Тренінгове заняття з класними керівниками "Обличчя і маски агресії"

Рахнівський НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів, ДНЗ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Обличчя 

і маски

              агресії»

 

                Вужицька Тетяна Степанівна

План

 

  Проективна методика «Тест кольорових пірамід»

 

1. Вступ.
2. Сутність поняття агресії.
3. Мозковий штурм «Дитяча агресивність: норма чи відхилення?»
4. Ознаки агресивної поведінки.
5. Класифікація агресивної поведінки.
6. Рольова гра «Розв’яжи проблему».
7. Фактори впливу на розвиток дитячої агресивності.
8. Вправа « Знайди  вихід»
9. Як поводитися з агресивною дитиною?

10. Дослідження агресивності педагогів(методика А.Ассингер.)

11. Рефлексія.

12. Підсумки заняття.

 

Список  використаної  літератури

 

 

 

Хід  заняття

 Проективна методика «Тест  кольорових  пірамід»

 

Мета : визначення емоційного стану педагогічного  колективу за допомогою 

            кольорів;емоційне налаштування на роботу у групі.

 

   Ця  проективна методика дослідження особистості базується на суб'єктивному виборі кольорових стимулів (червоний, зелений, жовтий, фіолетовий, сірий, чорний, оранжевий).Використовується методика М. Люшера в інтерпретації Лутошкіна.

 

 Хід  виконання: стимульний матеріал складається із 24 стандартних

         різнокольорових чотирикутників зі стороною 25мм. Вчитель отримує аркуш,

         на якому подається схема піраміди:

 

Інструкція :  Перед Вами піраміда. Спробуйте розфарбувати піраміду, поклавши  

        поверх кожного квадрата певний колір(час на виконання роботи – 5 хв).

 

Аналіз результатів: під час оцінювання результатів беруться до уваги:

1. частота вибору різних кольорів(при цьому окремим кольорам приписуються    

певні психічні значення);

2. кількість невикористаних та використаних кольорів у одній, двох, трьох

пірамідах. На цій підставі робиться висновок про широту сфери чуттєвості.

 

 Червоний – творча  енергія, бажання діяти

зелений – спокійний        фіолетовий – тривожний, напружений настрій

жовтий – веселий              сірий – байдужий

чорний – злість                  оранжевий - радушний

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І.Вступ

 

     Кожен учасник нашого заняття  називається величним словом Педагог, адже усі ми безпосередньо працюємо з дітьми. Саме від правильної побудови навчально – виховного процесу, індивідуального підходу до кожної дитини, враховуючи при цьому всі її особистісні характеристики, мотивацію  тощо, залежить успішне встановлення довірливих стосунків з вашими вихованцями. Знаючи  особливості кожної дитини, чим вона живе, про що мріє, чого остерігається і т.д., педагог обов’язково повинен враховувати при індивідуальному підході до дитини. Адже є гіпер – та  гіпоактивні, безтурботні, сором'язливі, балакучі,  емоційно неврівноважені діти , і кожен з них реагує на один і той самий подразник (наприклад, зауваження) по – різному. Очікуючи певної об’єктивної реакція від дитини, педагог має знати, яким шляхом  домогтися бажаного результату.

     Сьогодні ми поговоримо про ще одну емоцію.

     Формування повноцінної активної особистості має насамперед ґрунтуватися на вихованні в дитини почуття власної гідності, усвідомлення своєї самоцінності, поваги до себе,  віри у свої сили. Проте на заваді формуванню повноцінної  особистості інколи стає  агресивна  поведінка. Адже наше стрімке життя зі стресами, надзвичайно великим потоком інформації  з телеекранів, відео, насичене різноманітними ефектами, погонями, жахами, насиллям, аморальністю  тощо важким тягарем лягає на нерви наших дітей. Захист їх  внутрішнього світу від  негативних впливів є спільною турботою дорослих, які мають справу з дітьми педагогів та батьків.

 

2. Сутність поняття агресії.

 

   Що  таке  агресія?(Пропонується висловити вчителям своє бачення поняття агресії).

 Які асоціації виникають у вас із словом »агресія »? (Записати їх)

А -

Г -

Р -

Е -

С -

І -

Я -

       Гнів, як і страх, і інші емоції, виконує функції адаптації людини до навколишнього  середовища.

       Гнів, як в тварин, так і в людини, направлений на усунення перешкод, отримання приємних вражень і т.д. Тому, не кожне виявлення агресії може вважатися порушенням. Гнів – ситуативна реакція, і необхідна вона, поки продовжується загрозлива для людини ситуація. Якщо ж гнів «викристалізовується», стає «надситуативним», постійним переживанням, то це вже не може вважатися нормальним. Довготривала дія стресора в  нормі веде до його адаптації, тоді як прояв в цьому випадку агресивності, високої тривожності, страхів та інших невротичних  симптомів вважається «поломкою» системи саморегуляції.

    Отже, агресія – це енергія  подолання, боротьби, відстоювання своїх прав та інтересів.

 

3. Мозковий штурм « Дитяча агресивність: норма чи відхилення?»

    Колектив педагогів ділиться на 2 групи.  Перша група аналізує емоційний стан і висловлює думку щодо позитивного значення агресивної поведінки; друга – негативного значення агресії.

       Немає людини, яка б  хоч раз обійшлася без агресивної поведінки. Стурбованість, тривога, занепокоєність, страх, агресія – такі ж невід'ємні емоційні вияви психічного життя, як радість, захоплення, подив, смуток. .Агресія  необхідна  дитині для того, щоб досягти своєї мети, протистояти перешкодам.

 

4. Ознаки  агресивної  поведінки.

 

    Яким  чином може  виявлятися агресія?  /Робота у групах/

     Згідно Б.Спока, нормальними явищами можуть вважатися: замахування річної дитини на маму за те, що вона зробила щось неприємне дитині, спроба дворічної дитини вдарити другу дитину, яка забрала у неї іграшку, чимось по голові та ін.Всі ці реакції гніву є ситуативними і адекватними, але вони можуть «перерости » в порушення. Будь – яке порушення бере свій початок із конкретної ситуації. Умовами «переростання» реакції гніву в порушення є:

• постійна агресивна поведінка батьків, яких копіює дитина і «заражається»їх агресивністю. Це обумовлено тим, що система емоційної саморегуляції дитини будується по типу емоційної саморегуляції його батьків;
• демонстрація нелюбові до дитини, формування в нього відчуття беззахисності, загрози і ворожості навколишнього світу;
• довгі і часті фрустрації, джерелом яких є батьки чи якійсь обставини;
• приниження, образа дитини зі сторони батьків.    

  Небажаною є не сама по собі агресія, а неприйнятні форми її прояву: звичка кричати, ображати, битися.

 

5. Класифікація агресивної поведінки.

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Рольова  гра «Розв'яжи  проблему»

  Колектив ділимо на три групи, які будуть виконувати відведені їм ролі:

1 група – «учні»;

ІІ група – «педагоги»;

ІІІ група – «батьки».

 Завдання І.

      Кожній групі написати перелік проблем, які можуть призвести до агресивної поведінки.(Зачитують).

  Завдання ІІ.

     Кожна  група вибирає одну «найболючішу» причину агресивної поведінки. Групи пропонують шляхи вирішення даної проблеми відносно своїх ролей.

 

7. Фактори впливу на розвиток дитячої агресивності.

 

    Нині вивчено умови виховання, що сприяють виникненню і закріпленню агресивних ознак. На моральні цінності дитини суттєво впливає турбота, яку дитина отримала від дорослих у дитинстві, емоційний розвиток взаємин між дитиною і дорослими в перші роки життя. Ці фактори визначають формування у дитини потреби в емоційних контактах з іншими людьми, розвитку в неї здібностей до співпереживання.

    У суспільстві, де батьки відгукуються на потреби дитини, простежується низький рівень злочинності.

   Злодійство найбільш поширене в суспільстві, де для виховання відповідальності використовують переважно покарання і суворе ставлення.

Злочини проти особистості досить поширені там, де виховання дитини традиційно займаються мами, де немає тісних емоційних зв’язків з батьком. Злочини проти особистості, насилля часто зустрічається в суспільстві, де дітей грубо і несподівано змушують виявляти самостійність.

   На цій основі можна зробити висновок, що теплі, тісні взаємини з батьками (особливо з членами сім’ї такої ж статі, що й дитина) сприяє розвитку в неї гуманного ставлення  до інших. Любов, піклування, увага від близьких дорослих є для дитини життєво важливими, це дає відчуття захищеності, забезпечує емоційну стабільність.

    Обмеження емоційного спілкування й активної уваги з боку близьких дорослих призводить до появи у дитини нейротизму, тривожності. Варто вчитися слухати своїх дітей. А вони будуть приходити до вас і розповідати, що прочитали, побачили, почули, щоб заслужити на вашу повагу.

   Великий вплив на підвищення агресивності людей мають засоби масової інформації. Хоча тут немає прямих причинно-наслідкових зв’язків. Вплив жорстокості, що виникає на екранах телевізорів і відео, дуже розтягнутий у часі.

В 60-70-х роках американці провели ризикований експеримент. В одному маленькому містечку Каліфорнії на 10% збільшили показ насилля на екранах. Через кілька місяців на 5% збільшилась кількість насильницьких злочинів серед населення міста.

   Діти більш чутливі до негативного впливу засобів масової інформації , оскільки вони, на відміну від дорослих , сприймають негативну поведінку за взірець.

    Особливо добре це простежується в експериментальних ситуаціях. Виявилося , що агресивні діти схильні дивитися агресивні фільми . А якщо це робить з близькими дорослими , то дитина ніби отримує схвалення того, що бачить на екрані. І ті діти ,які із задоволенням дивляться сцени насильства , починають більш агресивно поводитися щодо однолітків .

  Розглянемо механізм впливу насильницьких сцен  на  психіку дитини :

• відраза ( часто діти заплющують очі ) ;
• байдужість ;
• задоволення , насолода ;
• потреба в агресивних діях .

   Найбільший вплив на формування агресивної поведінки дітей має реальна поведінка батьків , сімейне насилля .

     Вагомий вплив в цьому плані на дітей також має поведінка знайомих дорослих .

  Небезпечні і руйнівні для дитини є документальні і художні фільми ,в яких діти бачать вбивства  , трупи , вибухи тощо .

    З агресивною дитиною не можна розмовляти на підвищених тонах , тим самим ви „ підключаєтесь” до її збудження і провокуєте підсилення агресивних імпульсів .

   Послідовне використання спокійного , плавного мовлення дозволяє дитині переключати і слухати вас . Особливо важливо при цьому визнати право дитини гніватися і вивільняти свою енергію різними способами  ( цивілізовано , не завдаючи шкоди іншим ) .

     На жаль , агресія заразна .Створюється замкнуте коло : мене били батьки , і я битиму свою дитину . Агресорами стають діти , що беруть участь у бійках , а також жертви , які хочуть ідентифікуватися з агресором .

      Дорослим необхідно керуватися правилом : дитина повинна чітко розуміти , що за насиллям слід очікувати миттєвого , справедливого і неминучого покарання .Це зупинить дитину від хибних вчинків . Якщо покарання неадекватне , воно приносить лише шкоду.  

 

8. Вправа « Знайди вихід»(розбір конкретних прикладів) /див.додаток 1/

 

9. Як поводитися з агресивною дитиною?

• бажано перевести активність дитини в інший напрямок : запропонувати гру або відволікти її увагу від предмета бажання;
• заборона і підвищення голосу – найменш ефективні способи подолання агресії;
• дати дитині можливість виплеснути свою агресію, змістити її на інші об’єкти ;
• показувати дитині власний приклад ефективної поведінки. Не допускати при ній прояву гніву або неприємних висловів про своїх друзів або колег, будуючи плани «помсти»;
• любити і вчитися виявляти цю любов, аби дитина щоразу переконувалась в своїй значущості й відчувала, що її люблять;
• за жодних обставин у стосунках не варто обмежувати фізичний контакт з дитиною;
• прагнути уникати стереотипних реакцій, не користуючись образливими прізвиськами не клеїти ярлики «бешкетник», «хуліган», тобто уникати  всіх негативних словесних реакцій;
• потрібно звільнитися від страшних передбачень типу «Ким ти будеш, як виростеш!», бо маючи негативні очікування, мимоволі закладаються негативні установки дитині;
• спробувати якийсь час не відповідати на дитячі випади або перевести все в жарт.

 

  10. Оцінка  агресивності педагога (А.Ассингер) (див.додаток2)

 

11. Способи зняття негативних емоцій.
    • позбавлення гніву за допомогою «заземлення». В цьому варіанті уявляється гнів у вигляді «стовпа  енергії». Цей «стовп» входить в нас, опускається і спокійно проходить в землю.
    • «проектування» .Розслаблюємось і уявляємо, що випромінюємо свій гнів на певний екран, який потім згоряє.
    • «очищення власної енергетичної оболонки « (руками забирається  з голови) ;
    • зменшення в рості «значущості»для нас людини.

 

12. Підсумки заняття

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної  літератури.

 

1. Мазурик Л.М. Агресивна поведінка.//Розкажіть онуку._2006р._№ 6.

2. Пересунчак О. Фактори впливу на розвиток дитячої агресивності.// 

    Психолог._2007р._№2

3. Бойчак  Л.А.Привіт! Я – конфлікт.// Позакласний час._1998р._№3.

4. Осадько О. Пам’ятки щодо подолання дитячих проблем // Початкова 

    освіта._2006р._№18.

5. Васьківська С.В. Дитяча агресивність: норма чи відхилення? // Початкова

    школа._1993р._№7.

6. Емоційний розвиток  дитини./ Упорядники.:С. Максименко, К. Максименко,

    О.Плавник_ К.: Мікрос-СВС, 2003._112с. (Психолог.інструментарій)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток № _1__

 

          Батьки і діти… Проблема вічна, як вічна тривога батьків за дітей. Та найгірше, коли в стосунках із власною дитиною знаходиш непорозуміння. Не знаєш, що робити, як зарадити?

Лист   матері

         Нас у сім'ї – четверо: я, чоловік і два сини. Старшому, Віталію – 8 років, молодшому, Борису – 4 роки. Жили ми дружно, злагоджено, але тепер, ось уже майже два роки, сім'я потерпає від конфліктів, причиною яких є  молодший  син. З  Віталієм  ніколи  на мали клопотів: спокійний, урівноважений, слухняний, поганого слова не скаже, нікого не образить . А Борис – повна протилежність, ніби й не наша дитина – швидкий, задерикуватий, агресивний, навіть б'є старшого брата. Буває, що ми з чоловіком потерпаємо. Якщо синочку щось не подобається, він одразу кидається з кулаками. На строгість не реагує. Навпаки, навмисне продовжує робити недозволене, а коли, буває, «шльопнеш» його, починається істерика. Летять подушки, ковдри, стукає кулаками об стіну. Найбільше лякає, що в таких випадках  він кричить: «Я тебе вб'ю!… заріжу! задушу!» Та ще й вживає брутальні слова. Я намагаюсь, як то кажуть, гладити «за шерстю». Але чоловік мені каже: «Нехай – но він підросте – взагалі тобі на шию сяде». Я розумію, що не можна виховувати дитину йдучи тільки на уступки, проте й строгість не дає результатів. Навпаки – після суворих заходів дитина все більше озлоблюється. Я з острахом думаю, що буде, коли мій син виросте. Чоловік останнім часом наполягає перевірити сина у лікаря, можливо він хворий.

         Не  бачу виходу. Час минає, а змін не видно.

                                                                                                                             Г.К.

 

    Ось  таке нелегке зізнання. Зрозумілі вболівання занепокоєної матері, та й проблема не така вже й рідкісна. Все ж кожен випадок є  особливим і потребує підвищеної уваги. На очній  консультації з мамою вдалося з'ясувати, що агресивність Бориса не є хворобливою, бо народився він здоровою дитиною. Вагітність протікала спокійно., без відхилень, токсикозів, пологи пройшли без ускладнень. Нормально їсти і спати хлопчик почав з перших днів життя. Розвивався малюк нормально, почав ходити і говорити вчасно, отож можна відкинути припущення про органічні передумови агресивності.

 

 

 

 

 

 

 

 

  Вкажіть причини  такої  поведінки  дитини( розбір ситуації)

 

     Тут слід звернути увагу на те, що кульмінація  батьківського терпіння припадає на період раннього дитячого негативізму. Не виключено, що якісь суттєві потреби дитини задовольняються недостатньо або взагалі не задовольняються. Можливо, Борис потерпає від порівняння його зі старшим братом на зразок: «Яка гарна дитина – Віталій, і як  це так, що молодший на нього зовсім не схожий». Сім'я, виробивши певні стереотипи виховання дитини з урівноваженою психікою, застосовує їх до другої дитини, хоча та вимагає зовсім іншого підходу. Тому, відстоюючи свою індивідуальність, право на увагу та щирі почуття, Борис виборює зухвалою поведінкою та непослухом.

        Не можна нехтувати і фізіологічними причинами такої поведінки. В період швидкого тілесного росту нервова система дитини найуразливіша. Тому не зайвим буде проконсультуватись у спеціаліста – медика. І не тільки у невропатолога. Адже відомо, що підвищену агресивність може стимулювати навіть незадовільне функціонування печінки.

        За правильної тактики виховання природна агресивність з часом  має згасати. Варто лише якомога ретельніше дотримуватися «золотого правила» виховання: небажані дії краще запобігти в зародку, ніж потім «виховувати», краще карати за вчинене. Фізичну агресію можна було б присікти. Наприклад, перешкодити удару, перехопивши занесений кулак, блокувати будь – яку агресивну дію. Для цього не потрібна навіть жорстока протидія, адже больова чутливість у маленької дитини досить висока, але ще дужче малюк відчуває невдоволення батьків. Важливо, щоб дитина чітко зрозуміла, що саме засуджується в її поведінці.

       В описаній ситуації був упущений якийсь важливий переломний момент у   вихованні, якась значуща потреба не була задоволена і вилилася в небажану компенсаторну реакцію. Інстинкт самозбереження дитини взяв гору над батьківською проникливістю, яку приспала сліпа любов. Так починає розвиватися дитяча агресивність. Чим далі, тим яскравішими стають її вияви.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток № ___2__

Оценка  агрессивности  педагога

(А. Ассингер)

 

І. Склонны ли Вы искать пути к примирению после очередного служебного конфликта?

              1. Всегда   2. Иногда     3. Никогда

ІІ. Как Вы ведете себе в критической ситуации?

               1. Внутренне кипите.

               2.Сохраняете полное спокойствие?

               3. Теряете самообладание

ІІІ. Каким  считают Вас коллеги?

               1. Самоуверенным и завистливым .

               2. Дружелюбным.

               3. Спокойным и независтливым

ІY. Как Вы отреагируете, если вам предложат ответственную должность?

               1. Примите ее с некоторыми опасениями.

               2. Согласитесь без колебаний.

               3. Откажетесь от нее ради собственного спокойствия.

Y. Как Вы будете себя вести, если кто-то из коллег без разрешения возьмет с Вашего

     стола бумагу?

                1. Выдадите ему « по первое число».

                2. Заставите вернуть.

                3. Спросите, не нужно ли ему еще что-нибудь.

YІ.  Какими словами Вы встретите мужа (жену), если он (она) вернулся с работы  позже 

       обычного?

               1. «Что это тебя так задержало?»

               2. « Где ты торчишь допоздна?»

               3. «Я уже начал (а) волноваться»

YІІ. Как  Вы ведете себя за рулем автомобиля?

                1. Стараетесь ли обогнать машину, которая «показала вам хвост»?

                2. Вам  все равно, сколько машин вас обошло.

                3. Помчитесь с такой скоростью, чтобы никто не догнал Вас.

VIII.Какими Вы считаете свои взгляды на жизнь ?

                1.Сбалансированными

                2.Легкомысленными

                3.Крайне жесткими

IX. Что Вы предпринимаете, если не все удается?

                1.Пытаетесь свалить вину на другого.

                2.Смиряетесь.

                3.Становитесь впредь осторожнее

    Х.Как Вы отреагируете на фельетон о случаях распущенности среди современной

молодежи?

1. « Пора бы уже запретить им такие развлечения».
2. « Надо создать им возможность организованно и культурно

             отдыхать».

      3.»И чего мы столько с ними возимся?»

ХІ.Что Вы ощущаете, если место, которое Вы хотели занять, досталось другому?

1. « И зачем я только на это нервы тратил?»
2. « Видно, его физиономия  шефу приятее».
3.  « Может быть, мне это удастся в другой раз?

ХІІ.Как  Вы смотрите страшный фильм?

     1.Боитесь. 2.Скучаете. 3.Получаете искреннее удовольствие.                                                                                                                                 

ХІІІ. Если из- за дорожной пробки вы  опаздываете  на  важное  совещание?

1. Будете нервничать во время заседания.
2. Попытаетесь вызвать снисходительность партнеров.
3. Огорчитесь.

ХIV. Как Вы относитесь к своим спортивным успехам?

1. Обязательно стараетесь выиграть.
2. Цените удовольствие почувствовать вновь себя молодым.
3. Очень сердитесь, если не везет.

ХV. Как Вы поступите, если Вас плохо обслужили в ресторане?

1. Стерпите, избегая скандала.
2. Вызовете метрдотеля и сделаете ему замечание.
3. Отправитесь с жалобой к директору ресторана.

ХVI. Как Вы поведете себя, если Вашего ребенка обидели в школе?

1. Поговорите с учителем.
2. Устроите скандал родителям «малолетнего преступника».
3. Посоветуете ребенку дать сдачи.

ХVII. Какой, по – вашему, Вы человек?

1. Средний.  2. Самоуверенный.  3. Пробивной.

ХVIII. Что Вы ответите подчиненному, с которым столкнулись в дверях учреждения, если

           он начал извиняться перед Вами?

1. «Простите, это моя вина».
2. «Ничего, пустяки».
3. «А повнимательней Вы быть не можете?!»

Х1Х. Как Вы отреагируете на статью в газете о случаях  хулиганства среди молодежи?

1. «Когда же, наконец, будут приняты конкретные меры?!»
2. « Надо бы ввести телесные наказания».
3. «Нельзя все валить на молодежь, виноваты и воспитатели!»

ХХ.  Представьте, что Вам предстоит заново родиться, но уже животным. Какое животное  

         Вы предпочтете?

1. Тигра и леопарда.   2. Домашнюю кошку.  3. Медведя.

 

     Теперь  внимательно просмотрите подчеркнутые ответы.  Суммируйте номера ответов.

 

Результаты:

        36 – 44 очка. Вы умеренно агрессивны, но вполне успешно идете по жизни, поскольку в Вас достаточно здорового честолюбия и самоуверенности.

         46 и более очков. Вы излишне агрессивны и при этом нередко бываете неуравновешенным и чрезмерно жестким по отношению к другим людям .Вы надеетесь добраться до управленческих «верхов», рассчитывая на собственные методы, и добиться успеха, жертвуя интересами  домашних, окружающих. Поэтому Вас  не удивляет неприязнь сослуживцев,  но при малейшей возможности вы стараетесь их за это наказать.

        35 и менее очков. Вы чрезмерно миролюбивы, что обусловлено недостаточной уверенностью в собственных силах  и возможностях. Это, конечно, не значит, что Вы как травинка гнетесь под  любым ветерком…  И вес же, больше решительности Вам не помешает!

          Если по семи и более вопросам вы набрали по три очка и менее по семи вопросам – по одному очку, то взрывы Вашей агрессивности носят скорее разрушительный, чем конструктивный характер. Вы склонны к непродуманным поступкам и ожесточенным дискуссиям. Вы относитесь к людям пренебрежительно и  своим поведением провоцируете конфликтные  ситуации, которых вполне могли бы избежать.

          Если же по семи и более вопросам  вы получите по одному очку и менее, чем по семи вопросам – по три очка, то Вы чрезмерно замкнуты. Это не значит, что  Вам не присущи вспышки агрессивности, но вы подавляете их уж слишком тщательно.  

 

 

Додаток __3_

Вправи для зняття стресу (агресивності)

 

Вправа «Дерево»

 

Мета: стабілізує внутрішній стан, створює баланс нервово – психічних 

             процесів, запобігаючи травматичним  ситуаціям.

 

      Уявіть себе деревом (яке вам подобається, з яким найлегше себе ототожнити). Детально програйте в свідомості образ цього дерева: уявіть міцний і гнучкий стовбур; гілки, які розхитує вітер; листя, звернене до сонячних променів і дощу; циркуляцію поживних соків по стовбуру; коріння, яке міцно вросло в землю. Важливо відчути поживні соки, які коріння втягує із землі. Земля – це символ життя, коріння – символ стабільності, зв'язок людини з реальністю. Уявіть , як, вдихаючи повітря, ви втягуєте соки із землі, як вони наповнюють ваше тіло енергією життя. Відчувши приємну циркуляцію поживних соків, розплющте очі.

 

Вправа «Дихання»

 

Мета : зняття стресового напруження, оптимізація емоційного стану.

 

     Сядьте зручно. Розслабтесь і заплющіть очі. За своєю командою спробуйте відключити свою увагу від зовнішнього середовища і сконцентруватися на власному диханні. Не керуйте диханням, намагайтеся не порушувати природний ритм. Виконуйте вправу 5 – 10 хв.

 

Вправа «Море»

 

Мета: ознайомити з методом самостійної релаксації.

 

       Заплющіть очі. Зручно сядьте, покладіть руки на коліна долонями догори. Уявіть собі берег моря. Зробіть глибокий видих (пауза), повільний вдих. Шумить морська хвиля, заспокоює і заколисує. Ви сидите на березі моря близько біля води.

     Ноги торкаються морської води. Повільно робите вдих і видих. Відчуваєте приємну прохолоду морської води.

    З кожним вдихом вода повільно входить у вас через ступні ніг, піднімається вгору по тілу аж до талії, як приплив. А з кожним видихом повертається згори вниз, як відплив. І знову приплив – вдих, відплив – видих… вашому тілу приємно, спокійно. Вода омиває і очищає кожну частинку вашого тіла і ззовні, і зсередини. Ви відчуваєте себе берегом моря, ви розчинилися в піску і вас омиває вода… Вдих – приплив, видих- відплив. Ви злилися з природою. Ви – частина природи. Вам добре і приємно відчувати себе природою. Враховуючи у зворотному напрямку, на слові «один»розплющіть очі : (5-4-3-2-1).

 

 

 

 

Вправа «Мій  луг»

 

Мета: закріпити навички саморегуляції; одержати відчуття захищеності та 

            досвід  ефективного зняття напруження; наповнити тіло енергію через

             позитивні  образи.

 

      Станьте вільно. Спробуйте прислухатися до свого тіла й поступово розслабитися…відчуйте ногами підлогу, через підлогу – зв'язок із землею. Відчуйте свій живіт. Зверніть увагу на те, як ви дихаєте. Дихання вільне та спокійне…вам приємно дихається. Постарайтеся розслабитися, зняти напруження…Поступово розслаблюється кожна частина тіла… Все  тіло розслаблене…Рухи вільні…

      Спробуйте уявити свій луг. Луг, на якому б ви почували себе максимально комфортно.

      Знайди те місце на лузі, де б ти відчував себе максимально захищеним. Що це за місце? Це твоє місце. Це твій луг. Відчуйте ногами теплу землю. Скажи собі: я – відпочиваю…- це – мій луг. Ви  - відпочиваєте…ви чуєте звуки лугу… запахи лугу…кольори. Ви відчуваєте енергію землі… Світить ясне сонечко, теплі промені торкаються вашого обличчя, ваших рук…тепло розходиться по всьому вашому тілі. Кожна клітинка вашого тіла наповнюється енергією й поновлюється. Відпустіть вашу уяву, спостерігайте за тим, як всередині вас енергія землі поєднується з енергією неба. Відчуйте як вас поєднує енергія землі, енергія повітря, енергія сонця. Запам’ятайте цей стан, - він буде давати вам енергію, силу. Запам’ятайте цей стан! Ви завжди можете до нього звертатися.

• А тепер час прощатися з образом. Запам’ятайте всі свої враження, відчуття, всі кольори, звуки, запахи… Коли будете готові, попрощайтеся з образом.