У моєї пісні голос солов’їний

Про матеріал

Сценарій стане в нагоді класним керівникам .У народі говорять, що пісня — душа народу. Коли людина співає, то співає і її душа, серце.. Через віки проносить вона свою нев'янучу молодість, бентежить душу, бо вона вічна.

Перегляд файлу

З досвіду роботи

класного керівника

Виповзької гімназії

Бориспільського району

Київської області

Попової Т.О.

Мета:

Виховувати інтерес, любов до музики, повагу до народних звичаїв, формувати естетичні смаки та потребу у сприйманні та виконанні музичних творів.

Збагатити знання учнів про народну пісню, вчити дітей слухати і співати українські народні пісні.

Відроджувати звичаї, традиції та обряди нашого народу, виховувати любов до народної творчості, гордість за український народ, який має славне героїчне минуле і багату творчу спадщину.

Обладнання: стіл, накритий рушниками, хліб, кетяги калини, презентації

Зал святково прибраний, плакати, вислови про пісню, прислів'я, український рушник, хліб, сіль.

Звучить фрагмент пісні “Зеленеє жито” у записі

Учень 1 Добрий день вам, люди,

В нашій світлій хаті.

Ми гостей найкращих

Раді зустрічати!

Добрим, щирим словом,

Ласкою, привітом!

Хай лунає дзвінко

Пісня розмаїта!

Нехай в цей день душа у вас співає

На білій скатертині будуть хліб і сіль

Своїм теплом хай пісня зігріває

Слова вітання линуть звідусіль

Вітаємо всіх гостей на нашому незвичайному святі, приуроченому пісні.Пісня супроводжує людину все її життя , чарує своєю красою і мелодійністю. У народі говорять, що пісня — душа народу. Коли людина співає, то співає і її душа, серце. А якщо немає пісні на вустах, тоді на них сідає туга, жаль та страх. . Через віки проносить вона свою нев'янучу молодість, бентежить душу, бо вона вічна.

Учень 2 ( вірш супроводжується презентацією – додаток 1)

Пісня українська — це велике диво.
У ній душа дитинна в світ летить.
Вона весела, світла, пустотлива,
То щирим сумом раптом зазвучить.

Пісня українська -найдорожча, мила.
Вона в душі щоденно й уві сні.
Над цілим світом розпускає крила...
Там, де людина, там її пісні.

Лунає пісня українська
І степ безмежний ожива,
Промінням сонячним на квітах

Чарівна бавиться весна.

Учень 3 ( вірш супроводжується презентацією – додаток 1)

Коли пісні мойого краю

Пливуть у рідних голосах

Мені здається ,що збираю

Цілющі трави я в лугах.

В піснях і труд, і даль походу,

І жаль, і усміх , і любов,

і гнів великого народу,

І за народ пролита кров.

В піснях дівоча світла туга,

І вільний помах косаря,

В них юність виникає друга,

Висока світиться зоря.

Учень 4 ( вірш супроводжується презентацією – додаток 2)

Нашу пісню називають солов'їною і кажуть, що солов'ї навчилися

співати саме у нашого народу. Чому? Існує цікава легенда.

Колись солов'ї не жили в Україні, а літали по усьому світу, збираючи пісні для індійського царя, в саду якого вони жили. Одного разу залетів соловей в Україну і сів спочити у якомусь селі. В цей час усі люди були в полі. «Що за люди тут живуть, — подумав соловей, — ні пісень, ні музики не чути?». А ввечері люди повернулися додому, і то тут, то там залунали пісні. Та вони були сумними, бо люди втомилися від тяжкої праці. І тоді солов'ю захотілося розвеселити цих людей, і він заспівав. Зраділи люди, забули про втому і так заспівали, що навіть соловей зачарувався їхніми піснями.

Полетів соловей до царського саду. І заспівав тих пісень, що почув в Україні. Цар

втратив спокій і звелів лише йому співати українські пісні.

А наступної весни полетіли солов'ї в Україну, щоб висиджувати пташенят і слухати най чарівніші в світі пісні.

Учень 5 ( вірш супроводжується презентацією – додаток 3)

Я горжуся, що я українка,

І Вкраїну кохану люблю

Із її синьооким барвінком

Із дзвінким соловейком в гаю.

Україно, свята і співуча,

Скільки лиха стерпіти змогла!

Ти для мене - мов квітка пахуча,

Що в морози жорстокі цвіла.

Бо ні з чим не зрівнять твою мову,

Твоя мова - легка і проста.

Як топтали її! Але знову

З баговиння вона пророста.

А пісні твої - ніжні і чисті,

Як почую - окрилится кров.

Сила в них і гучна, й промениста,

В них тепло материнське й любов.

І як вітер коха материнку,

Обнімаючи ніжно її.

Так горжуся, що я -українка...

Твоє горе і глава - мої!

Україно.

Звичайно, серед пісень є багато таких, у яких оспівується рідна Батьківщина, її історія, її боротьба за свободу.

Учень 6 ( вірш супроводжується презентацією – додаток 4)

Українська пісне, вимита сльозами
Висушена вітром у краю чужім.
Українська пісне, ти прийшла шляхами
До мойого серця і живеш у нім!
Українська пісне чарівна, всесильна –
Ти такою будеш через сотні літ!
Учень 7 ( вірш супроводжується презентацією – додаток 4)

Пісне! Велична рідна пісне!
В тобі є все: і древня наша слава,
Володимира хист і мудрість Ярослава,
І Дорошенка розум, І Богдана розвага,

І хитрощі Мазепи й Богуна відвага
І гомін гір, і блискіт зір,

І шум лісів, й розмова степу.
І мамина любов, і жар палкий кохання

І весь наш біль, всі наші сподівання.

За правдою жаль і мрії про свободу.

Ти – дзеркало душі, країни та народу

Учень 8 ( вірш супроводжується презентацією – додаток 5)

У рідному краї і серце співає,

Лелеки з далека нам весни несуть,

У рідному краї і небо безкрає,

Потоки, потоки, мов струни, течуть.

Тут кожна травинка і кожна билинка

Вигойдують мрії на теплих вітрах.

Під вікнами — мальви,в саду — материнка,

Оспівані щедро в піснях.

Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї,

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов’ї.

І я припадаю до неї устами,

І серцем вбираю, мов спрагла води.

Без рідної мови, без пісні, без мами

Збідніє, збідніє земля назавжди.

Учень 9 ( вірш супроводжується презентацією – додаток 6)

Перша пісня, яку чує дитина – це мамина колискова пісня. Її ніжна, ласкава мелодія заспокоює дитину. Без маминої колискової пісні немає дитинства, як без дитинства немає майбутнього.

Колискова пісня, колискова —

То найперша материна мова.

Пахне вона м’ятою і цвітом,

Чебрецевим і суничним літом.

Пахне молоком і споришами.

Скільки в ній ласкавості і шани,

Скільки в ній тривожності людської,

І надій, і сивини гіркої...

Колискова пісня, колискова —

То солодка материна мова.

Чи можна забути ту стежку до хати,

Що босим колись протоптав?

Чи можна забути ту пісню, що мати

Співала малому, коли засинав?

Українська пісня... Ніжна, лірична, весела, жартівлива, сумна – вона викликає в душі людській, найглибші почуття .

Учень 10 ( вірш супроводжується презентацією – додаток 7)

Такого сплеску в музиці і слові
    Вогню такого не передаси,
    Нічим, крім пісні, посестри любові,
    Криниці невичерпної краси.
    Буває пісня тугою налита,
    І туга душу наскрізь пропече
    Бува така, що наче серед літа
    Срібляста річка в синю даль тече.
    Вона – любов, вона – печаль і втіха
    Жива вода на виразки душі
    Поки живе – убереже від лиха
    Понад стежками тихі спориші.
    То вже здавен:
    Лиш пісню розпочни –
    Її підхоплять, аж у полі тісно...
    Вкраїнський хліб тому такий смачний,
    Що він завжди замішаний на пісні.
Ти ж бо українка, Україно,

Як твої лелеки й журавлі,

У твоїх очах співа барвінок

І калини гілка на чолі.

Учень 11 ( вірш супроводжується презентацією – додаток 8)

Сім'я, родина — це слова святі,

Вони потрібні кожному в житті,

Бо всі ми з вами — ніжні гілочки

На дереві, що вже стоїть роки.

Це дерево — наш славний родовід.

Це батько, мати, прадід твій і дід.

Це — Берегиня роду і життя,

Минуле наше це і майбуття.

(Супроводжується презентацією додаток 8)

Учень 1 ( вірш супроводжується презентацією – додаток 9)

Пісня наша, пісня -це душа народу

Пісня українська, рідна, чарівна.

Вона з нами поруч в праці,на заводі,

На ланах широких,за станком вона.

Пісня - чарівниця, гарна,мов зірниця,

Мелодійна, ніжна, серцю дорога.

Веселить, танцює, мирить і жартує,

В іграх та забавах — всюди є вона.

Учень 2

Гоп-гоп, гопачок,
Затанцює козачок!
Танець хвацький,
Дуже вправний,
І веселий, і забавний.
На дозвіллі і в поході.
Козаку стає в пригоді.
Та не тільки це танок,
А й військовий ще урок.
Це мистецтво звуть отак:
Славний бойовий гопак.