«Українські звичаї, традиції, обряди»

«Українські звичаї, традиції, обряди»

 

Мета: Розкрити уявлення дітей про рідний край Україну. Знайомити дітей з одним із видів народно-демократичного мистецтва - вишивкою. Продовжувати знайомити дітей з українськими національними звичаями, традиціями і обрядами, використовуючи український фольклор - прислів'я, приказки, вірші, легенди. Знайомити з національними символами та оберегами (вишитий рушник, символіка кольорів, елементів, візерунків). Знайомити дітей процесом вироблення тканини для вишивання. Виховувати шанобливе ставлення до українських національних обрядів, традицій.

 

                                   Хід виховної години:

 

 Організація класу .

Сядьте гарно, не крутіться

І сусіду посміхніться!

Щоб нові знання здобути,

Всім уважним треба бути!

Перевірка присутніх

Ведуча

Пройшло століття — все довкіл змінилось.
Хоч для історії і вік — не час,
Що є тепер, тим людям і не снилось.
Та сьогодення всіх вражає й нас.
Бо кожен день несе нас до вершини,
Нові дарує мрії й відкриття,
Захоплення і диво для людини.
Таке у нас сьогоднішнє життя.

Ведуча

Та ми в минуле прагнем повернути,
Коли прапрадіди ось тут жили.
І пригадати нині призабуте:
Які вони традиції несли,
Які були в них звичаї і жарти,
Пісні і думи, прагнення мети...
Минуле забувати нам не варто,
Щоб у майбутнє праведно іти.

 

На сцену вибігають дівчата в національному одязі даної місцевості з роботою в руках: тканина, нитки, кужіль, веретена, що в кого.

1 учень

Рушники, як долі, що ідуть стежками,
Обереги наші, мамина любов.
Вони завжди поруч, вони завжди з нами,
Щоб дітей додому повертати знов.

2 учень

Щоб ніколи в світі ми не забували
Рідної світлиці і калини цвіт.
Щоб з добром у серці чесно простували
Та сміливо, й мудро йшли у білий світ.

Рушники

3 учень

Ми любимо пісні веселі і тужливі,
Красу природи, що навколо нас.
Бо наші душі щедрі і мрійливі
І нас несе в майбутнє світлий час.
Нас мати вчила гарно вишивати,
Живемо ж ми на пресвятій землі,
Й земну чарівність прагнем передати
В оці узори дрібні і малі,
Але близькі і серцю дуже милі,
Бо тут всі квіти раптом зацвітуть.
Здіймуться в небо птахи легкокрилі,
А люди щиру пісню заведуть.

 

 Поетична хвилинка

Учні (по черзі)

1. Ми є діти українські —
Хлопці і дівчата,
Рідний край наш Україна,
Красна і багата.

2. Українець я маленький,
Україна — край рідненький.
Вірний син я свого роду —
Українського народу.

3. Українка я маленька,
Україна — моя ненька,
В неї щира я дитина.

Добра, люба та єдина.

4. Вірна я дочка народу,
Славна, з козацького роду.
Щиро я свій рід кохаю,
Роду іншого не знаю.

5. Присягаєм край наш рідний
Над усе любити,
Рідний народ шанувати
І для нього жити.

 

Звучить тиха українська народна музика.

 

Придолині кущ калини  

 

Вчитель - Вишивку вживають в українському народному побуті передусім на предметах одягу, в основному на жіночих і чоловічих сорочках. Крім того, вишивки поширені на предметах домашнього вжитку, як наліжники, обруси, наволочки, рушники,скатертини тощо.   Ще в 11 ст. на Русі існувала перша вишивальна школа, організована сестрою Володимира Мономаха Ганкою, де дівчата вчилися гаптувати золотом і сріблом. Про українські вишиванки згадують іноземні мандрівники 16-19 ст. Збереглися вишиванки з козацьких часів 17-18 ст.  

 

             Легенда про рушник.

 

 "Жила в одному селі мати, мала вона трьох синів, і були вони дуже працьовиті, тільки не вміли вишивати. Мама дуже любила своїх синів і вишила кожному з них по одному рушнику для того, щоб загортати у нього хліб. Коли будуть їхати в далеку дорогу. Бо хліб на рушнику життя величає і здоров'я береже. Та померла мати, а сини на її могилі білий рушник постелили. Через три дні на тому рушнику дивні квіти розквітли. Хто їх вишивав, ніхто не знає, лише вітер про те розповідає".

вчитель- Рушник - це символ людського щастя, і тому батьки дають його своїм дітям, коли вони вирушать у дорогу власного життя. Послухайте про це пісню.

 

 ("Пісня про рушник" А. Малишка)

 

 дівчина - Діти, а що означає червоний і чорний кольори в українській вишивці? (Червоний - це колір калини, яку здавна любили й шанували на Україні, це любов, радість. Чорний - колір землі - годувальниці, туга, смуток, журба за рідною стороною).

 

 Вчитель - Діти, ми вже знаємо, що рушники на Україні вишивали ще з глибокої давнини, коли не було різнокольорових фарб та барвників. Як ви думаєте, чим ваші прапрабабусі фарбували нитки для вишивання, щоб вишити такі красиві візерунки (орнаменти)? Ви хочете про це дізнатися? Гаразд, сьогодні я відкрию вам невеличку таємницю: з відвару м'яти та кропиви - можна одержати зелений колір

 

 з відвару звіробою - коричневий;

 з відвару лушпиння цибулі - жовтий;

сік  калини та малини давав червоний колір.

(Звучить пісня на слова Д.Павличка "Два кольори”):

Учень

Отак колись, в далекі дні,
Дівки збирались вишивати.
Пісні веселі і тужні
При цьому линули із хати.

Учениця

На вечорниці йшли до них
Знайомі хлопці розважатись.
Лунали жарти, щирий сміх,
Всі вміли гарно спілкуватись.

Учень

Дівчата шили рушники,
Гончарством юнаки займались.
В такі зимові вечірки
На вечорниці всі збирались.

Учениця

Традиція дійшла до нас
І в серці сонцем засвітилась.
Ми захотіли в добрий час,
Щоб все це з нами повторилось.

Учень

Щоб зазвучали і пісні,
Що їх у ті часи співали.
Заграли рушники ясні,
Що руки предків вишивали.

Учениця

І щоб сьогодні, в наші дні,
Ми все це добре пам’ятали,
Співали з щирістю пісні,
Ну, а дівчата — вишивали!