раїна НАУКОВИЙ

ІСТОРИЧНИЙ

ЖУРНАЛ

"Україна"

Що приховує влада?

0₄ Жах у Харкові

Відозва

⁰⁶ митрополита Шептицького

₀₉          Закон "Про пять колосків"

₁₀          Про що мовчить влада?

¹² "Голос правди" за кордоном. Гарет Джонс про події в Україні.

₁₆ Колективізація Події на селі.

Україна

1933 Київ

Науково-історричний альманах

СТОР.12                                                                                               УКРАЇНА                                                                                            ІНТЕРВЮ

"Я ПРОЙШОВ ЧЕРЕЗ

БЕЗЛІЧ СІЛ..."

ПРО ПОДІЇ В УКРАЇНІ РОЗПОВІДАЄ

БРИТАНСЬКИЙ ЖУРНАЛІСТ ГАРЕТ ДЖОНС

Британський журналіст Ґарет Джонс

(Gareth Jones, 1905-1935) став одним із перших західних кореспондентів, які з ризиком для себе намагалися своїми публікаціями донести світові правду про злочин убивства голодом мільйонів людей в Україні у 1932-1933 роках.

Тон перших його публікацій 1930 року доволі нейтральний, відчувається навіть захоплення планами більшовиків. Востаннє побував в

"Голод практично скрізь. І мільйони вмирають від нього, – пише Ґарет Джонс у листі батькам одразу по поверненні з СРСР. - Я бродив кілька днів Україною, і там не було хліба, у дітей боліли животи, всі коні та корови виздихали, й люди також вмирали з голоду. Терор набув нечуваних масштабів". А 29 березня 1933го він скликає в Берліні прес-конференцію, на якій вперше публічно заявляє про катастрофічний голод в Україні. Прес-реліз передруковують провідні світові видання, зокрема New York Evening Post та

Manchester Guardian.

Невдовзі Джонс публікує близько 20 статей у британських, американських і німецьких газетах.

Зокрема, в Manchester Guardian, New York Times,

New York Evening Post, Daily Express. "Я пройшов через безліч сіл і дванадцять колгоспів. Скрізь я чув плач: "У нас немає хліба. Ми помираємо!". "Передайте в Англію, що ми пухнемо від голоду", – пише в одній зі статтей. А 8 травня 1933 року в The Manchester Guardian зазначає: "У кожному селі я отримував однакову інформацію, що багато людей помирають від голоду і що четверта-п’ята частина худоби загинула. Одна часто повторювана фраза із сумною монотонністю лунала у моєму мозку: "Всі – опухлі від голоду", і одне слово вбивалося у мою пам’ять у кожній розмові. Це слово було "голод". Ніколи не забуду пухлі животи дітей у хатах, в яких мені довелося заночувати".

         Х А Р К І В                                                                                                                                                                                      1933

ХАРКІВСЬКА ПРАВДА

ПРО ГОЛОДОМОР

Восени святкового 1932 р. план хлібозаготівлі було зірвано. Він і від початку був нереальним. Знесилені колективізацією селянські господарства виростили й зібрали набагато менше, ніж запланували партія і уряд.

Сталін вважав, що селяни зерно приховують. Почалися тотальні реквізиції буквально всього їстівного. У когось забрали курку, в когось — корову… Голодно стало вже у жовтні, перед річницею революції. А після святкування — почався справжній мор.

Спочатку над могилами ставили хрести. Потім перестали. Згодом у деяких селах перестали й ховати — не було кому.

Але газети про це не писали ні слова…

Влада встановила навколо столиці й на залізничних станціях справжні кордони.

"Крім міліцейських кордонів тоді на залізниці виставляли й санітарні кордони. Обов'язком осіб на санпропускниках було затримувати селян і не пускати їх до столиці. Тому більшість залишалася на платформах", — розповідає Ігор Шуйський.

Навколо Харкова була смуга життя — приміська зона, де мешкали працівники промислових підприємств і їхні родини. Тут не було тотального мору. Коло смерті починалося за 40—50 кілометрів від столиці.

У к р а ї н а

ПОСТАТІ

Україна в передсмертних судорогах. Населення вимирає голодовою

смертю; 

Побудована на несправедливости, обмані, безбожництві та деправації людоїдна система державного капіталізму довела багатий недавно край до повної руїни.

ВІДОЗВА "УКРАЇНА У ПЕРЕДСМЕРТНИХ СУДОРОГАХ"

Андрій Шептицький

 24 липня 1933 року Андрей Шептицький і вище духовенство

Української греко-католицької церкви проголошує відозву «Україна в передсмертних судорогах». В ній закликають християн всього світу поширювати правду про Голодомор в Україні і надавати допомогу голодуючому українському народові.

Пастирське послання зачитували у греко-католицьких церквах в

Галичині та поза її межами. Про нечуваний злочин у радянській Україні владика Андрей поінформував Ватикан. Наступного дня після оголошення відозви, 35 українських громадських організацій та партій, серед яких Українська Парламентська Репрезентація, товариство «Просвіта», Наукове товариство ім.

Т.Г. Шевченка, Український католицький союз, Союз українок та інші, об’єдналися в Український громадський комітет рятунку України, який став координатором допомоги голодуючим.

Згодом подібні комітети виникають в низці західноєвропейських країн, намагаються організовувати акції допомоги вмираючим від голоду українцям. Утім, радянська влада від будь-якої зовнішньої допомоги відмовлялася, приховуючи факт геноциду в Україні.

Постанова "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення суспільної (соціалістичної) власності"

"ЗАКОН ПРО П'ЯТЬ КОЛОСКІВ"

Постанова ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 року

КОНТРОЛЬ: В'ЯЧЕСЛАВ МОЛОТОВ