Тьютор – це адвокат дитини

Тьютор – це адвокат дитини.

Із практики роботи ПНЗ «Відкрита Європейська школа», де в кожному класі працює вчитель і тьютор, я зробила висновки: тьютор повинен володіти різними компетенціями.

Вміння встановлювати партнерські взаємовідносини з підопічними

Відповідальність за взаємовідносини покладається на тьютора.

Тьютор повинен:

• готуватися до регулярних зустрічей та обговорення певних важливих тем на них;

• сприймати учня як цілісну особистість з урахуванням його характеру, темпераменту, рівня знань,  талантів, інтересів, ціннісних настанов;

• бути великодушним та уважним;

• ділитися власним досвідом та знаннями;

• щиро цікавитися іншими людьми;

• бути наполегливим;

• чітко висловлювати власну думку;

• зосереджуватися не на проблемах, а на їх вирішенні;

• бути людиною, якій можна довіряти;

• вміти надихати відповідно до визначених цілей та схиляти до мислення;

• вміти знаходити в учня прихований потенціал;

• допомагати відкривати сенс освіти, планувати діяльність, приймати виклики;

• вміти задавати питання учню, уважно слухати;

• концентруватися на сильних сторонах підопічного;

• працювати, передусім, на майбутнє підопічного.

Вміння вибирати методи, засоби та інструменти для вирішення професійних завдань в роботі з підопічним.

Тьютор володіє сучасними освітніми технологіями, є  фахівцем в своїй педагогічній сфері та може підтримати пошуки свого підопічного в науковій, дослідницькій  діяльності. Тьютор:

• підтримує прогрес учня чи студента в навчанні, допомагає (у разі необхідності) налагодити зв’язки підопічному із зовнішніми експертами.

• допомагає учню/студенту в плануванні, визначенні та осягненні цілей;

• постійно проводить моніторинг прогресу учня/студента і надає конструктивний зворотній зв’язок, обговорює з підопічним зміни в його житті;

• аналізує та проводить оцінку власної діяльності для підвищення ефективності тьюторського процесу, тобто практикує саморефлексію, він знає свої компетенції та обмеження і своєчасно звертається по допомогу до інших спеціалістів.

Важливими для тьютора є такі особистісні компетенції, як:

• адаптивність;

• гнучкість;

• готовність допомагати;

• особиста ефективність в складних та нестандартних професійних ситуаціях;

• компетенція конфліктології;

• відповідальність;

• особиста організованість та вміння планувати;

• саморозвиток та особисте зростання;

• здатність до пошуку рішень;

• ефективна комунікація;

• стресменеджмент;

• таймменеджмент;

• володіння сучасними інформаційними технологіями.

Окрім загальних та професійних компетенцій варто виділити ще психологічні:

• організація тьюторингу з урахуванням вікових особливостей підопічного;

• володіння психологічними технологіями (діагностика, наприклад) та вміння використовувати їх в тьюторській практиці;

• професійне самовизначення та утримання тьюторської позиції на основі індивідуалізації.

Є чудова метафора, що кращий інструмент тьютора – це сам тьютор. Це має бути компетентна особа в тій області знань, в яку вона вирушає з підопічним. Однак знання тут не найважливіші, тьютор не повинен бути альфою та омегою. Як досвідчений мандрівник, він може разом з початківцем увійти в невідому для них обох територію, щоб показати, як можна по ній пересуватися, як з нею знайомитися. А головне, як отримувати задоволення від подорожі  в самому собі, задоволення від нових відкриттів. А щоб це було можливе, тьютор має знати власні сильні і слабкі сторони.

Тьютор - це наставник, який, в першу чергу, допомагає дитині стати самостійною. Існує думка, що тьютор - це адвокат дитини.

Сьогодні ми все частіше чуємо слово «тьютор». Школи заявляють про те, що у них працюють тьютори, а організатори одно- і дводенних тренінгів запевняють, що можуть навчити премудростям тьюторингу за такий короткий термін. З одного боку, це дуже радісно, тому що, завдяки саме тьюторської моделі, дитина знаходиться в центрі освітнього процесу. З іншого боку, читаючи визначення - хто ж такий «тьютор», розумієш, наскільки по-різному сьогодні в педагогічному середовищі трактується суть даної професії.

Якщо ми говоримо, що тьютор - це професія, то безумовно їй потрібно вчитися. Тоді виникає питання: «Чи може одно- або навіть дводенний тренінг дати всі необхідні знання? І яка кваліфікація людей, які передають ці знання?» Питання, звичайно, риторичне.

Сформулюю три критерії професіоналізму людей, які навчають тьюторів:

Люди, які на собі відчули досвід справжнього тьюторингу - в Оксфорді, Кембриджі, Гарварді тощо. Так званий «тьюторинг з перших рук».

Люди, що мають досвід впровадження тьюторської моделі в тривалому освітньому циклі (як мінімум два повних навчальних роки в школі чи ЗВО).

Автори успішних програм навчання тьюторів для шкіл і ЗВО. Під «успішністю» маю на увазі затребуваність в педагогічному середовищі, можливість реалізувати знання на практиці, практичність курсу та, що дуже важливо, серйозний теоретичний фундамент (сучасні дослідження педагогів, психологів, філософів та інших фахівців світового масштабу).

Так хто ж такий тьютор?

Існує думка, що тьютор - це адвокат дитини. Виходячи з визначення, адвокат - це той, хто представляє і захищає чиїсь інтереси. Тоді виникає цілком слушне запитання: від кого треба захищати дитину в школі, де працює тьютор?

"Виходячи ж з концепту тьюторингу, тьютор - це наставник, який, в першу чергу, допомагає стати дитині самостійною."

І знову питання: коли ж, тільки захищаючи і представляючи інтереси дитини, тьютор досягне зі своїм підопічним цієї самостійності?

Я впевнена, що тьютор не просто підтримує учня в його починаннях, він показує йому можливості для самореалізації і безумовно вірить в успіхи свого підопічного. Здійснюючи спільне планування діяльності дитини, тьютор готує поле для проб, направляє і мотивує підопічного для досягнення поставлених цілей.

Цілі ж і способи їх досягнення дитина вибирає сама. Тьютор вчить дитину усвідомлено приймати на себе відповідальність за всі можливі наслідки свого вільного вибору і проводить спільну рефлексію за результатами діяльності.

"Іноді може статися так, що дитина поміняє свою мету."

Чи повинен тьютор наполягати на завершенні процесу, бо його борг допомогти дитині «не злетіти зі своєї індивідуальної траєкторії» тому що, на його думку, дитина просто «передумала» або їй «набридло»? Чи може бути так, що дитина в процесі змінює свої пріоритети? Безумовно. Адже ми виходимо з інтересів дитини, її можливостей і здібностей. І завдання тьютора не в тому, щоб не дати згорнути дитині, а в тому, щоб допомогти зберегти інтерес. А якщо так сталося і інтерес втрачений, зрозуміти, що спричинило відхід з траєкторії, допомогти дитині усвідомити, а що ж далі, де віна може бути успішною або де їй розвинути свій потенціал.

"Саме тут тьютор грає ключову роль - допомагає розкритися можливостям дитини. Адже згідно з дослідженнями в позитивній психології, необхідно знайти, усвідомити і розкрити свої сильні сторони."

Окремо про прихильності. Прочитала цікавий висновок: «діти слідують за суворим учителем, тому що до нього прив'язані». Думаю, що діти йдуть за суворим вчителем не тому, що вони до нього прив'язані, а тому, що він для них авторитет. Так, тьютор повинен бути авторитетом для свого підопічного, турботливим і одночасно вимогливим, тим, хто здатний показати більше, ніж бачить його підопічний, а також тим, хто поважає автономність дитини. Адже кожна дитина - це унікальна особистість і завдання тьютора цю унікальність зберегти.

Чи може тьютор претендувати на таке глибоке почуття, ставати тим, без кого не прожити? Тьютор - це не той, з ким можна просто поговорити, наповнитися енергією, як в «тихій гавані». Це той, хто розширить горизонти дитини, допоможе йому стати більш свідомим по відношенню як до себе самого, так і до суспільства. А енергією дитина наповниться завдяки продуктивній і серйозній праці над своїм розвитком за допомогою тьютора. Адже робота тьютора передбачає дуже серйозну підготовку до кожної бесіди зі своїми підопічними, вміння планувати свою діяльність, і дуже чітке розуміння - навіщо він це робить. І вже після відповіді тьютора самому собі на питання «Навіщо?», як наслідок з`являється - «Що і як я буду робити».

"Важливо зрозуміти, що тьютор не створюватиме комфортну обстановку своєму підопічному."

Це - двосторонній процес, а роль тьютора підтримати дитину в його діяльності. В атмосфері довіри учень може бути готовим вийти із зони комфорту, щоб зустрітися з невідомим, без страху зробити помилку. Бо в тьюторингу помилка - необхідний елемент дослідження нового.

Віра у власний потенціал, в те, що завтра дитина зможе досягти більше, ніж сьогодні, мотивація до роботи і до досягнення високих цілей, все це можливо завдяки відносинам тільки зі справжнім тьютором.

Тьютор повинен допомагати дитині визначити свій шлях, самостійно мислити, діяти, навчити вчитися і здобувати знання але останнє слово завжди залишається за дитиною. Це повинен бути його вибір, за який він несе відповідальність - успішний чи ні.