Творчо-пошуковий проєкт «Впровадження технології критичного мислення на уроках зарубіжної літератури»

Міністерство освіти і науки України

Глухівський національний педагогічний університет

імені Олександра Довженка

центр допрофесійної та післядипломної освіти

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТВОРЧО-ПОШУКОВИЙ ПРОЄКТ

«Впровадження технології критичного мислення на уроках зарубіжної літератури»

 

              Розробила

              учитель зарубіжної літератури

              Глухівської загальноосвітньої

              школи І-ІІІ ступенів №6

              Глухівської міської ради                   

              Сумської області

              Чернишова Надія Василівна

 

 

 

2020р.

«Критичне мислення – явище багаторівневе та варіативне, бо в ньому відображається морально – етичні наставляння, соціально-політичні риси, цінний досвід, ціннісні орієнтири, знання людини, способи розумових і практичних дій. Воно актуалізується у різних ситуаціях і стосовно різних об’єктів, а тому не доцільно закріпити тільки за певною навчальною дисципліною завдання формування критичного мислення».

Література, встановлюючи контакт учнів з минулими епохи та сучасним світом, забезпечує умови для успішної соціалізації. Досвід героїв, з котрими учням доводиться зустрічатися в процесі вивчення літератури, формує особистісну позицію дітей, дозволяє робити оцінку вчинкам.

Засобами критичного мислення формується здатність і готовність людини аналізувати отриману інформацію, і переосмислити її, самостійно встановлювати істину, приймати рішення і аргументовано захищати свою позицію. Вкрай необхідним стає уміння мислити гнучко, динамічно, адаптувати своє мислення до мислення інших людей, бути толерантними і сприйнятливими.

Як учитель зарубіжної літератури працюю над методичною проблемою  «Застосування технології критичного мислення на уроках зарубіжної літератури».

Актуальність розкриття визначеної проблеми полягає в завданні педагога – змінити практику своєї роботи, щоб сприяти активному навчанню учнів і розвитку в них активного мислення, адже в ідеалі ми прагнемо, щоб учні не просто запам’ятовували навчальний матеріал, а запитували, досліджували, творили, вирішували, інтерпретували. Саме таке навчання й буде вважатися якісним сьогодні. Здатність до співпраці є найважливішою умовою критичного мислення, оскільки вона підтримує діалог, спільну мету і взаємне вивчення цінностей.

Вважаю це допоможе сформувати особистість, яка вміє репрезентувати себе, адаптуватися до незвичних життєвих реалій, обстояти власну точку зору і власну гідність, бути активною, ініціативною, наполегливою в досягненні поставленої мети  і водночас – співчутливою і милосердною. Як  зробити урок цікавим і захоплюючим, як перетворити його на годину естетичної насолоди, хвилюючу мандрівку з учнями в незвідані світи, в таємниці людського серця? Як розширити прагнення учнів до знань?».  

    Вважаю, що вона є найефективнішою, бо спонукає учнів до критичного аналізу та критичної рефлексії. Коли діти повірять, що їхні думки цінні, а те, що вони говорять, думають, є важливим не тільки для них самих і кожному з них дозволено сказати: «Я не згоден! Я думаю інакше!», тоді вони зможуть повністю включитися в процес критичного мислення і стануть готовими взяти відповідальність за власну думку. Абсолютно впевнена: навчити учня критично мислити – це якнайкраще підготувати до життя в демократичному суспільстві.

В рамках уроків із зарубіжної літератури, побудованих на засадах критичного мислення, вирішується завдання сучасного підходу до навчання та виховання учнів. Навчити дітей мислити критично – означає правильно поставити запитання, направити їх увагу в правильне русло, вчити самостійно робити висновки та знаходити рішення. Сучасні учні з цікавістю виконують ті види навчальної діяльності, які дають їм матеріал для роздумів, можливість виявити ініціативу та самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості та творчості. Протягом уроків літератури відшуковуються здібності у дітей, розвиваються найменші прояви їхнього таланту.

Моя мета - повна відмова від авторитарної педагогіки, оволодіння знаннями щодо загальноприйнятих людських цінностей, визначення міри їх впливу на сучасного учня, необхідне корегування поведінки учня та його ставлення до оточуючого світу,відновлення забутих та втрачених ціннісних орієнтирів серед учнівської молоді, формування в учнів вміння проектувати власні позитивні дії на майбутнє, формування етичного, толерантного ставлення до чужої думки.

Метою сучасного уроку стає вже не нагромадження знань, а пошукова діяльність, спрямована на формування умінь та навичок щодо орієнтації в інформаційному просторі. Нового звучання набуває не стільки констатація проблеми, скільки доцільність та шляхи її розв’язання. А відтак нового акценту заслуговує співпраця на уроці вчителя і учня, що будують свою навчально – пізнавальну роботу навколо художнього твору, інформації про нього, його творця і т.д. Саме в тому полі зору педагога – словесника мусить лишитися вирішення проблеми, як допомогти дитині осягнути перш за все саму себе, відчути радість від свого розуму, емоції, своєї неповторності, а відтак відповідні відчуття, що дають спілкування зі словесними шедеврами. Вдається реалізувати такі завдання лишень на уроках співтворчості, побудованих на абсолютно паритетних умовах, де вчитель і учень як рівний з рівним намагаються осягнути у спільній праці вершини прекрасного, де головне місце в роботі надається учневі, що знаходиться під враженням від спілкування з текстом. На учителя покладаються організаторські функції: як скерувати роботу, у яке русло направити думки, що необхідно для розуміння, неможливо пропустити і т.д.

Переслідую завдання - виховання людини незалежної, вільної, здатної самостійно осмислювати явища навколишньої дійсності, відстоювати свою власну думку перед будь-ким і будь-де, формування високого духовного світогляду школяра, комплексу загальнозначущих, прийнятих світовим суспільством, духовних та моральних цінностей людини, вироблення вміння учнів точно характеризувати героїв та події творів, співставляти та аналізувати власні вчинки, давати їм відповідну оцінку.

В своїй роботі дотримуюсь таких принципів:

- доступності, наочності, толерантності, поваги до особистості дитини;

- особистісно-орієнтованого, індивідуально-диференційованого підходу;

- оптимального співвідношення розвитку й саморозвитку учня;

- поєднання навчання й виховання;

- гуманістичної спрямованості, розвитку унікальної своєрідності кожної дитини.

У процесі викладання предметно використовую різноманітні інтерактивні методи на певних етапах уроку. Наприклад:

1. Актуалізація опорних знань.

Найдоцільніше використовувати такі прийоми як «віночок», «лови помилку», роботу в парах, вікторини, «так – ні» . Вони підвищують активність учнів, покращують якість знань школярів з різними здібностями.

2. Перевірка домашнього завдання.

На цьому етапі варто застосовувати групову роботу, роботу в малих групах, диференційовано – групову. Особливо доцільне використання цих форм робіт, коли учні мали випереджувальні завдання, що носили диференційований характер. Також можна пропонувати учням такі прийоми як «мікрофон», «незакінчене речення», анкетування. Визначені прийоми роботи допомагають виховувати взаємоконтроль, співпрацю, товариськість.

 3. Мотивація навчальної діяльності.

Прийом «очікуваний результат» дає можливість учням самостійно визначити цілі уроку й свої власні. Це сприяє вихованню самостійності, логічного мислення.

 4. Вивчення нового матеріалу.

Найбільш доцільними будуть технології колективного навчання та колективно – групового. Серед них «навчаючись – вчусь», «мозковий штурм», дискусія, метод «Прес», рольова гра, «стоп – кадр». Ці технології підвищують інтерес до навчання , зацікавлення кожного у справах всіх, розвивають дослідницькі здібності, виховують відповідальність. Саме на цьому етапі можливий ріст кожного учня у відповідності з його навчальними можливостями. Це найпродуктивніший етап уроку.

5. Застосування вивченого.

Рівень вивченого учні можуть продемонструвати в прийомах «чарівний стілець», «капелюх», «мікрофон». Такі прийоми сприяють виявленню вмінь учнів розглядати одну і ту ж проблему в різних аспектах, створення комфортних умов для розвитку учнів з різними задатками.

 6. Підсумки уроку, оцінювання.

Учні вчаться адекватно себе оцінювати, якщо використовують різні види інтерактивних нотаток, зокрема самооцінку та саму експертизу. Застосування таких технологій дає реальну картину рівня засвоєного учнем матеріалу, виховує в учнів віру в свої можливості, допомагає розвиткові обдарованої особистості.

7. Домашнє завдання.

В першу чергу завдання мають носити диференційований характер, тому вони повинні ставитися перед певними групами. Крім того, обдаровані діти мають отримати індивідуальні завдання.

Важливо з перших хвилин уроку створити атмосферу зацікавленості, що стане запорукою активної та успішної подальшої роботи учнів на уроці.

Перевірка домашнього завдання не повинна бути відтворенням вивченого дома матеріалу. Тому застосовую для контролю такі форми роботи як тести, ігри «Лови помилку», «Закінчи речення», «Так – ні» та інші.             

Ефективному розвитку учнівської фантазії, уяви сприяє прийом емпатії. Учні прагнуть уявити себе на місці об’єкта, що досліджується, «увійти в образ» . Діти з задоволенням «перевтілюються» в героїв, розповідають від їх імені про себе, та інших героїв твору. Особливо цікаво в старших класах відбувається «входження» учнів в роль прокурора, судді, захисника. Подібні завдання даються учням заздалегідь, щоб вони встигли попрацювати з додатковою літературою.  Після рольової гри проходить обговорення. Підводиться підсумок. Бажано, щоб в результаті підсумків учні прийшли до одного рішення.

Проектна діяльність – нині одна з найперспективніших складових освітнього процесу, тому що створює умови творчого саморозвитку та самореалізації учнів, формує всі необхідні життєві компетенції. Самостійне здобування знань, систематизація їх, можливість орієнтуватися в інформаційному просторі, бачити проблему і приймати рішення відбувається саме через метод проекту.

 

Опис прийомів і методів, які я використовую на уроках для розвитку критичного мислення учнів

Цікавою формою розвитку мислення є створення сенканів (узагальнення роботи над твором або образом).

         Сенкан – невеличкий твір – характеристика героїв, явищ, що складаються за такою схемою:

         1 рядок -  одне слово, іменник, який є темою сенкану;

         2 рядок – два слова, прикметники, які є означеннями до теми;

         3 рядок – три слова, дієслова, які вказують на активність, дієвість, пов’язану з темою;

         4 рядок – чотири слова, фраза, якою висловлюється розуміння теми;

         5 рядок – одне слово, іменник – синонім до теми.

      

 

  Одним із прийомів роботи в групах або  в парах є так званий “Інформаційний пакет”, який сприяє розвитку критичного мислення на широкому полі інформації. Це добірка цитат, висловлювань (про письменника, твір, героїв, проблеми тощо) літературознавців, дослідників, філософів, відомих людей. Працюючи в парах, учні знайомляться зі змістом пакета, щоб відповісти на запитання:

-         Який вислів найкраще висвітлює дану проблему?

-         З яким твердженням не погоджуюсь?

-         Чиї думки найоригінальніші?

-         Які вислови сподобалися?

-         Доповніть “пакет” власною думкою (цитатою, прислів’ям).

Такий вид роботи допомагає учням приймати самостійне рішення, знаходити потрібну інформацію, висувати власні ідеї.

        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Універсальним збудником думки та емоцій учнів є прийом “Незакінчені речення”. Цей прийом дає можливість учням висловитись, визначивши певну

 тему. Вчитель формулює початок речення і пропонує закінчити його:

-    Коли б я був…

-         Таке рішення було ухвалено, тому що…

-         Це мій улюблений герой, бо…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Для висловлення враження від знайомства з творчістю письменника  або прочитаного твору використовую “Вільне письмо”. Дана стратегія допомагає зібрати докупи свої думки через записування їх без зупинки. До уваги не беруться помилки, стиль. Суть роботи полягає в тому, щоб допомогти учням зафіксувати свої емоції, не соромлячись їх і не боячись їх демонструвати.

        

 

 

 

 

 

 

Подобається дітям і дає певні результати інтелектуальна розминка  - “входження” в урок. За першими літерами імені головного героя твору треба записати слова – асоціації, які виникають під час читання.

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Для перевірки засвоєння і розуміння змісту прочитаного твору доцільно використовувати прийом “Порушена послідовність”. На окремих смужках паперу розміщені фрази, що стосуються твору, який вивчається. Записані на окремому аркуші, вони втрачають логічний зв'язок. Учням потрібно відтворити з пропонованих частин текст і відновити сюжет твору. Кількість карток необмежена.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Результативним  для розвитку критичного мислення є прийом “Збережи останнє слово за собою”.  Учень, який перший розпочав обговорювати питання, передає слово іншому. Після повного обговорення слово повертається до того, який починав. Таким чином, він отримує право підбити своєрідний підсумок, погодившись із тим, що говорили, чи заперечити, доводячи свою думку.

     

 Досить ефективні під час колективного обговорення прийоми “Мозковий штурм” та “Мікрофон”. “Мозковий штурм” спонукає кожного проявляти свою уяву і творчість, що досягається шляхом висловлення думок усіх учнів. Прийом “Мікрофон” дає можливість сказати щось швидко по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

 

 

 

 

 

 

Для розвитку асоціативного мислення широко застосовую прийом “Гронування” або “Асоціативний кущ”. Підсумовуючи вивчене, учням пропонується створити образ літературного героя за даною схемою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Стратегія “Кола Вена” допомагає учням скласти порівняльну характеристику героїв. У першому колі записуються риси характеру одного героя, у другому – іншого, а в перетині – те, що їх об’єднує.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

При вивченні біографії письменника звертаюсь до рольових підходів, таких як «Конференція з Данте», «Гість уроку – Гомер»,  «Слідча експертиза існування В. Шекспіра», «Кінорепортаж: в гостях у О. Пушкіна»,  «Інтерв'ю з письменником О. Пушкіним.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В своїй практиці я впроваджую дослідницькі, творчі (ілюстрації до творів, власні хоку, вірші), ігрові проекти. Учні створюють портфоліо – систему своїх творчих наробок: малюнки, кросворди, твори, казки, есе, вірші, пишуть листи літературним героям.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На своїх уроках використовую новітню технологію презентації – скрайбінг. Вважаю, що скрайбінг – це спосіб зробити уроки яскравішими, з його допомогою ми вчимося візуалізувати сюжет твору та інші поняття.

 Скрайбінг — це зображення малюнків, перетворення речей на візуальні образи. Про скрайбінг як окрему професію почали говорити порівняно недавно. На Заході візуальне мислення як індустрія розвивається з 70-х років. Одним із перших, хто здогадався використовувати скрайбінг як продуктивний та інтерактивний засіб для концептуалізації інформації, якою користуються учні та вчителі в школі, став американський викладач Пол Богуш. Саме він спростував давно завчений освітній девіз «Читай параграф із підручника — відповідай на запитання», довівши ефективність використання скрайб-презентації у навчальному процесі. Справжнім проривом в освітньому веб-просторі також став скрайб Кена Робінсона про зміни освітньої парадигми.

Є два основних види скрайбінгу: фасилітація та відеоскрайбінг. Скрайбінг-фасилітація (від англійського facilitate — допомагати, полегшувати, сприяти) — це переклад інформації зі словесної форми у візуальну та фіксування її у режимі реального часу. Робота вчителя на уроці під час пояснення нового матеріалу з крейдою в руках — приклад скрайбінгу-фасилітації. Переваги відеоскрайбінгу полягають у тому, що відеоролик можна використовувати безліч разів, цей вид діяльності викликає у виконавців особливу зацікавленість.

Можна також виділити декілька найпоширеніших видів відеоскрайбінгу — мальований скрайбінг, аплікаційний скрайбінг та онлайн-скрайбінг.

Мальований скрайбінг є класичним видом скрайбінгу. Художник (скрайбер) зображує в кадрі картинки, піктограми, схеми, діаграми, записує ключові слова. Це відбувається паралельно з текстом, що звучить за кадром.

Аплікаційний скрайбінг — на довільний фон у кадрі накладаються чи наклеюються готові зображення, які відповідають тексту, що озвучується. Магнітний скрайбінг є різновидом аплікаційного, єдина відмінність – готові зображення кріпляться магнітами на презентаційну магнітну дошку.

Онлайн-скрайбінг — при створенні цього виду скрайбінгу використовуються спеціальні програми й онлайн-сервіси, наприклад PowToon, VideoScribe та інші. З їх допомогою відео можна створювати за готовими шаблонами, однак безкоштовні можливості зазначених сервісів обмежені.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Останнім часом на своїх уроках  використовую метод проектів. Це будь – яка діяльність учнів, результатом якої є той чи інший продукт. Проекти можуть бути персональними або груповими. Обидва є результативними. Працюючи над створенням проектів, учні швидко навчаються критично мислити, чітко усвідомлювати, де і яким чином можна застосувати набуті знання, генерувати нові ідеї, грамотно працювати з інформацією, бути комунікабельними, постійно самовдосконалюватися.

 Специфіка предмету «зарубіжна література» дозволяє пропонувати учням різноманітні проекти, які відповідають уподобанням дітей та спрямовані на розвиток різних типів інтелекту. Наприклад: «Я – художник», «Я – мистецтвознавець», «Я – літературний критик», «Я – актор», «Я – поет, «Я – дослідник», «Я – перекладач», «Я – лінгвіст», «Я – дизайнер», «Я – сценарист», «Я – музикант», «Я – модельєр», «Я – маркетолог», «Я – скульптор», «Я – знавець техніки», «Я – режисер», «Я – науковець» тощо.

Отже, якщо вчитель творчо підійде до організації роботи за методом проектів – запропонує як універсальні, так і ситуативні проекти, чітко складе інструкції для кожної групи з урахуванням вікових можливостей дітей, знайде потрібні слова, щоб підбадьорити учнів, створити творчу атмосферу, ситуацію успіху, – то результатом стане краще розуміння художнього твору, його аналіз, побудова власних інтерпретацій, розвиток творчих здібностей учнів.