Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945-початку 50-х років. Україна в системі міжнародних відносин 1.УРСР – співзасновниця Організації Об’єднаних Націй (ООН). 2.Участь України в інших міжнародних організаціях. 3.Встановлення кордонів УРСР із сусідніми державами. 3. Переміщені особи з України. Репатріація. Неповерненці.
Україна - суб'єкт міжнародних відносин У 1944 р. з ініціативи Й. Сталіна Верховна Рада СРСР одностайно ухвалила незвичайне для тоталітарної системи рішення про створення республіканських наркоматів оборони і зовнішніх справ, а також закон, що дозволяв створювати національні військові формування. 26 червня було ухвалено Статут ООН, а 24 жовтня 1945 р. він набрав чинності. Цей день вважається днем ООН. Українську делегацію в Сан-Франциско представляв Д. Мануїльський. Він підписав декларацію про створення ООН від імені України. Так Україна стала співзасновницею ООН. На першій сесії Генеральної Асамблеї ООН 1946 р. Україну було обрано до складу Економічної і соціальної ради, а в 1948—1949 рр. вона обирається непостійним членом Ради Безпеки ООН. Представників України запрошують до роботи деяких структур організації, у тому числі Міжнародного суду
Україна - суб'єкт міжнародних відносин З перших років свого відродження українська дипломатія була досить активною, вона бере участь у Паризькій мирній конференції (29 липня — 15 жовтня 1946 р.) і в лютому 1947 р. ставить свій підпис під мирними договорами з Італією, Румунією, Угорщиною, Болгарією та Фінляндією. Українська делегація взяла активну участь у роботі Дунайської конференції 1948 р., яка вирішувала питання режиму торгового судноплавства на Дунаї. У розпал «холодної війни» УРСР увійшла до Всесвітньої Ради Миру. Запропонувала цілий ряд мирних ініціатив. Незважаючи на таку бурхливу зовнішньополітичну діяльність Україна не виходила за межі політики московського центру.
Радянсько-польський договір Домовленість між СРСР та Польщею було досягнуто 16 серпня 1945 р., під час підписання договору стосовно радянсько-польського державного кордону. Ця угода закріплювала кордон по «лінії Керзона» з відхиленням на схід (тобто на користь Польщі) на 5—8 км, а на окремих ділянках на 17 км (район Немирів—Ялувка) і навіть на 30 км (район р. Солонія і м. Крилів).
Радянсько-румунський договір Останню крапку у визначенні повоєнних кордонів України було поставлено 10 лютого 1947 р. під час підписання радянсько-румунського договору, за яким визнавалось право УРСР на Північну Буковину, Хотинщину, Ізмаїльщину, тобто юридично закріплювалися кордони, встановлені в червні 1940 р.