Тренінгове заняття для педагогів «ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ЗМІЦНЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ПЕДАГОГА»

Тренінгове заняття для педагогів

«ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ЗМІЦНЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ПЕДАГОГА»

 

Мета:

- ознайомити педагогів з поняттям "синдром емоційного вигорання", його основними причинами і симптомами, визначити основні умови збереження емоційного здоров'я педагога;

- підвищити самооцінку педагогів, їх впевненість у собі;

- створити умови для психологічного розвантаження педагогів;

- надати інформацію про сучасні техніки і прийоми стабілізації емоційного стану педагогів.

Наочне оформлення: мультимедійна презентація, виставка тематичної літератури.

Обладнання: технічні засоби навчання.

Завдання:

1. Навчити педагогів практичним навичкам боротьби з «синдромом емоційного вигорання».

2. Створити в групі атмосферу емоційної свободи та відкритості, дружелюбності і довіри один до одного.

3. Дати можливість вихователям усвідомити складові власного психологічного здоров’я, зрозуміти взаємозв’язок психічного стану і проявів вегетативних нервових порушень;

4. Проінформувати педагогів про наявні методи профілактики й боротьби зі стресом;

5. Сприяти формуванню практичних навичок володіння собою в різних ситуаціях, збагачувати психологічну компетентність педагогів.

Матеріали: аркуші паперу, ручки, відро для "сміття", стікери, ватмани, газети, журнали.

Хід проведення тренінгового заняття

Вступна частина

ВПРАВА «ЗАКІНЧІТЬ ФРАЗУ…»

Мета: знайомство учасників один з одним у легкій ігровій формі; налагодження контакту, розширення відомостей про присутніх, позитивні емоції, підготовка до взаємодії; зняття напруги, створення відповідної атмосфери і настрою; надання учасникам можливості для позитивного саморозкриття, пошуку, представлення і усвідомлення своїх сильних якостей; рефлексія.

Ведучий: А перш ніж розпочати нашу роботу, пропоную всім познайомитися ближче надзвичайно цікавим чином, за допомогою предмета, який всім Вам дуже добре знайомий.

Можливий коментар тренера. Кожен учасник по черзі передає відповідний до професійної діяльності предмет, приміром, блокнот, називає своє ім’я і говорить фразу, що починається зі слів: «Я пишаюся своєю професією, тому що…».

Ведучий: Всі ми різні, але є те, що об’єднує, це наша професія, сфера діяльності.

1. Прийняття правил роботи групи

Правила нашої групи

• Тут і зараз (говоримо в теперішньому часі)

• Бути активним і позитивним.

• Один говорить – всі слухають.

• Бути чесним і толерантними.

• Не критикувати, а допомагати.

• Кожна думка має право на існування

• «Піднята рука»

• Дотримуватись регламенту.

• Кожен учасник має дотримуватися всіх прийнятих правил.

Гра-розминка «Вибери свою квітку»

Обладнання: шаблон квітки 8 Люшерівських кольорів на кожного учасника.

Кожен учасник вибирає квітку, яка йому найбільше сподобалась.

Мета: визначення емоційного стану учасників, формування позитивного настрою, познайомити з інтерпретацією кольорів і стану людини в практичній психології.

Значення кольорів:

• Зелений – впевненість, наполегливість, працездатність, принциповість, самоповага.

• Жовтогарячий – позитивність, невичерпна енергійність, доброзичливість, активність.

• Жовтий – активність, прагнення до спілкування, веселість, гнучкість, кмітливість.

•  Червоний – сила волі, лідерство, наполегливість, імпульсивність, збудженість.

• Малиновий (фіолетовий) – відповідальність, недовірливість, чуттєвість, дотримання правил і норм.

• Синій – спокій, задоволеність, мудрість, раціональність, довіра.

• Коричневий – втома, бажання фізичного відпочинку, спокою, відчуття недуги або дискомфорту.

Вправа «Очікування»

Ведучий просить написати на обраній квітки, що саме очікує від тренінгового заняття. Після цього кожен учасник зачитує, що він написав, і приклеює на ватман (кладемо в кошик з травою).

Інформаційне повідомлення

Мета: розширити знання учасників про вигорання у педагогічній діяльності.

Тисячі професій народжуються і вмирають. Та серед вічних професій педагогічна посідає особливе місце: вона початок усіх професій.

Педагог – довірена особа суспільства, якій воно ввіряє найдорожче і найцінніше – дітей, свою надію, своє майбутнє. Доля дітей в руках педагога, в його золотому серці, він має бути джерелом радісного пізнавального і морального зростання своїх вихованців. Жодна інша професія не ставить таких вимог до людини. Люди цієї справи зобов’язані бути яскравими, неповторними особистостями, носіями загальнолюдських цінностей, глибоких і різноманітних знань, високої культури.

Наша професія не зовсім звичайна. Ми зайняті готуванням нашого майбутнього, ми виховуємо тих, хто завтра перемінить нинішнє покоління. Ми, так сказати, працюємо із "живим матеріалом", псування якого прирівнюється майже до катастрофи.

Діяльність педагога - це всякий раз вторгнення у внутрішній світ вічно мінливого, суперечливого, що зростає. Потрібно завжди пам'ятати про це, щоб не поранити, не зламати незміцнілий паросток дитячої душі. Ніякими підручниками не можна замінити співдружність педагога з дітьми.

Педагога називають інженером людських душ, архітектором характеру, лікарем хвороб росту, тренером інтелекту і пам'яті... Цей список можна продовжити. І все це - чиста правда. Тільки, на відміну від інших професій, педагогам не дано відразу насолодитися плодами своєї праці.

Ткач уже через годину бачить плоди своєї роботи. Сталевар через кілька годин радіє з вогненного потоку металу. Хлібороб, сіяч через кілька місяців милуються колосками і жменею зерна, вирощеного в полі… А нам потрібно працювати роками, щоб побачити предмет свого творіння, буває, минають десятиріччя і ледве-ледве починає позначатися те, що він замислив.

Працівникам цієї сфери потрібно чимало мужності та сил, щоб щоденно з посмішкою заходити у клас, обіймати поглядом усіх своїх неповторних вихованців і дарувати їм любов та мудрість.

Нікого так часто не відвідує почуття незадоволення, як педагога, ні в якому ділі помилки і невдачі не ведуть до таких наслідків, як у педагогічному. Педагог зобов’язаний – перед суспільством, перед     батьками – працювати тільки правильно, тільки добре, кожна крихта людської краси – це його безсонні ночі, сивина, безповоротні хвилини його особистого щастя – так, праця педагога приносить більше користі суспільству, ніж педагогу.

На сьогоднішній день дуже часто трапляються випадки, коли професіонал у своїй галузі, ще недавно успішний і впевнений у своїх силах і можливостях, раптово «спотикається» і втрачає віру в себе, починає сумніватися у своїй професійній компетентності, відчуває себе абсолютно безпорадним.

Що ж це така хвороба педагогічних працівників, від якої не захистить ні терапевт, ні травматолог, ані хірург? Назва цьому захворюванню «професійне вигорання». Термін «професійне вигорання» введено американським психіатром X. Дж. Фрейденбергером у 1974 році. Він ввів це поняття для характеристики психічного стану здорових людей, робота яких супроводжується інтенсивним спілкуванням, постійним перебуванням в емоційно навантаженій атмосфері. При цьому підкреслюється, що вигоряння – це не втрата творчого потенціалу, а «емоційне виснаження, що виникає на тлі стресу, викликаного міжособистісним спілкуванням».

Усім нам відомо, що для того, щоб розпочати «процес лікування», необхідно спочатку встановити правильний «діагноз», вивчити ознаки та прояви хвороби, і тільки після цього визначитись із методами боротьби.

Хтось, можливо, скаже: «Для чого нам це?». Я дам відповідь: професійне вигорання тягне за собою емоційне. Людина ж без емоцій не може існувати. І подумайте: хіба ми, вихователі, зможемо й надалі ефективно виховувати дітей, будучи емоційно бідними? Чи буде здобувачам освіти тоді з нами цікаво? Чи будемо ми мати бажання взагалі з ними працювати? Мабуть, ні. Тоді наше життя перетвориться на рутину. А це вже неповноцінне життя. Тому, щоб наше життя й обрана нами професія приносили задоволення, будьмо сьогодні активними й спробуймо максимально взяти потрібного з цієї зустрічі.

Мозковий штурм

Які ж фактори, сприяють розвитку синдрому емоційного вигорання?

Ось основні з них:

- пред'явлення завищених вимог і високе робоче навантаження. Сюди ж можна віднести і двозначні, неоднозначні вимоги до виконуваної роботи;

- відсутність або брак соціальної підтримки з боку колег і начальства;

- недостатня винагорода за роботу, як моральна, так і матеріальна, а також часта відсутність вихідних;

- неможливість впливати на прийняття важливих рішень;

- постійний ризик штрафних санкцій (догана, звільнення);

- одноманітна, монотонна і безперспективна діяльність;

- Необхідність ззовні виявляти емоції, які не відповідають реальним, наприклад, необхідність бути ввічливим, усміхненим;

- робота з «важкими» учнями;

- провокувати синдром вигоряння можуть хвороби, переживання важкого стресу, психологічні травми (розлучення, смерть близької людини);

- відсутність будь-яких інтересів поза роботою.

Нині феномен вигорання розглядають як стан фізичного, емоційного і розумового виснаження.

Виділяють 3 основні стадії синдрому професійного вигорання:

1) На рівні виконання функцій, довільного поводження: забування певних моментів, «провали в пам'яті», збої у виконанні деяких рухових дій.

2) Простежується зниження інтересу до роботи, потреби у спілкуванні (не хочеться бачити тих, із ким педагог спілкується щодня), «у четвер відчуття, що вже п'ятниця», «тиждень триває нескінченно»; наростання апатії до кінця тижня; поява стійких соматичних симптомів (головні болі вечорами; «мертвий» сон без сновидінь, часті застуди); підвищена дратівливість.

3) Особистісне вигорання – втрата інтересу до роботи і життя, байдужість, відчуття постійної відсутності сил; хочеться усамітнитись. На цій стадії людині набагато приємніше спілкуватися з тваринами і природою, ніж із людьми.

Інформаційне повідомлення. «Фази вигорання»

Феномен «вигорання» виникає гостро, але проходить певні фази впродовж відносно тривалого періоду та має певні ознаки.

Першою ознакою емоційного вигорання є підвищена активність, коли людина повністю поглинена роботою, забуває про власні потреби, про відпочинок, про їжу. В цей період настає виснаження. З'являється відчуття перенапруження, емоційні та фізичні ресурси вичерпані, людина відчуває втому, яка не проходить після нічного сну, вихідних і нерідко навіть після відпустки.

 Другою ознакою синдрому емоційного вигорання є - особистісна відстороненість. Людина перестає цікавитися професійною діяльністю, у неї майже нічого не викликає емоційного відгуку - ні позитивні обставини, ні негативні. Повністю втрачається інтерес до учасників освітнього процесу.

 Третьою ознакою синдрому вигоряння є - відчуття втрати власної ефективності і падіння самооцінки. Людина не бачить перспектив у своїй професійній діяльності, знижується задоволення роботою. Низька самооцінка, вина і депресія вказують на низьку емоційну грамотність. Людина не може розібратися в собі і в причині своїх почуттів, вона стає не в змозі ефективно взаємодіяти із зовнішнім світом. Це означає повний особистий і соціальний неуспіх.

 Всі ознаки одночасно не виявляються, тому що вигоряння – це індивідуальний процес.

 Отже, чітко виділимо симптоми «професійного вигорання»:

• втома, виснаження;

• психосоматичне нездужання;

• безсоння;

• негативне ставлення до оточення;

• негативне ставлення до роботи;

• одноманітність видів діяльності;

• негативна «Я»-концепція;

• агресивні почуття (дратівливість, тривожність, депресія);

• постійне почуття провини.

Професійне вигорання настає тоді, коли самовідданість і турбота про здобувачів освіти стають надмірними, коли педагог намагається перевершити самого себе у відповідь на запити інших, коли діяльність є малоуспішною.

Перегляд відео «Вязальщица. Последняя петля»

Обговорення мультфільму

Тестування

Зараз завдяки простому тесту ми зможемо виявити на скільки феномен професійного вигорання торкається кожного із нас.

Отже, завдання полягає у тому, щоб щиро дати відповіді на легкі запитання. Форма відповідей «так» або «ні».

1. Чи вважаєте ви, що помилились у виборі професії?

2. Чи турбує те, що ви стали менш продуктивно працювати?

3. Чи приносить вам задоволення робота з людьми?

4. Чи відчуваєте ви під час роботи постійні психологічні або фізіологічні перевантаження?

5. Чи буває так, що ви довго не можете заснути, бо подумки аналізуєте неприємності, пов'язані з роботою?

6. Чи бувають у вас тривожні очікування: щось має статися на роботі?

7. Чи бувають такі дні, коли емоційний стан стає причиною конфліктів або зниження результативності роботи?

8. Чи вважаєте ви, що робота послаблює не тільки ваші емоції, а й ваші творчі здібності?

9. Чи буває так, що ви працюєте автоматично, без творчого натхнення?

10. Чи дратують вас колеги, які претендують на особливе ставлення й увагу до себе?

11. Чи не ловите ви себе на думці, що атмосфера на роботі здається вам важкою й нудною?

12. Якщо співрозмовник неприємний, чи не намагаєтеся ви обмежити спілкування з ним?

13. Чи буває у вас відчуття, що все набридло й колеги втомлюють своїми проблемами?

14. Чи буває у вас погіршення самопочуття після виробничих конфліктів?

15. Чи відноситеся ви до людей, які цілком присвячують себе роботі?

16. Чи не здається вам, що ви приносите додому негативні емоції?

17. Чи часто ви нервуєте, коли спілкуєтеся з людьми на роботі?

18. Чи не здається вам, що ви витрачаєте надто багато зусиль на ті робочі моменти, які того не варті?

19. Чи працюють із вами такі люди, яких узагалі не хочеться бачити?

20. Чи вважаєте ви, що робота шкодить вашому здоров'ю?

Обробка результатів:

5  балів — на даний час симптоми емоційного вигорання у вас відсутні;

6 —10 балів — симптоми емоційного вигорання у вас наявні, але якщо захотіти, то синдрому можна уникнути;

11—13 балів — симптоми у вас дуже помітні;

14 і більше балів — вам необхідно проаналізувати своє життя й піклуватися про оздоровлення.

Притча «Найважливіші речі»

Один юнак увесь час непокоївся з приводу свого життя і майбутнього. Якось, гуляючи берегом моря, зустрів мудреця.

- Що тебе тривожить, юначе? – запитав старець.

- Здається, я не можу збагнути, що в житті для мене найважливіше, відповів юнак.

- Це дуже просто, сказав старець. Він підняв із землі порожнього глечика і почав заповнювати його камінням завбільшки з кулак.

Заповнивши глечик по вінця, запитав:

- Цей глечик повний, чи не так?

- Так , - погодився юнак.

Старець мовчки кинув, узяв жменю дрібних камінців, кинув їх  у глечик і злегка потрусив. Камінці заповнили пустоти між великим камінням. Він усміхнувся і запитав:

- А тепер глечик повний?

Юнак ствердно кивнув. Тоді старець узяв пригорщу піску і висипав його у глечик. Пісок заповнив пустоти, що залишилися.

- Ось відповідь на твоє запитання, сказав старець.

- Велике каміння – це найважливіші речі в житті: родина, діти, кохана людина, твій духовний розвиток, мудрість. Якщо втратиш усе. Крім цього, твоє життя все одно буде повним.

- Дрібні камінці – це також важливі для людини речі: робота, дім, матеріальний добробут.

- А пісок – дрібниці. Які насправді не мають жодного значення.

- Де які люди роблять помилку. Вони спочатку засипають у глечик пісок. І в ньому не лишається місця для каміння. Так і в житті. Якщо витрачати сили на дрібні речі, у ньому не буде місця для найважливіших цінностей. Тому перед усім подбай про велике каміння, не забувай і про дрібне. А пісок хвилі життя самі наб’ють у проміжки між ними.

Вправа « Прихований стрес»

Зазначте  приклади, які вас найбільше дратують:

• Хочете зателефонувати, але на лінії постійно зайнято.

• Коли хтось без зупину дає вам поради.

• Помічаєте, що хтось стежить за вами.

• З кимось розмовляєте, а хтось постійно втручається у вашу розмову.

• Хтось перериває хід ваших думок.

• Хтось без причини підвищує голос.

• Погано почуваєтеся, якщо бачите комбінацію кольорів, які, на вашу думку, невдало поєднані.

• Вітаєтеся з кимось і не відчуваєте у відповідь, що людина привітна до вас.

• Розмовляєте з людиною, яка вас знає «краще» за вас.

Якщо вас дратує більше п’яти ситуацій, це означає, що неприємності кожного дня впливають на ваш нервовий стан, ви близькі до стресу або агресії.

Мозковий штурм «Труднощі педагогів»

1. Поведінка здобувачів освіти: страх байдужості, провокаційних дій, питань, активне негативне ставлення, страх аудиторії (багато здобувачів освіти, склад самої аудиторії, незручне розташування…).

2. Дії адміністрації: страхи оцінки, осуд, покарання тощо.

3. Ускладнення у спілкуванні:

- ускладнення у сприйнятті і розумінні між людьми;

- страхи нерозуміння, відсутності емоційного контакту, видатися смішним;

- слабке володіння технікою налагодження комунікативних відносин: страх втрати інтересу під час спілкування. Страх невдачі.

4. Особистісні риси:

- Комплекс неповноцінності: невпевненість у  собі, нездатність адекватно реагувати на нестандартні ситуації, низька самооцінка своєї зовнішньої привабливості та власних загальнокультурного, інтелектуального розвитку;

- Занижена самооцінка, страх повторення негативного досвіду.

Головне правило у будь-якій критичній ситуації:

Якщо не можеш змінити ситуацію, зміни своє ставлення до неї!

І в особистому, і в професійному житті бувають ситуації, які не можна виправити. Їх потрібно пережити, щоб жити. Щоб конструктивно розв’язувати доступні волі людини проблеми й подолати критичні ситуації, необхідно спочатку вийти з-під влади стресу.

Інформаційне повідомлення «Профілактика синдрому професійного вигорання»

Мета: розширити знання учасників про засоби, прийоми, методи профілактики.

Ефективним засобом профілактики синдрому професійного вигорання є використання методів саморегуляції. Природа людини така, що вона прагне до комфорту й усунення неприємних відчуттів. Існують природні способи регуляції, які включаються самі собою, спонтанно (неусвідомлені): тривалий сон, смачна їжа, спілкування з природою, тваринами, водні процедури, масаж, танці, музика.

Саморегуляція може здійснюватися за допомогою 4-х основних засобів, використаних окремо або в різних поєднаннях: вплив слова, уявного образу, управління м'язовим тонусом і глибокого дихання.

Природні прийоми регуляції організму (на екрані):

 сміх, усмішка, гумор;

 думки про щось гарне, приємне;

 потягування, розслаблення м'язів;

 спостерігання за пейзажем надворі;

 розглядання квітів, фотографій чи інших приємних або дорогих речей;

 читання віршів;

 вдихання свіжого повітря;

 кінотерапія, музикотерапія, гідротерапія, масажотерапія, аромотерапія.

Вправа «Аромотерапія»

Аромотерапія – це контрольоване використання ефірних олій рослин для захисту, зміцнення здоров’я і самопочуття особистості в цілому – тіла, розуму, душі.

Аромати – невід’ємна частина життя, як тепло, колір та звук. Незважаючи на те, що цей термін не використовувався раніше XX століття , історія лікування ароматами нараховує вже тисячі років.

Який аромат обрати?

За даними багатьох досліджень щодо впливу ароматичних олій на тонус та емоційний стан людини було визначено ряд масел, які найкраще допомагають боротися з такими станами:

–  стрес: бергамот, ромашка, лаванда, олії цитрусових, іланг-іланг, ваніль;

– тривога: бергамот, ромашка, кедр, жасмин, неролі, пачулі, трояндове масло і масло сандалового дерева;

– сум:  ладан, грейпфрут, лимон, жасмин, лаванда, апельсин;

– втома: бергамот, базилік, шавлія, ладан, імбир, грейпфрут, лимон, пачулі і м’ята перцева, розмарин.

Під спокійну, приємну музику, ведучий пропонує учасникам заняття,  по черзі,  аромати

Обговорення:

- Які аромати вам сподобались? Що вони вам нагадали?

- Які аромати вам не сподобались? Які спогади у вас вони викликали?

Важливим є усвідомлення значущості впливу власних думок на поведінку і здоров'я. Що частіше ми дозволяємо собі негативні думки, то більше програмуємо себе на погане. І навпаки, позитивні думки допомагають нам почуватися краще і впевненіше, дають змогу конструктивно підходити до будь-якої ситуації й діяти розсудливо та ефективно.

Важливе у роботі педагога – це віра в людей, незламна впевненість в успіху справи, за яку взявся. Життєві здобутки не даються без терпіння. Кажуть: «Господи, дай мені сили змінити те, що я можу змінити, терпіння – прийняти те, що я не можу змінити, і розум – відрізняти одне від іншого».

Вправа "Кошик сміття"

Мета: звільнення від негативних почуттів та емоцій.

Матеріали: аркуші паперу, ручки, відро для "сміття".

Посеред кімнати ведучий ставить символічний кошик  для сміття. Учасники мають можливість поміркувати, навіщо людині відро для сміття і чому його потрібно постійно звільняти.

Ведучий: "Уявіть собі життя без такого відра: коли сміття поступово заповнює кімнату, стає неможливо дихати, рухатися, люди починають хворіти. Те ж відбувається і з почуттями - у кожного з нас накопичуються не завжди потрібні, деструктивні почуття, наприклад, образа, страх.

Я пропоную всім викинути в сміттєве відро старі непотрібні образи, гнів, страх. Для цього на аркушах паперу напишіть ваші негативні почуття: "я ображаюся на ...", "я серджуся на ...", тощо".

Після цього педагоги рвуть свої папірці на дрібні шматочки і викидають їх у кошик, де вони всі перемішуються і забираються.

Заключна частина

Вправа «Це чудово!»

Мета: формування командної згуртованості, емоційного піднесення.

Учасники стоять колом. Ведучий пропонує всім по черзі назвати своє ім'я і сказати про якусь свою рису, вміння чи талант. У відповідь на кожне таке висловлювання, інші учасники мають разом відповісти: «Це чудово!», - й одночасно підняти вгору великий палець.

Релаксаційна вправа «Залишити симптоми під деревом»

Мета: розслабитися і знайти душевну рівновагу; засвоїти прийом релаксації.

Учасника пропонується сісти зручніше і заплющити очі.

Включити спокійну музику і почати читати тихим голосом: «Зараз почнеться цікава, приємна прогулянка. Ви йдете по лісу. Роззираєтесь навкруги, спостерігаєте за птахами, навіть можете побачити білку чи зайця. Ви відчуваєте спокій і задоволення. Урешті сідаєте під деревом і відпочиваєте. Вам добре і зручно, ви з оптимізмом думаєте про своє майбутнє життя. Спадає на думку: можна залишити всі хворобливі симптоми, що турбували вас останнім часом, тут, у лісі, під цим деревом. Ви починаєте прибирати їх із власного тіла та свідомості. Бачите нору між корінням дерева, куди їх можна запхнути, і починаєте складати всі свої неприємності та неприємні симптоми, від яких ви хотіли б звільнитися, в цей отвір. Ви берете ці симптоми в руки. Прибираєте їх з усіх частин свого тіла та з голови. Ви знімаєте всі свої болі, тривоги, депресії, незручні звички чи позиції та складаєте їх туди. А потім відчуваєте абсолютну свободу від них. Ви розслаблюєтесь на якийсь час і готуєтесь до повернення додому. Ви залишили свої симптоми під тим деревом і повільно йдете, повертаючись до початкового місця перебування з дивним відчуттям, повні енергії, впевненості у собі та в щасливому й успішному майбутньому. Ви готові повернутися до свого нормального стану. На душі значне полегшення – відчуття свіжості, прилив сил та оптимізму».

Ведучий: Пам’ятайте - ідеальних людей не буває, тому усі час від часу помиляються, але кожен реагує на невдачу по-своєму. Якщо Ви не даєте собі права на помилку і картаєтесь за кожну невдачу, поява у Вас синдрому емоційного вигорання – це цілком прогнозована річ. Тому стикаючись із труднощами інколи варто говорити собі: «немає нічого поганого, що не вийшло добре», «все найскладніше уже позаду», «я не один, разом ми впораємось», «могло бути і гірше». Такі прийоми позитивного мислення на перший погляд можуть здатися примітивними, але на практиці вони вже тривалий час доводять свою ефективність. І ще частіше посміхайтесь, пам`ятайте: посмішка має ефект дзеркала – посміхніться і ви побачите посмішку у відповідь.

Тому, шановні колеги, я певна: дамо ми можливість завітати до нас синдрому професійного вигорання чи ні — залежить більшою мірою саме від нас.

Рефлексія. 

Вправа «Коло зворотного зв'язку»

Ведучий пропонує учасникам по колу висловити свої думки з таких запитань:

• Що найбільше запам'яталося з цієї зустрічі?

• Чи потрібні, на ваш погляд, подібні заняття?

• Як ви збираєтеся використовувати те, про що дізналися сьогодні?)

Кожен учасник отримує пам’ятку.

 

Пам’ятка «Як зберегти психічне здоров’я»

 Зосереджуйтесь, якщо хочете з’ясувати суть проблеми.

 Ставте життєві цілі, що відповідають нашим можливостям та домагайтеся їх досягнення.

 Умійте відрізняти головне від другорядного.

 Умійте підходити до вирішення проблеми креативно.

 Готуйте себе до будь-яких несподіваних подій заздалегідь.

 Сприймайте дійсність такою, яка вона є насправді, а не у вашій уяві.

 Намагайтеся розуміти оточення.

 Умійте отримати позитивний досвід, уроки з усього, що відбувається.

 Не потураючи емоціям, але й не пригнічуючи їх, налагоджуйте повноцінні стосунки з людьми.

 Емоції – це явища, які охоплюють наше тіло, розум та енергію. Вам потрібно розряджати  акумульовані почуття.

 Гнів може спонукати до позитивних змін, якщо ви розумно використаєте його.

 Помітивши негативні емоції  інших людей, виявіть свої навички активного слухання, підтримайте прагнення цих людей виробити вищу самооцінку, відчути свою значущість та індивідуальність.

 Спробуйте жити повним життям у будь-якій ситуації.