"Творці історії української музики"

ТВОРЦІ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИКИ

Вечір, присвячений Миколі Лисенку та його сучасникам

    ВЕДУЧА  Доброго вечора усім.

Нас об’єднала сьогодні спільна мета – віддати данину пам’яті композиторам, котрі творили історію української музики, збагатили музичну культуру нашої Великої України.

2022 є ювілейним роком від народження Миколи Лисенка, Миколи Леонтовича. Твори і розповідь про цих композиторів та їх сучасників ви почуєте на нашому вечорі.

Батько української музики, сонце української музики говорять про Миколу Віталійовича Лисенка. Ким же був для України цей чоловік, котрого український народ називає такими теплими і рідними словами? А був Лисенко творцем музики, педагогом, фольклористом, активним громадським діячем, піаністом, і був, передовсім, людиною, котрій не байдужа українська культура, українська пісня, музична освіта українського народу.

Звучить «Романс» Миколи Лисенка

Походив Лисенко з дворянської родини, що мала маєток в селі Гриньки на Полтавщині. Батько був полковником, належав до славного козацького роду, мати виховувалась в Смольному в інституті благородних дівиць. Вдома розмовляла лише французькою і вчила сина іноземним мовам. Хлопчик вчив сім мов, грав на фортепіано, пробував компонувати музику. На дев’яті роковини народження маленького Миколи батько замовив друк його першого композиторського твору – Польки.

Микола Лисенко «Полька».

Освіту здобув Лисенко в приватному пансіоні, харківській гімназії, на природничому відділенні фізико-математичного факультету Харківського а згодом Київського університету. Закінчив навчання з відзнакою, захистив дисертацію на тему «Розмноження нитчастих водоростей» і отримав ступінь кандидата природничих наук.

Серед українського студентства університету панувала атмосфера патріотизму і це сприяло формуванню Лисенка як громадського діяча. Разом з друзями та родичами – Михайлом Старицьким, Михайлом Драгомановим, Петром Косачем він належав до «Київської Громади», заснував провадив студентський хор, організовував концерти. Громадівці відкрили власним коштом недільні школи та бібліотеки, працювали у них. Лисенко переконував друзів, що і між собою і з народом треба розмовляти українською. Вони пішки мандрували Україною, збирали фольклор. Разом з Лисенком мандрував Павло Чубинський, автор слів гімну України.

Українська пісня стала пристрастю Лисенка, і він почав етнографічну працю зі збирання і вивчення народної пісні, яка продовжувалась усе життя.

Микола Лисенко, обробка української народної пісні «Ой, джиґуне, джиґуне».

Микола Лисенко, обробка української народної пісні «Чумарочка рябесенька».

Микола Лисенко, обробка української народної пісні «Сонце низенько».

Знайомство майбутнього композитора з творчістю Тараса Шевченка відбулося у 14-річному віці. Влітку він разом з трирідним братом Михайлом Старицьким гостював у дідуся, де молоді люди знайшли заборонену збірку віршів кобзаря. Прочитані твори справили на братів незабутнє враження. Мистецтвознавці впевнені, що саме ця подія допомогла Лисенку визначити власне призначення в житті.

У світовій музичній культурі немає більше прикладу, коли б у спадку композитора було майже 100 творів на тексти лише одного поета. «Музика до Кобзаря» - такою назвою поєднані солоспіви, хори, хорові поеми, кантати Лисенка.

Лише недавно стало відомо про те, що коли було перепоховання Тараса Шевченка в Каневі, київські студенти Михайло Драгоманов, Тадей Рильський, Михайло Старицький і Микола Лисенко впряглися в траурний віз і вулицями Києва доправили його до церкви Різдва на Подолі.

Микола Лисенко, обробка української народної пісні «Пливе човен».

У 1903 році в багатьох містах України відбувалися концерти на ознаменування 35-літньої композиторської діяльності Лисенка. До-речі грандіозний концерт за участю хору з 300 виконавців відбувся тоді і у Львові. Кошти з концертів друзі віддали Лисенкові щоб він нарешті придбав собі помешкання, бо ж весь час винаймав житло. Але митець витратив ці гроші на відкриття музичної школи. У цій школі, до-речі, були перші в Україні класи гри на бандурі.

Микола Лисенко, обробка української народної пісні «Ой, мати, мати». .

Микола Лисенко був чудовим піаністом. Він здобув професійну музичну освіту у консерваторії німецького  міста Ляйпціж. Це був дуже престижний вуз. Чотирирічний курс навчання завершив за два роки. В характеристиці, доданій до випускного свідоцтва, сказано: «Пан Лисенко при своїй зразковій старанності і чудовому таланті, досяг блискучих успіхів і є піаністом, віртуозна техніка й характерне, піднесене та духовно наснажене виконання якого значно виходить за межі того, що звичайно вимагається від учнів.»

Микола Лисенко «Елегія».

Микола Лисенко «Момент розпачу».

Лисенко є автором дитячих опер: «Коза-Дереза», «Пан Коцький», «Зима і Весна». Оперу «Коза-Дереза» готувала до постановки з дітьми Лисенка Леся Українка. Будинок її був поруч з будинком, де мешкав Лисенко, на вулиці Саксаганського в Києві. Зараз там, до речі, є меморіальний музей композитора.

Микола Лисенко. Пісня Лисички з опери «Коза-Дереза».

Сучасником Лисенка був виходець з Поділля Владислав Заремба. Композитор не вельми відомий широкому загалу, натомість пісні, які, за твердженнями деяких музикознавців, написав Владислав Заремба є такими відомими, що втратили свого справжнього автора і стали народними. Це пісні «Дивлюсь я на небо», «Де ти бродиш, моя доле». Владислав Заремба працював у Києві вчителем фортепіано та диригентом хору в приватних пансіонах. 

Владислав Заремба. Варіації на тему пісні «Ой, не світи, місяченьку».

Соратником і послідовником Миколи Лисенка був Яків Степовий. Степовий – це псевдонім, взятий композитором Якименком зі свого романсу «Степ». Серед композиторського спадку Степового є майже 150 творів для дітей: збірки «Малим дітям», «П’ять шкільних хорів», збірки для дітей дошкільного віку «Проліски», збірник «Кобзар» на слова Шевченка.

Яків Степовий, слова Тараса Шевченка «Зоре моя вечірняя».

Історія Федора Якименка, старшого брата Якова Степового, це одна з історій українських митців, творчість яких намагались у нас забрати. Їх знищували, переслідували, а кого не могли знищити фізично, прирікали на забуття, викреслюючи їх працю та імена зі свідомості українців.

Федір Якименко здобув професійну музичну освіту як композитор і піаніст у Петербурзі, був директором музичних шкіл у Тбілісі(Грузія), Ніцці(Франція), був професором музичного відділу Українського Вищого педагогічного інституту у Празі. Серед його учнів Федір Стравінський, Микола Колесса, Зіновій Лисько. Але склалось так, що у 1945 році він залишився без роботи, перебуваючи у Франції, помер голодною смертю на вулиці Парижу.

Якименко є автором оркестрових, інструментальних творів, ансамблів, солоспівів, хорів, обробок українських народних пісень.  Серед фортепіанних композицій є твір «Три п’єси на українські народні теми». В основі першої п’єси жалібна пісня «Козака несуть».

Федір Якименко. «Три п’єси на українські народні теми».

«Козака несуть»… Хорову обробку цієї пісні зробив наш славний Микола Леонтович. 1 грудня цього року минає 145 років від дня його народження.

Ім’я цієї людини стоїть поряд з численними іменами українських діячів, чиє життя було обірване ненависними до усього українського посіпаками.

Життя Леонтовича обірвала куля, випущена агентом повітового НКВС Грищенком в хаті батька композитора. Лише після того, як Україна здобула незалежність і розсекретили архівні документи, тобто майже через 75 років після цієї трагічної події,  стало зрозуміло, що вбивство Леонтовича було наперед сплановане.

Серед композицій Леонтовича немає великих симфонічних полотен, монументальних опер чи ораторій. Його доробок – майже сотня хорових обробок українських народних пісень, кілька хорів на тексти українських поетів, духовні твори, Літургія, до-речі, написана на український текст. Але його майстерність у жанрі хорової обробки є настільки досконалою, що за Леонтовичем уже віддавна закріпилась теза «Майстер хорових обробок…»

Микола Леонтович. Обробка української народної пісні «Ой, сивая зозуленька». .

Це весільна пісня, яку співають дружки на подвір’ї молодої, коли повертаються з обходин з запрошенням на весілля.

«Щедрик» Миколи Леонтовича!!! Ця обробка стала символом різдвяних свят далеко за межами України. Взявши за основу простеньку архаїчну язичеську колядку, Леонтович зробив неперевершений шедевр хорової музики. 25 січня 1919 року за день до того, як більшовики вступили до Києва, українська хорова капела під керівництвом Олександра Кошиця виїхала за вказівкою голови директорії УНР Симона Петлюри на гастролі до Європи, Північної та Південної Америки. Головним хітом був «Щедрик» Леонтовича. Учасник гастролей Павло Зайцев згадував:

4 жовтня 1922 року, тобто 100 років тому, хорова капела виконала Щедрика в Карнегі Холл в Нью-Йорку. А через 14 років Щедрик вже звучав англійською мовою в перекладі американського диригента українського походження Пітера Ольховського, асистента всесвітньовідомого Артуро Тосканані.

Після першого виконання Щедрика гімназійним хором під керівництвом Пітера Ольховського, за цей твір взялись десятки професійних колективів. Щедрик звучить у фільмах:

Микола Леонтович. Обробка української народної пісні «Щедрик».

Завершимо наш вечір твором Миколи Лисенка на слова Олександра Кониського, «Боже великий єдиний», який став духовним гімном нашої незламної України. 

Микола Лисенко, слова Олександра Кониського «Боже великий єдиний».