Умовні та безумовні рефлекси людини

Умовні та безумовні рефлекси людини.Інстинкти.

Рефлекси- це реакції організму, на подразники за участі нервової системи.

Фізичною основою рефлексу, тобто шляхом, яким нервовий імпульс проходить від подразника до відповідної реакції є рефлекторна дуга.

Рефлекторна дуга складається з таких частин: Рецептор. Чутливий (аферентний) нейрон. Вставний (проміжний) нейрон. Руховий (еферентний) нейрон. Орган ефектор.reflex arc

Рецептор: Це спеціалізоване чутливе утворення, яке сприймає подразнення із зовнішнього або внутрішнього середовища організму. Рецептори можуть бути різними: Шкірні рецептори: Сприймають дотик, тиск, температуру, біль. Спеціальні рецептори: Розташовані в органах чуття (очі, вуха, язик, ніс). Внутрішні рецептори: Розташовані у внутрішніх органах та судинах, сприймають зміни внутрішнього середовища (наприклад, рівень кисню, тиск крові).

Чутливий (аферентний, доцентровий,) нейрон: Цей нейрон передає нервовий імпульс від рецептора до центральної нервової системи (спинного або головного мозку). Тіло чутливого нейрона зазвичай знаходиться поза центральною нервовою системою, в ганглії (нервовому вузлі).

Центр (нервовий центр): Це ділянка центральної нервової системи (спинний або головний мозок), де відбувається обробка інформації, що надходить від чутливого нейрона. У центрі можуть бути один або декілька проміжних нейронів (інтернейронів), які передають сигнал далі.

Моторний (еферентний, відцентровий) нейрон: Цей нейрон передає нервовий імпульс від центру до робочого органу (ефектора). Тіло рухового нейрона знаходиться в центральній нервовій системі, а його аксон виходить за її межі та іннервує ефектор.

Чим відрізняються терміним моторний і руховий нейрони?Моторний нейрон" є більш широким терміном, що охоплює нейрони, які керують як свідомими, так і мимовільними рухами та функціями."Руховий нейрон" частіше використовується для позначення нейронів, що відповідають за свідомі рухи скелетних м'язів.

Ефектор: Це робочий орган, який виконує відповідну реакцію у відповідь на подразнення. Ефекторами можуть бути: М'язи: Викликають скорочення або розслаблення (наприклад, м'язи ноги при колінному рефлексі). Залози: Виділяють секрет (наприклад, слинні залози при подразненні їжею).

Шлях проходження нервового імпульсу в рефлекторній дузі: Подразнення. Збудження. Передача імпульсу. Обробка інформації. Передача ефекторного сигналу. Реакція.

Типи рефлекторних дуг: Моносинаптичні рефлекторні дуги: Містять лише два нейрони (чутливий та руховий), з одним синапсом між ними. Приклад: колінний рефлекс. Полісинаптичні рефлекторні дуги: Містять більше двох нейронів, включаючи один або декілька інтернейронів. Приклад: більшість складних рефлексів, таких як рефлекс відсмикування.

Основні характеристики рефлексів: Автоматичність. Швидкість. Мимовільність. Стереотипність.

Класифікація рефлексів.

За кількістю нейронів у рефлекторній дузі: Прості (моносинаптичні): Включають лише два нейрони: чутливий (сенсорний) та руховий (моторний). Приклад: колінний рефлекс. Складні (полісинаптичні): Включають більше двох нейронів, зокрема проміжні нейрони (інтернейрони), які передають сигнал між чутливими та руховими нейронами. Приклад: рефлекс відсмикування.

За типом подразника: Тактильні. Температурні. Больові. Світлові: Та інші.

За розташуванням рефлекторної дуги: Спінальні (спинномозкові). Бульбарні (стовбурові). Коркові.

За походженням: Безумовні рефлекси. Умовні рефлекси.

Хоча у давні часи терміни "умовний" та "безумовний рефлекс" ще не використовувалися, люди здавна помічали, що живі істоти реагують на подразники певним чином. Спостереження за тваринами та людьми підказували, що деякі реакції є природженими, а інші можуть змінюватися під впливом досвіду.

Іван Михайлович Сєченов (1829-1905) у своїй праці "Рефлекси головного мозку" (1866) він висунув ідею, що всі свідомі та несвідомі дії є рефлекторними за своєю природою, тобто є відповіддю на подразнення зовнішнього або внутрішнього середовища. Він розглядав рефлекси як основний механізм діяльності нервової системи. Хоча Сєченов не розрізняв чітко умовні та безумовні рефлекси, його роботи стали важливим кроком у розумінні рефлекторної природи поведінки.

Іван Петрович Павлов (1849-1936) у своїх експериментах з собаками він помітив, що собаки починали виділяти слину не лише при безпосередньому контакті з їжею (безумовний подразник), але й при вигляді їжі, при звуці кроків людини, яка зазвичай приносила їжу, або навіть при звуці дзвінка (нейтральний подразник).

Експеримент Івана Павлова. Мета експерименту: Дослідити, як організм може навчитися реагувати на нейтральний подразник (який спочатку не викликає певної реакції) через асоціацію з безумовним подразником (який природно викликає певну реакцію).

Процедура експерименту.

Підготовка собаки: Дослідник (Павлов) використовував собак як об'єкт дослідження. Для зручності збору слини у собаки хірургічним шляхом встановлювали фістулу (трубочку) в одну зі слинних залоз. Це дозволяло точно вимірювати кількість слини, що виділяється.

Безумовний подразник та безумовна реакція: Спочатку собаці давали їжу (безумовний подразник), яка природно викликала слиновиділення (безумовна реакція). Це є природною, вродженою реакцією організму на їжу.

Нейтральний подразник: Перед тим, як дати собаці їжу, Павлов кілька разів використовував нейтральний подразник, наприклад, звук дзвіночка або світло лампочки. Спочатку цей подразник не викликав у собаки слиновиділення.

Умовний рефлекс: Після багаторазового поєднання нейтрального подразника (дзвіночка або лампочки) з подачею їжі, Павлов помітив, що собака починала виділяти слину у відповідь лише на звук дзвіночка або світло лампочки, навіть без присутності їжі.

Умовний подразник та умовна реакція: У цьому експерименті: Умовним подразником став звук дзвіночка (або світло лампочки), який спочатку був нейтральним. Умовною реакцією стало слиновиділення у відповідь на звук дзвіночка (або світло лампочки).

Павлов назвав ці набуті реакції умовними рефлексами. Він систематично досліджував умови, за яких формуються умовні рефлекси, такі як час повторення нейтрального подразника разом з безумовним, сила подразників та їхня послідовність. Його експерименти з собаками стали класичними та заклали основи науки про навчання та поведінку.

Висновок: Експеримент Павлова продемонстрував, що тварини можуть навчатися асоціювати нейтральні подразники з безумовними подразниками, що призводить до формування умовних рефлексів. Це відкриття мало великий вплив на розуміння процесів навчання та поведінки не лише у тварин, але й у людей.

Павлов також вивчав безумовні рефлекси, які він розглядав як вроджені, постійні та необхідні для виживання. Він розробив чітку термінологію для опису цих явищ: безумовний подразник, безумовна реакція, умовний подразник, умовна реакція.

Розвиток теорії та подальші дослідження: Теорія Павлова умовних рефлексів стала основою для розвитку біхевіоризму - напряму в психології, який зосереджувався на вивченні спостережуваної поведінки та її залежності від навколишнього середовища.

Безумовні рефлекси- це спадкові, вроджені реакції організму на певні подразники зовнішнього або внутрішнього середовища. Вони є основою пристосування організму до відносно постійних умов навколишнього світу і забезпечують його виживання.

Основні характеристики безумовних рефлексів: Вроджені. Постійні. Стереотипні. Автоматичні.

Приклади деяких типів безумовних рефлексів: Харчові. Захисні. Орієнтувальні. Статеві.

Приклади безумовних рефлексів: Колінний рефлекс. Рефлекс відсмикування. Зіничний рефлекс. Ковтання. Дихання. Смоктальний рефлекс. Чхання, кашель, моргання.

Умовні рефлекси: Це набуті реакції, які розвиваються через досвід та асоціацію. Вони не присутні від народження, а набуваються з часом у процесі, що називається умовним рефлексом або навчанням.

Етапи формування умовних рефлексів: Безумовний подразник (БП). Безумовна реакція (БР). Нейтральний подразник (НП). Асоціація. Умовний подразник (УП). Умовна реакція (УР).

Основні характеристики умовних рефлексів: Набуті: Отримані через досвід та асоціацію. Не вроджені: Не присутні від народження. Добровільні (певною мірою): Хоча початкова реакція може бути автоматичною, розвиток та підтримка рефлексу залежать від навчання. Змінні: Сила та характер умовної реакції можуть варіюватися залежно від досвіду навчання. Можуть згасати: Якщо умовний подразник багаторазово подається без безумовного подразника, умовна реакція поступово слабшатиме і зрештою зникне.

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Характеристика. Безумовні рефлекси (Безумовні рефлекси)Умовні рефлекси (Умовні рефлекси)Походження. Вроджені, присутні від народження. Набуті через досвід. Контроль. Автоматичні, мимовільніМожуть бути вплинуті навчанням та контекстом. Навчання. Не потребують навчання. Потребують асоціації та повторення. Постійність. Відносно постійніМожуть згасати. Подразник. Природний, біологічно значущий. Спочатку нейтральний, стає асоційованим. Приклади. Колінний рефлекс, відсмикування, зіничний рефлекс. Слиновиділення на дзвінок, водіння автомобіля

Значення умовних та безумовних рефлексів: Безумовні рефлекси забезпечують негайні, автоматичні реакції на необхідні подразники, захищаючи нас від небезпеки та регулюючи основні функції організму. Умовні рефлекси дозволяють нам навчатися та адаптуватися до навколишнього середовища, передбачаючи події та реагуючи таким чином, що підвищує наші шанси на виживання та успіх. Вони є основою навчання, пам'яті та поведінки.

Інстинкти- це вроджені, генетично успадковані форми поведінки, які не потребують навчання або досвіду. Вони є автоматичними реакціями на певні стимули і спрямовані на виживання та розмноження організму.

Приклади, інстинктів у людей: Рефлекси: відсмикування руки від гарячого предмету, моргання у відповідь на подразник або смоктальний рефлекс у немовлят. Базові емоції: базові емоції, такі як страх, радість, гнів, смуток та відраза, вважаються інстинктивними реакціями на певні ситуації. Вони мають важливе значення для виживання та соціальної взаємодії.Інстинкт самозбереження: Бажання вижити та уникнути небезпеки є потужним інстинктом. Реакція "бий або біжи" у стресових ситуаціях є прикладом цього інстинкту. Турбота про потомство: Сильний інстинкт захищати та піклуватися про своїх дітей є загальним для людей. Це забезпечує виживання та передачу генів. Пошук соціальної приналежності: Людям властива потреба в спілкуванні та належності до групи. Деякі харчові уподобання: тяга до солодкого (джерела енергії) або відраза до гіркого (потенційно отруйного), можуть мати інстинктивне коріння.

Динамічний стереотип — це послідовний ланцюг умовно-рефлекторних актів, які здійснюються в чітко визначеному, закріпленому в часі порядкові і є наслідком складної системної реакції організму на си­стему позитивних (тих, що підкріплюються) і негативних (або гальмів­них) умовних подразників. Формування;Стійкість;Динамічність;Значення.

Етапи формування динамічного стеріотипу1. Початковий етап (фаза генералізації)2. Етап концентрації (фаза концентрації)3. Етап автоматизації (фаза автоматизації)

Вища нервова діяльність (ВНД) - це сукупність складних функцій центральної нервової системи (головного мозку), які забезпечують пристосування організму до навколишнього середовища та регулюють його поведінку. Вона є найвищим рівнем інтегративної діяльності нервової системи та лежить в основі психічних процесів людини та тварин.

Дякую за увагу!Покликання на відео:https://youtu.be/a. QUSt. ZOGkr0