Тренінгове заняття для батьків "Уроки спілкування"

Батьківські збори «Уроки спілкування»

Тренінгове заняття

Мета:сприяти підвищенню рівня психолого-педагогічної компетентності в питаннях сімейного виховання;

дати батькам можливість поділитися власним досвідом;

виявити протиріччя і проблеми у використанні методів сімейного виховання;

визначити правила «мови прийняття» і «мови неприйняття»;

активізувати комунікативну взаємодію в сім’ї, здатність батьків до аналізу своєї виховної діяльності та об’єктивної оцінки її результатів.

Хід зборів

1. Привітання батьків.

Батьки і діти – це любов і сльози,

Це вічне щастя і одвічний біль,

Це – сонце і тепло, сніги й морози,

Мед на вуста й на вічні рани сіль.

Як на троянді – колючки і квіти,

Так і в житті є радість і печаль.

Високі мрії й дуже різні діти…

Чому таке трапляється, на жаль?

Всім хочеться все мати в ідеалі,

Причому, водночас і без зусиль.

Щоб щастя без труда й печалі

Пливло саме у руки звідусіль.

Та у житті такого не буває,

Й запам’ятати треба, в чому річ:

Зоря щаслива лиш тоді засяє,

Якщо трудитись будеш день і ніч.

А діти – це і щастя, і турбота,

Відповідальність і тривога теж,

Без відпочинку й вихідних робота,

Любов така, яка не має меж.

2. Створення позитивної комфортної атмосфери.

Вправа «Сімейний фотоальбом». (На дошці виставка малюнків учнів «Моя сім’я». Батькам пропонується впізнати малюнки своєї дитини. Поділитися враженнями, пояснивши свій вибір).

3. Оперативне анкетування.

(Вчитель проводить анкетування батьків і аналіз відповідей дітей, які заздалегідь відповідали на аналогічні запитання)

1. Скільки часу в день ви відводите на спілкування з дитиною?
2. Чи відомо вам від самої дитини про її навчальні успіхи, про друзів?
3. Які проблеми є у вашої дитини?

4. Презентація мети заняття.

5. Робота в групах «Батьки та діти».

Учасники діляться на 2 групи: «Батьки» та «Діти». Кожна група має скласти список своїх прав. (Метод «Гронування»)

6. Обговорення педагогічної ситуації.

Проаналізуйте педагогічну ситуацію.

Одного разу вчителька запитала першокласницю, тиху, задуману дівчинку:

• Чого тобі найбільше хочеться?
• Я хочу захворіти.
• Чому? – здивувалася вчителька.
• Коли я хворіла,мама сиділа біля мене, розмовляла, розказувала мені казки, читала книжки. Мені було так добре.
• Про що свідчать слова дівчинки?
• Чому так часто нашим дітям не вистачає уваги батьків?
• Про яке ж одне з основних прав дитини ведеться мова?

(записи в таблиці доповнюються)

Сімейне спілкування… Від цих слів віє теплотою і сердечністю, турботою про дітей, доброзичливістю і чуйністю. Психологи стверджують, що правильно організоване спілкування – запорука доброго настрою, душевного спокою. З другого боку, встановлено, що ніде люди не ранять один одного так боляче, як вдома, у сімейних конфліктах.

Виявляється, що вмінням говорити з дитиною, правильно будувати спілкування володіють не всі батьки.

7. Виховний сюжет «Батькове каяття».

Хочу запропонувати вашій увазі оповідання відомої журналістки Лівінгстон Ларнед (розповідь супроводжує музична фонограма)

Батькове каяття

Послухай, синку… Кажу тобі це, коли ти спиш. Ось я увійшов до твоєї кімнати. Кілька хвилин тому, коли я сидів у бібліотеці та читав, мене наскрізь пройняли докори сумління. Сповнений почуття провини,підійшов я до твого ліжка.

Мене не полишали думки про мою поведінку: я зірвав на тобі свій поганий настрій, робив тобі зауваження, коли  ти зранку збирався до школи або коли вчора ввечері, замість помитися, лише обтер обличчя рушником та ще забув почистити черевики. Так само вичитав тебе, коли ти впустив щось на підлогу.

За сніданком я теж до тебе прискіпувався. Ти пролив чай, ти занадто швидко ковтав їжу, ти оперся ліктями об стіл. Занадто намастив масло на хліб. А коли ти бавився, я саме зібрався виходити з хати: за кілька хвилин мав бути потяг. Ти обернувся, помахав мені ручкою та гукнув «До побачення, татку!»

А я у відповідь тільки насупив брови і сказав: «Випрями спину»…

Усе знову почалося ввечері, коли я повернувся з роботи. Ти саме бавився, колінкуючи по землі. Побачивши дірку у твоїх штанях, я вичитав тебе при твоїх друзях і наказав негайно йти додому. «Речі коштують грошей, – сказав я, – якби ти сам їх купував, то знав би, як їх шанувати.»  

А пам’ятаєш, як несміливо ти увійшов до зали? Ти не міг підвести очей, ти боявся мене після того, як я влаштував тобі «виховний момент» перед друзями. Я зиркнув на тебе поверх газети, невдоволений твоїм невчасним вторгненням, –  і ти зупинився у дверях, не знаючи, що робити далі. «Чого тобі треба?» - запитав я суворо.

Ти нічого не відповів. Ти підбіг до мене, закинув рученята мені на шию і поцілував мене, міцно-міцно обійнявши, з любов’ю, якою Бог наділив твоє маленьке серце і яка, навіть коли не знаходить взаємності, ніколи не в’яне. Потім ти пішов до своєї кімнати, дрібцюючи по сходах.

І тоді, синку, газета вислизнула з моїх рук на підлогу, мене охопили неприємні відчуття. Що зі мною діється? Це вже перетворюється у звичку – вишукувати провини, робити зауваження.

Мною оволодів жах. Що зі мною зробила звичка? Звичка прискіпуватися. Такою була моя нагорода тобі за те, що ти маленький хлопчик. А між тим, в тобі так багато здорового, чудового, справжнього. Твоє маленьке серце велике, наче світанок над землею. Це виплеснулося в твоєму стихійному пориві, коли ти кинувся до мене, щоб поцілувати перед сном. Ніщо інше не має сьогодні значення, сину. Я прийшов до твого ліжка та в темряві, присоромлений, преклонив перед тобою коліна.

•          Дійсно, ця ситуація змушує передивитися деякі власні підходи до виховання. Як ви вважаєте, наскільки вона типова? (заслуховуються думки й висновки батьків).
•          А чи достатньо ви приділяєте уваги своїм дітям, яких принципів виховання дотримуєтесь?

8. Проведення тестування батьків.

Тест «Яких принципів Ви дотримуєтесь у вихованні дітей?»

Чи можете Ви:

1. У будь-який момент залишити свої справи і зайнятися дитиною?
2. Порадитися з дитиною, незважаючи на її вік?
3. Зізнатися дитині, що припустилися помилки у ставленні до неї?
4. Вибачитися перед дитиною, якщо вчинили неправильно стосовно неї?
5. Опанувати себе і зберігати спокій, навіть якщо вчинок дитини викликає обурення?
6. Уявити себе у ролі дитини?
7. Стати для дитини доброю феєю (добрим чарівником)?
8. Розповісти дитині повчальний випадок зі свого дитинства, в якому Ви будете виглядати не якнайкраще?
9. Завжди утримуватися від слів, які можуть образити дитину?
10. Пообіцяти виконати будь-яке бажання за гарну поведінку?
11. Знайти хоча б один день, коли дитина зможе робити, що захоче, і не втручатися, якщо навіть Вам здаватиметься, що це необхідно?
12. Не реагувати, якщо Ваша дитина вдарила чи штовхнула іншу, а та дала їй відсіч?
13. Встояти перед дитячими примхами і слізьми?
14. Поставити перед дитиною посильне для неї завдання і не допомагати їй, навіть якщо бачите її невправність та невміння?
15. Подолати бажання віддати дитині все найкраще на шкоду іншим членам сім’ї?

Підрахуйте суму балів:

• за кожну відповідь «так» ставте 1 бал;
• за «ні» - 0 балів.

21 – 30 балів. Дитина – найбільший скарб у Вашому житті. Ви прагнете не тільки зрозуміти дитину, а й пізнати її, ставитися до неї з повагою, дотримуєтеся прогресивних принципів виховання і постійної ліній поведінки. Інакше кажучи, Ви дієте правильно та можете сподіватись на хороші результати.

11 – 20 балів. Дбати про дитину – для Вас найважливіше. Ви маєте здібності вихователя, але не завжди дієте послідовно і цілеспрямовано. Часом Ви надто суворі, а в інших випадках – занадто лагідні, окрім того, схильні до компромісів, які послаблюють виховний ефект. Вам необхідно серйозно подумати про свої методи виховання дитини.

До 11 балів. У Вас серйозні проблеми з вихованням дитини. Вам бракує або знань, або ж бажання і прагнення зробити дитину особистістю, а можливо, того та іншого. Радимо звернутися до фахівців за допомогою.

9. Інтерактивна гра «Незакінчене речення».

(Батькам в групах пропонується утворити логічно закінчені вирази, дібравши потрібну кінцівку з запропонованих).

«Як спілкуватися з дитиною»

•                               Спілкування на рівних. Рівень очей.
•                               Попросити дитину вас чому-небудь навчити.
•                               Запитувати в дітей поради.
•                               Цікавитися планами дитини та їх враховувати.
•                               Запитувати в дитини її річ і стукатися до неї в кімнату.
•                               Просити допомоги в чому-небудь. Після цього не критикувати.
•                               Давати посильні доручення-з відомим успіхом.
•                               Схвалення взагалі (у цілому).
•                               Підтримка у важкій ситуації (навести приклад із власного життя знайти три позитивних моменти — оптимістичний погляд на життя).
•                               Не сюсюкати з дитиною. Розмовляти як з дорослим.
•                               Зустрічати як кращого друга і проводжати.
•                               Якщо ви не праві, просіть вибачення.
•                               Дозволяйте дитині виражати свої почуття і діліться своїми.
•                               Дозволяйте робити дітям помилки і зустрічатися з їхніми наслідками (негативний досвід — це теж досвід).
•                               100 %-ва увага мінімум 15 хвилин щодня.
•                               Концентруйте увагу не на помилці, а на тому, як вийти зі складної ситуації.
•                               Тілесний контакт 2—3 рази на день мінімум.

"Як почути свою дитину» (що батьки не повинні робити)"

•                               Накази, команди, що заперечують почуття. (Дитина плаче, розбила коліно, дорослі: «Припини плакати!» — образа в дитини гарантована.)
•                               Попередження, застереження, погрози. («Якщо ти ще раз упадеш у цю калюжу...».)
•                               Моралі, проповіді («Учитися — це твій обов'язок» і т. д. Такі моралі викликають нудьгу, а потім і агресію).
•                               Поради і готові рішення («Я б на твоєму місці...»). Такі поради дратують дитину.
•                               Докази, нотації та висновки («У твоєму віці треба б знати...»). Нотації приводять до бажання боротьби і помсти.
•                               Критика, догани, обвинувачення («Усе через тебе...») приводять до уникання невдачі, низької самооцінки.
•                               Оціночна похвала (не хвалити, а говорити: «Я вважаю тебе...», «Мені подобається...»).
•                               Обзивання і висміювання (навіть жартівливі).
•                               Віджартування, відхід від розмови.

«Покарання. Подумай, навіщо?»

Запам’ятайте сім правил:

1. Покарання не повинно шкодити здоров’ю – ні фізичному, ні психічному (воно має бути корисним).

2. Якщо є сумніви (карати чи не карати) – не карайте (ніяких покарань «про всяк випадок»).

3. За один раз – одне покарання. Навіть якщо вчинків скоєно багато, покарання може бути суворе, але одне за все одразу. Покарання – не за рахунок любові. Ні в якому разі не забирайте подарунки на знак покарання.

4. Пам’ятайте про час давності правопорушення. Якщо ви з’ясували, що вчинок скоєно давно, краще не карайте.

5. Покараний – прощений. Сторінка перегорнулася, не згадуйте про це. Не заважайте починати життя спочатку.

6. Покарання – але без приниження. Якщо дитина відчує перевагу вашої сили над її слабкістю, і вважає, що ви несправедливі – покарання подіє у зворотному напрямку.

7. Дитина не повинна боятися покарання.

«Як не потрібно карати і сварити»

Не можна карати і сварити:

- якщо дитина хвора;

- якщо дитина не зовсім одужала після хвороби;

- якщо дитина їсть;

- після сну;

- перед сном;

- під час гри;

- під час виконання завдання;

- одразу після фізичної або душевної травми (бійка, погана оцінка, падіння) – необхідно перечекати, поки зупиниться гострий біль (але це не означає, що необхідно втішати дитину);

- якщо дитина не справляється зі страхом, лінню, рухливістю, роздратованістю, із будь-яким наслідком, але щиро намагається подолати його;

- в усіх випадках, коли у дитини щось не виходить;

- якщо внутрішні мотиви вчинків найпростіших або найстрашніших порушень вам не відомі;

- якщо ви самі в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані.

10. Вправа «Скринька почуттів».

•          Психологи дійшли висновку, що є слова та вирази, котрі начебто необразливі, але при частому повторенні дратують не менше за грубість та окрики, навіть, якщо вимовляються спокійною інтонацією. А є слова, які люди інколи соромляться казати, хоча вони позитивно впливають на дитину, підіймають настрій, підтримують.
•          Перед вами дві скриньки  «Секрети спілкування». На аркушах паперу запишіть висловлювання, заборонені у спілкуванні з дитиною, помістивши їх у скриньку «Негативні установи».

До «заборонених» можна віднести:

Я тисячу разів казав тобі, що…

Скільки разів треба повторювати…

Невже тобі важко запам’ятати…

Ти став таким (лінивим, неохайним)…

Ти такий же, як…

Чого ти до мене пристав…

Відчепись, ніколи мені…

(Після озвучення «заборонених» висловлювань скринька замикається на ключ, символізуючи неможливість подальшого користування  негативними установами.)

Висловлювання, що рекомендуються й бажані, займають місце у чарівній скриньці «Позитивні установи», яка залишається відкритою з метою регулярного використовування позитивних установок.

До бажаних висловлювань належать:

Я тобі так довіряю…

Я б ніколи не змогла зробити це без тебе…

Порадь мені…

Спробуй ще, це тобі обов’язково вдасться…

Як ти добре це зробив, навчи й мене…

Дякую тобі…

•          Постарайтеся ніколи не закривати чарівну скриньку «Позитивні установи» та користуватися бажаними висловлюваннями  якомога частіше.

                              Поради психолога.

(Батькам роздаються пам’ятки)

1. Безумовно приймайте свою дитину.
2. Активно слухайте її переживання, думки.
3. Якнайчастіше спілкуйтеся з нею.
4. Не втручайтеся у заняття, які їй по плечу.
5. Допомагайте, коли просить.
6. Підтримуйте.
7. Діліться своїми почуттями.
8. Вирішуйте конфлікти мирно.
9. Використовуйте у спілкуванні фрази, що викликають позитивні емоції.

11. Підсумок заняття.

•          Закінчити батьківські збори я хочу, розповівши вам одну історію. Я пам’ятаю, що в свій час вона мене дуже вразила.

Одного разу до мудреця Румі прийшла жінка та привела свого маленького сина. «Я не знаю, що мені робити, Румі, – мовила  вона.  – Я випробувала вже все, але дитина мене не слухається. Він їсть занадто багато цукру! Будь ласка, поясніть йому, що це погано. Він Вас послухається, тому що дуже поважає.»

Румі подивився на дитину, на довіру в її очах і промовив: «Приходьте через три тижні.»

Жінка була в розпачі. Це ж така проста річ! Чому ж ця людина нічого не сказала синові. Незрозуміло… Багато людей приходило до Румі здалеку, й він одразу допомагав вирішувати набагато складніші проблеми. Але що вдієш – вона слухняно прийшла через три тижні. Румі знову подивився на дитину та промовив «Приходьте ще через три тижні.»

Лише коли вони прийшли третього разу,  Румі звернувся до хлопчика: «Синку, послухай моєї поради, не їж багато цукру, це шкідливо для здоров’я.» «Якщо Ви мені радите,  – відповів хлопець,  – я більше не буду цього робити.»

Мати попросила почекати дитину надворі. Вона звернулась до мудреця за поясненнями. І Румі зізнався їй, що сам завжди любив їсти цукор, тому перед тим, як давати іншому пораду, мусив сам позбутися цієї слабкості. Спочатку він вирішив, що трьох тижнів буде достатньо, але помилився…

Свята людина, відома всім своєю мудрістю й духовною силою шість тижнів намагалась кинути їсти солодке, щоб просто мати право сказати хлопчикові «Синку, не їж багато цукру, це шкідливо для здоров’я».

•          Підсумувати сказане нам допоможе гра «Карусель».( Кожній групі дається аркуш паперу. Члени групи повинні записати на ньому одне з тверджень чи висновків, які запам’яталися із заняття. Потім по колу групи обмінюються записами, аж доки до першої групи повернеться перший аркуш. Далі усі записи зачитуються).
•          Пам’ятайте, що дитина – дзеркало життя своїх батьків. Зробіть все, щоб дитинство і майбутнє ваших дітей було прекрасним. Не забувайте, що тільки «покращуючи» себе можна допомогти дитині. Вдосконалюйтесь разом із дітьми, використовуйте шанс, наданий життям.