Творчість Марії Примаченко – як явище світового значення

КЗ «Запорізька загальноосвітня санаторна школа-інтернат № 7 І-ІІ ст.» ЗОР

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Творчість   Марії  Примаченко – як явище світового значення»
(захід)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Авраменко Людмила Петрівна

Вчитель вищої категорії,

старший вчитель

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м.Запоріжжя

2018

 

 

 Захід:     «Творчість   Марії  Примаченко – як явище світового значення»

 

 Мета заходу:

навчальна: навчити виявляти зміст форми, композиційні та виражальні закономірності та прийоми при створенні роботи за мотивами творів видатних художників, зацікавити учнів до творчого виконання й правильного композиційного вирішення малюнка;

розвивальна: розвивати образне мислення при аналізі творів народних майстрів; навички та уміння при роботі над творчим завданням;

виховна: виховувати любов до народного мистецтва на прикладі творів М. Примаченко.

Мотивація навчальної діяльності: інтелектуальний розвиток особистості; набуття практичних умінь та навичок.

Очікувані результати: учні зможуть: виявляти зміст форми, композиційні та виражальні закономірності та прийоми; створити малюнок «Дивний звір» за мотивами творів Марії Примаченко.

Наочні матеріали, ілюстрації творів М. Приймаченко (презентація та мультиплікаціний фільм, учнівські роботи (презентація), музичні твори (фон).

Матеріали та інструменти для роботи: альбом або аркуш білого паперу формату А-4, олівець, гумка.

 

Зміст

 І. Організація учнів.

Психологічна розминка.

-         На сьогоднішньому уроці нам будуть потрібні:

- Голова – ми будемо думати, фантазувати,

- Очі – ми будемо дивитися,

- Вуха – слухатимемо,

- Уста – будемо говорити, посміхатися, відповідати,

- Руки – будемо творити.

- А навіщо нам серце?

                              (Відповіді дітей)

-      Так, щоб відчути ним щось нове і неповторне – красу, допитливість і творчість.

- Мудрий письменник Сент-Екзюпері говорив: ”Шукати треба серцем, без нього найголовнішого не побачиш, і не відчуєш, і не зрозумієш…”.                  - Тож сьогодні на уроці мені б дуже хотілося побачити саме таку роботу, в яку ви вкладете не тільки свої вміння, а й душу, фантазію.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Книга – одна з найулюбленіших речей школярів. Вона є не лише джерелом знань, а й добрим другом, порадником та вчителем. Народна мудрість говорить – «Книга вчить як на світі жить». У вас удома є багато книжок з казками.

-         Що вам найбільше подобається в них?

-         Чим, окрім текстів, вона вас приваблюють?

У чарівних казках дійовими особами часто є звірі та птахи. Поведінкою та характером вони дуже нагадують людей. А ще в казках діють небачені фантастичні істоти. Так, саме істоти, а не образи якихось конкретних тварин.

 Художники-ілюстратори та народні майстри допомагають нам уявити казкових тварин та істот.

-         Що таке декоративно-прикладне мистецтво?

(Мистецтво створювати або прикрашати речі побуту. Слово «прикладний» означає, що вироби призначені для користування ними; «декоративний» – що вироби самі є прикрасою чи оздобленням чогось: інтер'єру кухні, кімнати, будинку чи подвір'я)

- А які види обр. мистецтва ви ще знаєте?

- Живопис, скульптура, архітектура, графіка?

- Пригадаємо, що таке живопис?

- Живопис — найпопулярніший вид образотворчого мистецтва, це зображен­ня фарбами на папері, полотні, стіні або іншій поверхні предметів, явищ, лю­дей тощо.

- Які ви знаєте жанри живопису? 

( Роздаю учням зразки живописних картин, вони визначають, жанр.)

 

ІІІ. Повідомлення теми.

Подаруйте дітям казку,

Подаруйте!

Чарівного диво-птаха

Намалюйте,

Намалюйте буйногривого коня,

Має крила він, під хмарами літа.

Поведіть діток у пишний сад:

Бджілки там гудуть,

Нектар збирають.

Квітам – оченята розкривають

Намалюйте дітям – казку!

Пісню намалюйте,

Диво–світ Марії Примаченко

Подаруйте!                                       В.Суботіна.                                                                                                                             

                                                          

-         Сьогодні на уроці ми також уявимо себе художниками-фантастами і будемо створювати фантастичних, неповторних, чарівних, казкових «диво-звірів».

-         Уявіть, що ви потрапили у картинну галерею на виставку робіт чудової художниці Марії Примаченко.  Нас  вітають „екскурсоводи”, які хочуть розповісти багато цікавого про цю дивовижну жінку – справжню  перлину України.

 

 

ІV. Екскурсія до казкового світу хужожниці.

     

 Слова учнів-екскурсоводів супроводжує презентацію про Марію Примаченко та мультфільм "Свято"
 

       Доля народної художниці дуже тісно пов’язана з рідною землею. Болотня на Київщині — рідне село Марії Приймаченко. Тут 12 січня 1909 року в селянській родині творчо обдарованих людей народилася художниця і прожила все своє життя. Бабуся фарбувала і розписувала писанки. Батько, Овксентій Григорович, бондарював, був теслею-віртуозом, майстром-різьбярем. Ма­ти, Параска Василівна, була визнаною майстринею вишивання.

 

        Життя обійшлося з Марією жорстоко. Вона була інвалідом. Ходила через силу, спираючись на милиці. У дитинстві Марія перехворіла страшною недугою — поліомієлітом. Це зробило її не по-дитячому серйозною й спостережливою, загострило слух і зір. Через хворобу, не маючи можли­вості працювати в полі, вона весь час прагнула бути в оточенні людей, приносити їм радість. Свою енергію і працелюбність вкладала в малювання. Марія Овксентіївна малювала лівою рукою — ближчою до серця, образи схоплювала на льоту. «Роблю сонячні квіти тому, що людей люблю, творю на радість, на щастя людям, щоб всі народи один одного любили, щоб жили вони, як квіти по всій землі...» — так говорила про себе самобутня майстриня.

         «Починалося все це так, — згадувала художниця. — Якось біля хати, над річкою на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала різні квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату...». Кожен приходив подивитися на цю дивину, зроблену руками дівчини.  Сусіди  дивувалися, хвалили її, просили прикрасити і їхні хати. Так розпочався її творчий шлях.

          Марія  Примаченко стала відомою з 1936 року, коли вперше у Києві на Всеукраїнській виставці народного мистецтва були експоновані її малюнки «Звірі з Болотні». Марії було присуджено диплом I ступеня.

           Світ образів робіт Марії Примачен­ко, дійсно, казковий, фантастичний і чарівний. В основі його лежать фольклорні легенди, народні казки й оповідання. Усе так, як у казці: звірі, дерева, квіти діють, розмовляють, борються за добро й стверджують його, знищуючи зло.  Птахів вона створює казковими істотами, часто квіткоподібними, з крилами-вишиван­ками, химерних форм, небачених обрисів. Проте завжди звірі й птахи в Марії добрі, симпатичні, сонячні.

 

            Розпочалася війна і Марії  Примаченко  перериває свої творчі заняття та повертається до рідного села. Тут вона пережила найстрашніші роки свого життя. Війна забрала в неї чоловіка,  який  так і не встиг побачити сина Федора.  У повоєнний період художниця постійно живе у Болотні, перет­воривши  батьківську хату на майстерню.

            У 1960 році її оригінальні роботи були представлені на виставці декоративних творів у Москві під час Декади української літератури і мистецтва. До художниці знову прийшла велика популярність. За плідну працю Марію Приймаченко було нагородже­но орденом «Знак Пошани»,

присвоєно звання лауреата Державної премії України імені Т. Шевченка.

             Особливо вражає картина її останніх років «Звірина серія» — явище унікальне, яке не має аналогів ні у вітчизняному, ні у світовому мистецтві. Якщо раніше художниця зображу­вала реальних звірів, то у 70-80-х рр. в її роботах народжуються звірі фантастичні — витвір геніальної уяви майстра, таких звірів не існує у природі. Є звірі фіолетові, чорні, сині; сумні, веселі, усміхнені, здивовані. Є звірі з людськими обличчями. Так, фіолетовий звір у «буржуйському» каш­кеті, розмальований стилізованими бомбами, злісно вишкірився,  показуючи гострі зуби і довгий хижий язик («Будь проклята війна! Замість квіток ростуть бомби» (1984 р.).

             Справжнім шедевром серії про звірів став «Гороховий звір» (1977 р.). З усіх тварин, що малювала Марії Примаченко він — найліричніший.  У нього великі вуха і грива як у лева, тулуб прикрашають червоні «яблука», на чолі, переніссі і щоках — трикутники ластовиння  та рожеві лапи,  що закінчуються чи то кігтями, чи то клешнями.  Круглі чорні очі дивляться допитливо. Та і сам звір — яскрава кольорова пляма — зітканий із сонячного проміння і рожево-червоних хмарин. Зелені стручки гороху, в якому живе звір, разом з синіми квітами утворюють рослинний орнамент.                                   Марії було майже 70 років, коли народилася ця по-дитячому наївна істота.

              Вона була не тільки прекрасною художни­цею, але й талановитою поетесою.  Її вдалі підписи до картин у вигляді коротеньких примовок дуже легко запам’ятовуються: «Ве­снянки-роговички — веселії птички», «Курі­почки пляшуть і хліб пашуть», «Собачка Ада  не боїться гада», «Ворон  дві баби  мав — обох обнімав» тощо.

               Останні роки життя недуга прикувала Марію до ліжка, але спілкування зі світом продовжувалося — вона малювала ...

              На 89 році життя видатна художниця померла. Земля прощалася з Марією, зібравши найкращі квіти, встеливши ними своїй дочці останню путь до небес.

Та, на щастя, рід Примаченків - митців продовжився.  Нащадки  Марії Примаченко — так само художники. Вона навчила незвичайному баченню світу, своїй манері малювання і сина Федора. Він був її найкра­щим учнем, заслужений художник України, який помер, на жаль, у серпні 2008 року. Пішли її шляхом і онуки. Сьогодні вони — молоді, талановиті художники, кожен — яскрава  індивідуальність.

               Її твори з незмінним успіхом експонуються також на всесвітніх виставках у Києві, Парижі, Варшаві, Монреалі, Празі, Софії. Її ім’я  як «зірка першої величини» назване у «Все­вітній енциклопедії наївного мистецтва», виданій у Белграді 1984 році.

               Серед визначних діячів XX століття вона посідає одне з найпочесніших місць. Її ім’я — поруч з іменами таких майстрів-примітивістів, як французи  Анрі Руссо  та   Анрі Матісс, грузин Ніко Піросманішвілі,   хорват  Іван Генералич та ін.

 

Творча робота.

Вступ. Звичайно кожен із вас любить розгадувати кросворди, ребуси, а особливо знаходити відмінності у двох на перший погляд однакових малюнках, де потрібна уважність та спостережливість. Сьогоднішня робота буде полягати у виконанні завдання з точністю до навпаки. Розглянувши репродукції творів М. Примаченко з серії «Дивні звірі», спробуємо знайти для всіх робіт будь-які спільні ознаки (композиційні та виражальні засоби ).
(На дошці прикріплені репродукції творів)

Учитель запитаннями наводить учнів на правильні рішення: –  формат (горизонтальний);

–       основний об’єкт зображений на малюнку (звір);

–       звір який? Дивний (його не зустрінеш у природі); і хоча звір дивний, та головні ознаки залишаються (тулуб, одна голова, чотири ноги, шия, хвіст);

–       величина звіра – надто великий до формату на якому намальований;

–       тулуб тварини зображено збоку (не спереду, не ззаду, звір не сидить і не лежить);

–       звір «йде» праворуч (не ліворуч);

–       поворот голови у двох варіантах (у фас або профіль);

–       розріз очей також у двох варіантах (круглі та стилізовані під людські – «рибкою»);

–       у багатьох роботах чорним кольором обведені контури очей і якщо є вії вони теж чорні та розташовані навколо очей (за винятком тих робіт де взагалі немає чорного кольору);

–       обов’язкова орнаментація тварини від дуже простої (крапочки) до складної (буває рослинність переходить на тулуб тварини, створюючи орнамент);

–       у більшості випадках присутні дрібні тварини або їх фрагменти у вигляді завершення хвоста;

–       є два основних кольори роботи (колір фону та колір звіра);

–        тварина намальована на фоні без зображення землі;

–       звір зображений на одноколірному чистому фоні або фоні з  рослинністю;

–        Обов’язково біле – це білкова частина очей, зуби, ніздрі, кігті, вушні раковини; бувають деякі й інші деталі;

–       за будь-яких умов робота має бути виконана фарбами, а в ідеалі – це гуаш (не намагайтеся розмальовувати (?) малюнок олівцями, фломастерами чи кульковими ручками – це тільки віддалить вашу роботу від творів художниці);

–       учитель застерігає від хибної думки скласти звіра з частин відомих тварин (цього не потрібно робити!). Учитель запитує чому? Бо у художниці таких звірів  немає. Ваш звір повинен мати все «своє» (і тулуб, і голову, і ноги, і хвіст…). Учитель пропонує використати метод емпатії

– перевтілення у стан іншого об’єкта (звіра), так учням буде краще зрозуміти якою саме має бути тварина;

–       також пам’ятайте, що мистецтво – це не точна наука, тому ці особливості стосуватимуться більшості робіт цієї теми, але будуть і винятки.

Переглянемо ще презентацію учнівських робіт і проаналізуємо їх.

Вчитель  відповідає на питання учнів,  які виникли під час пояснення.   Вчитель нагадує правила техніки безпеки на уроці образотворчого мистецтва, та пропонує розпочати творчу роботу.

Учні самостійно виконують завдання під контролем  і за допомогою учителя.

Робота виконується  під  музичний  супровід. 

 

VІ. Презентація готових малюнків.

 

Сподіваюсь, ви  вдовольнили своє бажання творити, фантазувати.     Здається, що ми потрапили до фантастичного зоопарку.                                     Я запрошую на вернісаж творчості маленьких митців.                                  Хочу подякувати всім вам за веселкові барви, майстерність та уміння спілкуватися, за такі цікаві і складні роботи.                                                                                                          Я рада,  що ви не байдужі до краси народного мистецтва і самі вмієте творити диво, що у вас такі чуйні і добрі серця та талановиті пальчики. Поаплодуймо собі.

 

Рефлексія.

     - Що сподобалося на уроці?

- Сьогодні ми ще більше дізнались про творчість геніальної художниці Марії Примаченко, спробували розібратися,  що несуть у собі фантастичні образи звірів: добрі вони чи лихі, спокійні чи небезпечні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Джерела:

1.                           Марія Примаченко: статті, есеї, спогади, публікації, присвячені сторіччю М. Приймаченко. Київ, Родовід, 2009.
2.                           Марія Приймаченко: мистецький альбом з приватних колекцій. Київ, Оранта, 2007.
3.                           Олександр Найден . Марія Приймаченко: орнамент простору і простір орнаменту. Київ, Стилос, 2011.
4.                           Відеоролик https://www.youtube.com/watch?v=0uzLn3Rd9m8

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ:

 

СЕНТ-ЕКЗЮПЕРІ ГОВОРИВ:

 

„Шукати треба серцем,

без нього найголовнішого

не побачиш,

і не відчуєш, і не зрозумієш…”