Український націонал-комунізм. Формування державної системи УСРР. Політика Воєнного комунізму. Червоний терор.

Бесіда на повторення: У 1919 р. – це була перша спроба більшовиків захопити Україну?Що стало приводом до початку більшовицького наступу на українські землі в першій війні бльшовиків проти УНР? Чим завершилась перша війна більшовиків проти УНР? Чи вдалося більшовикам тоді, взимку 1918 р., закріпитись в Україні? Витіснення більшовиків з території України сприяло утвердженню влади УЦР? Якщо порівняти політику УЦР і Гетьмана Скоропадського – що спільного і відмінного можна визначити?

Тема уроку: Український націонал-комунізм. Формування державної системи УСРР. Політика Воєнного комунізму. Червоний терор. Розділ 3. РОЗГОРТАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ. БОРОТЬБА ЗА ВІДНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОСТІ

План уроку:1. Український націонал - комунізм2. Формування більшовицького режиму в Україні в 1919 р. 3. Суть соціально-економічних перетворень більшовиків. «Воєнний комунізм» .4. Антибільшовицький опір в Україні.5. Червоний терор в Україні в 1919 році.

Основні поняття: «воєнний комунізм», «Українська Соціалістична Радянська Республіка», «Рада Народних Комісарів», «ревкоми», «комнезами», «продрозкладка», «червоний терор», окупація.

Робота з поняттями: Націонал-комунізм — національно орієнтований напрям у комуністичному русі, що виник 1917—1920 в Україні. Його прибічники вважали, що створення комуністичної економіки приведе до знищення як соціального, так і національного гноблення. Водночас вони вважали, що комунізм потрібно не уніфікувати за російським зразком, а пристосовувати до специфічних національних умов.1. Український націонал-комунізм

Поява в Україні такої течії суспільно-політичної думки, як націонал-комунізм, зумовлювалася двома обставинами:1. Нерозривним зв'язком попереднього національного руху з соціалізмом;2. Порушенням політичних і національно-культурницьких прав Української Радянської Республіки з боку більшовицької Росії.

Основною працею «національного» комунізму був трактат Сергія Мазлаха і Василя Шахрая «До хвилі (Що діється на Україні і з Україною)», в якому було піддано нищівній критиці політику більшовиків стосовно України. Трактат обгрунтував необхідність незалежної УСРР, об'єднаної з Радянською Росією та іншими соціалістичними державами на основі справжньої федерації, і незалежність української комуністичної партії, поєднаної з Російською комуністичною партією через комуністичний Інтернаціонал.

12 березня 1919-го центральний орган ЦК КП(б)У газета "Коммунист" в рубриці "Партійне життя" опублікувала невеличке повідомлення: "Чорна дошка. За постановою Центрального Комітету КПУ від 9 березня 1919 р. громадяни Шахрай і Мазлах (в оригіналі помилково Мазлох) виключаються із партії за дії, спрямовані проти партії. За дії ж, спрямовані проти робітничо-селянської революції на Україні, їм забороняється займати будь-які посади в радянських установах"Саме брошура «До хвилі (Що діється на Україні і з Україною)» й стала причиною виключення із партії В. Шахрая та С. Мазлаха.

До українських націонал-комуністів зараховують вихідців з національних українських партій комуністичного ґатунку (Українська комуністична партія (боротьбистів) та Українська комуністична партія; УКП) і тих представників більшовицької партії, що, зберігаючи вірність ленінізму, відстоювали українську національну специфіку. 

Найбільш відомі українські націонал-комуністи. В. Винниченко поділяв ідею утворення федерації радянських республік. Разом з тим у «Листі до українських робітників і селян» В. Винниченко звинуватив більшовицький тоталітаризм у тому, що:існування УСРР як самостійної, незалежної робітничо-селянської держави має місце тільки в деклараціях;декларативно існує уряд УСРР, він не обраний, а призначений Політбюро ЦК РКП(б);правляча революційна партія — це машина, якою управляє невелика група людей;партійні організації втратили активність і перетворилися у бездушну, некритичну масу;влади Рад в Україні не існує, тому що принцип централізму виключає її;в Україні все мілітаризоване і централізоване;така політика спонукає українців-комуністів виступати проти національних прагнень свого народу.

М. Хвильовий вважав, що комунізм можна реалізувати на національному грунті, відкинувши «російський шлях» розвитку у культурній сфері. А для цього потрібно подолати «хохлацьку розляпаність», український просвітянський провінціоналізм та орієнтуватися на ідеал європейської людини-громадянина, творця історії. За його словами, необхідно покінчити не тільки з малоросійством, українофільством, а й москвофільством.

О. Шумський - член член ЦК КП(б)У, був наркомом освіти УСРР, активно проводив політику українізації, виступав за розвиток і поглиблення національного відродження. М. Скрипник зробив значний внесок у вирішення питань національно-державного й культурного будівництва в Україні: він очолював народний комісаріат освіти УСРР. Наркомат тоді керував розвитком загальної початкової й середньої освіти, вищої школи, науки, літератури, театру, кіно, музики, образотворчого мистецтва.

Михайло Волобуєв — радянський економіст 1930-х, який асоціюється з терміном "націонал-комуніст" через свої ідеї про економічну самодостатність УРСР та критику експлуатації України Росією, що пізніше було кваліфіковано як "націонал-ухильництво", призвело до його арешту, але пізніше він був реабілітований. Він вірив у комуністичне майбутнє, але відстоював право України на свій розвиток, як рівноправної частини світового господарства, а не колонії. Михайло Волобуєв

В. Шахрай в своїх книгах і статтях, особливо у книзі «До хвилі. Що діється на В країні і з Україною?» показав із марксиських позицій процес виникнення та становлення української нації, українського національно-возвольного руху, зокрема під час української революції 1917—1921 років, показав протиріччя між ленінською теорією національного питання та великодержавно-шовіністичною політикою Російської Комуністичної партї (більшовиків) в Україні, обґрунтував необхідність утворення Української Комуністичної партії для боротьби за самостійну Українську радянську соціалістичну республіку:         С. Мазлах (Робсман)«Українська Комуністична партія (більшовиків) — … повинна бути.., щоб повести боротьбу за дійсно самостійну, дійсно незалежну Україну, в якій українське робітництво і селянство будуть панами не тільки в прокламаціях Директорії, а й на ділі»

Риси ідеології націонал-комунізму:визнання Української Соціалістичної Радянської Республіки як держави трудящих;визнання комунізму як прогресивного ладу, в межах якого можна реалізувати національне-державницький ідеал;підтримка ідеї федерації незалежних державних республік;критика більшовицького режиму Росії як небезпечного ворога для української незалежності;розуміння національної революції як продовження соціальної;надання пріоритету колективним формам власності.

Націонал-комуністи відчутно допомогли більшовикам встановити радянську владу в Україні. Але модель організації суспільства, що будували більшовики, передбачала унітаризм та однопартійність. Націонал-комуністичні партії були знищені, а їхні члени влилися в ряди більшовицької партії.

Історія націонал-комунізму 1920-х років більш відома як боротьба московського центру з так званим "націонал-ухильництвом" в умовах перетворення СРСР в тоталітарну державу. Націонал-ухильництво — своєрідний ідеологічний штамп, негативна оцінка, що вживалася в агітаційно-пропагандистській роботі в СРСР і стосувалася тих членів компартії, які в теорії і практиці національної політики «переоцінювали, перебільшували значення місцевих особливостей».

Більшовицько-російська окупація України.

2. Формування більшовицького режиму в Україні в 1919 році. На початку січня 1919 р. Тимчасовий робітничо-селянський уряд України встановив нову назву держави – Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР) – та переїхав з Харкова до Києва. Члени Тимчасового робітничо-селянського уряду України. 1919 р.

29 січня 1919 р. Тимчасовий робітничо-селянський уряд було перейменовано на Раду Народних Комісарів. Головою Раднаркому та наркомом іноземних справ став Християн Раковський. Для придушення опору противників радянської влади було створено Всеукраїнську надзвичайну комісію (ВУНК), народні суди та революційні трибунали, робітничо-селянську міліцію. Більшовики не наважились на вибори до рад, а натомість створили революційні й військово-революційні комітети для управління на місцях.

Створення комнезамів. Для зміцнення свого режиму на селі більшовики створювали з найбідніших селян комітети незаможників (комнезами). Вони повинні були доповідати державним службовцям і членам продзагонів про те, хто із селян має запаси хліба і де їх ховають. У 1919 р. комнезами почали створюватися в українських селах.

Постать в історіїХРИСТИЯН ГЕОРГІЙОВИЧ РАКОВСЬКИЙ1873-1941 Голова Ради народних комісарів і народний комісар зовнішніх справ УСРР протягом 1919-1923 рр. Румунський підданий, у 1917 р. емігрував до Росії і став членом більшовицької партії. З 23 травня до 7 жовтня 1918 р. був головою делегації РРФСР з Українською державою, оскільки за умовами Брестського миру радянська Росія мала підписати мирну угоду з УНР, зокрема щодо кордонів між державами, однак домовленостей досягнуто не було.25 січня 1919 р., після встановлення в Україні радянської влади, був призначений головою Раднаркому і наркомом зовнішніх справ УСРР. У 1922 р. критикував Й. Сталіна, який тоді був наркомом національностей РРФСР, за втручання у внутрішні і зовнішні справи УРСР, а при створенні СРСР, відстоював конфедеративну форму державного устрою, зі збереженням за національними республіками права на самостійні дипломатичні зв’язки й зовнішню торгівлю.

Сприяв відкриттю повноважних дипломатичних представництв (дипломатичних місій) УСРР за кордоном ( в РРФСР, Польщі, Австрії, Туреччині, Литві та Латвії), які окрім власне дипломатичних виконували функції торговельних представництв; проіснували до утворення у 1932 р. загальносоюзного наркомату зовнішніх справ. У червні 1923 р. з ініціативи Х. Раковського було прийнято постанову ЦК КП(б)У, згідно якої іноземні компанії могли відкривати свої філіали в УСРР лише за згодою української, а не загальнорадянської влади. Однак це рішення за місяць було скасоване. У 1923-1925 рр. був послом ССРР спочатку у Великобританії, а у 1925-1927 рр. – у Франції. У 1928 р., після повернення у Москву, почав формувати опозицію і був виключений з більшовицької партії і відправлений у заслання; у 1934 р. підкорився партійній дисципліні і повернувся в Москву, але у 1936 р. був знову заарештований за шпигунську діяльність і в 1941 р. розстріляний. Х. Раковський в Парижі. 1924

10 березня 1919 р. у Харкові пройшов ІІІ з´їзд Рад, на якому було ухвалено Конституцію УСРР. Також було обрано Центральний виконавчий комітет (ЦВК) України на чолі з Григорієм Петровським.

3. Суть соціально-економічних перетворень більшовиків. «Воєнний комунізм» .1 червня 1919 р. було опубліковано декрет ВЦВК, згідно з яким РСФРР та УСРР об´єднували:військові організації та командування; ради народного господарства; управління залізничним транспортом; наркомати фінансів; наркомати праці.14 червня 1919 р. ЦВК рад України схвалив декрет про утворення “воєнно-політичного союзу.”

“Воєнний комунізм”«Воєнний комунізм» - система надзвичайних заходів керування економікою, що проводилася більшовиками в 1918-1921 pp. (з 1919 р. - в Україні).

“Воєнний комунізм”Мілітаризація праціЗаборона приватної торгівліПродовольча розверстка. Націоналізація всіх підприємств. Запровадження загальної трудової повинностіКарткова система постачання міського населення

Націоналізація промисловості. Держава намагалася взяти важелі керування пріоритетними галузями у свої руки. Була встановлена державна монополія на торгівлю найважливішими товарами - цукром, чаєм, сіллю, вугіллям, металом тощо. Приватні підприємства, які ще не були націоналізовані, повинні були дотримуватися цін, установлених Раднаркомом РСФРР.

Трудові відносини. Більшовики ввели загальну трудову повинність, трудову мобілізацію. Щоб змусити людей працювати, вони дорівняли робітників до солдатів в армії. Запроваджувалися мілітаризація праці, примусова праця «буржуазних елементів».

Торгівля та фінанси. При «воєнному комунізмі» торгівля була заборонена, здійснювався прямий продуктообмін; скасовувалася оплата за паливо, житло, транспорт тощо; влада намагалася повністю скасувати гроші; вводилася карткова система розподілу товарів і продуктів.

Політика «воєнного комунізму» на селі. У ході здійснення політики «воєнного комунізму» заборонялася оренда, наймана праця, робилися спроби запровадити колективні форми господарства (комуни). 

Продовольча диктатура. Більшовицький режим увів продовольчу диктатуру. Влада поклала обов'язки на селян у примусовому порядку здавати запаси зерна та інших сільськогосподарських товарів за державними (украй низькими) розцінками, а ринкова торгівля цими товарами заборонялась і розглядалась як спекулятивна. Така політика здобула назву «продовольча розкладка» - «продрозкладка». Це була фактична конфіскація товару в селян. Для вилучення продовольства створювалися спеціальні «продовольчі загони» (продзагони).

4. Антибільшовицький опір в Україні. Повстання отамана Д. Зеленого (Терпила): В квітні 1919 року, спираючись на підтримку населення Терпило розпочав боротьбу з російською комуністичною окупаційною владою, яка ще в березні оголосила його поза законом. Він займає Трипілля та вбиває там більшовицьких агітаторів.

«Ми домагаємося такого: — Україна мусить бути незалежною…». Зелений воював проти більшовиків на території Васильківського, Фастівського, Ржищевського, Обухівського та Переяславського повітів сучасної Київської області, а також на території Чернігівської, Полтавської і Подільської губерній. У Переяславі 15 липня 1919 р. отаман Зелений урочисто, в присутності місцевого люду та свого війська, скасував Переяславську угоду 1654 року про «возз'єднання» з Московією. В цей час його сили вимірювались близько 30 тисяч козаків і старшин.

У квітні 1919 р. проти влади виступили численні загони Нестора Махна. Спроба більшовицьких органів влади втілити «політику воєнного комунізму» привела до антибільшовицьких настроїв у махновських військах. Однак більшовики не наважились вжити каральних заходів проти «батька», який своїми силами утримував денікінців між Маріуполем і Волновахою.

Наймасштабнішим був виступ отамана Никифора Григор´єва. У травні 1919 р. Григор´єв звернувся з маніфестом “До українського народу”, в якому закликав боротися проти комун. З великими труднощами більшовикам вдалося розгромити григор´євців

Робота з карикатурами

5. Червоний терор в Україні в 1919 році.

Робота над документом: Харків. Під час перебування більшовиків у Харкові панував такий терор, що чимало людей втрачало глузд від усіх пережитих кошмарів. Особливим бузувірством вирізнявся комісар Саєнко, на щастя, спійманий добровольцями. Розстрілювали безпощадно, не виключаючи жінок і дітей. На двох вулицях і в підвалах деяких будинків були вириті коридори, до кінця яких ставили розстрілюваних і, коли вони падали, їх присипали землею. На другий день на тому ж місці розстрілювали наступних, потім знову присипали землею і так доверху. Потім починався наступний ряд цього ж коридору. В одному з таких коридорів лежало до 2 000 розстріляних.

Миколаїв. До коменданта з‘являються безперестанку для реєстрації офіцери, котрі ховалися в навколишніх селах і селищах від більшовиків. Вони розповідають жахіття. Палають села, запалені більшовиками. Матроси знищують селянське добро, палять весь хліб через неможливість забрати його з собою. Розстрілюється худоба; нищаться сільськогосподарські машини. Кременчук. У Кременчуці тривають розкопки розстріляних і замучених більшовиками. Число вбитих доходить до 2 500 осіб. Викопана група розстріляних телеграфних службовців: 5 чоловіків, 1 жінка. Робота над документом:

Політика-воєнного-комунізму в Україніwordwall

Домашнє завдання. Опрацювати §12, с. 64-70 Створити ментальну карту – політика «воєнного комунізму»