УПА – героїчна доба в історії України

 

 

Тема.             УПА – героїчна доба в історії України

 

Мета: поглибити, конкретизувати й узагальнити знання про діяльність УПА,  ознайомити зі славетною історією яворівської землі – центрами бойових дій УПА; висвітлити правду та вшанувати пам'ять про славних героїв національно-визвольного руху; розвивати вміння збирати і аналізувати інформацію з різних джерел, сприяти розвитку історичної свідомості учнів, вести дискусію з даної проблеми на основі здобутих знань з історії, виховувати учнів в дусі патріотизму, толерантності, утвердження ідеалів демократії, виховувати в учнів активну громадську позицію.

 

Наочність:

• над дошкою -  герб України, прапор України, ікона Божої Матері;
• на дошці -  ксерокопії фото- та  публіцистичних матеріалів періодичної преси епохи, портрети лідерів-політиків;
• на столі – підсвічник зі свічками, гілка калини;
• на видних місцях класу – уривки з пісень про УПА, висловлювання про УПА та її героїв. Ось деякі з них:

 

«Здобудеш Українську державу або згинеш у боротьбі за неї»

                                                   «Декалог українського націоналіста»

Велику правду, для усіх єдину,

Наш гордий клич народові несе:

Батьківщині будь вірний до загину,

Нам Україна вище понад все!

                                                  «Гімн українського націоналіста»

«Героїчна боротьба УПА й визвольно-революційного підпілля – це найбільш героїчна доба в історії України» (Роман Шухевич)

«УПА розвинулася з бойових груп ОУН, керованих Степаном Бандер ою в 1942 році в умовинах завзятої боротьби українського народу проти гітлерівських загарбників» (Роман Шухевич)

Основні поняття:

ОУН – організація українських націоналістів, український політичний рух, що ставив собі за мету встановлення незалежної української держави.

УПА – утворена у 1942 р. як партизанська армія для боротьби з німецькими окупантами та більшовиками.

Репресії – незаконні осудження, масові розстріли і звинувачення населення.

Рух опору – антифашистський патріотичний рух народних мас під час війни 1939–1945 рр., що розгорнувся на окупованих територіях.

Депортація – вигнання, висилка окремих осіб чи цілих народів.

 

Хід   уроку

 

Учитель.   Дорогі діти, вітаю вас з Днем знань, який сьогодні святкує наша Україна. В усіх містах і селах почався новий навчальний рік, який поведе учнів у дивовижну Країну Знань.

 Наш урок буде присвячений дорогій Батьківщині, милій Україні, яку ми всі дуже любимо, бо найбільше, що є у кожного з нас, це  - рідна країна, рідний край, де ми з вами народилися.

Кожна людина  живе у трьох вимірах: учора, сьогодні і завтра. Учора – це наша історія. «Хто стріляє у своє минуле з рушниці, майбутнє в нього вистрелить із кулемета», «Хто не знає своєї історії, той немає майбутнього». Ми майже не знали її. А вона - невичерпна криниця духу мудрості, перемог і страждань. Кожен народ  має свою власну історію. Сьогодні ми повинні розібратися з нашою історією, з життям наших прабабусь і прадідусів, які в лихоліття війни бились і вмирали заради ідеї. Якої саме ідеї? Чи праві вони були? Сьогодні ми спробуємо в цьому розібратися. Отже, тема нашого  першого   уроку : „УПА – героїчна доба в історії України»”.

(Під стихаючі звуки пісні «Гей там далеко на Волині» на середину класу виходять  хлопець і дівчина у вишиванках.)

Ведучий І.  Століття  за століттями наш народ змушений був братися за зброю, аби захистити свою землю від чужинецьких орд. Ця, Богом дана, прекрасна і неповторна земля, що зветься Україною, постійно ставала ласим шматком для завойовників, тож кожному поколінню українців доводилося боротися за свою національну ідентичність, свою свободу, соборність розчленованих ворогами різних мастей територій.

Ведучий ІІ. Той  незборимий дух витав у нашому краї і впродовж усього минулого століття. І Україна таки здобула свою незалежність. Останніми, хто із зброєю в руках боронив рідний край від німецько-фашистських і комуно-московських зайд були вояки Української Повстанської Армії.

 

Учень І

УПА захищає

людей своїх рідних

від вражої злої біди.

Пірвали кордони,

фронти і закони

повстанці – завзяті орли.

 

Цілу ніч мандруєш

і ніг вже не чуєш,
а в жилах повстанськая кров.

На хвилю пристанеш,

навколо поглянеш

і вдаль ще іти вже готов.

 

Не знаєш, де згинеш,

де друзів покинеш,

мандруєш по рідній землі.

Несеш ти відплату

ворогові, кату

за знищені села твої.

 

Чи селом, чи лісом,

із зарядженим крісом,

весело співаючи, йдеш.

В кривавому танці

гуляють повстанці,

за ними - заграва пожеж.

 

Гуляють повстанці –

вкраїнські орлята,

гуляють по ріднім краю.

Воюють упівці,

виганяють ката,

будують державу свою.

 

Ведучий І. Минуло багато років від того часу, коли збройні сили групи ОУН, відділи самооборони , почали об’єднуватись в армію. Волинь і Полісся стали колискою УПА. Потім УПА поширила своє функціонування на всю Україну.

 

Ведучий ІІ. Шлях організації українських націоналістів і Української повстанської армії досить складний і тернистий. Ми й досі не знаємо , напевно, багатьох його трагічних сторінок. Але головним є те, що основна програмна мета ОУН-УПА – утвердження суверенної держави.

Ведучий І.  У розумінні багатьох учених, істориків, дослідників ця боротьба за Україну має негативне значення. Хто ж винен, що з лютою ненавистю йшов брат на брата, син на батька? “Невже я – злочинець, що безумовно люблю свою Батьківщину?” – писав М.Хвильовий,

 

Ведучий ІІ.  Важко нині сказати, хто є хто. Важко розібратися, хто кому -  ворог, а хто кому - брат і друг. Відомий волинський літератор Петро Мах писав:

 

Учень 2. “ На скрижалях історії визвольних змагань українського народу УПА має свої особливі познаки! Висока спрага волі, свідома жертовність в ім’я незалежності рідної України і, зрозуміло, чимало того, чого не треба було робити – часто гинули невинні люди, котрих сталінська геноцидна машина захоплювала в свій кузов, – усе це правда! Та нам, нащадкам, треба, вочевидь, пам’ятати, що вояки УПА – не “бандити, українські буржуазні націоналісти”, як їх кваліфікувала злоклята імперія, а справжні борці за святу волю України.”

 

Ведучий І.  У Відні в період з 28 січня по 3 лютого 1929 року відбувся І конгрес українських націоналістів, на якому з ініціативи Євгена Коновальця була створена Організація Українських націоналістів.

Українська Повстанська Армія ж зародилась на поліських теренах Волині близ села Вовчок Турійського району. Восени 1942 року тут постала легендарна “Січ” – колиска УПА. А у квітні 1948 року постановою Української Головної Визвольної Ради день 14 жовтня оголошено святковим днем УПА.

 

Учень 3.    Любіть і боріться за щастя безкрає,

Згоріть без останку за край дорогий.

Блажен, хто горить, бо він попіл лишає,

А хто тільки тліє – один тільки гній.

Борня нам одкрила шляхи пурпурові,

Садами Вітчизни цвітуть береги.

Горіть і боріться! Без сонця любові

У серці й природі лиш тьма навкруги…

Горіть і боріться, любіть Батьківщину,

Огні свого серця єднайте в бою.

І вам не узнати ніколи загину, –

Безсмертний, хто любить Вітчизну свою.

 

Ведучий ІІ.  У 1943 році  було скликано нараду, на якій йшлось про те, скільки може бути задіяно людей в УПА у разі необхідності відкритого збройного виступу, про розподіл командирів, зброї, продуктів. Перше формування складалось з 450 чоловік і мало назву “Озеро”.

 

Ведучий І.  Нові аналогічні групи створювались скрізь. На території Волинської, Рівненської,  Тернопільської, Житомирської, Івано-Франківської, Чернівецької, Закарпатської, Київської, Вінницької, Хмельницької і також Львівської областей.

 

Ведучий ІІ.  Проводився набір молодих людей у танкові, авіаційні частини, старшинські і підстаршинські школи. На курсах вивчалися основи ведення партизанської війни, тактика, наука про зброю, санітарна служба, маскування, протитанкова оборона, історія визвольного руху в Україні, основи служби безпеки. Усі ці та інші факти свідчать, що Українська Повстанська Армія була добре налагодженою військовою організацією.

 

Учень 4.    Українське військо, мов з могили встало.

Загриміло в бубни, в сурмоньки заграло,

Розгорнуло прапор соняшно-блакитний,

Прапор України! Гідний, заповітний!

Вільну Україну не скують кайдани,

В обороні волі наше військо стане,

Заревуть гармати, закричать шаблі, –

Не дадуть в наругу рідної землі.

Від дощу, від грому оживе руїна,

Зацвіте квітками рідна Україна,

Творчий дух народу із могили встане,

І здивують всесвіт лицарі-титани.   (О.Олесь)

 

Ведучий І.  У своєму підпорядкуванні повстанці мали 5 шпиталів, млини, їдальні, в кравецьких і швейних майстернях шили однострій для повстанців. Службу божу правили українською мовою. Був свій будинок «Просвіта», школа, в якій навчали з власного букваря, передмовою до якого були такі слова:

 

Вчитель.  «Українська дитино! Будь вірна свойому народові в Україні. Люби свою Україну понад усе в світі. Вчись правильно писати і читати по-українськи. Читай багато книжок про Україну, а вони тобі розкажуть, як твої предки були колись вільні. Співай пісні собі рідні: такі, як співають українські повстанці.

Зі своїми друзями вітайся українським привітом: Слава Україні – героям слава!

Рости на потіху своїм батькам і на славу українському народові.

Хай живе українська самостійна соборна держава.»                                           

 

Українські повстанці.

                                       

Пісня «За Україну»

 

Вчитель.  Однією з найяскравіших знакових постатей в нескінченному ряді подвижників українського національно-визвольного руху є Степан Бандера – провідник ОУН, організатор і символ героїчної і безкомпромісної боротьби українців за власну державність і свободу.

 

Ведучий ІІ. Виріс у сім’ї священика, де панувала атмосфера українського патріотизму й  національно-культурних традицій, навчався на агрономічному факультеті Львівської вищої політехнічної школи. Після створення ОУН відразу ж вступив до неї, а в 1933 році його призначили крайовим провідником ОУН (тобто керівником ОУН на території Західної України).   С.Бандера дійшов висновку, що вибороти незалежну України мирними способами неможливо, бо жодна імперія добровільно не захоче повернути українські землі українському народу. Тому необхідно покладатися лише на військову силу. Він почав створювати партизанські загони ОУН для боротьби проти чужинців. Разом з німцями він увійшов у Львів і 30 червня 1941 р. ним було проголошено Акт відновлення української держави.

 

Ведучий І.  Ми знаємо, що фашистам це не сподобалось і 5 липня 1941 р. вони заарештували С. Бандеру. Його вивезли до Берліна, а потім кинули до концтабору Заксенхаузен, де він перебував аж до грудня 1944 р.

По закінченні війни він, голова проводу ОУН із центром у Німеччині, Степан Бандера – автор багатьох праць із питань політики та ідеології.

15 жовтня 1959 р. по вказівці Кремля його було вбито у Мюнхені Богданом Сташинським. Про цей тяжкий злочин дізнався увесь світ. Отже, С. Бандера був символом боротьби за вільну й незалежну Україну. Раніше в Радянському Союзі про Бандеру писали тільки негативне, а зараз існує інший підхід до тих подій.

 

Учень 6.

Провіднику, я з Вами розмовляю, -

У мене чорна книга у руках…

Дивлюся Вам в обличчя і вивчаю

Безмежний біль і втому у очах.

 

Я дожила, (як це не дивно дуже),

До того дня, який творили Ви.

Здаю Вам звіт, Провіднику і Друже,

Всіх довгих літ своєї боротьби.

 

Це були ті літа в лісах, облавах,

В боях запеклих, знаних нам обом,

І ті, що у катів лукавих

Прийшлось провести в тюрмах під штриком.

 

 

Я не лякалась, Ви це добре знали,

Хоч говорили нам, що Ви в гробу.

Адже Ви з того світу приказали

Поборювати слабкість і брехню.

 

Тепер весна по Україні бродить…

Провіднику, я дуже Вас прошу,

Скажіть, чи голос мій доходить

Туди, де Вашу поклали труну?

 

Я з Вами все ще й нині розмовляю

Так, як тоді, коли були живі.

Такі, як Ви, ніколи не вмирають,

Такі, як я, все вірні і стійкі.

 

Хоч постаріла я від злої стужі,

Та духом все ще дальше у бою…

Провіднику мій, мій Великий Друже,

Я з Вами! Ви зі мною! Я – стою.

 

Вчитель. Історія Української Повстанської Армії нерозривно зв’язана з іменем Романа Шухевича, людини, що творила цю армію та очолювала її протягом семи років – аж до своєї смерті.

Ведучий І. Роман Шухевич народився 30 червня 1907 року в селищі Краковець Яворівського району Львівської області в родині відомого громадського діяча Осипа Шухевича.

Ведучий ІІ. Після закінчення середньої школи вступив до Львівської політехніки. 16-річним юнаком поповнив ряди підпільної української військової організації. Протягом 1925-1929 років в рамках цієї організації керував бойовими акціями проти польських окупантів. У 1938-39 рр. організовував збройні сили молодої української держави у Закарпатській Україні – «Карпатську Січ».

Ведучий І. 1940 року ввійшов до Революційного Проводу ОУН, потім організував та очолив Український Легіон. У серпні 1943 року Р.Шухевич обраний Головою Бюро Проводу ОУН, а з осені того ж року став Головним Командиром УПА.

Ведучий ІІ. Великий Збір УГВР, який відбувся у липні 1944 року, обрав Р.Шухевича Головаю Генерального Секретаріату УГВР, Генеральним Секретарем Військових Справ УГВР та затвердив Головним Командиром УПА. З того часу і аж до смерті(1950р.) Роман Шухевич керував національно-визвольною боротьбою багатотисячної УПА, збройного підпілля проти гітлерівських та більшовицьких окупантів.

 

Ведучий І. 5 березня 1950 року енкаведисти оточили будинок у селі Білогорща коло Львова, в якому знаходився генерал Тарас Чупринка. Тут у нерівному бою загинув визначний діяч національно-визвольних змагань українського народу Роман Шухевич. 27 років із прожитих 43 віддав він визволенню українського народу від окупантів.

Учень 6 . 

Бувають ночі темні, наче нетрі,

Коли сказати серцю треба — цить!

 Бо ж видно із Говерли та з Ай-Петрі,

 Що в центрі України щось горить.

 

 То над Збручем стоїть несамовитий

 Вогонь, як дух, прип’ятий до стовпа.

 Вогонь! Горить бензиною облитий

 Роман Шухевич, командир УПА.

 

 Вже тих нема, що мертвого палили,

 Гарячий попіл висипали в Збруч,

 Щоб не воскрес, не вийшов із могили,

 Не взяв відомсти зброю обіруч.

 

 А він горить! Тріщать кістки, як дрова,

 І серце палахтить, немов свіча.

 На тім вогні палає наша мова,

 Гартується, подібна до меча.

 

 Вже тих нема, що той вогонь розклали,

 Та ні! Подумай, подивися в ніч, -

 В пітьмі очима блимають шакали,

 Потворні створи імперських сторіч.

 

 Вони чекають попелу і тліну,

 Щоб замести сліди НКВД,

 А він горить і гріє Україну,

 Коли на неї льодовик іде.

 

 А він горить і не стає золою,

 І не чорніє мученицька плоть,

 І над його душею золотою

 Ридає подивований Господь.

 

 Бувають ночі... Страшно бути в хаті.

 Виходжу й бачу над Збручем вогонь.

 То він горить на сталінській цераті,

 І піт стікає з обгорілих скронь.

Вчитель.  Не можна не згадати і одного з визначних ідеологів українського націоналізму  Юрія Липу -  державно-політичного і громадського діяча, лікаря, письменника, поета,  поборника самостійності України. Народився в Одесі, але останні роки свого недовгого життя провів на Яворівщині. Гнаний з Польщі за активну українську патріотичну позицію на початку літа 1943 року Ю. Липа з дружиною і двома маленькими донечками переїздить до села Вільшаниця Яворівського району.

Ведучий ІІ. У серпні він перебирається до Яворова, де відкриває приватну медичну практику.На початку липня 1944 року  під наступом Червоної Армії Ю. Липа разом з родиною переселяється в село Бунів Яворівського району, а на початку серпня -  до присілку Бунова  Іваників. Тут він виходить на зв`язок із підпільними націоналістичними клітинами, допомагає пораненим воякам сотні Української Повстанської Армії (УПА) командира Петренка, пише підручник з фітотерапії для медичної служби УПА "Ліки під ногами". Відкриває медичні курси для підготовки молоді з надання невідкладної медичної допомоги хворим при пораненнях, переломах, зовнішніх кровотечах. На цих курсах набували практичних навичок санітари й санітарки зі збройних формувань УПА. Врешті встановлює контакт із референтурою пропаганди Крайового Проводу ОУН, веде постійне листування, подає цінні пропозиції у вигляді коротких записок стосовно політико-ідеологічних питань.

Ведучий І. Напередодні вступу червоних військ Ю. Липі ще раз пропонували емігрувати. Але він категорично відмовився. Пишуть, що письменник свідомо йшов назустріч неминучій смерті. .

Ведучий ІІ. 19 серпня 1944 року до будинку, де мешкав Ю. Липа, під`їхала бричка із чотирма офіцерами НКВД. Липа був у яблуневому саду зі своїми дітьми. Лікарю було сказано: "Собирайтесь, вы нам нужны". А також наказано взяти свій медичний інструмент. Дружина Липи Галина запитала, куди його забирають. Жінку було запевнено, що чоловік невдовзі повернеться. Офіцер сказав: "Даю вам честное слово советского офицера, что через час-два ваш муж будет дома". Однак він більше не повернувся...

Ведучий І. Два дні шукала дружина Юрія, розпитувала в Яворові, Краківці, але скрізь чула одне:  "Не знаем". 22 серпня 1944 року тіло Юрія Липи, запорпане в  сміття, було знайдене селянами на місці колишнього польського постерунку в селі Шутовім за чотири кілометри від останньої оселі письменника. Їх очам відкрилась жахлива картина : тіло Ю. Липи було поколоте багнетами, руки і голова потрощені кольбами рушниць, його було кастровано власними хірургічними інструментами...

Ведучий ІІ. Вночі з пересторогами за християнським звичаєм, лише без церковних дзвонів, люди поховали видатного українського письменника, лікаря, письменника і теоретика державності Юрія Липу на цвинтарі села Бунів. Домовину несли жінки, за нею йшло небагато людей, переважно теж жінки. Панахиди не було. Ховали з острахом. Дружина сама вибрала місце для могили - під черешнею на краю цвинтаря. Вночі на його могилі було встановлено березовий хрест, якого виготовив майбутній дослідник життя Юрія Липи Петро Кіндратович із друзями. Невдовзі хрест зник. Та його знову поставили. І так було багато разів. Аж після проголошення незалежності бунівці відновили могилу, а донька письменника Марта встановила хреста.

Вчитель. Яворівщина завжди була на передньому плані національної пам'яті . Після створення УПА, в середині 1943 р, на військовий вишкіл УПА було відправлено 23 молодих парубків. Пройшовши вишкіл на « Золотій поляні» в Карпатах, вони влилися в сотню (а пізніше курінь) окремого призначення і покрили себе невмирущою славою. Так уродженець Бунова ( що на Яворівщині)  Іван Матвіїв (Жулик) завжди займав пост начальника штабу у відділі «Сіроманці», а Іван Дусик (Марцигель), який народився в селі Мужиловичах, командував ПЖ ( польова жандармерія). Ось які яворівчани! Завдяки сотням і тисячам  юнаків і дівчат, які не шкодували власного життя, Україна здобула омріяну незалежність.

Презентація «Боротьба за незалежність України на Яворівщині»

Учень 7.                         Коли ви вмирали, вам дзвони не грали,

Ніхто не заплакав за вами,

Лиш в чистому полі ревіли гармати

І зорі вкривались сльозами.

Як вас хоронили у темну могилу,

Від крові земля червоніла,

Під хмарами круки стадами літали,

І бурею битва гриміла.

На ваших могилах хрести похилились,

Калина зігнулась додолу.

Спіть, хлопці-соколи. Ми гостримо зброю.

І йдемо на поклик до бою.

Вчитель.  Прошу вшанувати хвилиною мовчання всіх, хто віддав життя за свободу України.

(хвилина мовчання)

Вчитель. Отже, ви прослухали короткі відомості про трагічну і водночас героїчну добу нашої держави. 

 

Обговорення прослуханого матеріалу

 

«Мозговий штурм»

1. Що ми знаємо про ОУН? (1929 р., Відень.)

2. Що ви знаєте про УПА?

3. Мета їх створення? (Незалежна самостійна українська держава.)

4. Хто керував УПА? ( Р.Шухевич)

Міні-дискусія.

1. Чи можна називати людей, що йшли на співробітництво з гітлерівською Німеччиною, зрадниками?

2. Чому?

Так...

Ні...

Дивіться, що спонукало людей йти на службу до окупантів:

•  страх за своє життя і життя близьких;
•  кар’єризм, прагнення пристосуватися до нових умов життя;
•  вплив нацистської пропаганди, яка підкреслювала негативне ставлення  сталінського керівництва до радянських військовополонених і цивільного населення, що залишилося на окупованій території;
•  прагнення за допомогою Німеччини боротися за незалежність України, бажання помститися радянській владі за всі кривди, що їм вона завдала: репресії, розкуркулення тощо;
•  ідеологічне неприйняття радянської влади, комуністичної ідеології.

Отже, однозначної відповіді ми дати не можемо. Думки розділилися. І ви маєте право на особисту точку зору, яку я маю прийняти.

 

Вчитель.  Так, треба було чекати вічність, щоб Україна отримала те, що по праву з народження належить їй: волю, думку, життя, правду і пам’ять. Але ми дочекалися тієї миті, коли Україна встала з колін, бо душа нашого народу лишалася живою завжди.

 Ми можемо стверджувати лише одне: була історія з важливими факторами, з кров’ю і плачем невинних жертв, з війною, яка велася не тільки проти ворогів, а й проти себе. Але ми не маємо права ставити в один ряд убивць і героїв. Можливо, ми не все бачили, не все знаємо, не все як слід розуміємо…

 Була історія… З білими плямами і з чорними… І тепер стерти ці плями немає змоги. Те, що було, нікому не змінити, але треба пам’ятати одне: яка б не була наша Україна, вона для нас – єдина, рідна.

 

 

 

Список літератури

 

 

1. Хархаліс Р. УПА – на грані двох світів. – Львів: Логос, 2007. - 112с.

 

2. Косик Н., Косик Л. Скарби Яворівщини. – Львів, 2009. – 244с.

 

3. Полянський О. Армія нескорених. До 60-річчя УПА. – Тернопіль: «Підручники  і посібники», 2002. – 48 с.

 

4. «Національне виховання значить те саме, що творення нації…» Ч.ІІ. Інформаційно-методичні матеріали до відзначення 100-річчя з дня народження Степана Бандери / Упорядник  Л. Гриза – Львів: ЛОІПОПО, 2009. – 31 с.

 

5. Інформаційний буклат. В тобі пульсує кров героїв. Роман Шухевич. – Львівська облдержадміністрація.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                 

          

 

          Перший урок:

 

  

       «     Я – Україна      »

 

 

 

 

 

                          Класний керівник:

                                                                         О.М.Кохман