Третинний сектор.Туризм.Презентація

Третинний сектор. Підготувала учениця 9-А класу. Яготинського НВК №2 Тузінська Софія

Теми1. Туризм: А) Види туризму;Б) Чинники розвитку туризму;В) Туристична інфраструктура;Г) Туризм в Україні;Д) Туристичні райони в Україні;2. Міжнародний туризм: А) Види міжнародного туризму;Б) Основні туристичні регіони світу;В) Всесвітня спадщина ЮНЕСКО;3. Наукова й освітня діяльність. Їхня роль у суспільстві: А) Чинники, що впливають на їх розвиток;Б) Джерела фінансування науки та освіти;В) Форми просторової організації науки та освіти;4. Фінансові послуги: А) Що таке кредит, фінансовий центр, офшор, аутсорсинг;

Туризм. Тури́зм — тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування.

Види туризму

Культурно-пізнавальний туризм. В його основі лежить потреба туриста в розширенні її культурного кругозору. Цей вид туризму знайомить з культурними цінностями. При цьому турист отримує знання без примусу, за власним вибором. Культурно-пізнавальну діяльність можна згрупувати наступним чином:а) знайомство з різними історичними, архітектурними або культурними епохами шляхом відвідування архітектурних пам'яток, музеїв, історичних маршрутів тощо;б) відвідування культурних або артистичних уявлень: музичних, кіно або театрів, концертів, виставок;в) відвідування лекцій, семінарів, курсів іноземної мови.

Спортивний туризм. Розрізняють 2 види спортивного туризму: активний і пасивний. При активному основою є потреба в занятті яким-небудь видом спорту. При пасивному - це інтерес до виду спорту, спостереження. Спортивний туризм є традиційною формою діяльності. Нові форми спортивного туризму значно пожвавили його останнім часом.. Крім того, необхідна зона додаткового обслуговування, що включає об'єкти проживання, харчування, магазини, дискотеки і т.д.

Спортивний туризм. В цей вид туризму входить наступна спортивна діяльність:1. Водний туризм, є активною формою діяльності, відомої з давніх часів в країнах, що мають водні ресурси. Останнім часом з виникненням нових сучасних форм він переживає підйом. Мається на увазі використання різних типів суден (під вітрилом або з мотором), які придбаваються туристами або беруться на прокат. Основною інфраструктурою цього виду туризму є спортивний порт.2. Зимовий спорт. Практика зимового спорту є традиційній туристської діяльністю. Вона має різновиди: альпійські лижі, гірські лижі, катання на санях і т.д. Як правило, зимовий туризм базується на гірських зимових станціях.3. Полювання і рибальство. Діяльність, пов'язана з мисливством та рибальством, є традиційною формою туризму. Однак, вона здійснюється згідно певним правилам. Необхідно наявність спеціальної ліцензії або дозволу. Полювання і рибальство залежать від географічного положення, пори року і відповідних дозволів і заборон, що мають на меті зберегти окремі види тварин і риб. Одним з варіантів полювання є сафарі в заповідниках в Африці. Слід відзначити, що ці 2 види спортивного туризму є досить специфічними і мають своїх прихильників.4. Гольф є ще одним різновидом спортивного туризму. Практика цього види туризму виникла у Великобританії і потім поширилася на інші країни світу, головним чином в Європі і США. Необхідно відзначити, що спортивний туризм повинен володіти широкою інфраструктурою. Вона включає пункти прокату спортивного обладнання, зони обслуговування: роздягальні, технічні служби; наявність спеціальних споруд: поля, корти, басейни, ковзанки і т.д. У зв'язку з підвищеним ризиком і травмоопасность передбачається наявність медичних пунктів. Крім того, необхідна зона додаткового обслуговування, що включає об'єкти проживання, харчування, магазини, дискотеки і т.д.

Пригодницький туризм. Пригодницький туризм можна умовно розділити на 2 частини: пригодницький спорт і пригодницькі подорожі.

Пригодницький туризм. Пригодницький спорт. В даний час крім традиційних видів спорту, виникли нові види, пов'язані з пригодами, які входять в туристичну діяльність. Серед них можна виділити:- аеростатний туризм (подорож на повітряній кулі);- скелелазіння;- спуск по бурхливих річках - рафтинг;- водні лижі;- віндсерфінг;- подорож на конях, мотоциклах, велосипедах по рівнині і в горах;- спуск на парашутах в горах або на морі;- підводне плавання;- катання на снігоходах, водних мотоциклах.

Пригодницький туризм. Пригодницькі подорожі, або пригодницький туризм полягає не тільки у спортивній діяльності з більшої або меншої ступенем ризику, але також в різних видах подорожей, маршрути яких проходять у складних географічних чи природних умовах. Наприклад: річка Амазонка, пустеля Сахара, гори Гімалаї і т.д. Крім того, можливі складності маршруту можуть залежати від транспортних засобів, місць розміщення (проживання), виду харчування. Туристичними зонами, в яких пригодницький туризм особливо популярний, є африканські савани і пустелі, гірські райони Південної Америки та Азії.

Діловий туризм. Це поїздки з метою встановлення або підтримання контактів з діловими партнерами. Діловий туризм охоплює подорожі зі службовими цілями без отримання доходів за місцем відрядження. На відміну від поїздок на відпочинок рішення про відрядження, як правило, приймають не самі туристи, а інші особи (начальник)Діловий туризм безпосередньо пов'язаний з великими містами, де в основному розвивається промисловість, торгівля, наука і культура. Найбільш великими містами, в яких здійснюються ці зустрічі та ділові переговори, є Париж, Лондон, Франкфурт-на-Майні, Рим, Амстердам, Мадрид, Женева, Барселона. До ділового туризму Всесвітня туристська організація (СОТ) відносить поїздки для участі у з'їздах, загальних зборах будь-якої організації дипломатичного або іншого характеру, конференціях, виробничих семінарах і нарадах, ярмарках, виставках та міжнародних салонах і т.д. У число ділових туристів СОТ включає водіїв вантажівок, комерційних агентів, стюардес, тургидов та інші, постійно перебувають у роз'їздах і виконують свої професійні обов'язки за межами звичайного середовища. Всіх їх правомірно вважати туристами на роботі. Проте діловий туризм часто підрозділяється на бізнес-поїздки; конгресно-виставковий; інсентив-туризм (від англ. incentive - спонукальний, заохочує).

Конгресно-виставковий туризм. Це туристичні поїздки з метою участі в різних заходах (з'їздах, конгресах). Інтенсивний розвиток цього виду туризму призвело до створення ряду організацій, що повністю спеціалізуються на міжнародних заходах («Міжнародний союз організаторів конгресів»). Проведення такого роду заходів вимагає особливої підготовки. Оскільки обслуговування включає в себе як надання безпосередньо турпослуг (проживання, харчування, екскурсії, трансфери), так і специфічних. Необхідно надання великого обсягу послуг, що виходять за рамки традиційних: реєстрація учасників конгресу, перекладацькі послуги, технічне забезпечення, випуск великого обсягу друкованої продукції (буклети, каталоги тощо)

Інсентив-туризм Являє собою поїздки, якими фірма нагороджує своїх співробітників за високі показники в роботі. Звичайно, стимулювати продуктивна праця можна і за допомогою грошової премії. Але, як показує практика, туристична поїздка несе в собі набагато більш сильний спонукальний мотив до кращої роботи. Така форма заохочення праці особливо добре зарекомендувала себе в страхових і банківських компаніях, торгових підприємствах. Результати опитування, проведеного серед комерційних фірм Великобританії, показали, що понад 90 % їх числа визнають високу ефективність інсентиву і мають намір використовувати його і надалі. На відміну від масових інсентив турів-програми розробляються під конкретного корпоративного замовника і, як правило, припускають висококласне розміщення та обслуговування на маршруті. І хоча в загальному туристичному потоці «премійовані» туристи складають лише 5-7%, частка інсентиву у доходи країни від туризму значно більше. Це пояснюється високою вартістю інсентив - програм порівняно з звичайними турами.

Лікувальний (медичний) туризм. В його основі лежить потреба в лікуванні різних захворювань. Лікувальний туризм має кілька різновидів, що характеризуються різними засобами впливу на людський організм (кліматолікування; морелечение; молоколечение). Найчастіше при лікуванні можуть використовуватися одночасно декілька видів впливу. Однієї з різновидів лікувального туризму є відомий з найдавніших часів бальнеологічний, який пов'язаний з термальними і лікувальними водами. В даний час активно розвивається грязелікування, таласотерапія (обгортання водоростями з застосуванням мінеральної води).

Екологічний туризм. Термін «екотуризм» використовується в індустрії туризму вже понад 10 років. Під ним маються на увазі подорожі, що робляться в незаймані людською цивілізацією, екологічно чисті куточки природи для підтримки екологічної рівноваги в природі. Останнім часом все більш популярними стають туристичні готелі, кемпінги, курорти, які розташовані серед первозданної природи і де приділяється належна увага питанням екології, збереженню природного ландшафту. Взагалі в основу розвитку цього порівняно нового виду туризму покладено три головні принципи:- частина доходів, отриманих від обслуговування туристів, залишається на місцях і спрямовується на охорону природи;- дотримання природоохоронних вимог зводиться в ранг основного закону;- туристська поїздка відбувається з дослідницькими цілями.

Екологічний туризм. Екологічний туризм охоплює надзвичайно різноманітні потоки відвідувачів. В країнах Центральної Америки та на півдні Африки особливий інтерес представляють спостереження за великими хижаками і копитними. Дуже часто проводять екотуристи відпустка за такими екзотичними заняттями, як облік чисельності птахів і ссавців у віддалених куточках планети. Так, нещодавно в Греції були виявлені місця зростання орхідей. Рослини перебувають під охороною держави. Спостереження за ними ведуть фахівці. Для широкій громадськості доступ в ці райони країни закрито. Виняток зроблено для членів Товариства любителів орхідей, оповіщених про знахідку, і в супроводі гіда вони можуть відвідати охоронювані території, приїжджаючи з різних країн, щоб помилуватися рослинами в природних умовах. Такого роду поїздки правомірно класифікувати як екологічні. Практично кожна країна має можливості для організації екотуризму. Однак сьогодні основні екотуристичні потоки направляються в США, Канаду, Австралію, Непал, Еквадору, Бразилії, Кенії, ПАР. Екологічний туризм являє собою одну з найбільш перспективних та динамічних форм туристичної діяльності.

Релігійний туризм. Туризм є складовою частиною сучасної індустрії туризму. Собори, мечеті, культові музеї і духовні центри - це туристичні об'єкти, які користуються все зростаючим попитом. Релігійний туризм має три форми: паломництво, екскурсійні тури, спеціалізовані тури, у яких об'єднуються прочани й екскурсанти.

Паломництвовідвідування релігійних святинь з метою молитовного спілкування. У Древній Русі це називалося прощею. За релігійними канонами паломницька поїздка повинна тривати не менше 10 днів і найчастіше припадає на релігійні свята. Екскурсійні тури по релігійній тематиці проходять, як правило, за один день і представляють інтерес не тільки для дорослих туристів, але і для дітей. Спеціалізовані тури розраховані як мінімум на три дні з відвідуванням релігійних святинь та архітектурних пам'яток минулого. При Московській Патріархії організована паломницька служба, яка відає питаннями паломництва в Святу Землю. Для католиків Свята Земля - це Ізраїль, католицькі святині розташовані також в Італії, Ватикані, Франції, Португалії та інших країнах Західної Європи. Святі місця іудаїзму знаходяться в Ізраїлі, Румунії, Чехії, Німеччини, Іспанії та на Україні. Для послідовників ісламу священними вважаються Мекка і Медина в Саудівській Аравії. Основні святині буддистів розташовані в Індії, Китаї і на Тибеті. Розвиток загального інтересу до релігійного туризму не оминула й Росію. Спостерігається процес становлення туристичних фірм з організації релігійних та паломницьких турів, а також деяких паломницьких служб, організованих при монастирях, церквах та інших релігійних організаціях. Тільки за останні 3-4 роки в Росії значно збільшилася кількість туристів, що здійснюють паломництво до святинь Росії, а також прямують за кордон з релігійно-пізнавальними цілями. Основні маршрути таких поїздок пролягли в Ізраїль, Грецію, Кіпр, Туреччину, Єгипет, Саудівську Аравію.

Контрольні питання1. Що таке екологічний туризм?2. Назвіть три форми релігійного туризму.3. Дайте визначення паломництва.4. Назвіть основні напрямки (країни), релігійного туризму.5. Які центри ділового туризму вам відомі?6. Чим відрізняється пригодницький спорт від пригодницького подорожі?7. У чому полягає сутність культурно-пізнавального туризму?8. Чим відрізняється активний спортивний туризм від пасивного?

Чинники розвитку туризму

Чинники розвитку туризму. Рекреаційні ресурси - це об'єкти, явища і процеси природного та антропогенного походження, що використовуються або можуть бути використані для розвитку рекреації і туризму. Вони є матеріальною і духовною основою формування ТРС різного типу і таксономічного рангу.

Туристична інфраструктура. Туристична інфраструктура – це сукупність штучно створених рекреаційних закладів (санаторії, бази відпочинку, готелі, ресторани та ін.) та супутніх об'єктів, побудованих для загального користування за рахунок державного інвестування (автомобільні та залізничні дороги (шляхи), пункти пропуску, аеропорти, лікарні, школи тощо). Послуги інфраструктури відіграють свого роду роль, яка зв'язує різні сектори туристичної галузі, включаючи кінцевого споживача та початкове визначені процесом становлення індустріального, а згодом – постіндустріального суспільства, адже таке суспільство не може обходитись без них

Туризм в УкраїніВідповідно до закону України "Про туризм" в нашій країні туризм є одним з пріоритетних напрямів розвитку економіки та культури. Україна володіє значним туристичним потенціалом і має всі передумови для розвитку внутрішнього, в'їзного та виїзного туризму, а саме: унікальні природні ресурси, сприятливий клімат, неповторний комплекс історіко-культурних та архітектурних пам'яток, об'єктів рекреаційного призначення.

Туризм в Україні розвивається і має великі перспективи. Він суттєво впливає на такі сектори економіки, як транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання і є одним із найбільш перспективних напрямків структурної перебудови економіки. Використання у повному обсязі туристичного потенціалу дасть можливість нашій країні стати однією з провідних країн світу. А це позитивно вплине на економічний і соціальний стан країни в цілому, стимулюватиме ряд важливих галузей економіки, сприятиме зміцненню нового позитивного іміджу України на світовій арені . Але розвиток туристичної галузі стримують проблеми, які потребують уваги та пошуку шляхів їх вирішення. А саме: недосконалість законодавчої та нормативно-правової бази, відсутність розгалуженої системи інформаційно-рекламного забезпечення діяльності галузі та туристичних представництв за кордоном, недостатньо кваліфікований персонал, невідповідність рівня якості послуг та засобів розміщення міжнародним стандартам, відсутність достатньо розвинутої інфраструктури, незадовільний стан доріг. Для вирішення цих проблем необхідно законодавчим та виконавчим органам сприяти створенню організаційно-правових та економічних засад становлення туризму як високорентабельної галузі економіки, залучати інвестиції, упроваджувати передовий зарубіжний досвід, підвищити конкурентоспроможність українського туристичного продукту, поліпшити інформаційне та рекламне забезпечення, усувати адміністративні бар'єри.

Туристичні райони україни. Кримський рекреаційний регіон - найпопулярніший, всесвітньо відомий санаторно-курортний та оздоровлювальний регіон України. Цьому сприяють кліматичні, водні, грязеві, пляжні, пізнавальні ресурси. М'який середземноморський клімат Південного берега Криму є визначальним чинником зростання популярності регіону. Найпопулярнішими курортами на заході Криму є Євпаторія, Саки, на півдні - Ялта, Алушта, Гурзуф. На території Кримського рекреаційного регіону функціонує 15 туристичних. Основними туристичними центрами є Севастополь, Керч, Феодосія, Судак.

Відомим в Україні є Західно-Причорноморський рекреаційний регіон у межах Одеської, Миколаївської і Херсонської областей. Популярністю в цьому регіоні користуються такі райони: Кароліно-Бугаз, Чорноморка, Шабо, а також Скадовськ, Коблево, Сергіївка, що простягайся смугою завширшки 1-3 км уздовж Чорного моря. Розвивається у цьому регіоні й пізнавальний туризм. Цьому сприяють морські круїзи, розгалужена мережа залізничних та автомобільних доріг. Відомими туристичними центрами є Одеса, Миколаїв, Херсон, Білгород-Дністровський.

Серед морських курортних місцевостей виділяється рекреаційний район Бердянського узбережжя, що займає територію від Федотової коси до східного кордону України і входить до Східно-Причорноморського регіону. Великою популярністю тут користуються відомі кліматичні та грязеві курорти Бердянська іМаріуполя. Клімат цього рекреаційного району перехідний від морського до континентального. Купальний сезон триває з травня по жовтень. У районі Бердянська функціонують чотири санаторно-курортні заклади, з них одна турбаза. Перспективи цього району тісно пов'язані з екологічним станом приморських міст та акваторії Азовського моря. Сприятливим регіоном для санаторно-курортного лікування, оздоровлювального туризму та відпочинку є Українські Карпати.

Карпатський рекреаційний регіон займає територію у межах Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької та Львівської областей. У його межах зосереджена третина рекреаційного потенціалу України. Карпатський регіон має значні пізнавальні ресурси. Зокрема, в Ужгороді, Львові, Мукачеві, Самборі, Дрогобичі. Із сільських адміністративних районів високу пізнавальну цінність рекреаційних ресурсів має Мукачівський район Закарпатської, Косівсь-кий район Івано-Франківської, Дрогобицький, Старосамбірський і Сколівський райони Львівської областей. Більшу частину території України займає Центрально українська рекреаційна зона, яка включає Придніпровський, Донецький, Подільський та Придністровський рекреаційні регіони. Основними рекреаційними ресурсами цієї зони є помірний континентальний клімат, густа річкова мережа, чимало водосховищ, а також грязі і мінеральні води.

Частина Поліської рекреаційної зони сьогодні фактично закрита для масового відпочинку та оздоровлення через шкідливий вплив Чорнобиля. З іншого боку, усвідомлення несприятливої ситуації у цій зоні викликає потребу формувати туристсько-рекреаційні райони для підвищення ролі рекреаційних ресурсів, як чинника оздоровлення населення. Вагоме місце у цій зоні займає Західно-Поліський рекреаційний район з центром у Шацьку, де налічується до 30 прісноводних озер. Тут зосереджено 74 рекреаційні заклади. Найбільшу цінність мають водокліматичні і лісові ресурси. Західно-Поліський район характеризується великими лісовими масивами з переважанням сосни, значними площами лук і боліт. Серед Шацьких озер наймальовничішими є Світязь, Пулемецьке, Люцимир, Пісочне, Острів 'янське, Перемут та ін. Значну частину району займає Шацький національний парк. їх чиста вода, здебільшого піщані береги, аромат соснових лісів, ресурси різноманітних дикорослих плодів, ягід, грибів, значні рибні ресурси, а також теплий м'який клімат - усе це створює винятково сприятливі умови для відпочинку та формування тут нового санаторно-курортного комплексу загальнодержавного значення.

Отже, рекреаційний комплекс України є багатофункціональним. Його діяльність сприяє масовому оздоровленню населення, підвищенню внутрішньої культури людини, її всебічному розвитку.

Міжнародний туризм. Міжнаро́дний тури́зм — це подорож особи за межі постійного місця проживання, що включає перетин кордону та здійснюється на термін від однієї доби до року з пізнавальною, відпочинковою, оздоровчою чи іншою метою, без здійснення оплачуваної діяльності в місці тимчасового перебування.

Наукова й освітня діяльність. Їхня роль у суспільстві: Нау́ка — сфера діяльності людини, спрямована на отримання (вироблення і систематизацію у вигляді теорій, гіпотез, законів природи або суспільства тощо) нових знань про навколишній світ. Осві́та — цілеспрямована пізнавальна діяльність людей з отримання знань, умінь та навичок або щодо їх вдосконалення. ... Крім освіти в спеціальних установах існує також самоосвіта, наприклад, через Інтернет, читання, відвідування музеїв або особистий досвід.

ОСОБЛИВОСТІ ОСВІТНЬОЇ Й НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІОсновним продуктом цієї сфери є освітні послуги — система знань, інформації, умінь і навичок, які використовують для задоволення різноманітних освітніх потреб особистості, суспільства й держави. До особливостей освітніх послуг належать їхня невідчутність, невіддільність від їхнього безпосереднього виробника, неможливість їхнього зберігання і транспортування, мінливість. Послуги за своїм економічним змістом не відрізняютьсявід матеріально-речових продуктів. Вони, як і товари, слугують задоволенню потреб людини й мають споживчу вартість. Вартість освітньої послуги визначають за витратами на її надання. Відмітна ознака науки — міжвидове спрямування діяльності, можливість використання отриманих результатів досліджень, розробок у різних сферах господарства. Вона перетворилась у потужний міжвидовий комплекс, що стимулює розвиток усієї економіки. Наука включає фундаментальні та прикладні дослідження, а також дослідно-конструкторські розробки.

ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ НАУКИ Й ОСВІТИ

КРАЇНИ З ВИСОКОРОЗВИНЕНИМ НАУКОВО-ОСВІТНІМ СЕКТОРОМНайрозвиненіші в науково-освітньому відношенні країни світу — США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія. На них припадає більш як 80% патентів у найсучасніших напрямах досліджень. Безперечним лідером є США. Тому в США науковий персонал за чисельністю перевищує кількість зайнятих у виробництві автомобілів. До цієї групи належать також Австралія, Австрія, Бельгія, Данія, Ізраїль, Ірландія, Іспанія, Італія, Канада, Норвегія, Нідерланди, Респулі-ка Південна Корея, Сингапур, Фінляндія, Швейцарія, Швеція. Спільним для цих країн є високі витрати на освіту та науку, велика частка експорту високих технологій, надходжень і виплат за ліцензійними платежами, провідні позиції з новаторства та патентування.

КРАЇНИ З ВИСОКОРОЗВИНЕНИМ НАУКОВО-ОСВІТНІМ СЕКТОРОМКраїни зі значним потенціалом розвитку науково-освітньої сфери можна поділити на три підгрупи. До першої належать, зокрема, постсо-ціалістичні країни. Для них характерний високі рівень освіти та науково-технічний потенціал. Тут зайнято 14 % науковців світу, з них 8,5 % — у Росії та 1,5 % — в Україні. Через низький рівень фінансування ці країни не можуть повною мірою використати свій науковий потенціал. При цьому в окремих постсоціалістичних країнах є високий рівень витрат на науку (Словенія, Чехія, Угорщина). Другу підгрупу становлять Панама, Мальта, Венесуела, Нова Зеландія, Ісландія, Люксембург. Для цих країн характерні високі витрати на науку та освіту, але через невелику кількість учених, які працюють у цих країнах, вони не мають суттєвого впливу на світову науку. Третю невелику підгрупу сформували нові індустріальні країни Пів-денно-СхідноїАзії. Головною їхньою спільною ознакою є спеціалізація на експорті високотехнологічних товарів, зокрема електроніки, обчислювальної та комунікаційної техніки, і відповідна спрямованість науки.

НАЙВІДОМІШІ НАУКОВІ ЦЕНТРИ У СВІТІ ТА УКРАЇНІНаукові дослідження в Україні вперше почали набувати систематичного характеру зі створенням і розвитком Львівського університету (1661 р.). Значного розвитку наука в Україні набула в ХІХ ст., коли було засновано Харківський (1804 р.), Київський (1834 р.) і Одеський (1865 р.) університети, які стали науковими центрами України. Визначальним етапом у розвитку науки стало створення в 1918 р. Української академії наук (згодом ВУАН, АН УРСР, нині НАН України). Найбільшою науковою організацією в України є НАН України з її 160 науковими установами (2016 р.). Потужними науковими центрами є національні університети.

ФОРМИ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ОСВІТИ. ТЕХНОПОЛІСИ.Є три типи науково-виробничих центрів: технопарки, міста науки й технополіси. Для технопарків характерна дослідно-виробнича спрямованість, тобто їхня особливість — експериментальне, дрібносерійне виробництво. Технопарки набули значного розвитку в ЄС, де вони відіграють важливу роль у модернізації промисловості. Міст науки у світі дуже багато. Найбільш відомі з них — Рейлі в США, Цукуба в Японії, Софія-Антиполіс у Франції, Дубна в Росії. Технополіси — японський винахід. У цій країні було розроблено концепцію їхнього створення й механізму функціонування. Вона базується на «трьох китах». По-перше, технополіс має бути «містом-садом», тобто містом з екологічно сприятливою ситуацією, зручним для його жителів. По-друге, — стати справжнім «царством нових технологій». По-третє, необхідна наявність готового до ризику капіталу. Отже, технополіс — це компактне місто, що спеціалізується на розробці й виробництві високотехнологічної продукції, має науково-виробничу, освітню, житлову й культурно-побутову зони, об’єднані навколо наукового центру, що забезпечує неперервний інноваційний цикл на базі наукових досліджень. Головне завдання технополісів — комерціалізація результатів наукових досліджень, тому вони найчастіше спеціалізуються на прикладних дослідницьких роботах. Нині ареал поширення технополісів досить масштабний — вони функціонують у Західній Європі, Північній Америці та Північно-Східній Азії.

Фінансові послуги. Поняття. Фінансові послуги — це сукупність різноманітних форм мобілізації й використання фондів фінансових ресурсів для фінансового забезпечення процесу виробництва, виконання робіт і надання послуг, які здійснюються, як правило, на платній основі та мають відмінні риси свого функціонування. Креди́т — кошти й матеріальні цінності, що надаються кредитором у користування позичальнику на визначений строк та під відсоток. Кредит поділяють на фінансовий, товарний і кредит під цінні папери, які засвідчують відносини позики. Фінансовий центр —це місце зосередження банків і спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, які здійснюють міжнародні валютні, кредитні, фінансові операції, реалізують угоди з цінними паперами та золотом. Офшо́р— це один з найвідоміших і найефективніших методів «планування» податків або їх «оптимізації» (ухилення від сплати податків). ... Таким чином, походження терміну «офшор» не юридичне, а економіко-географічне. Аутсо́рсинг  — передача компанією частини її завдань або процесів стороннім виконавцям на умовах субпідряду. Це угода, за якою робота виконується людьми з зовнішньої компанії, які зазвичай є також експертами у цьому виді робіт. Аутсорсинг часто використовується для скорочення витрат.

Дякую за увагу