Українські вечорниці

Тема. Українські вечорниці.

Мета: ознайомити учнів з народними звичаями та обрядами, формувати кращі риси  українського менталітету: гостинність, працьовитість, вміння пожартувати та повеселитись, любов до української народної пісні.

Сценка

Баба Палажка. Ой, люди добрі, що мені на світі Божому робити? Не можна, не можна за лихими сусідами на селі вдержатись. Через ту бабу Параску не те, що вдержаться,  не можна через неї на світі жити: набріхує на мене, як скажена собака, бігає по дворах та вигадує на мене таке, що й купи не держиться. Я сяка і така, і носата, і губата, і горлата, і задрипана, ще й до того відьма. Господи милостивий та милосердний! І що я людям заподіяла? Я не знаю, що вже далі буде. Не можна мені не те що на селі вдержатись, не можна мені вже на світі жити. Люди добрі! Благословіть мене скоропостижно вмерти! Нехай мій гріх впаде на Парасчину голову!

Баба Параска. Ой люди добрі! Що мені на світі Божому робити? Не можна за лихими сусідами на селі вдержатись! Хоч зараз спродуйся, пакуйся та й вибирайся на кубанські степи! Але ніхто мені так не допік аж до живих печінок, як та капосна баба Палажка. Так уже її обминаю, обходжу десятою вулицею – все одно зачепить. А я собі на лихо вдалась добра. Хоч і трохи сліпа на одне око, але добре бачу, де що діється. Свята вона та божа! До церкви ходить, Богу молиться. Знаємо, яка вона свята! Йде з церкви, то ще за селом роззявить рота, ладна всіх поїсти. Сидить вона мені отут у печінках. Я ж кажу: хоч зараз пакуйся та й мандруй на кубанські степи.

Побачили одна одну.

Параска. Ага, так це ти, капосна, мого підсвинка зв’язала!

Палажка. Ах ти сяка-така! Бодай твоє порося вовки з’їли і твого підсвинка, який поїв мою цибульку.

Параска. А бий тебе божа сила! Ще не чула одколи живу на світі, щоб свині цибулю їли!

 

2

Палажка. Ой люта ж я, люта! Не підступай, бо голову провалю кочергою та й на Сибір піду: і я пропаду, але й ти пропадеш!

Параска. Подивись лишень на свою морду, яка вона стала од злості синя, як буз!

Палажка. А в тебе зелена, як гарбуз.

Виходять ведучі.

І в: Та годі вже вам, вже й молодь на вечорниці зібралася, а ви все зі своєю свинею та цибулею не розберетесь.

ІІ в: Та годі вже людей смішити.

Параска. Цур йому, дожилися, що всі сусіди на кутку сміються.

Палажка. Атож! Як почне хтось сваритися, так і говорять: «О, як Параска з Палажкою».

Параска. «Кумасю, серденько».

Палажка. Ходімо, Палазю, додому, годі людей смішити.

І ведуча: Доброго дня, добрі люди!

ІІ ведуча: Доброго вам здоров’ячка! 

І ведуча: На землі великій

               Є одна країна:

               Гарна, неповторна,

               Красна, як калина.

               І живуть тут люди

               Добрі, працьовиті

               І скажу до речі,

               Ще й талановиті. 

ІІ ведуча: Землю засівають

                І пісні співають,

                На бандурі грають

                І вірші складають.

                Про ліси і гори,

                І про синє море,

                                                                     3

                  Про людей і квіти….

                  То скажіть же, діти,

                   Що це за країна?

Всі: - Наша Україна!                      

Пісня про Україну: «Мій рідний край» (Мушинська І.).

І ведуча:  Україно! Чарівна моя, ненько, найкращий куточку землі, солов’їна пісня! Ти прекрасна, але найбільше твоє багатство – народ! Нескорений, співучий, дзвінкоголосий.

ІІ ведуча: Сьогодні ми будемо говорити про традиції нашого народу, про збереження цих традицій у наших сім’ях, думках. «Кожен край має свій звичай», - мовить народна творчість.

І ведуча: Первомайщина! Рідний край! Золота щедра сторона. Земля, рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, зачаровані красою рідного краю.

ІІ ведуча: Наша Україна славиться традиційними святами та обрядами.

І ведуча: Є в нашого народу чудові традиції, колядки, щедрівки і вечорниці є. Спробуємо сьогодні хоча б трішечки зазирнути на сторінки нашої щедрої минувшини.

ІІ ведуча: Та якої минувшини ? У нас вечорниці нічим не гірші вийдуть! Ми проведемо українські вечорниці на сучасний лад! (мелодія до укр. вечорниць).

(Сільська хата. Стіл, лавки, вишиті рушники.)

Галя. Як довго я чекала цього вечора. Дівчата обіцяли зайти за мною, коли мама пустять. А я сьогодні вже такою хорошою була: і курей нагодувала, і їсти наварила, ще й у хаті прибралась.

Настя. Ну що Галю, ти вже зібралась? Підемо погуляємо!

Мати. Галю! Насте! А куди це ви вирядилися, чи не сватів зустрічаєте?

Галя. З вами дочекаєшся сватів, коли ви навіть на вулицю не пускаєте. Матінко-голубонько, ну пустіть нас до дівчат.

 

4

Мати. Ну добре йдіть. Тільки повертайтеся разом,  а може й хлопці заглянуть(дівчата раді вибігають).

Мати. Як на вулицю, то швидкі, як віник!

Мати. Молодість! Гарна пора. Цілу ніч гуляли б, тільки музики та пісні. І то ж з споконвіку так ведеться. І ми колись… Як згадаю …. Літа-літа! Летять, наче орли сизокрилі! (Тихо наспівує: «Ой у вишневому саду». У цей час непомітно заходить кума й підхоплює пісню).

Господиня. Добрий вечір кумонько. Добре, що зайшла. А я молодість згадала…

Кума. Не треба, Ганно, не край свого серця і то правда, спливли наші літечка, немов та я водичка, та й не вернуться ніколи.

Кума. Так, час біжить. Здається, тільки вчора твою Галю під хрестом тримала. А сьогодні дивись, яка красуня, дівка на виданні.

(Стукіт у двері.)

Лаврін. Добрий вечір вашій хаті!

Карпо. Дозвольте з дороги води напитися!

Господиня. Проходьте хлопці, сідайте, я вам і води джерельної дам напитися і варениками пригощу! У нашій хаті сьогодні вечорниці! І дівчата  прийдуть… А чого це ви хлопці зажурилися?

Лаврін. Та це ж питаю Карпа, кого буде сватать, а він мовчить. Карпе, ну скажи, кого будеш сватать.

Карпо. Посватаю, хто трапиться.

Лаврін. Сватай Марину! Кращої від Марини немає на весь Первомайськ!

Карпо. То сватай, як тобі треба…

Лаврін. Якби на мене, то я б сватав Марину. У Марини брови, як шнурочки. А що вже гарна, як намальована.

Карпо. У Марини очі витрішкуваті, як у жаби, а стан, як у баби.

Лаврін. Тю тебе. То сватай Оксану. Чим же Оксана не гарна. Говорить тихесенько, як сопілка грає, а тиха, як ягниця.

 

5

Карпо. Тиха, як телиця. Я люблю, щоб дівка була трохи бриклива, мала серце з перцем.

Лаврін. Але ж ти, Карпе й вередливий!

Кума. Не хвилюйся, Карпе, життя своє покаже, де твоя доля. Ось і дівчата йдуть.

Дівчата. Добрий вечір у вашій хаті.

Господиня. І вам вечір добрий. Заходьте, сідайте, будьте ласкаві, у нашій хаті, на нашій лаві.

Дівчата. Чи ж нам пристало сідати? Нам пристало пісню співати.

Пісня: «Ой, не світи місяченьку на той Перелаз».

Дівчата. Тітко Горпино, розкажіть нам щось про свою молодість.

Кума. Як була я молода, то перше на вечорниці мене не пускали. Отож із Тимошем домовилися, що я чекатиму його на возі, надворі. Як стемніло, він тихенько підкрався до воза та й хотів мене обняти, а тут хтось як підхопиться, та дрючком його дрючком. Ледве втік. А то, мій батько був із дрючком, бо на возі ліг сам, а мене не пустив. А то вже й на вечорниці стали мене пускати. Прийшов і Тиміш, батько чоботи йому позичив свої. А на вечорницях зразу дивляться чи вміє танцювати. А у Тимоша серед танцю мотузок на штанях і лопнув. Він штани руками підхватив і мерщій із хати. І то після того й сватів заслав до мене, щоб на вечорниці не ходити. Так і скінчилося моє дівування.

Господиня. А ну ж бо дівчатоньки допоможіть вареники доліпити.

Хлопці. А ви дівчата нас варениками почастуєте?

Дівчата. Зачекайте. Ось заробите, тоді й скуштуєте.

Господиня. Ну що ж, хлопці, покажіть на що ви здатні. Здавна на вечорницях хлопці розказували смішні історії. А чи ви вмієте розсмішити дівчат?

Хлопець(1): Іду я з ярмарку,

                      По колоді через воду.

                      Тільки став на колоду –

                      Та шубовсть у воду.

                      Вимок, висох, став на колоду.

                                                                    6                

                      Та знов – шубовсть у воду.

Дівчата. Ну, тебе не переслухаєш.

Хлопець(2): Продає пан собаку. Панночка підходить до нього і захоплено каже.

                    - Який гарний песик! А чи він вірний?

                    - Не турбуйтесь, пані, дуже вірний. Втретє продаю, а до мене  повертається.

Хлопець(3):  А зараз ми розкажемо небилиці! А ото послухайте, що я вам розкажу й не повірите. Тільки не перебивайте й не кажіть, що брешу! В раю річка сметани тече. Над річкою дерева, замість листя – вареники: пухкі та свіжі, ніби щойно з печі. Під тими деревами люди лежать і як тільки котрий їсти захоче – рота роззявив, а вареник з дерева та в сметану – бовть! Винирнув, перевернувся, а тоді прямісінько в рот, тільки встигай жувати. Вирішив я собі пристати до них. Підходжу до крайнього, питаю: «Чи не можна, пане – брате, й мені коло вас тут прилягти?». А він – луп очима та й каже: «А ти хто такий, твій батько чим займався?» - «Та звісно, хлібороб». А він як визвіриться на мене: «Іди, звідси, тут самі нероби лежать».

Хлопець(4): Це ти про рай, а ось послухайте про пекло! Іду я іду, дивлюсь скрізь темно і смола ніс забиває. Дивлюся сидять чоловіки і смола з носа, рота сиплеться. Я питаю, що це з вами. А один каже: «Це через те, що на тім світі табак курив і полюбляв матюкатися». Дивлюся, а далі ще гірше. Багато людей в казанах зі смолою вариться. «За що вам така кара?» - питаю. «А через те, що колись брехали, уроки в школі пропускали, людей старших не поважали». Я так злякався, що аж прокинувся.

Дівчата. От уже брехуни. Давайте заспіваємо, якої файної української «Несе Галя воду».

Хлопці. А що ви дівчата вмієте ?

Дівчата. Та у нас стільки талантів, що й не перерахувати.

Дівчата. І в'язати, й вишивати, і співати й танцювати, а ще й спортом займатись.

Господиня. Оно тільки погляньте, що наша Любця вміє.

(виступ Люби Діордіященко)

Оксана - Петро, ти мене любиш?

7

Петро - Так, серденько!

Осана - Чому ти скоріше мені того не казав?

Петро  - Я не знав того, серденько…

Павло. А я тобі Оксано вірша склав.

Роса упала на бур’ян, а ти – йшла босими когами,

Кропива жарила у ноги, а ти – рвала її руками.

Цариця, мавка лісова, моїх фантазій королева,

Я подарю тобі весь світ!

Моя ти- Богиня!

Аліна. Ах ти так, тоді слухай,

Ми з тобою довго разом, прости мене, Грицю!

Я від тебе приховала одну таємницю.

Я про це раніше боялася навіть говорити.

Знай, коханий, я нічого не вмію варити.

Гриць. Не для того, не для того, я взяв тебе мила

Не псуватимеш на кухні своїх білих рук ти

Я ж не вмію заробляти грошей на продукти.

Аліна. Ось я тобі задам … (з кочергою замахується).

Господиня( звертається до бабусі) Мамо, а все село знає, як ви гаврно співаєте. Заспівайте з онукою, це ж як гарно передавати талант з покоління в покоління.

Пісня. «Цвіте терен»( виконують бабуся з онукою  Мушинською І.)

Заворотнюк. Хлопці, а послухайте, що зі мною сталося, як ішов я сюди, то таких дівчат бачив! … Чи мені привиділось!

( Сучасний танець дівчат)

Хлопці. – Ти бачив?

                –А ти?

–        Ні я не бачив!

–        Тоді я теж ні! Мабуть, привиділось!

Хлопці. Ой, щось запахло вареничками.

8

Дівчата. От, уж наші хлопці вареників хочуть.

Пісня. «А наші хлопці вареників хочуть».

Господиня. За хороші пісні, за дотепні жарти, пригощайтесь варениками! (пригощання гостей у залі)

Кума. Прощайтесь, гості дорогі. Хай ваша хата буде хлібом і сіллю багата.

Дівчина. Ой, лишенько, вже й місяць зійшов. Що мені мати скажуть.

Хлопець. Вже справді додому час.

Господиня. Спасибі гості дорогі, що завітали до нас. Звеселили піснями, жартами. Рада буду бачити вас ще не один раз.

Всі. Наші вечорниці вже кінчати час

Кращі побажання ви прийміть від нас

І в вас, і в нас хай буде гаразд

Щоб ви, і ми щасливі були.

Прощавайте, друзі, низький вам уклін

Доброго здоров’я зичимо вам усім,

І в вас, і в нас хай буде гаразд.

Щоб ви і ми щасливі були.

Пісня: «Україна».