вони передавали інформацію, повідомлення або свої знання за допомогою малюнків (наскельний живопис, малюнки на посуді тощо). Людина, розглядаючи малюнок, розуміла, що їй хотіли сказати. Іноді ми для розповіді також користуємося не словами, а малюнками (оповідання в картинках, мультфільми без слів, дорожні знаки)».

Розгляньте 2—3 дорожніх знаки (наприклад, знаки із зображенням телефону, лікарні, їдальні, сніжинки).

Запропонуйте дітям намалювати слова «Веселе свято» так, щоб кожна людина зрозуміла, що це справді веселе свято. Коли діти малюють, учитель ходить по класу, допомагає, дивиться. Як правило, деякі учні малюють святковий стіл.

Обговорення малюнків:

1. Які графічні символи ви використали для зображення свята?
2. Як ти вважаєш, чи буде твій малюнок зрозумілий іншим. Чому? Як саме малюнок нагадує свято?
3. Зазвичай, коли люди готуються до свята  готують багато їжі, п'ють. Що зазвичай п'ють на святі (сік, компот, алкогольні напої тощо)? (Учитель виділяє категорію «алкогольні напої».)
4. Діти, навіщо дорослі вживають алкогольні напої? (Щоб було весело; це традиція; так роблять завжди; щоб повеселитися тощо.)
5. Чи можна святкувати без алкогольних напоїв? Чи пам'ятаєте ви святкові події у вашій сім'ї, коли дорослі не вживали алкоголь? Чи було це справді веселе свято?
6. Які наслідки вживання спиртних на поїв? (Конфлікти в сім'ї, хвороби, злочини тощо.)
7. Як зробити свято справді веселим? Чи обов'язково дорослим вживати для цього алкоголь?

7. У пошуках скарбів

Мета: розвиток емоційно-ціннісного компоненту Я-концепції дитини, самооцінки, самосприйняття; розвиток емпатійних та оцінювальних рис.

Методика проведення

Створення ігрової оболонки гри з метою внесення елементу казковості, загадковості, емоційної насиченості заходу. Підготуйте план, позначте на ньому місця, де заховано скарби. Для старших дітей бажано організувати «випробування» перед тим, як вони отримають скарби.

Підготуйте аркуші паперу (картки), на яких запишіть:

а) позитивні риси особистості (сміливість, розум, кмітливість, чесність тощо);

б) риси, які стосуються показників здоров'я (фізична сила, міцне тіло, загартованість, хороший апетит тощо);

в) соціальні здібності (уміння спілкуватися, товариськість, чуйність тощо);

г) людей, які для вас важливі (мама, тато, бабуся, вчителька тощо).

Перед приходом дітей сховайте аркуші скарби у певних місцях кімнати (за планом). Потурбуйтеся про те, щоб кожна дитина от­римала свій скарб.

Коли діти зайдуть до кімнати, скажіть їм, що вони — шукачі скарбів, але це незвичайні скарби. Ознайомте дітей з планом (можливе використання пазлів, музичного супроводу, казкових персонажів тощо). Діти мають відшукати картки. Коли аркуш буде знайдено, попросіть того, хто знайшов, зачитати й прокоментувати простими словами або навести приклади, коли і для чого ця риса буде для нього дуже важливою.

Діти, які знайшли папірці, залишають їх собі. Тепер це їхні надбання, скарби. Вони можуть поділитися ними з друзями, показати батькам. Запропонуйте дітям поміркувати над запитанням: «Кому з однокласників не вистачає саме цих рис? Якщо бажаєш, подаруй скарб тому, хто цього потребує найбільше».

8. Як ти почуваєшся?

Мета: розвиток уміння співпереживати, експресивних здібностей; розвиток регулятивного компоненту Я-концепції учнів.

Методика проведення

Двоє дітей виходять з кімнати.

Поки вони чекають за дверима, інші діти обирають почуття, яке вони мають показати, наприклад, щастя, злість, розчарування, захоплення, нудьга, самотність тощо.

Діти, які були за дверима, повертаються, а присутні у класі зображають почуття. При булі мають вгадати, яке саме почуття їм показують.

Повторіть вправу стільки, скільки вважаєте за потрібне.

Поставте дітям запитання:

1. Чи легко було вгадати почуття? Чи вам це вдалося?
2. Чи добре знати, що відчувають люди навколо тебе? Чому?
3. Чи почувалися ви щасливими, коли хтось поруч був сумним? А навпаки?
4. Що ви при цьому відчували?
5. Що сталося б, якби ніхто не звертав уваги на почуття інших?

9. Розмовний жезл

Мета: розвиток слухових і мовних навичок, емоційно-ціннісного й поведінкового компонентів Я-концепції, здатності до емпатії, упевненості.

Методика проведення

Поясніть дітям, що корінне американське населення (індіанці) виробило спосіб слухати один одного так, щоб кожен мав нагоду висловитися. Для цього вони використовували так званий розмовний жезл. Кожен, хто отримував жезл, мав право говорити, а всі інші слухали. Потім палицю передавали по колу, Той, хто не хотів говорити, просто передавав її далі. Розмовний жезл могли використовувати по-різному. Наприклад, повідомити новину чи висловити свою думку. Це дає змогу сором'язливим учням говорити впевнено, а дітей-лідерів учить поважати думку інших.

Було б добре, щоб учитель першим тримав жезл і сказав щось від себе, а потім передав його дитині. Це найпростіший спосіб продемонструвати учням, як потрібно використовувати розмовний жезл.

У жодному разі не примушуйте дітей говорити.

Після вправи потрібно обговорити з дітьми запитання:

1. Що ви відчували, коли висловлювалися самі або слухали інших?
2. Чи помітили ви при цьому щось нове або незвичайне?
3. Чи подобається вам, коли вас переривають?