Учнівське самооцінювання, як функція інтегрована з педагогічною метою Європейського мовного профілю

Учнівське самооцінювання, як функція інтегрована з педагогічною метою Європейського мовного профілю

Аудіювання – одна з форм ефективного навчання іноземної мови. Але, як свідчить досвід багатьох учителів, в учнів виникає досить багато труднощів у розумінні прослуханого матеріалу та подальшому його відтворенні. Тому педагогу доводиться:

-         враховувати особливості пам’яті, мислення та уяви дітей;

-         готувати їх до слухання;

-         учити користуватись основними прийомами, щоб сприйняти та зрозуміти зміст почутого;

-         реалізувати з допомогою комунікативних завдань принцип інтерактивності навчання іноземної мови.

Для подолання психічних бар’єрів пропонується змінити традиційне оцінювання та самооцінювання. Такий підхід до оцінювання навчальних досягнень учнів потребує певних зусиль із боку педагога щодо підбору матеріалів для аудіювання-ступінь їх складності має поступово підвищуватись. Одночасно опрацьовуються лексика та граматика, триває розвиток навичок читання, виконуються вправи, обговорюються мовні ситуації. Неможливо досягти високих результатів аудіювання, якщо учням пропонується лише один, досить складний підсумковий текст наприкінці вивчення теми.

Самооцінювання базується на  учнівській рефлексії. Рефлексивна самооцінка стає невід’ємною частиною навчального досвіду учнів. Ця функція також інтегрована з педагогічною метою Європейського мовного портфоліо.

Під час вивчення іноземної мови метод учнівського самооцінювання може використовуватись учителем у трьох аспектах:

-         власне навчальний процес – учні оцінюють , наскільки добре вони навчаються на певному етапі та наскільки успішно виконують завдання й досягають навчальних цілей;

-         учнівські комунікативні вміння – учні визначають, які лексичні одиниці можуть побудувати, а які – ні;

-         лінгвістична компетенція – визначення учнями свого лексичного запасу (засвоєні слова, мовленнєві структури, які вони здатні застосовувати та розуміти на слух).

Якщо учень на стадії рефлексії аналізує труднощі в розумінні тексту, ще раз пригадає зміст почутого, то він може визначити , чому не досяг мети, і наступного разу спробує поліпшити свій результат. Так створюється ситуація успіху. Завдання вчителя- сприяти раціональній організації діяльності учня, дати йому відчути задоволення від подолання труднощів.

Формування навичок аудіювання на уроці починається з етапу актуалізації  знань, під час якого вчителю потрібно допомогти учням згадати те, що вони вже знають (можливе повторення лексики за темою) та спрямувати їх на передбачення змісту тексту. Доцільно використовувати такі методи, як «асоціативний кущ», мозковий штурм.

На наступному етапі засвоєння змісту відбувається безпосереднє ознайомлення учнів із новою інформацією через прослуховування тексту. У процесі аудіювання діти слухають текст і виконують завдання, спрямовані на пошук інформації певного обсягу.

Під час слухання розвивається мовна здогадка, установлюються логічні зв’язки, активізується вивчений матеріал у новому контексті , школярі практикуються в сприйманні іноземної мови-формується фонетичний слух.

На третьому етапі відбувається осмислення учнями нової інформації у формі виконання різноманітних завдань. Під час обміркування змісту здійснюється інтеграція проблем тексту до комунікативного компоненту всього уроку.

Щоб допомогти учню оцінити себе, можна запропонувати йому шкали самооцінювання Європейського мовного портфоліо з обґрунтуванням встановлення певної оцінки.

Новітні технології, як засіб навчання аудіюванню

При навчанні аудіюванню визначаються два поняття:

-                     аудіювання як складова частина усного мовлення, в якому кожний співрозмовник то говорить, то слухає;

-                     сприймання на слух зав’язків текстів.

Отже, процес аудіювання починається із сприймання мовленнєвого потоку. Воно спирається в першу чергу на слухові відчуття: тобто звуковий потік сприймається слуховим рецептором. Одночасно відбувається внутрішнє проговорення того, що чує, і внаслідок цього наступає розуміння. Сприймаючи мовлення, слухач за допомогою моторного  аналізатора перетворює звукові образи в артикуляційні. Між слуховим і моторним аналізаторами встановлюється міцний функціональний зв'язок.

Наступною фазою процесу аудіювання є членування потоку мовлення, що включає в себе впізнавання слів, граматичних структур з фразовими стереотипами, звукових образів слів з їхнім значенням.

Ще одна фаза є утримання в оперативній пам’яті сприйнятої мовної інформації (слів, синтачли). Чим краще розвинена оперативна пам'ять, ти більший обсяг одиниці сприймання. Якщо ж інформація сприймається великими блоками, то на ії опрацювання витрачається менше часу, і процес аудіювання стає успішним.

Розуміння змісту під час аудіювання відбувається в результаті взаємодії відчуттів і мислення. Отже, отримана інформація спочатку осмислюється, тобто перетворюється із мовної в образну.

Процес осмислення сприйнятої мовленнєвої інформації може мати як позитивний, так і негативний характер.

Необхідною умовою розуміння акустично сприйнятої інформації є фактичні знання слухача-сума всього досвіду про об’єктивну реальність, включаючи абстракції, що в ній базуються.

Труднощі, які виникають при навчанні аудіюванню

Труднощі сприймання іншомовних висловлювань поділяються на декілька категорій.

Мовні труднощі зумовлюються харакером мовних засобів і структурно – композиційними характеристиками аудіотекстів. У галузі граматики ці труднощі по’вязані як із синтаксисом, так і із морфологією. Лексичні труднощі виникають при кількісному збільшенні словникового матеріалу, його різноманітності, при вживанні слів у переносному значенні, наявності слів, які не несуть великого інформативного навантаження.

Труднощі розуміння створюють також багатозначні слова: пароніми, антоніми, синоніми. При сприйманні таких слів на слух необхідно утримувати у пам’яті весь контекст чи ситуацію, оскільки слухач чує засвоєне раніше слово замість іншого.

Основними фонетичними труднощами є проблеми, по’вязані з інтонацією, логічним наголосом і темпом мовлення.

До мовних труднощів потрібно віднести також стилістичні особливості тексту (образні засоби, діалектизми, імена, реалії…)

Труднощі другої групи, що зумовлені змістом тексту, по’вязані з тим, наскільки зміст тексту посильний для розуміння учнів, наскільки близька і цікава для них тема. Найбільш важливими для розуміння є факти повязані з побутом, культурою, історією країни, мова якої вивчається.

Легше сприймається учнями фабульні тексти, важче – описові.

Третя група труднощів пов’язана з темпом мовлення, звичайністю чи незвичайністю голосу тощо.

Учням легше сприймати знайомий голос учителя, важче -  мовлення іншої особи, і найважче – голос після мови.

Отже, на початку навчання слід давати тексти в дещо уповільненому темпі, спочатку з голосу вчителя, поступово переходячи до голосу після мови (в звукозаписі).

Четверта група труднощів – умови сприймання. Тут суттєвим є наявність чи відсутність звукової опори. Легше сприймати людину, що говорить, коли добре видно ії артикуляцію. Важче сприймати висловлювання, коли мовець знаходиться на відстані від слухачів.

Тривалість звучання тексту також може ускладнювати процес аудіювання.

Труднощі, зумовлені тривалістю звучання, долаються таким чином: для початкового ступеня навчання тривалість звучання становить 1 хв., для середнього -2-3 хв., для старшого – 3-5 хв.

Учителю іноземної мови необхідно знати ці труднощі аудіювання. Він повинен ставити учнів у такі умови, коли вони стикатимуться з цими труднощами. Спочатку вчитель обмежує ії кількість, а далі поступово збільшує їх і , нарешті, забезпечує учням можливість сприймати іншомовний текст, коли ці труднощі наявні в комплексі.

Використання прийомів самоконтролю та шляхів вдосконалення

Особливу увагу слід приділити розвитку у учнів самоконтролю. Самоконтроль- це внутрішній механізм розумової діяльності, що регулює оволодіння зовнішньою мовленнєвою діяльністю. За формою реалізації він може бути мимовільним і довільним.

На думку дослідників цієї проблеми, довільна форма стає головною тоді, коли відбувається початкове оволодіння правилами дій або коли порушується правильність дій із навчальним матеріалом. Довільний самоконтроль пов'язаний з усвідомленням довільної уваги. Мимовільний самоконтроль – це напівусвідомлена діяльність.

Співвідношення довільного й мимовільного самоконтролю регулюється складністю навчального матеріалу , труднощами, які він викликає в учнів, ступенем адекватності приймів навчання.

Самоконтроль має досить складну рівневу структуру. У найбільш загальному вигляді ця структура може бути зведена до трьох рівнів:

1.     учні коректно здійснюють навчальні дії й усвідомлюють це – у них сформований механізм самоконтролю.
2.     Учні здійснюють деякі навчальні дії помилково, усвідомлюють це і вносять корективи.
3.     Учні здійснюють помилкові дії й не усвідомлюють цього – механізм самокотролю не сформований.

Формування самоконтролю та формування навичок і вмінь – це два аспекти одного явища, вони по’вязані між собою, взаємозумовлені, взаємозалежні й формуються синхронно, без розриву в часі. Кожен конкретний елемент навички, уміння співвідноситься з конкретною ланкою структури самоконтролю.

Важливість самоорганізації учня в процесі навчання іноземним мовам та засоби, що використовуються

Сьогодні урок розглядається не лише як діяльність педагога, тобто форма навчання, але і як діяльність учня. В.А. Сухомлинський вважав, що урок повинен викликати позитивний емоційний настрій і почуття задоволеності роботою.

Раціональна організація навчання передбачає:

-                     наявність якісно продуманого класу уроку, чітке усвідомлення його цілей;

-                     розуміння учнями змісту й мети діяльності;

-                     наявність сучасного обладнання, необхідних приладів і матеріалів;

-                     підтримання зразкового порядку на кожному робочому місці;

-                     підбір для всіх учнів достатньої кількості відповідних завдань;

-                     здійснення викладачем постійного контролю за роботою кожного учня;

-                     затримання всіх умов безпечної роботи;

-                     забезпечення зв’язку з предметами виробничого навчання;

-                     постійне вдосконалення прийомів і методів, що забезпечують найбільшу активізацію розумових та пізнавальної діяльності учнів.

Впровадження сучасних методів при вивченні англійської мови, що сприяють розвитку творчої активностіcase

Techndogies of collective – group learning.

Round Robin

Doing this activity everyone is involved in solving a problem given by a teacher. Discussions are help in small groups with time limits/

Brainstorming

It is a technique which is a bundantly used for giving suggestions aimed at solving a certain problem. This method stimulates all participants to think creatively and develops their imagination.

Jigsaw

This method of learning helps masters a large amount of information for a short  period of time.

Case – method

While studying humanities this method can be the mast efficient mechanism to analyse life situations.

Imitations

Imitations or acting out. Participants  are supposed to react according to a given situation. The  aim of such a game is to define your own attitude to particular life situation.