18 травня о 18:00Вебінар: Інтерактивний урок математики: алгоритми та приклади створення дидактичних матеріалів

Учнівський проект "Екологічна стежка" - "Зазирни в природу рідного краю"

Про матеріал
Краєзнавча робота та екологічне виховання здобувачів освіти територією міста Миколаєва Львівської області.
Перегляд файлу

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Львівської облдержадміністрації

Відділ освіти Миколаївської райдержадміністрації

Миколаївська гімназія

 

 

 

 

 

Виконали учні:

6-Б класу

Пурій Ігор

Кобрин Богдан

Ярош Максим

Керівник роботи:

вчитель географії

Пурій Галина Степанівна


 

Босоніж стежка побіжить

Левадою в городи ...

Як любо тут, як славно жить

Серед цієї вроди.

Є в світі зваби не малі,

Цікава стежка кожна...

Але до рідної землі

Збайдужитись не можна.


Вступ

 Формування екологічної культури підростаючого покоління – одне з найважливіших завдань сьогодення.

       Почуття любові, бережливого ставлення до природи  формуються з ранього дитинтва. Накращою школою екологічної освіти та виховання є спілкування з природою, вивчення та пізнання її закономірностей, розвитку явищ, а також безпосереднння участь у різноманітних екологічних акціях.

      Однією з ефективних форм проведення екологічного виховання є закладання навчально-екологічних стежок. Адже живе спілкування з природою сприяє розвитку екологічної грамотності школярів. Вони свідомо замислюються над явищами, які спостерігають, щоб покращити ситуацію, а отже, стають екологічно вихованішими.

       Екологічна стежка – це розмічений заздалегідь маршрут екскурсії у природі, під час якої ведеться розповідь про природні об’єкти і явища, що на ній трапляються.       Екологічні стежки створюються з навчально-пізнавальною метою для проведення екскурсій та різноманітних природоохоронних заходів.

       При розмічені екологічної стежки особлива увага приділяється розкриттю взаємозв’язків між компонентами живої і неживої природи, їх характеристиці і вразливості. Саме тому вони називаються природними, природно-пізнавальними, екологічними. Щоб екологічна стежка “заговорила”, її слід обов’язково проводити у природі.

      Ставлення людини до навколишнього середовища виховується перших років її навчання в школі. Від того, як і чому її навчають, залежить, чи сформується в неї бережливе, уважне ставлення до природи як до джерела матеріальних і духовних благ, чи ж буде воно споживацьким байдужим, без турботи про майбутнє.

      Значення екологічної стежки: знати, щоб цінувати, щоб берегти родючі землі, стихію різних річок і озер, зелені верховини, розлогі ниви і зажурені діброви, тихі луки, сиві міста та села в квітучих вінках садів, мову і пісні, що споконвіку живуть в народі, історичну пам’ять про наших предків.      


Маршрут проходить׃ капличка Писанка – печери Прийма І –Лісництво Прийма – дендропарк «Радів» - озеро Обшир

 

Зупинка №1

 

      Окрасою і гордістю міста Миколаєва є капличка ,яка жителями названа Писанкою.

    Писанка невипадково стала однією із найдорожчих перлин у віночку християнських світлин. Український народ особливо вшановує писанку і має у своїй культурній скарбниці багато легенд про її походження. Одна із них говорить, що коли Пречиста Діва ідучи за своїм Сином і плакала, то її сльози, які падали на криваве каміння перетворювались на барвисті писанки. Інша легенда свідчить, що писанка є символом нового життя.

        Казковим і вражаючим куточком Миколаєва є гора Під дірявим каменем( фото.1 ). З тієї вершини можна побачити весь краєвид міста. Тому й не дивно, що така ще молода капличка-писанка знайшла собі пристанище у такому місці, мов на вишиваному рушничку.

         Природа своєю чарівністю і вродою милує і пестить душі кожного, хто приходить до неї, як до храму.

          Миколаївчани вірно і віддано люблять свій маленький куточок.

         Зведена вона на честь 2000-ліття від Різдва Христового на зібранні громадою Миколаєва кошти. Будівництво було не легким і сповнене випробувань. Була побудована за проектом львівського архітектора Костянтина Макарчука і за допомогою всіми знаного і шанованого майстра своєї праці Омеляна Іваніва ( фото.2 ).

 

 

         Капличка не лише розташована у прекрасному місці на фоні мальовничої природи, а й розписана прекрасними образами з вдало дібраними фарбами (художник   Ігор Леськів ) (фото.3 ). На гору до Писанки вірних веде Хресна Дорога, до будівництва якої спричинилися небайдужі миколаївчани ( фото.4 ).

         Щодня Писанка проводжає і зустрічає сонечко. Воно, здається, лиш зникає не там десь за горою, а в лоні каплички.

Кожної пори року вона якась особлива. Взимку – як горда пані. Навесні – як молоде, сповнене щастям дівча. Влітку – як царівна. А восени – як щаслива матір в колі своїх дітей.

Свій день народження Писанка святкує, як не дивно грудневими днями. Адже, саме в грудні відбулася посвята. Влітку капличка красується у віночку з м’яти, материнки, ялівця, чебрецю.

         А як зворушливо, коли до Писанки ідуть молоді подружжя за благословенням, немов на другий шлюб.

        Писанка-капличка є єднанням усіх конфесій миколаївщини і творить атмосферу спокою, добра і єднання у кожному єстві.

        Аналогів Писанці-капличці у світі немає.

 

 

 

 


Зупинка № 3

 

Наступним об’єктом нашої подорожі стало лісництво Прийма, яке знаходиться на схід від зупинки №2 на відстані 0,5 км.

Цікавим є те, що тут насаджено плантації ліщини (фото.9), айви, акації та калини (фото.10) – символу нашої неньки України. Звичайно, що і тут без дитячих рук не обійшлося. Адже, загальновідомий факт, що підсніжник звичайний знаходиться під загрозою зникнення. Саме тому учні розсадили цибулини цієї рослини у районі лісництва. Школярі допомагали лісникам доглядати кущі – обкопувати, підбілювати, збирати врожай. Влітку разом з працівниками лісу діти заготовляли корм для птахів та ссавців. Ремонтували та будували нові годівниці.


Зупинка № 4

 

 

Дендрарій „Радів” належить до Стрийського лісгоспу Роздільського лісництва. Він був створений у 1957 році. Це пам’ятка місцевого значення. Його площа близько 4 гектари. Він відмежований від лісництва живоплотом з граба. Тут було висаджено понад двісті цінних декоративних порід і чагарників.

Кожне дерево у дендропарку було опубліковано і обліковано. На них були причеплені таблички, на яких вказувалась назва дерева (навіть латиною). Про те, через людську недбалість, чимало дерев було пошкоджено і знищено.

Також завдають шкоди лісові мешканці: зайці, дикі кабани,  які псують кору дерев. У парку знаходять собі поживу білки, лисиці, косулі і безліч різних птахів.

Гордістю парку є пробкове дерево (фото.11), яке на території України не зустрічається більше ніде. Також тут росте залізне дерево(фото.12), деревина якого оранжевого кольору і прирівнюється до міцності дуба. Найстаршою         з-поміж дерев є вельмутова сосна, вік якої 70 років. Серед декоративних дерев, що ростуть у дендрарії, слід виділити такі: фундук( фото.13), безстидниця (фото.14), акація, барбарис, канадський дуб, а також багато інших.

Дендропарк „Радів” знаходиться у дуже запущеному, жахливому стані і потребує негайної реконструкції, відновлення і відповідного догляду. Тому міська Рада разом з Роздільським лісництвом та громадськістю міста вирішила вжити заходи щодо відновлення даної території.

Проводячи з дітьми екскурсію в природу, педагоги нашої гімназії вчать учнів не тільки спостерігати за навколишнім світом, але і завжди пам’ятати, що ми є його частиною. Це стосується, в першу чергу, дотримання правил чистоти і порядку. Не тільки не нашкодь, але і прибери за іншими. Щоб після твого візиту про тебе свідчили тільки хороші справи.


Зупинка 5

 

Знаходяться на землі озера великі й малі. А серед них є зовсім маленькі, навіть не позначені на картах. Саме до таких належить і наше озеро.

Ми, юні екологи, вихованці Миколаївської гімназії, продовжуємо вивчати і досліджувати малі озера  нашого району.  Цьогоріч  нами детально досліджено озеро Обшир.

Окрасою околиці міста Миколаєва є озеро Обшир, яке утворилося у лісистій місцевості з природними джерелами. Його площа 200 м2, а глибина 1,5 м. За типом походження воно є безстічним. Озеро наповнюється водою з близькозалягаючого біля поверхні водоносного горизонту та джерел. Воно не пересихає. У господарстві водойма не використовується.

Зона надмірно зволожена із північної та південної сторони берегів.

Під час опадів рівень води підвищується.

Озеро має низькі і  плоскі береги, які з´єднуються з долиною та масивом заболоченості.

Це лісове урочище, яке знаходиться за межею міста, колись неабияк славилося чудовим місцем для відпочинку миколаївчан. Тут свого часу у погожі дні збирались не тільки скупатись – позасмагати, а й проводили гомінкі гаївки, святкували Івана Купала. Старожили міста згадують про це озеро, що його прибережна смуга мала зовсім інший вигляд,  у порівнянні з теперішнім. Береги були доступні, тільки де – не – де зустрічалися кущі, про що не скажеш тепер. Дно водойми було піщане, вода чиста, як сльоза, виблискувала на сонці. Діти купалися. На якій збиралася дітвора, грали різні ігри. Також була площадка, де молодь проводила своє дозвілля, було місце для танців, проводилися фестини.  Та, в силу різних обставин, озеро занепало, його береги опустіли, занедбаною виявилася й довколишня територія. Прибережна смуга заростає вологолюбним різнотрав’ям: водяним перцем (Polygomum Hydropiper), калюжницею болотною (Caltra palystris), незабудками, дводомною кропивою (Uktica DioicaL.), осокою парвською (cares Brevicollis D.С), остудником голим (Herniaria glabra L.), озиною сизою (Rubus Cacsius L.), щавлем кінським (Rumex Confertus Willd) зрідка конюшиною лучною (Т. repens).

Вздовж берегів озера тягнеться верболоззя, де – не – де зустрічаються кущі бузини чорної ( Sambucus nigra), ростуть дерева: верба біла (Talix abla), верба козяча ( Talix Scaprea), верба ламка ( Talix Stragilis). Навколо водойми ростуть тополі чорні, тополі тремтячі, берези, липи, тополі білі, плакучі верби, каштани, а також плодові дерева.

   Життя вирує у тій прибережній смузі. На мулистому дні поширені трубочники.

Ці прісноводні малощетинкові черви, які відносяться до типу кільчастих червів, є базою живлення для інших тварин. Їх використовують як корм для акваріумних риб. Ці черви можуть жити у дуже забруднених водоймах, а також у водоймах із недостатньою кількістю кисню. Адже у озера у теперішній час дно замулине, місцями видно пісок. Для цієї тварини є сприятливі умови для розмноження.

   Передній кінець тіла трубочника заглиблений у мул, а задній висувається над поверхнею дна. У шкірі цієї частини тіла особливо багато кровоносних судин, тому хвіст черв’яка виконує функції органа дихання. Чим нижчий вміст кисню у воді, тим енергійніше ці черви роблять коливальні дихальні рухи. Назва цих червів пов’язана з утворенням навколо задньої частини тіла, яка висувається над грунтом, гнучкої трубки, що складається з мулових частинок, склеєних слизом черв’яка. Зустрічаються білі черви (опариші) їх також використовують рибалки, які займаються спортивною ловлею риб. На берегах потічка є сміттєзвалище де знайшли собі притулок вужі ( Natrix tessellate) Цьогоріч кількість особин значно збільшилось.

   Із типу молюсок класу черевоногих  зустрічаються голі слизуни, виноградні слимаки. Фауна прибережної смуги багата на комахи: коники стрибунці, дибки, цвіркуни, мурахи, мухи, комарі звичайні, жук – сонечко, метелики: кропив’янки, павичі очка, махаон, перламутрівки, лимонниці, білани капустяні і т. д.

Із класу павуків – павух хрестових. У маленькому озерці водяться карасі. Озерце багате на водні і болотяні рослини. Озерце саморегулююча екосистема. Створені ланцюги живлення: 1) мікроорганізми    дрібні ракоподібні     мирні риби; 2) рослини    комарі     жаби. В цій водоймі зустрічаються ставкові жаби ( rana esculenta) кумки, на час розмноження ропухи звичайні (buto, buto, buto).

   Тут не обходиться без птахів та ссавців. Досить велика популяція малих і великих синиць ( Parus mayior major L.). Велися спостереження протягом цілого року. Зростає чисельність великих синиць навесні ( лютий – квітень) і восени ( жовтень – листопад). Важко визначити найбільш характерні стадії розміщення цих птахів, оскільки вони трапляються у найрізноманітніших деревних та чагарникових насадженнях. Гніздяться найчастіше у дуплах верб, розщілинах дерев, стовбурів, під карнизами будинків. Кладка у гнізді виявлено від 2 – 12 яєць. Деякі самки починають відкладати яйця другої кладки, коли в гнізді ще є пташенята першого виводку. Живляться різноманітними кормами тваринного та рослинного походження. Взимку збирають падло, кухонні кохидьки, охоче поїдають сало. Миколаївчани взимку вивішують куски сала на дерева. Милуються ними, їхньою красою та спритністю. Особливо користь синиці приносять у садах, лімітуючи чисельність  небезпечних комах. Взимку кочує у зграях з великою синицею синиця лазорівка ( Parus coeruleus coeruleus L.), але кількість її становить 10:1. У зимовий період трапляється синиця довгохвоста (Aegithalos caudatus caudatus L.), чаїчка болотна (Parus palustris stagnatilis Brehm), повзики звичайні (Sitta europaea L.) осілий птах, сороки звичайні ( Pica pica pica L.) гнізда будують на високих вербах, горобці хатні (Passer domesticus domesticus L.) він найбільш масовий, фоновий вид пернатих, у негоду прилітають граки, галки ( Coruus monedula spermologus Vieill). У другій половині квітня прилітає сорокопуд чорнолобий ( Lanius minor Cmel), шпаки звичайні (Sturnus vulgaris vulgaris L.), мухоловки сірі (Muscicapa striata striata Pallas), горихвістка звичайна (Phoenicutus phoenicurus phoenicurus L.), соловей східний – ( Wscinia luscinia L.), ластівки сільські – Hirundo rusticarustica L. ластівки міськи (Delichon wrbica urbira L.), кропив’янки ( славкові). У першій декаді травня прилітає і волга європейська ( Oriolus oriolus oriolus L.) Найчисельніший представник дятел великий строкатий – Dendrocopos mayor pinetorum Brehm. У зимовий період прилітають щиглики звичайні, останніх п’ять років невидно, щоб прилітали снігурі східноєвропейські, омелюхи звичайні та ін. Є ссавці: кріт європейський ( Apodenus agrartus agrarius pallas), заєць русак ( Unlpes nilpes arucigera Bechstcin) хом’як звичайний ( Cricitus cricetus chictus) горностай (Mustclo erminiadestiva) лисиця звичайна ( Vlnes velpes arucigera Bechstein), їжак звичайний ( Erinaceus europacus), водні щурі.

   На даній території кормова база багата. Є різноманітні ланцюги живлення. Дане озеро і прибережна смуга є саморегулюючою екосистемою. Тільки цю прибережну смугу потрібно привести у естетичний вигляд.

Ми, гімназисти, не можемо бути байдужими до цього шедевра природи. Ми побачили джерела, які живлять озерце. Спостерігається недбалість людини, тут можна зустріти неподобство сміттєзвалищ біля берегів.

 

Хоча міська рада щорічно бере участь у проведенні весняної толоки, але цього недостатньо. Коли проходить передвиборча компанія до місцевих Рад, то претенденти у своїх програмах обіцяють, що наведуть належний екологічний стан озера і його прибережної смуги, але віз і досі там.

  Ми закликаємо кожного жителя міста Миколаєва  щорічно брати участь у проведенні весняної і осінньої толоки. Привести у належний стан всю прибережну смугу, щоб самому було приємно подивитися на природу озера.

Навести там лад, вдихнути нове життя у колись галасливу місцину для відпочивальників взялися ентузіасти, об’єднавшись в громадську організацію «Обшир». А роботи належало подужати багацько.

Насамперед засипали дамбу, багато зусиль затратили на прибирання території. Сміття вивозили мішками, почистили джерела та обложили каменем. А скільки праці довелось вкласти, аби прокопати від джерел канаву та прокласти там труби. Тут не тільки фізичні зусилля потрібні, але й чималі матеріальні затрати. Встановили на березі лавочки та столики. Одним словом, задум «Оживити Обшир» втілюється у життя, неодмінно прийде той час, коли озеро таки оживе, знову залунає на його берегах звичайний колись гамір відпочивальників.

 

 

doc
Додано
8 квітня
Переглядів
78
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку