Учнівський твір "Моя улюблена книга". Автор - учениця 11 класу Пляшевського ліцею Катя Криштоф

Моя улюблена книга

Я дуже люблю читати книжки. За допомогою книг вирушаю у захоплюючі мандрівки художнього слова, дивлюся на світ очима письменника, вчуся розуміти красу й небуденність. Твори сучасних письменників і майстрів слова минулого допомагають мені привернути увагу до вічних тем людського буття: добра і зла, гідності й ницості, любові до людей, рідної землі…

 Читання – одне з найулюбленіших моїх занять. А найбільше подобаються мені книжки про талановитих людей (є типи людей, про яких кажуть, що вони талановиті в усьому, чим би не займалися). Незвичайною, обдарованою була Марія Башкирцева, тому і книга М. Слабошпицького про цю художницю є моєю улюбленою.

 Роман-есе «Марія Башкирцева» подарувала мені мама, коли я ще була восьмикласницею. Але чомусь я відклала читання цього твору на потім. Погортала новенькі сторінки, переглянула ілюстрації і, здалося, що книжка не є цікавою.

 І ось не так давно захотілося мені цей твір перечитати. Вже з перших сторінок зрозуміла, що не на жарт захопилася. Щиро, натхненно, вражаюче! І цікаво як! Я не могла зупинитися. Здається, забула про все на світі… Та хіба можна без хвилювання читати таке!? «Тільки тепер я збагнула, яке це велике щастя – жити. Жити – це зустрічати вранішнє сонце, радіти передчуттю дня… Жити – це писати картини, слухати музику, читати книги, плавати в річці… Життя – справді велика наука. Вона збагачує і виховує людей. Допомагає бути кращими і добрішими. Не кожне людське життя стає наукою…» Або ще: «Я взялася за розподіл годин своїх занять… Десять годин роботи щоденно! Я хочу знати історію, літературу, філософію, природничі науки, щоб здивувати тими знаннями увесь світ… Мені не хочеться гуляти, мені шкода часу», «Ніщо не минає в цьому світі безслідно…» Супер!

 У своїй книзі «Марія Башкирцева» М. Слабошпицький розповідає про неординарну людську особистість, про життя та долю дівчини з далекого полтавського села. У 12 років Марія добре знала французьку, англійську, італійську, латинську, давньогрецьку мови. Цілі дні проводить із колбами, ставлячи різні досліди. В оригіналі читає Гомера, Шекспіра, Бальзака, Гейне. Проте доля відвела дівчині короткий вік – неповних 24 роки. Але Марія Башкирцева встигла дуже багато. Її полотна сьогодні зберігаються у найвідоміших музеях Франції, України, Росії. Її знаменитий щоденник, ведений французькою, свідчить про неабиякий літературний хист авторки. Вона мала справжній вокальний талант, їй пророкували неабияке артистичне майбутнє.  І ще вона дуже багато читала, розмірковувала про книги…

 М. Башкирцевою захоплювались, про неї писали. І дуже прикро,  що героїня померла в повному розквіті молодості, серед блискучих успіхів, лишивши на згадку про себе тільки картини і щоденник.

 Я просто щаслива, що відкрила для себе як читач, таку чудову книгу! Такі книжки прикрашають життя. І не тільки. Я багато чого зрозуміла, навчилася, переосмислила. Рекомендую прочитати цей роман-есе усім, хто не вірить у себе і тим, хто мріє про славу, визнання.

Криштоф Катя, учениця 11класу  Пляшевського ліцею