Виступ за темою «Україна в моєму серці». Микола Пимоненко»
*** картина «У похід»
В моєму житті є місце, як музиці і співу,так танцю і живопису. Взагалі, мене приваблює органічне поєднання різних видів мистецтва в одне ціле. У кожного з них є свої композиція і ритм, свої барви та кольори,свої почуття і своє життя.
***Автопортрет. М. Пимоненко
Відомий український художник Мико́ла Корни́лович Пимоне́нко, зробив значний внесок у створення української школи реалістичного мистецтва, у створення образу України.
*** картина « Вечоріє»
Гра «Елегія» Ю. Щуровського
Як ця музика, його картини наповнені її чарівною красою,темами,інтонаціями,образами,пейзажами,характерними за своєю лірикою тільки для рідної української землі.
*** картина «Сінокіс»
Микола Корнилович працював у різних жанрах. Але більше за все любив зображувати українські сільські пейзажі, життя простої людини. Його сучасники критикували таку творчість, вважали занадто простою.
*** картина «Гуси додому»
Та художник на те не звертав уваги, тому що був патріотом України і всього українського. «Люба,мила моя Україна» - так він називав свою батьківщину.
Народився він у передмісті Києва 9 березня, (як і Тарас Шевченко) 1862 року в родині майстра іконопису який і став його першим вчителем.
Вже з дитинства хлопчик їздив з батьком, розписував сільські храми Київщини. Незабаром і сам почав робити пейзажні і портретні замальовки. Виходили вони на подив досконалими.
*** картина «Великодня утреня»
Доля дала Миколі шанс,- його помічає відомий український художник Микола Мурашко, засновник та директор Київської малювальної школи. Він умовив відомого мецената Івана Терещенко, прийняти Пимоненка в школу безкоштовно.
*** картина «У затінку»
Потім була Петербурзька академія художеств, в яку він поступив вільним слухачем. Пимоненко навіть нагороджують за роботи кількома золотими і срібними медалями.
*** картина «Свати»
Але він змушений покинути Академію через поганий стан здоров'я, і відсутність коштів на лікування та життя.
Повернувшись до Києва, він викладає у Київській малювальної школи та художньому училищі. Відомо, що Пимоненкові класи відвідувала юна Леся Українка.
*** картина «Святочне ворожіння»
Шалений успіх приносить йому картина "Святочне ворожіння", її багато копіювали, щоб мати у себе дома. Мерехтять кольори в загадковому світлі свічки. Таємничо – прекрасними царівнами бачаться дві українські дівчини.
*** картина «Колядки»
Художнику вдавалося з етнографічною точністю відтворювати українські народні звичаї і обряди. Крім того він тонко відчуває зображуване. На картині це і м’який сніг, і морозне повітря,тепле світло з віконець та загадкове сяйво віфлеємської зірки.
*** картина «Жнива в Україні»
Твори Миколи Пимоненка поетично показують Україну крізь зображення життя селянства, яке стає втіленням духовної краси народу.
А красу рідних просторів передає широка панорамність,блакить неба і золото колосків.
Його картини - не просто «розповідь про життя», це, як зупинена мить самого життя.
*** картина «За водою»
Спів української народної пісні «Чом,чом,не прийшов»
Він писав картини так, що в них життя людей фактично зливалось з пейзажем, який відповідав їх настрою.
*** картина «Брід»
Завдяки порадам ще одного українського художника Іллі Рєпіна, Пимоненко експонує свої картини на виставках художників - передвижників. Величезними тиражами розходяться листівки та журнали з репродукціями його полотен.
*** картина «Ідилія»
Велику роль відіграє пейзаж у картинах на мотиви побачень, ревнощів, кохання.
Легке,золотаве світло, порцелянові тіні і якесь тихе-зворушливе почуття відчувається в цій картині. Пейзаж у художника легкий, ефірний, пронизаний світлом, або ж, навпаки, сумний та тьмяний.
*** картина «Українська ніч. Побачення»
Гра української народної пісні «Вечір на дворі»
Пимоненко доповнює реальність співучістю, мелодійністю притаманним ліричним українським пісням.
*** картина «Побачення»
Микола Корнилович бере участь в міжнародних виставках в Берліні, Парижі, Лондоні та Мюнхені.
Він стає членом Товариства мюнхенських художників і Паризького союзу мистецтв і літератури.
*** картина «Київська квіткарка»
Рада Петербурзької Академії художеств нагородила митця званням академіка живопису.
*** картина «Гопак»
Український народ може не тільки старанно працювати,палко кохати,але і по справжньому веселитися.
Спів української народної пісні «Ой за гаєм,гаєм»
За картину "Гопак" Пимоненко був нагороджений золотою медаллю Товариства французьких художників. Картина мала великий успіх і була придбана Лувром.
*** картина «Великий четвер».
А мюнхенський музей придбав картину «Великий четвер».
Пимоненкові дуже реалістично вдається зображати воду, місячне сяйво і, як на цій картині, світло вогників свічок.
*** картина «Продавчиня полотна»
Вже в наш час, у 2006 році був поставлений «абсолютний світовий рекорд продажів художника Пимоненка» - полотно «Продавщиця полотна» було продано з аукціону за 160 тисяч доларів.
В образі старої жінки, втілено відчуття власної гідності, мудрість і суворість селянки, яка пройшла нелегкий життєвий шлях.
За станом здоров ’я, лікарі радили митцю залишити Україну й шукати кращого клімату. Але майстер не бажав виїжджати з батьківщини, не хотів іншого життя. «Україна в моєму серці» - говорив він.
*** картина «У криниці.Суперниці»
Художник жив у Києві, а влітку працював у селі Малютянка на Київщині. Воно стало для нього невичерпним джерелом натхнення.
*** картина «Зустріч»
Його майстерня стала осередком культурного життя села. Коли всі збиралися, він сідав біля хати й замальовував усе, що відбувалося.
Ось ця життєва спостережливість Пимоненка, правдивість і щирість його образів, являють собою особливу цінність в творчості художника.
*** картина «Українська ніч»
Коли художник помер Ілля Рєпін написав: «Яка втрата для передвижників! Він був справжнім українцем, і не буде забутий своєю батьківщиною за свої правдиві і милі, як Україна, картини ».
Микола Пимоненко назавжди залишився дійсно народним художником, автором кілька сотень закінчених живописних полотен, які представили світові рідну Україну та її народ.
*** картина «Жниця»
Звучить запис (українська народна музика) На фоні його:
Перед нами молода селянка. Жниця із загадковою посмішкою Джоконди. Вона стоїть у полі і тримає у руках серп та сноп. На ній одягнена біла сорочка, червоне намисто, на голові червона хустинка. Так, на збирання врожаю в Україні виходили, як на свято.
Це - певний символ краси українського народу і щедрості української землі.
Вдивитися і «прожити» полотна Миколи Пимоненка - ось, може бути, найточніший і найтонший шлях до розуміння неповторного спектра української душі.