Творення людини. Чинники батьківської педагогіки. Золоті правила сімейного виховання

Творення людини

    Виховання дитини починається в родині. Але й самих батьків також треба виховувати.  У продовж історії людства дві гілки виховання дітей – родина і суспільство. Кожна з них є самостійним соціальним осередником , який здійснює формування майбутніх громадян нашої країни. Найперше соціальне явище, до якого новородженна немовля, найважливіший інститут соціалізації  дитини – сім `я. Для дитини це емоційно і фізично близьке первинне середовище, у якому  закладаються її уявлення про себе, відбувається соціально розвиток, індетифікація «Я».

    Родинне  виховання охоплює всі форми впливу соціуму на особистість дитини. Спілкування і безпосередне пізнання, працю та особливий приклад батьків і тих, хто її оточує у сім `ї , оцінку реальної поведінки, заохочення, покарання тощо.

   З чого ж починається творення людини? Відповідь на це запитання знаходимо в батьківській педагогіці Сухомлинського.  Дитина починає пізнавати світ людини  з матері і батька. Що ж мають зробити батьки, аби в сім `ї виросла справжня людина? Як зробити дітей щасливими?

  Відповідь на всі споконвічні запитання батьків знаходимо в своєрідному катехізисі батьків педагогіки Василя Олександровича, зміст якого складають чинники, принципи виховання дітей у сім `ї та пам’ятка для батьків – абетка сімейного виховання.

  Чинники батьківської педагогіки

• Безмежна любов до дітей;
• Щастя дитини;
• Позитивні стосунки в сім `ї;
• Виховання дітей у праці;
• Відповідальність батьків за виховання дітей.

Золоті правила сімейного виховання

• Дітей треба вчити дивитися на людей людськими очима;
• Справжня мудрість вихователя – батька, матері – в умінні дати дитині щастя. Щастя дитинства – це спокійне домашнє вогнище ,  що дає тепло та їжу.
• З маленьких, немовби такі суспільні біди, як пияцтво, хуліганство, злочинність.
• Не бійтеся дятичої праці, дорогі батьки. Не  оберігайте від неї своїх малюків! Пам’ятайте: дитина, осягаючи незрівнянне щастя праці, пізнає саму себе, стає другом, однодумцем, помічником батькам.
• Діти переживають ваше падіння як своє особисте горе, сприймають вашу радість як свою. Бережіть же дитячу любов до людини, зміцнюйте віру в людину.
• Перш ніж дитина усвідомить, що вона – майбутній громадян, вона повинна навчитися платити добром за добро, створювати своїми руками щастя й радість для людей.