"У небі зірка ясна запалала, яка Дочкою Прометея стала"

Виховний захід 

У небі зірка ясна запалала,

яка Дочкою Прометея стала

(До 150-ї річниці з дня народження Лесі Українки)

Мета :передати силу й глибину образу Лесі Українки та її поетичного світу; забезпечити прилучення школярів до мовного дивосвіту, вироблення комунікативних компетентностей, формування патріотичних почуттів, утвердження гуманістичного світогляду, зорієнтованого на пріоритети духовно-моральних, національних, загальнолюдських цінностей; виховувати любов та повагу до Вітчизни, до поетеси та її творчої спадщини, почуття прекрасного.

Ведучий .    150 роківтому, 25 лютого, на українському небосхилі спалахнула яскрава зірка, ім’я якому – Леся Українка.

Ведуча.    Люди, як зорі, полишають свій слід у свідомості майбутніх поколінь, особливо люди талановиті. Мовби крізь серпанок проступає до нас образ поетеси, образ ніжний і чистий. Інколи – веселий, частіше – в задумі чи смутку. Кожним словом, променем думки, кожним болем своїм живе в душі нашого народу людина, що ім’я їй Леся Українка.

Ведучий.                               Збагни її безмежжя духу,

Її  життя із трьох проклять – 

Неволю, гіркоту, недугу - 

І хай тебе думки болять.

Хай батогом їх сполосує

Жага великої мети

Її не клич до себе,

А сам до Лесі долети.

Учениця.                                       Лист до Лесі Українки

    Дорога Лесю, наша славна Українко, як добре, що Ви в нас є.

    От тільки сіла писати Вам листа, а перед очима одразу навздогін одна за одною побігли картинки: он скаче горобчик, якого біда навчила жити, а он бореться за долю дівчини-бранки й розрубує 77 замків кмітливий герой із казки про Оха-чародія, а ось «людина божа» - поет, якого  боїться й не може здолати підступний граф Бертольдо, а тут – весна, «весела, щедра, мила», що сипле цілими пригорщами «білесенькі квітки», а ось уже й малеча «під деревцем скаче», щоб дістати вишеньки-черешеньки, «та мало не плаче», а ось у високій залі танцює панночка з конвалією в руці.

    А тут десь узявся відголосок: «Мріє, не зрадь. Мріє, не зрадь!», - й розкинулось «мило. недбало» широке поле просто неба –« краса України, Подолля»…

    Дорога Лесю, наша славна Українко! Дякую за те, що навчаєте мене любити своє, рідне. Дякую за те, що Ви в нас є!

    З повагою – Ваша юна шанувальниця Надійка.

    Леся Українка. На шлях я вийшла ранньою весною

                                 І тихий спів несміло заспівала.

                                 А хто стрічався на шляху зі мною,

                                 Того я щирим серденьком вітала.

                                 Самій не довго збитися з путі.

                                  Та трудно з неї збитись у гурті…

                                  Чи тільки терни на шляху знайду, 

                                   Чи стріну де і квіт барвистий?

                                   Чи до мети я певної дійду,

                                   Чи без пори скінчу свій шлях тернистий?

                                   Бажаю так скінчити я свій шлях,

                                    Як починала: з співом на устах!

    Ведуча. Кажуть, на характер людини впливає її спадковість. Коли так, то Леся Українка не випадково була винятковою людиною. Її предки походили зі шляхетних прадавніх славних родів, серед яких були бунтарі, борці за віру й волю, , вчені, перекладачі , письменники, юристи.

Ведучий. І в сім’ї Лесі культивувалися гуманність, освіченість, знання іноземних мов, культура етики й слова. Завжди були в пошані рідна мова й рідна пісня. Хоча Косачі були люди заможні, та ніколи не цуралися праці, привчали трудитися й дітей. Ось у такій сім’ї і зростала майбутня співачка досвітніх вогнів: лагідна і добра, надзвичайно стримана (кажуть, вся в батька), терпляча та витривала, з виключною силою волі. Мала напрочуд гарну пам’ять. Була надзвичайно обдарована від природи.

Ведуча.  У 4рочки вона вже читала, у 5 навчилася писати й грати на фортепіано, у 6 рочків вишила своєму любому таткові сорочку.

Ведучий. Коли Лесі йшов 9-й рік, сім’я переїхала до Луцька, куди направили батька на роботу. Тут дівчинка дізналася про арешт тітки Олени, батькової сестри. Її переживання вилилися у надзвичайно серйозну поезію «Надія», де Леся по-дорослому виражає свою любов до рідного краю, говорить про страх його втратити.

Читець  читає поезію «Надія» (Ні долі, ні волі у мене нема…)

Ведуча. Малою Леся захоплено бігала з сільською дітворою, плавала, лазила по деревах, грала в рухливі ігри. Весела від народження, дівчинка охоче танцювала, співала.

Ведучий. Серед широкого світу захоплень чільне місце посідала музика. На думку сестри Ольги, Леся могла б стати не тільки першокласною піаністкою, а й композитором, бо в музиці виливала всю свою душу.

Ведуча. Леся мріяла ще й стати художником, бо дуже гарно малювала. Та в 10 років захворіла страшною хворобою – туберкульозом, який 30 років поступово руйнував її організм, призвів до тяжких операцій, страждань. Та не вдалося хворобі зламати надлюдську волю поетеси, не вдалося заволодіти її душею й розумом, хоча з музикою та пензлями довелось розпрощатися.

Читець декламує поезію «Хто вам сказав, що я слабка?»

Ведучий. А в 13 років дебютувала в літературі з придбаним мамою, письменницею Оленою Пчілкою, ім’ям Леся Українка поезією «Конвалія», яку надрукував І.Я.Франко у Львові

Соло. Звучить пісня на слова Лесі Українки «Конвалія»

Ведуча. Так , Леся Українка ще змалку щиро любила природу України, кожне деревце, квітку, травину. А особливо – сад весною.

 Читці.Звучить поезія «Давня весна» 

Ведуча. Довкола Лесиного будиночка був чудовий великий сад, де росли ще й вишні та черешні. Саме про них вона й написала.

Читці. Поезія «Вишеньки-черешеньки». 

Ведучий. Із 14 років Леся займалася самоосвітою. У 17-ть, коли їхала на лікування в Одесу, як сама жартувала - «в теплі краї», написала вірш «Красо України, Подолля».

Читець читає вірш «Красо України, Подолля». 

Ведуча. У 19р. написала для своєї молодшої сестри підручник «Стародавня історія східних народів.  І так праця, боротьба – усе життя.

Ведучий. І стала Леся Українка гордістю української нації, однією з основоположників нової української літератури;

• геніальною поетесою та драматургом;
• талановитим прозаїком і перекладачем (володіла вільно майже 10-ма мовами);
• ученим літературознавцем та фольклористом-етнографом;
• публіцистом, педагогом, видавцем, журналістом, громадським діячем.

Ведуча. І просто була жінкою, яка багато страждала, уміла кохати й бути потрібною; уміла бути борцем за своє життя і за долю свого народу.

Ведучий. Якби Леся була воїном, то на своєму щиті написала б слова: умру – не здамся, що й проголосила в поезії «Contra spem spero»(«Без надії сподіваюсь»).

Ведуча. У цьому вірші Леся залишила нам, нащадкам, план дій:

• крізь сльози сміятись;
• співати пісні;
• сіять барвисті квітки;
• без надії сподіватись;
• жити;
• геть думи сумні!

Ведучий. Лариса Петрівна Косач – Квітка – Леся Українка – велика патріотка свого краю. І хоч життя краяло її глибоко та дошкульно, вона вміла стримувати «хвилю ридання гарячу», стискати зранене серце лещатами залізної волі. І в цьому їй допомагало слово.

Читець. Скрізь плач, і стогін, і ридання

                Несмілі поклики слабі.

                На долю марні нарікання

                І чола, схилені в журбі.

Читець. Над давнім лихом України

                Жалкуєм, тужим повсякчас,

                З плачем ждемо тії години,

                Коли спадуть кайдани з нас. 

Читець. Ті сльози розтроюдять рани,

                Загоїтись їм не дадуть,

                Заржавіють від сліз кайдани,

                Самі ж ніколи не спадуть.

Читець. Нащо даремнії скорботи?

                Назад нема нам вороття!

                Берімось краще до роботи.

                Змагаймось за нове життя!

 Звучить пісня на слова Лесі Українки «Стояла я і слухала весну».

     Леся Українка. Від народження й до останніх днів я пройшла прекрасне і складне життя. Мені доля подарувала щастя – залишити свій слід на землі, на якій народилася та яку прославила. Мене називають Одержимою,Співачкою досвітніх вогнів, Квітка Ломикамінь, Дочкою Прометея! А я – зірка, повірте, зірка, яка спалахнула і згасла. Та маю надію, що не згасне пам’ять про мене у ваших серцях.

Звучить голос. Твій голос в пісні нашій, в нашому житті.

                             Твоя зоря цвіте над рідним краєм.

                             Так! Ти жива! Ти будеш вічно жити,

                             Ти в серці маєш те, що не вмирає.