Трудове навчання 7 клас Тема: визначення завдань для виконання проекту. Створення банку ідей

Трудове навчання     7 клас                               

Тема: визначення завдань для виконання проекту. Створення банку ідей

Мета: ; засвоєння знань про сутність творчості, зміст та технологію створення банку ідей, формування вмінь здійснювати пошук необхідної інформації з використанням різних джерел інформації; розвивати пам’ять, логічне мислення; виховувати допитливість, наполегливість, працелюбність.
Тип уроку: комбінований.

Структура уроку:
    I.   Організаційна частина 
   II.   Актуалізація опорних знань та умінь учнів
   III.   Мотивація навчальної діяльності учнів 
   IV.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку 
   V.   Вивчення нового матеріалу: .
   VI.  Практична робота 
  VII.  Підсумок уроку

Хід уроку

І. Організаційна частина:

1.               перевірка наявності учнів;
2.               перевірка готовності учнів до уроку;

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів:
Фронтальне опитування учнів.

ІІІ.  Мотивація навчальної діяльності
Ми з вами живемо в інформаційному суспільстві. Для виготовлення будь-якого проекту: виготовлення виробу, надання послуг тощо, необхідна певна інформація. Уміле опрацювання інформації дає змогу проектувальнику більш чітко та ясно визначити проблему, швидко віднайти власні способи для розв’язання поставлених завдань і, відповідно, більш ґрунтовно розробляти банк ідей та пропозицій.
IV.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку
Учитель записує на дошці тему уроку, повідомляє навчальну мету та визначає такі завдання уроку:
•  визначити основні джерела інформації;
•  навчитися здійснювати пошук інформації за допомогою різних джерел.

V. Вивчення нового матеріалу

І. Коли перед дизайнером (конструктором) постає завдання з вивчення досліджуваної проблеми, йому необхідно визначити джерела, до яких він буде звертатись у першу чергу.
Отже, розглянемо інформацію як провідний ресурс проекту, відповідні джерела інформації та засоби і прийоми її пошуку.
Термін «інформація» в середині ХХ століття ввів К. Шеннон відносно до теорії передачі кодів, яка отримала назву «Теорія інформації». У наш час зміст цього терміна отримав більш глибоке природничо-філософське значення. Така трансформація — у сприйнятті людиною — поняття «інформація» стала наслідком необхідності переосмислення технологій трансляції та ретрансляції, сприйняття і перетворення того, що має загальну назву — інформація.
Інформацію (від лат. informatio — повідомляти) визначають як будь-яке повідомлення про будь-що, теоретичні відомості, значення певних показників, що є об’єктами збереження, обробки та передачі, які використовуються в процесі аналізу певних (економічних, технологічних, політичних тощо) рішень.
Усе інформаційне середовище поділяється на три типи джерел інформації:
•  документ;
•  людина;
•  предметно-речове середовище.
Людина є ключовою ланкою в системі інформаційних джерел. 
Може розкрити велику за обсягом та цікаву інформацію зі сфери знань та власного досвіду використання цих знань на практиці.
Під предметно-речовим середовищем розуміють оточення, що поруч із вами. Предмети та речі інколи можуть розповісти не менше ніж людина.
Під час роботи над проектом важливо знати, де шукати потрібну інформацію. У зв’язку з цим розрізняють такі найбільш поширені шляхи пошуку інформації:
•  вивчення бібліотечного каталогу;
•  за допомогою пошукових систем в Інтернеті;
•  у довідковому апараті лінгвістичних енциклопедій. У них після 
статті на визначені теми дається список літератури;
•  комунікативний — можливість отримати необхідну консультацію вчителя, фахівця тієї галузі, яка є близькою до теми проекту.
Сьогодні в нашій країні система науково-технічної інформації включає в себе бібліотеки, Український інститут науково-технічної та економічної інформації, Книжкову палату України, Інститут реєстрації інформації НАН України, служби науково-технічної інформації міністерств і відомств, а також деяких наукових установ.
Найбільш доступними для дослідників є, звичайно, бібліотечні каталоги. Систематичний каталог як інформаційно-пошукова система дає можливість швидко зорієнтуватися, чи є в бібліотеці книги з тієї галузі науки, яка цікавить дослідника. Пошук потрібних джерел інформації може здійснюватися за допомогою звичайних 
бібліотечних карток, що є у відповідному каталозі бібліотеки, або за допомогою комп’ютера.
Коли дослідник опрацьовує достатньо велику кількість книг із метою пошуку потрібної інформації для проекту, необхідно дотримуватися наступних практичних рекомендацій роботи з книгою:
1.  Уважно вивчити титульну сторінку, де вказані основні відомості про книгу: назва, автор, місце та рік видання, найменування видавництва. Це важливо, оскільки після повідомлення консультанту бібліотечного каталогу хоча б однієї з наведених характеристик книги вам допоможуть швидко її віднайти. Це пояснюється тим, що бібліотеки систематизують джерела ін формації за декількома ознаками (за назвою, автором, роком видання тощо).
2.  Ретельно ознайомитись із заголовками цієї книги, намагаючись зрозуміти, з яких розділів вона складається, в якій послідовності викладається матеріал; окремо звертати увагу, чи є в наявності матеріал, який представлений графічними зображеннями, схемами, зведеними таблицями — такі відомості, як правило, узагальнюють великий за обсягом матеріал, що викладений у книзі.
3.  Уважно прочитати анотацію, передмову чи вступ книги або висновки, що дасть змогу скласти загальне уявлення про зміст, зрозуміти основне призначення книги.
4.  Ознайомитися безпосередньо з основним текстом книги, для цього необхідно прочитати декілька сторінок, абзаци, уривки з тих розділів, що за назвою найбільше підходять до теми вашого проекту чи проблеми. Це дасть змогу зрозуміти стиль написання автора, особливості викладу матеріалу, настільки матеріал книги є доступним чи складним тощо.
Також під час роботи з книгою варто звернути увагу на такі важливі моменти.
Процес вивчення навчальної, наукової та іншої літератури потребує уважного та докладного обмірковування та обов’язкового конспектування. Конспект — це ефективний вид запису не лише навчальної, а й наукової інформації. Розрізняють такі конспекти, як: планові, вільні, текстуальні і тематичні.
Плановий конспект — конспект книги за її змістом: заголовками, розділами, параграфами. Такий конспект повністю відображає структуру книги.
Вільний конспект — конспект, що об’єднує у своєму змісті переказ прочитаного із цитатами з окремих розділів чи параграфів книги.
Текстуальний конспект — конспект, що складається із цитат, які відображають основний зміст книги, ідеї та положення певного параграфа чи книги.
Тематичний конспект — конспект, в якому цитати з різних джерел або переказ авторських думок групуються за рубриками, що розкривають зміст тем, із яких складається книга.

ІІ. Сьогодні спеціальні дослідження показують, що творче відкриття можливе тоді, коли дослідницький пошук підготовлений системою знань і йому передує напружена розумова діяльність винахідника. Після цього мозок за певний проміжок часу синтезує проведену роботу у вигляді творчої ідеї. Спрощено це виглядає так, ніби в комп’ютер уводять певний обсяг інформації, а через деякий час, коли він обробить її за спеціальною програмою, видає розв’язок задачі.

Людина за власним бажанням може розвинути в собі вміння, здібності, риси характеру, спрямовані на вироблення творчих, оригінальних ідей, що дасть змогу створювати чи відкривати щось нове, практично в будь-якій галузі людської діяльності, а не лише у сфері виробництва. Серед таких умінь творчого характеру, що можуть бути сформовані, вважають уміння створювати банк ідей та пропозицій.

Одним із завдань створення такого банку є впорядкування інформації з метою її аналізу, що прискорює процес вироблення творчих ідей і, відповідно, створення нового об’єкта чи його вдосконалення.

Створення банку ідей. У попередніх параграфах ми розглядали, як накопичувати та систематизувати потрібну інформацію для проекту. Тепер необхідно навчитися працювати з цією інформацією — відбирати ідеї, аналізувати, ставити чи уточнювати на основі зібраної інформації завдання проекту тощо.

Пошук інформації, яка стосується певної проблеми або галузі виробництва, супроводжується її накопиченням. Досить часто великий обсяг інформації не лише «загромаджує» комп’ютер, але й залишається не використаним у дослідницькій роботі. Тому дизайнери намагаються впорядкувати та систематизувати знайдену інформацію, щоб більш якісно скористатися зібраним матеріалом, який було накопичено під час дослідження й вивчення проблеми.

Кожну знайдену ідею необхідно проаналізувати, виділивши позитивні та негативні сторони. Якщо мова йде про виготовлення певного виробу, необхідно з’ясувати, як даний об’єкт буде розв’язувати поставлені завдання (проблему), чи буде зручним у користуванні, задовольняти встановленим технологічним вимогам тощо. Інакше кажучи, працюючи над створенням конкретного об’єкта, дизайнер переглядає всі можливі шляхи розв’язку проблеми, що проявляється у вигляді набору образів майбутнього виробу — банку ідей та пропозицій. Проте, мова тут іде не лише про можливі форми майбутнього виробу чи, наприклад, проектування інтер’єру у вигляді замальовок чи ескізів, а й добір інших конструкційних матеріалів, комбінації різноманітних ідей, зміни в кольорі, варіанти компоновки складових частин виробу, товарного вигляду тощо. До такого банку конструктор повертається протягом усього періоду роботи над проектом, доповнюючи його і переглядаючи ті чи інші пропозиції для використання в роботі. Наприклад, працюючи над інтер’єром кімнати, коли визначено кількість та конструкцію меблів, коли образ і вигляд меблів став завершеним, дизайнер переходить до виконання рисунків і креслень у масштабі, проробляє можливі варіанти розташування окремих частин меблів — виконує компоновку. Варіанти компоновок входять до банку ідей, як власне й сам ескіз, доповнюючи образ, замальовки, креслення меблів тощо.

Отже, підсумовуючи, відзначимо, що головним правилом створення банку ідей є: скопійовані або виконані власноруч рисунки, замальовки, ідеї у вигляді записів — увесь обсяг накопиченої інформації, який може стати в нагоді під час виконання наступних етапів проектування виробу, і який необхідно зберігати та класифікувати.

З чого починають створення банку ідей? Як правило, дизайнери використовують так звану клаузуру.

Клаузура — це великий аркуш паперу, на якому презентовані різноманітні варіанти майбутнього виробу в загальному вигляді, з прорисовкою окремих частин чи деталей. Аркуш із клаузурою повинен мати завершену композицію стосовно виробу чи проекту в цілому. Під час такої роботи можна застосовувати будь-які зображувальні засоби — від власноруч виконаних малюнків та ескізів до кольорових і скопійованих зображень.

Під час створення клаузури проявляється творча фантазія дизайнера, уміння застосовувати зібрану інформацію про досліджувану проблему чи об’єкт проектування. Тому аркуш клаузури може містити зображення, які відображають асоціативні, фантастичні, природні аналогії, якими користується дизайнер, чи скопійовані рисунки, фотографії з інших джерел. Дизайнер може коротко відобразити суть ідеї з відповідними написами, запитаннями, декількома варіантами розв’язків проблеми тощо.

Отже, банк ідей та пропозицій має складатися з комплексу інформації, яка стосується об’єкта проектування і відповідає за змістом та кількістю певному етапу проектування виробу. Проте для загального випадку, з метою класифікації зібраної інформації, структуру банку ідей можна представити у вигляді схеми (Рис. 3).

VI. Практична робота

Складання ескізу виробу

Завдання 1. Поміркуйте над образом майбутнього проекту. Використовуючи клаузуру, покажіть можливий образ вашого виробу з докладною прорисовкою всіх конструктивних елементів та основних ідей проекту.

Завдання 2. Складіть ескіз майбутнього виробу.

6.1. Вступний інструктаж

6.2. поточний інструктаж

• слідкувати за дотримуванням вимог, що ставляться перед учнями;

• допомагати учням у разі потреби;

• звертати увагу учнів на типові помилки та хиби під час виконання практичної роботи;

• відзначати правильність навчальних дій учнів.

6.3. Заключний інструктаж

Зробити підсумок практичної роботи, мотивувати його.

VII. Підсумок уроку

7.1. Рефлексія (усвідомлення набутих знань, виконаної роботи) 1. Що нового ви дізналися на уроці?

2. Чи можна скористатись отриманими знаннями у повсякденному житті? Де і за яких умов це може бути?

7.2. Заключна частина:

• виставлення оцінок за роботу на уроці;• домашнє завдання: