Творчий проєкт "Іграшка для сестрички"

Проєктно- технологічна діяльність учнів

 

Матеріали до уроків трудового навчання  та технологій

 

Об’єкт проєктно- технологічної діяльності «М’ЯКА ІГРАШКА»

 

Автор Хруленко О.І., вчитель трудового навчання  Мирнодолинський  НВК «Заклад  загальної середньої освіти I- II ступенів – дитячий садок»

Олександрівської  селищної ради  Донецької області

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                     

                                                                            

                                                                            

                                                                           

                                                                            

                                                             

                                                               

 

        Послідовність проектування виробу

 

1. Організаційно-підготовчий етап.

             1.1. Історія виникнення м’якої іграшки.

             1.2. Види іграшок.

             1.3. Призначення виробу , що проектується.

             1.4. Вимоги до іграшки.

2. Конструкторський етап

  

             2.1. Художнє оформлення моделей – аналогів.

             2.2. Робочий ескіз моделі з описом.

 

           2.3. Вибір матеріалів.

             2.4. Перелік необхідних інструментів і обладнання.

             2.5. Картка витрат матеріалів на виріб.

3. Технологічний етап

             3.1. Технологічна послідовність виготовлення іграшки.

4. Заключний етап

             4.1. Розрахунок собівартості виробу.

             4.2. Товарний знак.

             4.3. Реклама.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          1. Організаційно – підготовчий етап

 

          1.1. Історія виникнення м’якої  іграшки

 

Перші згадування про іграшки зустрічаються в книгах античного світу. Зображення іграшок зустрічаються на сосудах і фресках тих часів. Але найкращі іграшки – це іграшки знайдені археологами. Іграшки Давнього Єгипту датуються серединою III тисячоліття до н.е. Це були мініатюрні фігурки кішок, собак, корів, тигрів, виконані з дерева. Стародавні майстри зображали тварин з великим знанням справи. У Стародавньому Єгипті вперше зустрічаються іграшки з дротовим механізмом руху, завдяки якому, наприклад, крокодил міг відкривати пащу

Велику кількість дитячих іграшок археологи знайшли в Італії при розкопках Помпеї. Серед них багато було брязкалець-тріскачок. Одні мали вигляд невеликого диска на ручці, до якого кріпилися бубонці, а інші - пустотілих фігурок качки, коня і свині, в середині яких перекочувалися кульки.

У Стародавній Греції і Стародавньому Римі новонародженим дарували брязкальця і тріскачки. Вважалося, що тріскачки відлякують злих духів. Матері і няньки клали дітей спати, стукаючи брязкальцями по краю колиски.

Безліч іграшок, що зображали мамонта, носорога, ведмедя, було знайдено на території Сибіру. Вони були виконані з бивня мамонта і м'якого каменю за 35-12 тис. років до н.е. Такі ж іграшки були знайдені і на території сучасної України та інших регіонів. Вражає майстерність скульпторів кам'яного століття, що створили максимально наближені до оригіналу фігурки людини, птиці, тварин. На території Новгорода знайдено велику кількість іграшок з дерева. 

Ляльки теж ведуть своє літочислення з глибокої давнини. Найдавніші - з Єгипту і нараховують близько 4 тисяч років. Ляльки мали дуже різні конструкції: грубі колоди без рук і без ніг, з руками і ногами з тонких паличок. Траплялися ретельно опрацьовані ляльки. Вони використовувалися в обрядах і служили символами культу. Дівчата Стародавньої Греції та Риму зберігали ляльок до заміжжя, а після приносили їх в дар богині Афродіті і Венері. Але були в користуванні й ігрові ляльки. В основному, їх робили рухомими з глини та дерева. У той час уже існували ляльки-маріонетки.
 

Життєвий шлях іграшок в середньовіччі не відомий. Перші відомості відносяться до епохи Відродження. Навіть сучасна назва "іграшки" виникла тільки після 1523р. у Франції.

У XVI столітті виникло ремесло з виготовлення ляльок на замовлення. Ціни на них були дуже високі, тому що ці іграшки були своєрідними моделями і глянцевими журналами того часу: матері вивчали по них моду, а доньки - бавилися. Аристократична іграшка до кінця XIX століття зберігає декоративно-прикладний характер.

Тільки в XIX столітті утворився "Синдикат французьких фабрикантів іграшок". З цього моменту можна говорити про виникнення нової галузі промисловості. 
Попит на іграшки зростав по мірі розвитку міст, а відповідно і прибутоків. Виробництво іграшок стає більш різноманітним з використанням тіста з дешевогожитнього борошна.

Важливим етапом в історії іграшок є час, коли почали робити іграшки з пап'є-маше. 
З усіх видів іграшок м'яка – наймолодша за часом виникнення. М'які іграшки - це моделі тварин, які дбайливі мами шили своїм чадам з різнокольорових клаптиків і набивали їх ватою або тканиною. Вперше вони з'явилися в XIX столітті.

Розвиток м'якої іграшки йде у декількох напрямках. Один з них - це спрощення образу, створення простих іграшок. Другий - це рух до натуралістичності майбутньої іграшки, коли вона стає схожою на того чи іншого звіра. Раніше м'яка іграшка виготовлялася за авторськими ескізами вручну, пізніше з'явилися спеціалізовані виробництва, знамениті своїми іграшковими колекціями. Але прагнення володіти своєю власною іграшкою завжди призводило до самостійного виготовлення іграшок для себе, своїх дітей або для друзів. Сьогодні цікавість до м'якої іграшки зростає і, незважаючи на величезну пропозицію фабричних іграшок, кількість майстрів збільшується з року в рік. Пошиття іграшок - це частина великої кількості захоплень ручним рукоділлям і часто виготовлення іграшок переплітається з іншими напрямками hand made. Сьогодні виділяється кілька великих напрямків у виготовленні м'якої іграшки: це ляльки, плюшеві ведмедики і всі інші іграшки. При цьому в кожному напрямку присутні загальні елементи створення м'якої іграшки (крій, шиття), так і приватні. Наприклад, при виготовленні ляльок, крім тканин і набивання, може бути присутнім технологія виготовлення рук і голови з дерева, глин, пластику.
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    Види  іграшок

 

Тривала історія розвитку, багатоманітність іграшок за змістом, оформленням, призначенням, матеріалами, з яких вони виготовлені, є основою класифікацій їх за різними ознаками і критеріями. Наприклад, у своїй класифікації іграшок А. Макаренко послуговувався критерієм взаємозв'язку їх технологічної готовності з виховними, розвивальними можливостями, які виникають при використанні іграшок. Це дало підстави виокремити серед них такі три типи:

— музичні іграшки (пташки, що співають, брязкальця, цимбали, ксилофони та ін.). Розважаючи дітей, вони одночасно розвивають музичний слух;

 

 

 

 

 
 

— театральні іграшки (персонажі тіньового і лялькового театрів, набори для ігор-драматизацій, іграшкові прикраси тощо). Призначені здебільшого для дітей старшого дошкільного віку, збагачують художнє сприймання, підводять дітей до театральної гри.

                    

 

— веселі іграшки (Будучи заснованими на принципі несподіваності), вони призначені для забави, розваги, їх не можна використовувати у будь-якій грі. Такі іграшки радують дітей несподіваними рухами, звучанням: зайчик, що стрибає; клоун, який перевертається на драбинці; соловейко, що співає, та ін. До них належить багато народних іграшок;

 

 

1.3. Призначення виробу, що проектується

 

     Іграшка - предмет, що використовується у грі. Сьогодні стає дедалі популярнішим сувеніром і видом рукоділля.

    Як і гра, іграшка є відображенням своєї епохи. Історія іграшки є невід'ємною частиною історії культури суспільства. Для кожної історичної епохи характерні свої іграшки, оскільки розвиток матеріальної основи суспільства, його духовної культури позначається не лише на змісті дитячих ігор, а й на тематиці та формах іграшок.

 

 

           1.4. Вимоги до іграшки

    Потрібно визначитися, яким повинен бути мій виріб. Перш за все –

красивим, потрібним, зручним у користуванні, недорогим, мати естетичний

та оригінальний вигляд.

    Основними задачами при цьому виступатимуть наступні:

а) технологічні:

- використання підходящих та міцних матеріалів при виготовленні виробу

- застосування стандартних технологій та обладнання при роботі з

матеріалами

- використання доступної для розуміння та легкої методики виконання

виробу.

 

б) естетичні:

- створення оригінального, особливого на вигляд виробу, здатного викликати

захоплення

- виготовлення красивої, привабливої,

- виготовлення акуратного виробу, пророблення «тонкої роботи».

 

в) економічні:

- використання матеріалів, яким характерне оптимальне співвідношення ціни

та якості

- виготовлення виробу, який коштуватиме не більше, ніж справжній

дизайнерський варіант

- використання мінімум затрат праці та часу

- виготовлення виробу з можливістю отримання подальшого економічного

ефекту (можливістю продажу) та ефективності (отримання прибутку).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                   2.КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ЕТАП

 

2.1. Художнє оформлення моделей – аналогів
















 

 

 

 

 

             2.2. Робочий ескіз моделі з описом

    Дослідивши види іграшок я вирішила виготовити ляльку-україночку, яку я назвала Марійка. Адже бабуся говорила, скільки існують діти, стільки існують ляльки. Лялька буде виготовлена з шовкової та бавовняної тканини. Оздоблена українською, народною вишивкою. Голову ляльки буде прикрашати віночок та різнобарвні стрічки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     

 

                   2.3Вибір матеріалів

Тканини та хутро 

Тканини для роботи бажано обирати різних кольорів та фактур.

Бавовняні тканини. Ситець, сатин вирізняються яскравістю і барвистістю малюнків. Вони підходять для виконання ляльок, звіряток, лялькового одягу, подушечок-думочек, аплікацій, робіт у стилі печворк. Махрова тканина, з якої виготовляють рушники і банні халати, пухнаста і м'яка, схожа на шкірку тварин. З неї виходять кумедні звірятка. Фланель і байка мають на поверхні маленькі ворсинки, з них теж можна шити звіряток з м'якою шкіркою.
 

Трикотажні тканини легко розтягуються вздовж і впоперек (це їх головна особливість). З трикотажної тканини можна шити все, що завгодно: клоуна, ляльку, покемона, кубики або кульки.
 

Шовкові тканини ніжні, хвилясті, важкі в обробці, тому що ковзають в руках. Проте їх добре використовувати для шиття лялькових суконь, оздоблення, аплікацій. З блідо-рожевого шовку добре робити лялькові обличчя.
 

 

 

 

 

Ворсові тканини, велюр і оксамит бувають на трикотажній основі з бавовни або шовку. Поверхня цих тканин покрита густим, коротким шовковистим ворсом. Вони дуже підходять для виготовлення м'яких іграшок, таких як ведмідь, зайчик, лисичка.

Вовняні тканини щільні, можуть бути ворсові і гладкофарбовані, з орнаментальними рисунками, в смужку і в клітку; підходять для пошиття звірят, панно, подушечок.
 

 

Валяні тканини. До них відноситься фетр. Його особливість полягає в тому, що цей матеріал не сипучий і обрізані краї не вимагають обметування. З фетру можна шити дрібні іграшки, а також викроювати окремі деталі: лапки, дзьобики, хвостики, носи.

Хутро штучне з коротким ворсом на трикотажній основі різних забарвлень ідеально підходить для пошиття об’ємних набивних іграшок. Воно не складне в обробці і добре тримає форму іграшки. Хутро з довгим ворсом та натуральне хутро більш доречно використовувати для оздоблення іграшок, а також для комбінування з коротким ворсом та нетканними матеріалами.
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    2.3 Перелік необхідних інструментів

                           і обладнання

1. Праска

 

2. Прасувальна дошка

 

3. Простий олівець

 

4. Лінійка

 

5. Крейда кравецька

 

6. Голки

 

7. Ножиці

 

8. Наперсток

 

9. Швейна машинка

 

10. Булавки

 

11. Сантиметрова стрічка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                    3. Технологічний етап

3.1. Технологічна послідовність виготовлення

                              іграшки

 

 

Виготовлення м'якої іграшки складається з кількох етапів: 
 

• 
  підбір матеріалу та підготовка його до роботи (прання, відпарювання тканини); 
• 
  розкрій деталей;
• 
  змотування та зшивання; 
• 
  набивання деталей; 
• 
  збирання конструкції в одне ціле;

- остаточне оформлення роботи.

Викрійку найкраще робити з картону, тому що тверді лекала щільніше прилягають до матеріалу, їх легше обводити, вони більш довговічні. Отриману викрійку накладають на виворітну сторону матеріалу, щільно притискають і накреслюють кульковою ручкою. Якщо матеріал темних тонів, то для обведення використовують гостро заточений білий олівець. Не можна, обводити викрійку крейдою: при цьому спотворюються розміри деталей.


^ Виготовлення лекал викрійок

1. Скопіюйте викрійки на кальку, попередньо скріпивши їх з аркушом викрійки скріпками для уникнення зсуву.
 

2. 
   На аркуш картону накладіть аркуш копіювального паперу, а зверху прикріпіть скріпками кальку з намальованими на ній викрійками.
3. 
   Простим олівцем або кульковою ручкою обведіть викрійки по контуру. На картоні утвориться копія викрійки. Нанесіть на викрійку всі позначення і надписи (назва деталей і їх кількість).
4. 
   Виріжте лекала та покладіть їх у конверт. На конверті напишіть назву іграшки. Зберігаючи лекала, можна зшити таку ж м'яку іграшку ще раз, не витрачаючи час на виготовлення лекал.

^ Збільшення або зменшення розмірів викрійки

Якщо виникає необхідність виготовити іграшку більшого або меншого розміру, ніж наявна форма, то з викрійкою потрібно попрацювати додатково. Не важкий, старий, але цілком надійний спосіб - збільшення або зменшення масштабу креслень і малюнків за допомогою квадратів.
 

1. 
   Розкресліть аркуш з викрійкою на квадрати однакової величини. Чим менші квадрати, тим більш точно буде збільшений або зменшений малюнок.
2. 
   Візьміть чистий аркуш і накресліть на ньому квадрати однакової величини з розміром сторони більшим, ніж квадрати на початковому малюнку (якщо Ви хочете збільшити малюнок) і з розміром сторони меншим, ніж квадрати на початковому малюнку(якщо Ви хочете зменшити малюнок).
3. 
   При збільшенні перенесіть лінії початкового малюнка в клітки більшого розміру і, навпаки, при зменшенні перенесіть лінії початкового малюнка в клітки меншого розміру.

^ Правила точного розкроювання деталей

Розкладіть тканину на столі в один шар зворотньою стороною доверху. На тканині розкладіть лекала викрійок. Зверніть увагу на стрілки, що вказують напрямок нитки основи. Парні деталі, такі як праві і ліві, передні і задні лапи розкладіть симетрично, щоб вони не були викроєні на один бік.

Обведіть контури деталей і мітки м'яким олівцем(крейдою) з урахуванням припусків на шви (якщо зазначено в описі моделі). Слідкуйте, щоб олівець(чи крейда) був гостро заточений, інакше Ви не зумієте з максимальною точністю перевести контури викрійки на тканину. Дуже зручно для цього використовувати спеціальні олівці для малювання по тканині. Перевірте ще раз розмітку на тканині. Тільки після цього деталі можна вирізати.
 

 

^ Зшивання деталей

Зшивають іграшку точно по лініях вручну або на швейній машині. Якщо Ви шиєте дрібні іграшки, то шви виконуються з лицьового боку і тоді вони виступають як декоративна прикраса. Для іграшок середніх і великих розмірів деталі, як правило, зшиваються з виворітного боку, а потім їх вивертають назовні. Перед тим як вивернути іграшку, шви потрібно підрівняти і зробити надсічки, тоді вивернути її буде легшее, а краї деталі будуть виглядати охайно та рівно. Нитки потрібно підбирати у відповідності з кольором тканини.


^ Ручні шви та їх призначення

Щоб Ваш виріб мав привабливий вигляд, шви повинні бути акуратними, зовнішні шви повинні прикрашати іграшку, а не псувати її.

Для шиття м'якої іграшки використовуються декілька видів швів:
 

1. 
   Простий шов "вперед голку" (Рис.1). він виконується справа наліво. Довжина та частота стібків можуть бути різними. За призначенням – це змету вальний шов. Його використовують для тимчасового скріплення деталей виробу. Зовні він схожий на пунктирну лінію і має однаковий вигляд з обох боків. Щоб з’єднання деталей було міцним, шов «вперед голку» застосовують у два прийоми – спочатку в одному напрямку, а потім у зворотному, заповнюючи проміжки між виконаними стібками. Такий шов виглядає однаково, як суцільна лінія ї щільно притиснених один до одного стібків.

Рис. 1
 

2. 
   ^ Шов "через край" (Рис.2) застосовується для зшивання деталей із сипучих і не сипучих матеріалів з виворітного боку з послідуючим їх вивертанням. Шов "через край" застосовується також для з’єднання деталей із штучного хутра. Цей шов повинен бути бути густим і міцним. Рідше шов "через край" використовується для призбирування країв заготовок та під час виготовлення дрібних деталей, таких як кульки, накладки на мордочки.

Рис.2

 

3. 
   ^ Петельний шов (Рис.3) в однаковій мірі може бути використаний як оздоблювальний так і з’єднувальний для скріплювання з зовнішнього боку деталей виробу, якщо тканина не сипуча. Якщо ж тканина сипуча, то шов застосовується як з’єднувальний з внутрішньої сторони деталей виробу. 

Петельний шов складається з окремих петлеподібних стібків і виконується справа наліво. Голкою проколюють тканину зверху донизу по вертикальній лінії. При цьому нитка завжди залишається під голкою. Нитку потрібно протягувати крізь тканину плавно, тому що із-за різких рухів петлі будуть затягнутими нерівномірно. Коли елементи з’єднані петельним швом не вивертаються, вузлик варто хованим між деталями. Якщо у процесі шиття закінчується нитка, то вводити нову потрібно на другому-третьому стібку від кінця. В цьому випадку перехід на нову нитку буде не помітний і робота виглядатиме акуратно. 




Рис. 3

 

Рис.4 
 

Рис. 5

 

 

 

6. 
   ^ Потайний шов (Рис.6) використовується, коли виникає необхідність акуратно зашити отвір, залишений для вивертання та наповнення. Голку виколюють з вивороту на лицьовий бік однієї з деталей. Далі з лицьового боку іншої деталі виконується стібок «вперед голку», потім такий же стібок виконують на першій деталі і нитку гарно підтягують. Стібки повинні бути не великими.

Рис. 6

^ Машинні шви

З машинних строчок використовуються пряма та "зигзаг". Прямою строчкою з’єднують деталі, а "зигзагом" обметують краї. Швом «зигзаг» можна також пришивати фрагменти аплікації при виконанні килимків і панно.


^ Як правильно наповнити іграшку і вставити каркас?

Для наповнення іграшок використовується вата, синтетичні матеріали - синтепон, холлофайбер, синтетичні гранули , синтепух, поролон і т.д. З натуральної ватою працювати складніше, тому що при наповненні часто утворюються грудки. Наповнювати іграшку потрібно акуратно і рівномірно, починаючи з найбільш віддалених деталей. Дуже ретельно заповнюються деталі лапок, хвостів, плавників, мордочок. Недостатня наповнюванність зробить іграшку мало виразною, надмірна - просто порве шви. Дуже важливо добре заповнити голову: вона повинна бути досить тугою, без грудок, правильної форми, з гладкою поверхнею. Без правильно наповненої голови не вийде така важлива технологічна операція як натягування і оформлення мордочки.
М'які іграшки часто виконуються з каркасом всередині. Каркас виконує функцію скелета, надаючи іграшці задуману форму. Каркаси виконуються з мідного дроту діаметром 2 - 2,5 мм. Мідний дріт легко ріжеться простими кусачками, гнеться й зберігає форму. Перед тим як готовий каркас вставити в іграшку, його потрібно рівномірно обгорнути ватою. Гострий кінчик дроту, що може виступати з обгортки зрізати або підпиляти напилком.

 

 

 

                    4. Заключний етап

   4.1. Розрахунок собівартості виробу 

 

 

Матеріал	Вартість одиниці вимірювання, грн	Витрати матеріалів	Вартість витрат, грн.
Шовкова тканика	30,00 за 1 м	0.75 м	10,50
Бавовняна тканина	15,00 за 1 м	0.75 м	5,25
Мереживна тканина	рештки	0.35 м
Нитки швацькі темно-рожевий	2,50 (1 кот.)	1 шт.	2,50
Вата	8 (1 пачка)	1 пачка	8
Мідний дріт	5 за 1 м	0.25 м	2,00
Флізелін	8,00 за 1 м	0.30 м	2,40
Всього : вартість матеріалів		Вм=	28.20

 

        Розрахунок оплати праці.

Мінімальна заробітна плата становить 650 гривень.

У місяці приблизно 22 робочих дні.

При 8-ми годинному робочому дні за місяць ми отримали : 22х8=176(грн..)

Визначаємо скільки отримує грошей робітник за 1 годину праці -

650:176= 3,69(грн..)

На виготовлення косметички я витратила 9 годин, тоді

Оп = 3,69х8 =29,52(грн..)

       Витрата електроенергії.

Вона включає в себе волого-теплову обробку

тканини та роботу швейної машинки: Т = 5 год.

Ціна за 1 кВТ год. електроенергії для шкільної майстерні складає 40 копійок.

Це : 0,4 х 5 =2,40 грн.

     Собівартість виробу визначається за формулою :

Св = Вм +Оп + Це +Ав,

Св= 32,65+29,52+2,40=64,57 (грн..)

     Рентабельність враховується у ціну виробу

(рентабельність =10% від собівартості виробу), тоді

Рв=64,57х10/100=6,45(грн.)

    Ціна іграшки Цп.= 64,57 + 6,45 = 71,02 (грн.)

 

 

 

 

 

                     4.2. Товарний знак

   Товарний знак утворює гармонію творчого задуму, техніки виконання

роботи, матеріалу й інструментів. Він символізує єдність творчого задуму,

політ фантазії й оригінальність вирішення. Товарний знак являє унаочнення

романтизму й естетичного підходу з точністю, виразністю і послідовністю.

Символіка зрозуміла, лаконічна, вона індивідуальна й емоційна.

 

                       4.3. Реклама

Найкраща іграшка

-         Не вгадать тобі нізащо,

котра з іграшок – найкраща!

-         Знаю! Трактор заводний!

-         Зовсім ні.

-         Електрична залізниця!

-         Помилився.

-         Ну, тоді це – пароплав!

-         Не вгадав.

-         Зрозуміло: це – літак!

-         Знов не так.

Добре, відповідь я дам:

та, яку зробив ти САМ!

    Ляльки дають змогу не забути прадавню лялькову культуру нашої землі та залишити її для майбутніх поколінь. У наш час на прилавках магазинів можна побачити багато гарних іграшок. Але вони не несуть тепла душі їхніх творців. Тому, я вважаю, що в ХХІ ст. діти знову мають бачити не тільки іграшки, виготовлені машинами, але й зробити їх власними руками