Тексти для списування та диктантів, 2 клас

Тексти для списування та диктантів , 2 клас

 

Гірка

Діти будували гірку. Вони поливали її водою. Зіна і Клава спускалися з гірки на санях. А Вітя на ковзанах. Каталися діти і падали. Але не плакали, бо було дуже весело.

Як цікаво!

Хазяйнує у лісі зима. Заховала маленьку ялиночку у сніг. А вона визирає зеленою гілочкою. Бо їй цікаво, що тут робиться. Ось пройшла шнурком хитра лисичка. Пролетіла ворона. З гілки на гілку майнула білочка. Як цікаво й біло! Сидить ялиночка під снігом і спостерігає.

 

 

Кіт Васько

Живе у нас котик. Шубка м'яка та гладенька. А кігті довгі та гострі. Я його кличу Васьком. Тоді він біжить до моїх ніг і треться. А зараз Васько сидить біля нірки. Це він мишку ловить.

 

Настає зима

Над землею висіли хмари. Накрапав дрібний дощик. Вітер грався з голими гілочками дерев.

Раптом у повітрі з'явилися білі пушинки. Це летіли над землею сніжинки. Їх ставало все більше й більше. Починався білий зимовий вальс.

 

Чергові

У класі чергові Тарас і Сашко. Почали хазяйнувати. Тарас узявся витирати дошку, а Сашко – поливати квіти. Із підвіконня побігла вода. Хлопчики швиденько повитирали. Треба все робити охайно.

Тепер у класі чисто й затишно. Скоро й урок. Чергові чекають вчительку.

 

Чому плаче берізка

Причесали берізки коси. Одягли сережки. Весело їм, бо весна настала. Усе зеленіє і співає.

Лише одна берізка сумує. Не радіє теплу і сонечку. З її білого стовбура цівочкою біжить сік. Хтось ще рано навесні вдарив її сокирою. Тепер вона плаче. Чи виживе?

Жива сніжинка

Діти каталися на лижах. Федько стрибає з гірки. А Мишко піймав на рукавичку сніжинку і розглядає. Майже така, як він вирізав на уроці праці. Але паперова сніжинка була нежива. А ця ніби дихає. Миколка струсив її у сніг. Щоб не плакала.

 

 

Синичка

Лютує зима. Тріщить мороз. Співає свою пісеньку завірюха.

Петрик став біля вікна. Раптом щось стукнуло у шибку. Це прилетіла до вікна синичка. Вона ніби просила хлопчика її врятувати. Петрик пожалів пташку. Він насипав їй у годівничку їжі. Пурхає синичка та клює їжу. Так і проживе до весни.

 

Яскрава пташка

Блищить на сонці сніг. Усі дерева давно сплять. А горобина забула зняти червоне намисто. Щодня прилітає до неї снігур. Він ласує ягодами. Сяде на гілочку в гущавині і дзьобає. А на груди снігур почепив червоний фартушок. Між ягідками він мов велика яскрава квітка.

 

Жива казка

Настав зимовий ранок. Білий пухнастий сніг тихо падав на землю. Я зайшов до Андрійка та Петруся. Утрьох ми вирішили піти до лісу.

Тихо і гарно було у засніженому лісі. На ялинових вітах ватою лежав сніг. Великі сніжинки звисали з ялинкових гілочок, мов іграшки. Ліс став живою казкою!

 

Граки

Настала осінь. З дерев осипалося листя. Потім розгулялися дощі. Стало холодно. Жучки і черв'ячки поховалися під корою дерев.

Граки сиділи на тополі. Вони довго про щось кричали. А потім знялись і полетіли в теплі краї.

 

Квіти

На лузі багато квітів. Ось рожевіє конюшина. Вуглинками у траві горить гвоздика. Повернули біляві личка до сонечка ромашки. Небом дивляться із трави сині дзвіночки. Край доріжки біліє деревій. Ніби райдуга на землі! Милуйся, але не рви. Це краса землі.

 

Сосна

Навесні Сергійко посадив у землю малесеньку сосну. Хлопчик часто напував її водичкою. Біля сосни зазеленіла ніжна трава. Вранці на неї опускалася роса. Часто Сергійко сидів біля своєї сосни на травичці. Він милувався чудовим деревцем. А ще хлопчик мріяв посадити сосновий ліс.

 

Калина

Ось і літо. Стало тепло й сонячно. Край лісу зеленіє калина. Незабаром на її гілочках з'являться білі букетики. Це цвіт калини. А чи бачили листочки на ній? Ніби їх майстер вималював.

Калина – чудова рослина. Люблять її в Україні. Це наш народний символ і краса.

 

Друзі

Тато приніс Сашкові мале зайченя. Таке лякливе!

Чомусь весь час ховається у пазуху і все нюхає. Хлопчик його дуже полюбив. Годував і піклувався про нього.

Дома у Сашка були ще собака Сніжко та кіт Мурчик. Вони подружилися із зайченям.

 

 

Весна

Сонечко посилає на землю свої промінці. Почав зникати сніг. Загомоніли веселі струмочки. На дахах будинків плачуть бурульки.

Усі радіють теплу. Дмитрик і Василько пускають на воду паперові човники. Та вночі ще лютує мороз і кидає холодним сніжком. Але весна зиму перемагає.

 

 

На риболовлі

Хлопчики Андрій і Олег – рибалки. Ось вони поспішають на річку. У руках вудки та баночки з черв'яками.

Тихо біля річки. Навіть хвильок немає. Раптом поплавок Андрійка булькнув під воду. Виплив і знову пірнув. Тягни, Андрію! Той смикнув і вирвав із води великого карася.

 

Чемний хлопчик

Із школи додому Петрик їхав трамваєм. На зупинці до салону зайшов старенький дідусь. У руці він тримав ціпочок. Петрик швиденько зіскочив зі свого сидіння. Він запропонував дідусеві сісти на його місце. Дідусь подякував і сів. Очі Петрика сяяли радістю.

 

 

На полі

Настала весна. Почалася кропітка робота на полі. Його зорали трактори. Почали сіяти у м'яку землю зерно. Уже посіяли кукурудзу, овес, ячмінь. Змочить землю дощик, зігріє сонечко. Зазеленіють на полі сходи. А восени люди зберуть урожай. Що літо дало, то зима поїсть. Хтось мудро помітив.

 

 

 

Горобчик

Під дахом хати жив веселий горобчик. Гніздечко зробив із пір'я та соломи. Прийшла весна. У гніздечку з'явилися малі горобенята. Вони голосно пищали. Цілими днями горобець і горобчиха носили їм їжу. Діти Миколка і Тетянка не чіпали пташок. А кіт Мурко скоса на них поглядав.

 

Злива

Розтопила темна хмара великі крила. Закрила землю від сонечка. Стала стогнати над землею громом, дивитися блискавкою. Із крил стали падати на землю краплі води. Почалася злива з градом. На асфальті підстрибували білі кульки.

Стомилася хмара. Посунула небом далі. Дощ ущух.

 

Щедрувальники

Святково прибрана хата. Пахне пиріжками і теплим хлібом. Аж ось і щедрувальники із дзвониками і зірками. Вони співають щедрівку. Бажають людям добра і щастя. Господарі частують дітей гостинцями. Потім гурт дітей поспішає до іншої хати.

 

Восени

Падають із дерев листочки. Лежать у землі й тихо розмовляють. Від цього гомону в лісі буває шарудіння. А зайчик тоді боїться. Насторожився і слухає. Чи не лисичка це? Заховався під кущем і тихо сидить. Чекає зими. Вона накриє листочки сніжком. Вони і мовчатимуть.

 

Піклувалася про бабусю

Тетянка любить свою бабусю. Дівчинка завжди їй допомагає. Миє посуд, витирає на полицях шафи порох. Інколи йде за хлібом до крамниці. Та найбільше любить бабуся, коли внучка їй читає. Покладе руку на руку і слухає. Потім вони разом п'ють чай із варенням.

 

Горобина

Росте край дороги горобина. Навесні вона зеленіє ніжним листячком. Влітку її кетяги набирають соку і червоніють. Та особливо гарна горобина восени. Стоїть, мов дівчина в українському одязі. Червоне намисто, яскравий віночок. Взимку ласують її ягідками багато птахів.

Красиве і корисне це дерево. 

 

                                                              Не злякався

Пішли якось діти до лісу. Було так гарно! Світило сонечко, співали птахи. Назбирали вони грибів, нарвали ягід.

Аж ось над лісом з'явилася хмара. Засвітилась блискавка, розірвався грім. Страшно стало в лісі і темно. Зашумів дощ. Петрик і Тетянка злякалися і розплакались. А Олесь не розгубився. Став шукати стежку. І знайшов. Діти поховалися в хатині лісника.

Рушник

В Україні здавна вишивали рушники. Жодне свято не обходилось без них. Рушники на стінах, на образах, на паляниці хліба. Готуючись до заміжжя, вишивала свої рушники і наречена. У кожній місцевості свої кольори, свої орнаменти.

Рушник – це символ нашого народу, це оберіг роду. І найкращий той, що вишивала мама.

Ялинка і горобина

У великому лісі росли поруч ялинка і горобина. Часто між собою вони перешіптувались. На ялинці росли великі, довгі шишки, а на горобині червоні пучки ягід.

Настала осінь. Почало жовтіти й опадати листя з дерев. Пожовкло воно і на горобині. Кожна ягідка зробилася ще червонішою. А ялинка зовсім не змінилася. Глянула вона на свою подругу і не впізнала її. Яка гарна!

 

Пролісок

Довго не було тепла. Ночами ще гуляв мороз. Мов розбишака, він морозив розталий за день сніг.

Пролісок довго ждав тепла. Сховався під старим листом і терпів негоду. Нарешті час настав. Весна перемагала всюди. Виглянув він з-під листя, потягнувся стебельцем до сонця. Побачив над собою небесну голубінь. І сам став частинкою неба.

Природа – наш дім

У різні пори року приємно побувати у лісі, на полі, біля річки. Милують око різноколірні квіти на лузі. Корисно вдихати чисте повітря соснового лісу. Чудово відпочити на березі стрімкої річки.

Але всього цього може не бути. Люди знищують ліси, забруднюють річки, руйнують гнізда птахів або знищують рідкісних диких тварин. Зупиніться, люди! Не знищуйте природу! Вона – наш дім!

 

Липа

Біля двору цвіте липа. Квіти жовтенькі і дуже пахучі. Раді цій порі бджоли. Стара кучерява липа виділяє багато нектару.

А ще липа – лікар. Допомагає людям позбутися застуди. П'ють вони чай з липового цвіту і зміцнюють здоров'я.

Пташкам липа мов матінка. У своїй пишній кроні ховає різне птаство. Усі дякують цьому чудовому дереву. Навіть літній місяць має назву цієї красуні.

 

Гречаний мед

Стало зовсім тепло. Люди посіяли гречку. Вона зійшла і розрослась. Листя в неї широке, а стебло червоне. Бур'яни біля неї не ростуть. Сама себе гречка від них захищає.

Ось уже викидала цвіт. Усе поле ніби наречена. Пасічники поспішають вивезти вулики. Літають бджілки з квітки на квітку. Збирають солодкий нектар. Незабаром викачають темний гречаний мед. Він корисний і цілющий.

 

Годівничка

Усюди хазяйнує зима. Вкрила землю снігом, а ріки і озера – льодом. Де пташкам шукати їжу?

Вирішили діти зробити годівничку. Повісили її на дерево та щодня сипали туди корм. Насипали і заховалися. Поспішають до годівнички синиці, пурхають горобчики. А дятлик підкрадається. А потім упаде на годівничку і порозганяє всіх. Сам дзьобає їжу.

 

Осінь

Рання осінь. Ще світить ласкаве сонечко. Та його проміння вже не таке ласкаве і тепле. Пожовкла трава прилягла до землі.

Ліс одягнув яскравий жупан. Від жовтих листочків він здається золотим. Зеленіють лише лісові красуні – ялинки і сосни. Скидає листочки горобина, а ягідки залишає. Це вона у червоному намисті зустрічатиме зиму.

 

Дніпро

Річка Дніпро найбільша в Україні. Колись була у ньому дуже чиста вода. Кожен хотів пригубити цієї цілющої води.

Сьогодні наш Дніпро вже не такий чистий. Він отруєний байдужими господарями. Дніпро чекає, діти, на вашу допомогу. Якщо ви лікуватимете свою маленьку річку, то здоровішим буде Дніпро.

 

Травень

Дерева і кущі поспішають прибратися до свята весни. Зеленіє молода травичка. З'явилися перші фіалки. Понад річкою синіють незабудки. Зацвіла запашна суниця. Уже білими хмаринками вкрилася черемшина. Пливе від неї солодкий медовий запах у високе небо. А до гомінкого щебету пташок приєдналися чарівні трелі солов'я. Пташиний хор заполонив травневий ліс.

Кульбабка

Наприкінці травня на лузі і вздовж доріг зацвітає цікава рослина. Квіточка у неї жовта, листячко вирізьблене. Це маленька кульбабка. Відцвітає вона і покривається маленькими парашутиками. На кожному парашутику – маленька насінинка. Летить за вітром парашутик, летить і насіннячко. Упаде на землю і проросте.

З'явилося нове сонечко. Нова рослинка.

 

                                             Небезпечна гірка

Зима для дітей – це велика радість. Ковзанка, льодова гірка, сніговик! Але інколи ці розваги можуть закінчитися нещастям.

Збудували діти гірку біля дороги. Почали з неї спускатися. Та мало не потрапили під колеса вантажівки. Добре що за кермом був досвідчений водій. Він швидко зупинив автомобіль.

На дорогах треба бути уважним. Не наражайте, діти, себе на небезпеку.