Тренінгове заняття «Конфлікт у системі «учитель-учень». Подолання конфліктності серед педагогічного колективу»

«Конфлікт у системі «учитель-учень». Подолання конфліктності серед педагогічного колективу».

(заняття з елементами тренінгу)

 Мета: ознайомити вчителів з основними операціями взаємодії в системі “вчитель-учень”, розглянути різні типи конфліктних особистостей та риси їхнього характеру, закріпити навички запобігання конфліктам і їїх конструктивного розвязання.Сприяти створенню позитивного психологічного клімату в колективі та закріпити його у повсякденній роботі. Формувати толерантне ставлення один до одного.

1.Інформаційне повідомлення.

 Конфлікти супроводжують нас у всіх сферах життя. І школа — не виняток. Конфлікти тут виникають між різними групами: учень-учитель; учень-учень; учитель-учитель; учитель-адміністрація; колектив-адміністрація; учителі-батьки; адміністрація-батьки тощо.

Розгляньмо лише ті конфлікти, що виникають під час взаємодії учня-підлітка та вчителя.

Учитель, як і будь-який керівник, має керувати не окремим учнем, а групою (класом). Учитель змушений брати до уваги норми й цінності, характерні для даної групи, без знання яких він не зможе првильно визначити стратегію керування стосовно окремого учня й цілого класу. Вчитель має постійно контролювати розвиток колективу, впливати на процес прийняття або зміни норм і цінностей, щоб вони ен суперечили загальноприйнятим і сприяли позитивному розвитку особистості кожного учня.

Соціально-педагогічний процес – цілеспрямована діяльність, спрямована на соціалізацію особистості. Він містить у собі всі аспекти виховання і навчання людини. Основним ипротиріччями і джерелами конфліктів у цьому процесі були і є проблеми, чого вчити і як.

Уведено нові програми й курси, упроваджено нові технології навчання, а проблема як існувала, так і існує. Так само не доходять згоди прихильники традиційних і сучасних форм навчання, сперечаються й експериментують, забуваючи про те, що здійснюють експерименти на живих людях, на дітях і вчителях. Нові ідеї часто-густо не перевірені й не апробовані перед упровадженням, а наслоідки їх невідомі й непередбачувані.

Конфлікти між учителями та підлітками можна вважати організаційно-управлінськими, тому що клас є колективом і виконавцем, а вчитель – організатором і керівником навчально-виховної діяльності.

2.Мозковий штурм “Основні причини конфлікту в системі “учитель-учень”.

Завдання: поділитися на дві групи. Протягом 2 хвилин визначити причини конфліктів між учителями та учнями. Перша група говорить з позиції вчителів, друга – з позиції учнів. Результати презентують і обговорюють.

Основні причини конфліктів в системі “вчитель-підліток”.

-         з погляду вчителя: порушення дисципліни на уроці; погане виконання домашнього завдання; нездорові стосунки між учнями;

-         з погляду учнів: образи з боку вчителя; брутальність, нестриманість, наказовий тон; необє’ктивне оцінювання знань; небажання бачити в учневі союзника й партнера в спільній діяльності.

У розв’язанні конфліктів у системі “вчитель-підліток” переважають такі способи врегулювання: 66,7% — учитель припиняє конфлікт з учнем, накладаючи на нього різні санкції; 50% — здійснюється індивідуальна робота з учнем; 19,4% — учитель враховує індивідуальні й вікові особливотсі в роботі з підлітками; 11,1% — вчителі намагаються не помічати наявності конфліктної ситуації.

Основні причини, що призводять до конструктивних конфліктів у школі:

1.Недостатнє розуміння навчального матеріалу внаслідок поганого пояснення або його відсутності.

2.Немотивованість оцінювання навчальної діяльності.

3.Некоректне, нешанобливе ставлення до учнів.

4.Немотивовано завищена вимогливість.

5.Невідповідність прав та обов’язків учня.

6.Неритмічність роботи.

7.Низький рівень дисципліни.

8.Неузгодженість дій і вимог до учнів.

3.Вправа “Типи конфліктних особистостей”.

1.Демонстративна особистість. Якості демонстартивної особистості дуже часто виявляються в підлітків, особливо в тих, які не можуть чи не хочуть виявити себе в начанні або громадському житті. Чим більше виражений демонстративний компонент у поведінці особистості, тим вищий рівень її конфліктності.

Прагнення бути в центрі уваги може виявлятися в неадекватній поведінці на уроці або на перерві, в брутальності, різкості й нестриманості стосовно інших людей, маніпулюванні становищем і можливостями батьків, перебільшенні своїх фізичних можливостей і спроб силового тиску тощо. Природно, що подібні дії викликають опір з боку оточення й створюють конофліктну ситуацію. Серйозні конфлікти виникають між учителем та учнем, коли учні намагаються тиснути на вчителя матерільними обо іншими можливостями своїх батьків, виявляючи при цьому зневажливе ставлення до школи,вчителів, предметів і знань загалом.

2.Ригідна особистість. Ригідні особистості складні в пілкуванні і часто бувають причиною конфліктів. “Ригідний” – значить непластичний, що не вміє перелаштовуватися, тобто враховувати у своїй поведінці зміни ситуації та обставин. А ще ригідний – це марнославна людина, яка має потребу в постійному підтвердженні своєї значущості, це людина із завищеною самооцінкою. Подібні якості приводять до того, що в ситуації конфлікту ригідна особистість виявляє гостру вразливість, підозріливість, підвищену чутливість до несправедливості.

Ригідний учитель – це людина, котра не припускає навіть думки про те, що є ще чиясь думка, крім її особистої. Вона ігнорує бажання інших людей, заперечує прогресивні нововведення, не бере до уваги ніяких пояснень і причин. Переконати таку людину практично неможливо. Невміння обо небажання зрозуміти учня призводить до постійних і серйозних проблем та конфліктів. Складний у спілкуванні й ригідний підліток. Це дитина, яку неможливо переконати.

Конфлікти, що виникають із такими людьми, складні й тривалі. Вони рідко вичерпуються, частіше переходять з одного в інший. І, мабуть, єдиний спосіб уникнути конфліктів з такими людьми – це не вступати в полеміку з ними, а дати кожному змогу залишитися при своїй думці.

3.Некерована особистість. Некерованість підлітків теж може бути причиною конфліктів. Відсутність самоконтролю й непродуманість вчинків – досить серйозний привід для виникнення непорозумінь і проблем, які виникають як під час уроків, так і в позакласний час.

4.Педантична особистість. Надточність і педантизм учителя можуть призвести до бурхливих обурень і невдоволення підлітків, коли за, здавалося б, незначну помилку або неточність у виконанні роботи помітно знижують бал.

5.Раціональна особистість. Якщо більшість людей намагається уникнути конфліктів, то раціоналісти готові вступити в конфлікт у будь-який момент, аби він допоміг у досягненні їхніх намірів. Це люди, котрі “підуть по трупах”, не зважатимуть ні на вік ні на заслуги.

6.Безвладна особистість. Не менше невдоволення й конфлктів викликають безвладні люди. На уроках у такого вчителя немає дисципліни. У учня – почуття “стадності”.

4.Вправа “Колаж”.

 Час – 10–15 хвилин.

Завдання: поділитися на три групи. За допомогою вирізок із журналів, газет, малюнків створити колаж “Риси конфліктної особистості”. Результат роботи презентує кожна група.

5. Ситуативні вправи.

1.Дзвінок на урок. Учитель фізики заходить до класу й спостерігає наступне: по класу літає горобець, учні намагаються його спіймати…

2.Учителька біології прийшла на урок в 10 клас. Підготовлений плакат висів на дошці вверх ногами. Всі чекали реакції вчителя…

Педагогічні правила для конструктивного вирішення конфліктних педагогічних ситуацій.

Правило 1. Не намагайтеся за кожним негативним вчинком учня побачити лише негативні мотиви.

 Правило 2. Сумлінно готуйтесь до уроку, не допускайне ні найменшої некомпетентності у викладанні свого предмету.

Правило 3. Учні схильні краще виконувати розпорядження вчителів при опосередкованому способі впливу.

 Правило 4. Учня можна змінити на краще за допомогою спеціальних засобів оцінювання його особистості.

Правило 5. Спільна діяльність зближує людей і підвищує їхній авторитет.

Правило 6. Передбачливість і коректність поведінки учителя знижують напруження в спілкуванні.

Підказки

1.“Дві збуджених людини не в змозі прийти до згоди” (Дейл Карнегі).

2.“Затримайте реакцію”.

3.“Переведіть реакцію!”

4.“Будьте раціоналізатором!”

5.“Будьте парадоксальним!”

Гра «Сніжинка»

Мета вправи: зрозуміти, чому можливі різні погляди щодо певної проблеми та що кожен погляд не може бути єдино правильним.

Час виконання: 10 хв.

Необхідні матеріали: паперові серветки.

Хід вправи

1. Роздати присутнім паперові серветки.

2. Гра.

Попередити, щоб кожна особа робила вправу самостійно, швидко виконуючи інструкції тренерки без перепитувань.

Далі групі пропонується:

1) Взяти паперову серветку, скласти її вдвоє і відірвати верхній правий ріжок.

2) Знову скласти серветку вдвоє і відірвати верх правого ріжечка.

3) Знову скласти серветку вдвоє і відірвати верх правого ріжечка.

4) Востаннє скласти серветку вдвоє і відірвати верхній правий ріжок.

5) Розгорнути свою серветку.

3. Обговорення

Запитання для обговорення:

• Чи можна сказати, що серветка у когось відірвана неправильно? Чому?
• Чому серветки надірвані по-різному?
• Якщо хтось надірвав серветку не так, як Ви, чи означає це, що він є поганою людиною?
• Чи буває, що ми вважаємо людину гарною чи поганою залежно від того, чи робить вона щось так, як ми?
• Яким був би світ, якщо б ми всі бачили все однаково?

Методичні поради та зауваження

Вправу проводьте досить швидко. Не намагайтеся пояснювати та довго обговорювати. Ця вправа може бути вступною до конфліктології.

Вправа «Сніжинка» є аналогом вправи «Квадрат».

Раціоналізація — найпоширеніший механізм психологічного захисту, тому що наша поведінка визначається безліччю факторів, і коли ми пояснюємо його найбільш прийнятними для себе мотивами, то раціоналізуємо. Несвідомий механізм раціоналізації не слід змішувати з навмисними брехнею, обманом чи облудою. Раціоналізація допомагає зберігати самоповагу, уникнути відповідальності і провини. У будь-якій раціоналізації є хоча б мінімальна кількість правди, однак у ній більше самообману, тому вона і небезпечна.