Удосконалення роботи класного керівника

Удосконалення роботи класного керівника , щодо формування екологічної культури

     Природа є першоосновою матеріальних благ, джерелом ресурсів і здоров’я для людини, радості й натхнення. Класики західноєвропейської прогресивної педагогіки вважали природу важливим фактором виховання дітей. На думку видатного чеського педагога Я.А. Коменського, людина – це частина природи, і вона повинна розвиватися за законами природи. Видатний швейцарський педагог І.Г. Песталоцці вважав, що єдиний, справжній фундамент людського пізнання – сприймання природи. Увесь запас знань, які людина набуває за дапомогою відчуттів, є результатом уважного ставлення до природи.  Проблема бережного ставлення до природи, навколишнього середовища стає дедалі актуальнішою. Людсво, стоячи на порозі екологічної катастрофи, прагне якнайшвидше відновити багатовіковий досвід взаємовідносин людства і оточуючого середовища. Врятувати ситуацію сьогодні не можуть ні просвітництво, ні заборони, ні обмеження. Врятувати природу і людство можуть лише докорінні зміни у системі цінностей, що сповідує сучасне суспільство.

У зв’язку з цим перед загальноосвітньою школою , яка відіграє вирішальну роль у прищепленні дітям почуття високої відповідальності за рідну природу, стоять важливі завдання. Їх успішному розв’язанню сприятиме чітка система екологічного виховання: сім’я – дошкільні установи – школа – вуз ( виробництво).

Екологічне виховання – систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури.

Завдання екологічного виховання – сприяти накопиченню екологічних знань, виховувати любов до природи, прагнення берегти, примножувати її, формувати вміння і навички діяльності в природі.

Екологічне виховання передбачає розкриття сутності світу природи – середовища перебування людини, яка повинна бути зацікавлена в збереженні цілісності , чистоти, гармонії в природі. Це передбачає вміння осмислювати екологічні явища, робити висновки про стан природи, розумно взаємодіяти з нею. Естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів, обов’язку та відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності.

Любов до природи слід виховувати з раннього дитинства. « Дітей, що не вміють ще ходити, - писав Григорій Ващенко, - треба частіше виносити на свіже повітря, щоб вони могли бачити рідне небо, дерева, квіти, різних тварин. Усе це залишається в дитячій душі, осяяне почуттям радості, і закладає основи любові до рідної природи. Коли дитина підросте й почне ходити і бігати, треба дати їй у певних межах волю, щоб вона мала можливість більше рухатися і накопичувати в своїй душі враження від того, що вона бачить і чує. Так дитина звикає до рідної природи й починає любити її, хоч спочатку не усвідомлює своєї любові ».

Дальше екологічне виховання здійснюється вихователями в дошкільних закладах і класними керівниками, вчителями на всіх етапах навчання в школі. На кожному з них ставиться певна мета, завдання, добирається відповідна методика з огляду на вікові особливості школярів.

Перший етап ( молодші школярі) - формуються перші уявлення про навколишній світ, про живу природу, про ставлення до природи, що виявляється в конкретній поведінці на емоційному рівні.

Другий етап ( 5 – 7 класи ) і третій етап ( 8 – 9 класи) – передбачають накопичення знань про природні об’єкти, закономірності розвитку та функціонування біологічних систем. Аналіз і прогнозування нескладних екологічних ситуацій, закріплення нормативних правил поведінки в навколишньому середовищі. Поглиблюються і розширюються знання про явища і закони природи, розкриваються причини екологічної кризи й обґрунтовуються шляхи збереження природних комплексів. 

Четвертий етап ( 10 – 11 класи) – завершується узагальнення здобутих екологічних знань, здійснюється моделювання простих кризових ситуацій. У навчальні програми запроваджуються інтегровані курси різних природничо – екологічних дисциплін. Учні старшої школи мають знати особливості впливу на навколишнє середовище обраної майбутньої професії, відповідні вимоги до фахівця, бути обізнаним в екологічному законодавстві відповідної галузі господарства, добре орієнтуватися в екологічних проблемах України. В цілому у старшокласників має бути сформована особистісна екологічна позиція і вміння її відстоювати в умовах правової демократичної держави. « Звикли ми жити в бруді, - зазначає відомий український педагог Олександр Захаренко. – Настільки звикли, що вже й не помічаємо його. Повертаючись із – за кордону до рідної домівки, відразу ж бачимо різницю: як у них ( на Заході) і як у нас. Трохи соромно за себе і за своїх співвітчизників. На шляхах Європи не побачиш не те що смітника, папірця… Я за те, щоб дітей змалку привчати до чистоти і порядку. І не лише для того, щоб хтось побачив, відмітив. А для себе, свого існування, нормального життя… Прикладів дитячої безкультурності десятки і сотні, та річ у тім, що діти наслідують дорослих. І так із покоління в покоління передається безкультурність».

Тому саме класний керівник, вчитель у першу чергу має виступати носієм високої екологічної культури, використовувати всі можливості, щоб посіяти в серцях учнів зернятка любові до природи. Успішне здійснення екологічної освіти і виховання учнів великою мірою залежить від дотримання ряду педагогічних умов:

Плануючи роботу класний керівник повинен особливу увагу звертати на дотримання цих умов, у кожному конкретному класі відбір форм і видів діяльності здійснювати так, щоб досягти цілісності, наступності, єдності і нероздільності екологічного навчання і виховання школярів.

Класні керівники нашої школи накопичили чималий досвід організації та проведення масових, групових та індивідуальних форм екологічного виховання дітей та учнівської молоді. Це уроки милування природою, уроки пізнання природи, екологічні мандрівки та операції зі збереження джерел, лісів, пташиних гнізд, години спілкування із квітами і лісовими галявинами, конкурси екологічного малюнку, фестивалі екологічної пісні, екологічні ігри, наукові конференції, перегляд дитячих кінофільмів про природу, – ось далеко не повний перелік навчально – виховних заходів, у ході яких класні керівники, вчителі предметники спрямовують увагу, емоції, дії учнів на формування екологічної культури.

Важливу роль у формуванні екологічної свідомості відіграє залучення учнів до природоохоронної діяльності: шкільні лісництва, садівництво, робота в мисливських господарствах, загони «голубих» і «зелених» патрулів, групи швидкої допомоги тваринам і птахам у зимовий період, куточки природи в школах, озеленення класних кімнат, догляд і спостереження за кімнатними рослинами.

З природоохоронною діяльністю пов’язана туристсько – краєзнавча робота з дітьми, спрямована на прищеплення їм навичок правильної поведінки в місцях відпочинку, в лісах і на річках.

Пам’ятка класному керівнику « Чим займатися з дітьми на природі»

( наприклад, між будовою і способом життя тварини), на доцільність і досконалість природи ( листяну мозаїку, будову квіток, тощо).

- Повідомте вихованцям, що спілкування з природою збагачує людину, робить її чутливою до краси, добрішою, надає оптимізму в житті, заспокоює у скрутну хвилину. Так, коли людина буває самотня, коли їй погано, в думках чи вголос можна розповісти дереву, річці, небу тощо про свій клопіт, біль, турботу, природа « слухатиме й ніколи не зрадить».