Українська народна вишивка

Український рушник. Підготувала: Липська Інна Володимирівна. Презентація на тему:

В українській культурі є багато всіляких символів, які використовуються до цих пір і мають величезне значення в становленні України, як держави, її звичаїв, традицій, історії, розвитку та культури. Важливу роль серед всіх займає український вишитий рушник. Ця деталь побуту настільки давня і покрита таємницями і легендами, що вже важко розібрати, що в них правда, а що вигадка. Український вишитий рушник є невід'ємною частиною нашої культури і повноцінно використовується в наш час.

Рушник завжди був символом України і зберігав в собі культурну пам'ять про різні періоди її історії, розвитку. Його візерунки несли в собі магічні символи, таємниці і призначалися для різних обрядів і ритуалів ще задовго до християнства. Сьогодні побачити вишитий український рушник можна вже не так часто, як в давні часи, але і зараз він не втратив актуальності. Його використовують в церквах і храмах при облаштуванні іконостасів та оздобленні ікон. Раніше жодна подія в житті простої селянської родини не обходилося без застосування рушника. З ним пов'язано багато обрядів, звичаїв, він використовувався і в звичайному житті, побуті і при урочистих заходах. Вишитий рушник є незамінною частиною нашої культури і її становлення, його вишивка може багато розповісти і повідати про нашу історію і культурному становленні.

Історія рушника. З самого початку поява рушника мало величезне значення в житті звичайних селян. Незважаючи на те, що довгий час вірою слов'ян було язичництво, вони використовували різноманітні методи і способи для спілкування з богами, стихіями і природою. Крім цього рушники використовувалися в різних календарних обрядах, язичницьких ритуалах, релігійних звичаях, ними прикрашалися в будинку і місця, де проходило спілкування з богами. Спочатку, на рушниках зображалися символи і знаки, які були потрібні для правильного проведення певного ритуалу.

На них можна було побачити деталі природи, символи стихій і людини. Таким чином, рушники служили посередниками при спілкуванні людини з вищими силами. Люди вірили, що вишитий рушник з якимось візерунком і малюнком має магічну силу і може допомогти в різних сферах життя.

У старі часи рушники не робили для краси, на першому місці було їх ритуальне і функціональне значення. Малюнки та орнаменти наносилися в залежності від завдання, яку повинен був виконати рушник, причому, нанесення візерунків теж проводилося в спеціальних певних умовах.

«Золотий вік» для українських рушників настав в 19-20 столітті. За цей час вони ще не втратили своєї сили і їх застосовували в різних життєвих ситуаціях. Якраз в той час широкого поширення набуває «звичайний» рушник. Його особливістю було те, що його ткали і вишивали всього за одну ніч - від заходу до світанку сонця. Найчастіше потім його використовували при всіляких проблемах в сім'ї: при хворобах родичів, коли трави та інші ліки не допомагали.

Звичайні рушники могли створюватися жінками всього поселення, коли їхні чоловіки або сини перебували на війні, якщо бушувала епідемія серед людей або тварин. Рушник ткали і вишивали в одній хаті, куди приходили жінки з усього села. За всю ніч ніхто не повинен був вимовити ні слова, вся енергія йшла в створення рушника і програмування його на позитивне рішення проблеми. Такий рушник ставав потужним енергетичним символом завдяки силі та енергії всіх, хто його ткав і вишивав.

До створення рушника допускалися тільки жінки як символ продовження роду і зберігання національних звичаїв і традицій. Рушники вишивалися тільки певними квітами, які також мали глибоке ритуальне значення. Вчені та історики давно помітили, що на рушниках давніх часів ніколи не було нічого зайвого, кожен елемент відповідав за щось конкретне і мав свою функцію. Рушники супроводжували людей і в радості, і в горі. Ними прикрашали стіни в будинку біля місця, де вся родина збиралася на трапези.

Самі рушники служили святинями, і з приходом християнства їх роль не зменшилася: рушники стали використовувати, як доповнення і невід'ємну частину ікон. Ними прикрашали все образи в будинку і портрети святих.

Згодом рушники все більше втрачали своє магічний вплив і ставали декоративною частиною, але навіть сьогодні є обряди, при яких використовують українські вишиті рушники. З розвитком культури, традицій змінювалися і візерунки, і орнаменти на рушниках. Все більше вони ставали декоративними і вже мало нагадували початкове призначення - ритуальне.

Зараз складно знайти ще один такий предмет в декоративно-прикладному мистецтві, який би приховував і об'єднував в собі стільки різноманітних символічних значень. Український рушник, по справедливості, вважається унікальним явищем в історії і становленні української культури, національності, самопізнання і розвитку. Повертаючись до витоків, багато сьогодні відновлюють його роль і причетність до звичайного життя, все частіше використовуючи за прикладом своїх предків.

Значення і обряди, в яких використовували рушник. Рушник був супутником селянського життя всюди. Всі події супроводжувалися тим чи іншим участю цього атрибута. У кожному будинку можна було спостерігати велику кількість вишитих рушників для різних цілей. Найвідоміші і широко поширені традиції, де застосовувалися рушники: Хрещення. При хрещенні дитину несли на вишитому рушнику в храм. Важливо, що такий рушник був вишитий тільки красивими, світлими і яскравими квітами без використання чорного. Так дитині готувалася добра і довга дорога в життя. Після хрещення дитини знову вкривали рушником, і хресні батьки ставили на нього «крижмо» - монету зі срібла або золота. Ці атрибути нікому не віддавалися, щоб не «зламати» життєву дорогу дитині.

Весілля. В обрядах одруження рушники використовувалися завжди. Застосовують їх і зараз. На вишитий нареченою рушник молодята ставали під час вінчання на добре сімейне життя, їм же перев'язували руки, щоб пара завжди була разом. На таких рушниках часто вишивали голубів на знак вірності, любові і чесності;

Будівництво. Під час будівництва будинку останній елемент заносили на рушниках, які потім віддавали майстрам на знак подяки і поваги. При завершенні будівництва, дах будинку прикрашали рушником і гілками дуба;

Рушники на дорогу. Мама дарувала вишитий рушник синові на щасливу і легку дорогу, і щоб він пам'ятав шлях додому;

Гостинність. Гостей завжди зустрічали хлібом і сіллю на рушнику. Така традиція є і зараз.

  Хлібники. Вишиті рушники, в які загортали хліб, так як він вважався святим.

Різноманітність візерунків і орнаментів на рушникахв залежності від географіїУ різних регіонах країни рушники вишивали по-різному, на них відображались особливості життя і побуту людей, їх традиції та сприйняття світу. Майже в кожному сучасному місті України рушники вишивали і вишивають з різними орнаментами і візерунками.

Подільські рушники створювалися невеликими і на кінці були прикрашені геометричними або рослинними візерунками. На них часто зображувалися крилаті коні, жіночі фігури, як символ старих часів. Зовсім іншими були вишиті рушники на Прикарпатті і в Карпатах. Багато візерунків переносилися з вишиванок, вони характеризувався розмаїттям кольорів, яскравістю і були пов'язані з природного Карпат.

Гуцульська вишивка і до сих пір вважається однією з найкрасивіших. У Центральній частині України основним орнаментом були пишні гілки з квітами, дерева, квіти, вазони та інше. Крім цього, на старих рушниках можна часто побачити зображення птахів як символ любові, щастя і щасливого життя. Крім малюнка, не менш важливу роль грав колір ниток.

Так, наприклад, на Полтавщині було прийнято вишивати тільки червоними нитками. На Чернігівщині також використовували сині, а на Дніпропетровщині - зелені і жовті.

В кінці 19 століття на Сумщині стали застосовувати, так звану, тамбурну техніку вишивання. Також почали з'єднувати полотно і вишивку в білому і червоному кольорах.  В ті часи часто можна було зустріти рушники на червоному полотні, вишиті білими нитками.

Тенденції сучасного вишитого українського рушника. Сучасний український вишитий рушник вже не дуже схожий на початковий варіант. Ритуальної символіки в ньому все менше, а навіть якщо вона і є присутня, то, навряд чи, хтось знає її справжнє значення. Сучасний рушник - це складна сукупність давнини і сучасності. Сьогодні рушники використовуються більше в декоративних цілях і менше - в обрядах і звичаях.

Хоча в селах все ще можна побачити ікони з вишитими рушниками. Якщо раніше вишивка хрестиком застосовувалася не так часто або зовсім не використовувалася, то тепер це основний вид вишивки. Колірна гамма збереглася, практично, в такому ж вигляді: багато червоного, білого і чорного, в гуцульської вишивки застосовуються зелений, жовтий і оранжевий. Вишивка сучасної України більше прикрашена геометричним орнаментом.

Значення кольорів у вишивціЗ давніх-давен, кожен рушник вишивався певними кольорами. Вони не підбиралися в хаотичному порядку, а були строго передбачені, так як кожен колір мав своє значення для ритуалу і обряду.

Білий. Цей колір завжди був символом чистоти і радості. Його використовували в рушниках, які призначалися для урочистих подій. Червоний. Один з найбільш часто використовуваних кольорів. Він має різне значення: любов, життя, але також позначає страждання і кров. Його застосування, в поєднанні з іншими квітами грало різну роль.

Чорний. Вважався кольором темряви, зла, але також використовувався як колір землі і тяжкої праці. Залежно від фігур, які їм вишиті, і інших квітів, визначалося його значення. Зелений. Завжди був символом природи, молодості, надії і миру. Його застосовували при переході від теплих червоних квітів до холодних синіх.

Жовтий. Позначає колір тепла, радості, поваги і сонця. З давніх-давен вважався кольором доспевшіх колосків і хліба. Часто його використовували як колір осені і опалого листя. Щоб визначити його точне значення на рушнику, необхідно «прочитати» всю гаму кольорів і фігури, які на ньому зображені. Синій. Був символом нескінченності, довіри і вірності. Зіставлявся з морськими глибинами і безмежним небом.

Висновок. Українське народне мистецтво набуло широкого визнання у нашій країні та за кордоном. У його предновічних образах, зручних формах і динамічних мотивах орнаменту міститься символи таємничої, чарівної природи, складні переплети нашої історії, особливості побуту, доброта і щедрість душі українського народу. У кожному регіоні є свій стиль, техніка вишивання. Майже кожному регіону притаманні свої кольори вишивки. По кольору ниток ми можемо узнати де вишито той чи інший рушник. Цi українськi обереги пройшли крiзь вiки i нинi символiзують чистоту почуттiв, глибину безмежної любовi до своїх дiтей, до всiх, хто не черствiє душею. "Хай стелиться вам доля рушниками!" - кажуть, бажаючи людям щастя, добра, миру, злагоди i любовi.