Українські вечорниці

Українські вечорниці

Інтер’єр селянської хати (лави півколом, стіл на якому

портрет Т.Шевченка)

 

Ведучий:  Україна! Країна смутку і краси, радості і печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світять яскраві зорі. Це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за своє щастя, свідками чого є високі могили в степу, обеліски та прекрасна на весь світ народна пісня.

 

(Лунає пісня Н.Бучинської «Є на світі така країна»)

 

Ведуча:  Українська пісня! Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність красиву і ніжну. Який митець не був натхненний її мелодіями!? Яка мати не співала цих легких, як сон, пісень над колискою дорогих дітей своїх? Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слава!

 

Ведучий:   Просимо хліб – сіль наш прийняти .

Бути гостями нашого свята .

Весь колектив наш Вас щиро вітає

І добрих років багато бажає.

 

(Ведучі спускаються зі сцени в зал, вручають директору школи хліб-сіль)

 

Ведуча:  Уявімо собі українське село минулого століття кожного зимового вечора. Лежать високі сніги,визвіздилося чисте небо, нечутно підносяться над коминами сиві димки. То тут, то там загоряються і гаснуть вогники в приземкуватих селянських мазанках. Тихо поскрипує старе дерево, чи ліниво перегавкуються собаки. Та ось чути веселий дівочий сміх, гучні голоси парубків – то молоді збираються на вечорниці.

 

Ведучий:   Якщо ви, гості дорогі, давно були на вечорницях,

То вже тут, як годиться, ми раді вам розповісти:

Ото ж, збираються було, на вечорниці йти дівчата

І вибирають якусь хату, де вечорниці провести.

І просять Хіврю чи Солоху оте своє гучне весілля

До неї в хату принести.

 

(На сцену входить господиня, заносить на стіл глечики).

 

Ведуча:  Вона згодиться на вечорниці, сама ж бо любить веселиться, та щоб іще потанцювати! Ось прибира вона світлицю, та що казати – оце дивіться, ми будем вже розпочинать!

 

Господиня: Ой лишенько! Уже стемніло. Ані дівчат, ні хлопців ще немає. Так, треба поспішати, щоб ще в хаті прибрати. Бо казали ж дівчата, що знову до мене на вечорниці збираються.

 

(Стук у двері)

 

Господиня:  О Господи! Уже й дівчата прийшли, а я й прибрати не встигла! Заходьте, дівчата, я вам дуже рада.

 

Дівчина 1:   Добрий вечір Вам у хаті! Уклін господині!

 

Дівчина 2:  Гей, на наших вечорницях хто сумний – розвеселиться! Співи, танці, небилиці – гарні будуть вечорниці!

 

Господиня:  Прошу, сідайте, та поки хлопців немає, попрацюйте, щоб батьки вас не лаяли, що ви на вечорниці лише гуляти ходили.

 

(Дівчата сідають на лави, вишивають, плетуть, шиють і співають)

 

Дівчина 1:   Чого це хлопці не йдуть? Якось сумно без них.

 

Дівчина 2:  Еге ж, щось довгенько вони десь гуляють (чути пісню «Розпрягайте, хлопці ,коней…»

 

(Хлопці стукають до хати)

 

Хлопець 1:  Дівчата, пустіть до хати!

 

Дівчина 3:   Гарненько попросіть!

 

Хлопець 2:  Пустіть краще, бо гірше буде!

 

Дівчина 4:   А ми як візьмемо рогатини та поламаємо вам спини.

 

Хлопець 3:  Ой-ой-ой (вдають, що злякалися).

 

Хлопець 4:  Дівчатонька, голуб'ятонька, та ми ж прийшли не битися, а миритися, і гостинець принесли і музик вам привели. Разом поспіваємо.

Дівчина 5:   То заходьте вже, заходьте, ласкаво просимо.

 

Хлопець 5:  Добрий вечір вам, тітко! Чи приймаєте гостей?

 

Господиня:  А які там гості?

 

Хлопець 1:  Наше парубоцтво, втомилось, ми просимо, щоб нас пустили на вечорниці.

 

(Вдають, що сердяться, відвертаються від дівчат).

 

Дівчина 1 (співає): Полюбила коваля,

Така доля моя,

Я ж думала – кучерявий,

В нього чуба нема.

 

Хлопець 1:  Галю, Галю чорнобрива,

Чого в тебе брови криво?

На козака задивилась

Та й брівоньки іскривились.

 

Дівчина 2:   А до мене Яків приходив,

Коробочку раків приносив,

А я ті раки забрала,

А Якова з хати прогнала,

Іди, іди ,Якове, з хати,

Бо почують батько й мати.

 

Господиня:  Ну досить, досить ,дівчатонька,

Парубоцтву моя хата відкрита.

 

Хлопець 2:  Спасибі вам, тітонько. А тепер

Же, дівчата і хлопці, звеселімо

Тітчину господу гарною піснею .

 

(Звучить пісня. Дівчата співають «Віночок»)

 

Господиня:  От спасибі, молодці, таку вже гарну пісню заспівали.

 

Дівчина 1:   Може, Вам, тітонько, ще й станцювати?

Авжеж! (Танок)

Господиня:  Прийшла молодша сестра Уляни, яка привітає з Новим Роком і Різдвом Христовим!

 

(Стук у двері. Входить Стецько і співає колядки)

Стецько:   Здрастуйте, тітко,

Ой ,скільки вас тут!

 

Господиня:  Добривечір, Стецько! А чого це ви аж на наш хутір забрели?

 

Стецько:  А я дома повечеряв, а тоді й думаю: а що як кудись піти ще повечеряти.

Я оце обідав би, обідав би, вечеряв би і вечеряв.

Тітко, я прийшов женихатися до Уляни.

Мені сказали, що Уляна десь тут. То батько сказав: «Піди, сватайся !»

Ви б, тітко, показали, яка вона.

 

Господиня:  А ондечки стоїть

 

Стецько:   Та й патлата ж! А що у вас варили?

 

Уляна:   Нічого!

 

Стецько:   Ну! Ну! А тепер що?

 

Уляна:   Що? Що? Нічого!

 

Стецько:  Брешеш, бо що нічого! Батько казав: розпитай її обо всім. А об чим її розпитувати. Я уже позабував.

 

Уляна:   Так піди до батька, та й розпитай, коли позабував.

 

Стецько:  Так він бо добре казав: «Не йди від неї, поки про все не домовишся!»

 

Уляна:   Ні про що нам домовлятися.

 

Стецько:   Як ні про що, коли ти вже за мене йдеш

 

Уляна:   Ні, голубчику, твого не буде.

 

Стецько:   А чом не буде?

 

Уляна:   Тим, що я за тебе не піду.

 

Стецько:   А чом не підеш?

 

Уляна:   Тим, що не хочу!

Стецько:   Ну тепер твоя правда. А батько казав, що ти підеш.

 

Уляна:   Не піду!

 

Стецько:  А батько казав: не потурай,та поженихайся, пісеньки заспівай, то вона і піде. От я й заспіваю.

 

(Співає Стецько)

 

Стецько:   На курочці пір’ячко рябоє

Любімося, серденько обоє.

Диб, диб на село,

Кив, морг на нього.

Я не дівка його

Не піду я за нього.

Ой чия ти, дівчино, чия ти?

Чи ти вийде на вулицю гуляти?

 

Уляна:   Диб, диб на село

Кив, морг на нього

Я не дівка його

Не піду я за нього.

 

Стецько:   А що, чи хороша  моя пісня?

 

Уляна:   Така точнісінько як ти, що нічого не второпаєш.

Ось послухай , яку я тобі заспіваю.

 

Уляна співає:  В мене думка не така,

Щоб пішла я за Стецька.

Стецько гидкий,

Стецько бридкий.

Цур тобі, не в’яжися!

Тек тобі, відчепися,божевільний!

Не дурна я і не п’яна,

Щоб пішла я за Степана.

Стецько гидкий,

Стецько бридкий.

 

А що, Стецю , чи хороша моя пісня?

 

Стецько:  Погана! Який тебе нечистий такої навчив? Як я її послухав, то вона дуже погана. Навіщо ти співаєш? Га?

 

Уляна:  Та я тобі і співаю, і кажу, що не люблю тебе і не піду за тебе!

 

Стецько:   Так це батько збрехав? Ну-ну!

Ось тільки скажи йому, що він бреше,

То так по пиці ляпанця і дасть.

Я вже пробував

 

Уляна:   Так що ж? То батько твій, а то я тобі кажу, що не піду!

 

(Стук у двері. Господиня відчиняє. До хати заходить старенька

ворожка – циганка)

 

Дівчина 3:   О, хто це може бути? Ми так пізно нікого не чекаємо.

 

Ворожка:  Доброго вечора усім. Я тут ішла й почула, що у вас вечорниці. А чи знаєте ви, що на Андрія треба ворожити?

 

Господиня:  Заходьте. Гостею будете.

 

Дівчина1:  Бабусю, а ви вмієте ворожити? А чи можете ви мені мою долю передрікти?

 

Ворожка:  По-всякому вмію: і на долоні, і на картах, і на зорях, і на воду вмію замовляти. Ось дай мені свою руку!

Довга лінія життя у тебе… і щаслива будеш! Чоловік добрий в тебе буде, і діти… хлопчик і дівчинка. Але якась з тобою пригода трапиться. Ось, дивись; яка петелька тут.

 

Хлопець 3:  А мені, циганко, погадаєш?

 

Ворожка:  Звісно, хлопче. Позолоти ручку, то скажу (хлопець дає кілька монет).

 

Ворожка:  Бачу, що на тебе чекають великі зміни. Ти, козаче, підеш в люди. Станеш великим паном. Але жінка у тебе буде пихата.

 

Хлопець 3:  А чого це?

 

Ворожка:   Бо має знатного тата.

 

Хлопці:   От добре, будемо знати, до кого в гості завітати.

 

Хлопець 2:  А Оленці моїй поворожите ?

Чи вийде вона за мене заміж? Бо щось дуже крутить носом!

 

Ворожка:  Житиме вона не з тобою, хлопче, та й не тут, а поїде в далеку місцину.

 

Хлопець 2:  А де ж?

 

Ворожка:  Ні, цього я, козаче, не знаю. Але чоловік в неї буде багатий та трохи скупий. Грошенята буде в мішки ховати, на чорний день збирати.

 

Хлопець 4:  Ой, щось ви, бабусю, загнули!

 

Дівчина 3:   Нікуди я не поїду. Що може бути краще рідної домівки.

 

Хлопець 3:  Та я тебе не відпущу!

 

Хлопець 3:  Та годі вам вже. Як будемо наперед знати, то швидко можемо старими стати. А ми ще молоді, тому гайда, хлопці, гуляти, дівчат розвеселяти!

 

Ворожка:  Ну, все веселіться, а я, стара, буду рушати, бо ще маю в іншу хату завітати. Бувайте здорові!

 

Всі:    Бувайте і ви здорові, бабусю!

 

(Ворожка виходить з хати )

 

Галя:  Ой тіточко – голубонько. Пустіть погуляти. Я свого дідуся старенького приспала, та й до вас прибігла. До молодих хотілося (підходить до Олексія, стає поряд, грайливо поводить очима). А чи не стара я?

 

Олексій:   Та ні, якраз смачненька. Хтось стукає. Голос старого діда.

 

Дід:  Хівре, Хівре. А чи немає в тебе моєї молоденької жінки? Галю? Галю?Агов!

 

(Галя ховається за Олексія)

 

Господиня:  Та немає, немає. Ідіть собі спати.

Дід:    Я сам подивлюся, та гарненько пошукаю.

 

(Галя співає пісню «Ой під вишнею…»)

 

Дід:    Ой я й сам не піду

І тебе не пущу.

 

Дівчина 1:  Діду, сідайте отут біля печі та погрійтеся, молоді літа пригадайте.

Дід:    Галю, ходімо додому.

 

Галя:  Ой бачите, дівчатонька, що вийшло, видала мене мати за старого.

Дід:  А на вечорницях я любив загадувати загадки. Хочете відгадувати загадки?

 

Дівчата:   Хочемо! Хочемо!

 

Дід:    Ну слухайте (думає, береться за голову). Ой! Все забув!

 

Хлопець 1:  А відгадайте, дівчата ,наші загадки.

Хлопець 3:  А в мене така пропозиція: хлопці загадують, а дівчата відгадують, а як відгадають, то хлопець цілує дівчину.

 

Хлопець 4:  Два кінця, два кільця, посередині гвинтик (ніхто не відгадує).

 

У зал:   А ви відгадаєте?

 

Із залу:   - ножиці (хлопець 4 іде в зал і цілує..)

 

Хлопець 1:  Зубасті, а не кусаються (граблі).

 

Хлопець 2:  Ходить, ходить, а в хату не заходить (двері).

 

Хлопець 3:  Без крил, а літає , ніхто її не б’є, а вона плаче (хмара).

 

Хлопець 4:  Зимою спить, а літом шумить (річка).

 

Хлопець 5:  Немає ніг, а ходить. Має вухо, а не чує (голка).

 

Дівчина 1:   А зараз послухайте такі небилиці:

Ішов Гриць з вечорниць

Вночі слободою ,

Сидить сова на воротях

Крутить головою.

 

Дівчина 2:   Він сердешний  як побачив,

То через городи.

Заплутався в бур’яні

Та й наробив шкоди.

 

Хлопець 1:  На Підстанції густо хати

Вітер не провіє.

Сама мати ложки миє,

Бо дочка не вміє.

 

Дівчина 3:   Ішов Гриць з вечорниць

Темненької ночі.

Сидить гуска над водою

Вирячила очі.

 

Хлопець 3:  Я до неї : гиля - гиля!

Вона й полетіла ,

Коли б не втік осокою, була б Гриця з’їла.

Дівчата:   Давайте в чогось пограємо.

 

Дівчата 1, 2:  У Панаса! У Панаса!Хто буде Панас?

 

Хлопець 1 (Олексій): Я! (йому зав'язують очі, він ловить, але ніхто не попадається, коли підходить до Уляни, дівчата підштовхують Уляну до нього в руки (Олексій цілує її і пригортає).

 

Стецько: (схоплюється з місця) Е - так не буде !Ти дивись, яка патлата! Батько казав, що ти за мене вийдеш (хлопець стримує Стецька).

Ой, чи ти здурів і все за оту патлату! (плаче, образився).

 

Господиня:  Стецьку! Голубчику Це ж вечорниці, а не сватання. Хай батько підбере старостів, та й підете свататись.

 

Стецько:   А їсти там буде?

 

Уляна:   Печеного гарбуза.

 

Стецько:   Я люблю гарбуза.

 

Уляна:   То почастуйся (дає йому гарбуза).

 

Стецько:   Понесу додому. Спечу і буду їсти,їсти, їсти.

 

Господиня:  Дівчатонька! Час вже й повечеряти. Збігайте та принесіть вареничків.

 

(Звучить пісня «А мій милий вареничків хоче…»)

 

Дівчата:   А й нам додому час.

 

Господиня:  Насмішили, звеселили мою вдовину душу. Спасибі вам!

 

Дівчина 3:   Спасибі й Вам за хліб-сіль та за вечорниці.

 

(Дівчата з хлопцями парами виходять)

 

Господиня:  Нехай Ваша хата всім буде багата:

І хлібом, і сіллю, і великим добром,

Хорошими дітьми і міцненьким здоров’ям,

І піснею, й сміхом, й сімейним теплом.

 

(Пісня  «Як у нас на Україні…)

 

Ведуча:   І ще Вам бажаємо, щоб не хворіли,

Душею і серцем були молоді,

До рідного краю любов’ю горіли,

І користь приносили рідній землі.

 

Ведучий:   Все, що в серці мали, вам подарували:

Світлу мрію, казку, нашу пісню, ласку,

Слава Україні й щебет солов’їний.

 

Усі:    Скільки б не співали,

А прощатись час.

Кращі побажання

Ви прийміть від нас

Хай у Вас і в нас все буде гаразд,

Щоб ви і ми щасливі були!