Презентація до виховної години "Звичаї і традиції українського народу"

Виховна година«Звичаї і традиції українського народу»Підготувала вчитель. Охтирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 Лапоног Людмила Василівна

Мета виховної години. Розвивати інтерес учнів до вивчення історії, культури та традицій рідного краю. Зміцнювати почуття національної гордості й гідності до своєї держави. Зберігати духовний набуток для наступного покоління

 Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, які були започатковані протягом багатьох століть і освячені віками. Звичаї — це не відокремлене явище в житті народу, це — світовідчуття, світосприймання та взаємини між людьми.

Людина не може існувати без своєї мови, культури, історії - того, що об'єднує її з нацією, стержнем якої є народна дума.

Звичаї народу — це прикмети, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, а і в історичному минулому.

Пісні, звичаї, обряди, правила моралі, що складалися протягом століть серед народу, стали для всіх обов'язковими нормами громадської та побутової поведінки. Особливе місце в нашому житті займає обрядовість.

Із століття в століття переходять традиції, обряди від старшого покоління до молоді, передаючи життєрадісність, волелюбність, естетичні почуття.

Великдень - одне з найбільших, найшанованіших християнських свят. Воно приурочене воскресінню Христа. Звичай пекти паски та фарбувати яйця виник також дуже давно. З першим променем сонця священик в церкві сповіщає:«Христос воскрес!», а прихожани хором відповідають: «Воістину воскрес!». Під час урочистого обходу храму святять паски, крашанки та різний наїдок.

Івана Купала одне з найбільш таємничих і магічних свят, що дісталося нам від наших пращурів. Купання, стрибки через вогнище, ворожіння та пошук квітучої папороті – основні атрибути Івана Купала.

Сімейні обряди. Наприклад, весілля. Цей обряд полягав у тому, що заходячи до хати заручений або заручена кланялись господарям і говорили: ― просили батько й мати і я прошу на моє весілля. На весілля випікали коровай.

Свято Різдва. З настанням зими, напередодні Нового року по всій Україні дзвеніли колядки та щедрівки. А в ніч перед Різдвом, діти і молодь, вбравшись у вивернуті навиворіт кожухи, натягнувши маски, ходили з будинку в будинок, зупинялися під вікнами і славили господарів, бажали їм у піснях і віршах добра і благополуччя. Пісні ці називалися колядками.

Свята вечеря — центральна традиція Святого вечора. На вечерю готується 12 пісних страв  за кількістю місяців. Головна з-поміж них — це  «багата кутя» — відварена пшениця чи ячмінь із медом та іншими рослинними складниками.

Свято Нового року українці святкують  у ніч з 31 грудня  на 1 січня, до Нового року вбирають ялинку, накривають святковий стіл і збираються разом із родичами та друзями коло столу. 

Кажуть історія - це вічність, а його культура - це той великий скарб, національне надбання, що передається від покоління до покоління, примножується і збагачується.

Дякую за увагу!