Тренувальні диктанти
Листопад
Листопад хазяйнує у садах і парках. Він суворо зриває останнє зів’яле листя з гілля. Дерева тихо засинають. Вони чекають на зиму . Тоді будуть міцно спати під сніговою ковдрою аж до самої весни. А зараз холодний дощ і осінні тумани огортають їх казковою пеленою. Зрідка сонечко пробивається крізь густі сірі хмари і проглядає крізь голі гілки. Навкруги стає все тихіше. Тільки вітер бавиться опалим листям. Усе завмирає в очікуванні зими.
Синичка
Випав перший сніг. Засипав поля, ліси, парки і сади. Вдарив мороз, скував ріки і озера. Холодно і голодно стало птахам.
Діти повісили на березі годівничку і насипали туди крихт і насіння. Прилетіла до неї весела синичка. Схопила в дзьоб гарбузове насіння і почала клювати. А тут горобці з’явились у пташиній їдальні. Пурхають, цвірінькають, Побачила їх синичка , заметушилась і пір’ячко настовбурчила. Присіла біля насіння і дзьобиком сердито клацає. Горобці стрибають кругом, а насінинку синичка не віддає! Схопили вони по крихті та й полетіли , спіймавши облизня. А синичка додзьобала гарбузове насіннячко, почистила пір’ячко і полетіла. Тепер не страшний їй мороз і сніг. Вона віддячить дітям за смаколики своєю зимовою пісенькою .
Зимовий ранок
Зажевріло на горизонті небо. Це сонне сонечко виглядає з-за обрію. Воно пестить своїм першим промінням сковану нічними морозами землю. Вона стомилася від холоду і темноти , тому з нетерпінням чекає сходу сонця.
Нарешті на безхмарному небі з’явилося яскраве сонечко. Його проміння побігло по безмежних засніжених степах.
Зненацька налетів безжальний вітер. Він розхитував віти кущів і поодиноких дерев, струшував з них сухе листя. Роздмухував сніг, що випав вночі. Це був справжній розбишака! Він приніс із собою важку сіру хмару і почав витрушувати з неї сніг. У повітрі літали білі пухнасті сніжинки. Зрідка тоненькі промінці пробивалися крізь хмару, щоб погратися із ними.
Вітер погнав хмару далі. І знову сонечко розправило своє проміння і усе навкруги заблищало сріблом. Це був казковий ранок!