Трипільська культура

ТРИПіЛЬСЬКА КУЛЬТУРА

За доби енеоліту на теренах України склалися дві господарські системи — землеробська і скотарська. Місцевість півдня України (переважно степова й лісостепова) була зручною для винайдення землеробства та скотарства. Тому на цих землях виникли, подібно до інших районів Європи, початкові, примітивні форми землеробства та скотарства. Ці два відмінні світи відрізнялися життєвим ритмом, своєрідною матеріальною й духовною культурою. 

IV - середина III тис. до н.е. - розселення племен трипільської культури на території України.

У період енеоліту в Україні проживали племена трипільської культури. Назва трипільської культури походить від с. Трипілля на Київщині, поряд з яким археолог В. Хвойко у 1896 р. виявив перші пам’ятки цієї культури. Численні археологічні знахідки свідчать, що трипільці прийшли на землі України з Нижнього Подунав’я й опанували величезні простори  Лісостепу України . Трипільці проживали у IV-III тисячоліття до н.е. на території сучасної Правобережної України, Румунії, Молдови

Трипільська культура проіснувала на землях Лісостепу України , від Дністра до Дніпра,майже півтори тисячі років -- від IV тисячоліття до середини ІІІ тисячоліття до н.е. Трипільці – землеробські (хліборобські) племена. Займалися екстенсивним зерновим землеробством та осілим скотарством.

Основними заняттями трипільців були орне землеробство і скотарство. Трипільці сіяли ячмінь, просо, пшеницю, горох , вирощували майже всі нині відомі в Україні садово-городні культури. Землеробство було підсічно-вогневим. Ділянку лісу спалювали, попелом удобрювали землю, а через 3–4 роки, коли поле виснажувалося, його полишали. Землю обробляли дерев’яною мотикою з кам’яним чи кістяним наконечником, а згодом - ралом. Для збору врожаю використовували кістяні або кам’яні серпи. На кам’яних зернотертках розтирали зерно на борошно.  Як припускають учені, трипільці жили на одному місці 50-70 років, доки не виснажувалася земля. Після цього вони переходили на сусідню територію. Відомо також, що племена трипільців розводили велику рогату худобу, кіз, овець, свиней. Відомо, що, крім великої та малої рогатої худоби, трипільці розводили коней. Було також садівництво .

Важливу роль у господарстві трипільців відігравали ремесла. Було розвинуте   прядіння,  ткацтво, гончарство . У кожному трипільському будинку стояв ткацький верстат, а часом і два. Трипільські жінки були справжніми майстринями з виготовлення сорочок, суконь, спідниць. Трипільські модниці свої вироби прикрашали особливим кольоровим орнаментом, а також носили намрісто та прикраси. 

Трипільці виготовляли глиняний посуд у спеціальних гончарних печах, а потім розмальовували складними візерунками чорною, червоною, жовтою,  рідше білою фарбами Трипільці виготовляли керамічний посуд, прикрашений орнаментом із символічних малюнків у вигляді спіралей, трикутників, у які часом вплітали символічні зображення людей, тварин і птахів, дерева або колоска пшениці  (мальована кераміка). Таке орнаментування частково збереглося в українських народних вишивках, килимах, кераміці, а особливо — у великодніх писанках. Кераміка — неметалічні тверді вироби, виготовлені під дією тепла з подальшим охолодженням. Керамічними називають вироби і матеріали, що одержують унаслідокспікання глин й їхніх сумішей з мінеральними добавками. Кераміка з’явилася в епоху неоліту.  

Трипільці вміли виготовляти такі знаряддя праці :-- рало, -- ручний дриль з каменю для свердління, -- серп із кремінними пластинами, -- зернотертки та іншіПерші в Україні почали користуватися виробами з міді, яку самі виплавляли .

Поселення трипільців. У трипільців, як ніде в Європі, була добре розвинена житлова архітектура. Будівлі мали по кілька кімнат, а іноді й поверхів, де жила разом велика  родина. Поселення трипільців були розташовані переважно на невеликих пагорбах біля водоймищ. Поселення мали незвичне планування: оселі розташовувалися по колу або декількома концентричними колами. Можливо, так легше було захищатися від ворога. Жили великими поселеннями (15-20 тис. чол.) 

Будували великі глиняні одно-двоповерхові будинки барачного типу. Стіни будували з плетеноговерболозу,який обмазували глиною. Дах був двосхилим, його покривали солом’яними або очеретяними снопами. Вікна були невеликі й круглі. У кожній хаті - піч, біля якої розміщували лавку-лежанку з випаленої глини. Робили й дерев’яні меблі: стільці, столи, крісла зі спинками. Долівки в будинках були глиняними. Згодом з’являються величезні поселення, які нагадують міста, - їх називають протомістами -- попередниками міст. Однак це були лише поселення землеробів. Ніяких храмів, адміністративних споруд, палаців, кварталів ремісників, що характерне для міст, тут не було.

Найвідоміші поселення трипільців: Майданецьке, Тальянки. У поселенні біля села Майданецьке археологи налічили 1575 жител,а біля села Тальянки - 2700.

У трипільців починається перехід від матріархату до патріархату. Трипільці були язичниками. Трипільці обожували природу. Імена їхніх богів невідомі, але ми знаємо, щовони, як і всі землеробські народи, найбільше шанували божества родючості, богів сонця та місяця, а також богів, які були покровителями худоби. Поширене й зображення найшанованішої богині — Матері-Землі. Трипільці впритул наблизилися до перших світових цивілізацій Єгипту та Малої Азії.

Трипільська культура наприкінці ІІІ тис. до н.е. поступово припинила своє існування. Одностайної відповіді на причини її загибелі немає. Основні версії причин зникнення трипільських племен. Як свідчать археологічні дані, в ІІІ тис. до н. е. трипільська культуразазнала раптового занепаду: поселення залишено чи спустошено, людичастково переселилися на інші території. Що трапилося з трипільцями? Чому занепала їхня культура?

На думку вчених трипільці зникають :-- унаслідок зміни клімату (клімат стає більш посушливим)   -- падіння врожаїв унаслідок браку навичок поновлення родючості ґрунту-- великої пожежі -- та тиску степових скотарських племен Припускають, що трипільці розчинилися серед інших народів і племен тогочасного світу. Трипільська культура мала значний вплив на господарство і духовний світ населення Східної і Південно-Східної Європи. Вона відіграла важливу роль у процесі формування занять і духовного життя далеких пращурів українців.