Урок - конспект " Мацуо Басьо".

Мацуо Басьо – один з найвидатніших поетів світу. Хоку.

Сабадах Н.П.,

вчитель зарубіжної літератури

Дунаєвецький ліцей №4

Тема. Мацуо Басьо – один з найвидатніших поетів світу. Хоку. Відображення японських   уявлень про красу в поезії митця. Лаконізм форми і широта художнього змісту хоку.

Мета: познайомитися з історією, культурою Японії, творчістю Мацуо Басьо; набувати вміння самостійно працювати з додатковими матеріалом, творчо мислити ,аналізувати, формувати свою власну думку, виховувати особливе бачення прекрасного.

Ключові компетентності: учені  сприймають природу як цілісну систему, усвідомлюють тісний взаємозв’язок між людиною і навколишнім середовищем, розуміють важливість біологічного розмаїття світу ; емоційно сприймають, оцінюють вияв патріотичних почуттів ; усвідомлюють роль позитивного мислення для підтримки фізичного здоров’я.  Предметні компетентності  :  виразно читають твори поетів в українських перекладах ;  висловлюють враження від прочитаного.

Хід  уроку

Слово вчителя: сьогодні ви представите свої проекти, над якими працювали (всі учні класу були поділені на дві групи за інтересами, отримали завдання).

 1)Японія – країна сонця.

 2)Мацуо Басьо – один з найвидатніших поетів Японії.

(Кожна група розподілилася на підгрупи)

Сьогоднішній урок мені хочеться назвати уроком – відкриттям, тому що кожен з вас відкриє для себе щось нове, незвідане, і може саме цей урок допоможе нам визначити свій шлях у майбутньому житті, крім того ми будемо намагатися перенестися, хоч і уявно, в одну з найяскравіших країн світу – Японію, познайомитися з її історією, культурою. Кожен з вас може представити результати своїх досліджень, висловити власні роздуми відносно творів Мацуо Басьо – це саме ті етапи нашої роботи, що ведуть до вміння творчо мислити, аналізувати, здобувати нові знання, формувати свою особисту думку.

Отже, до роботи. Першими беруть слово, звичайно ж історики:

На невеликих островах у тихому океані розташована «країна, де сходить сонце» - Японія.

Протягом тривалої історії вона створила свою майбутню національну культуру. Для жителів цієї країни є традиційним тонке відчуття прекрасного, пошуки краси, їм властивий тісний зв'язок з природою, любов до якої виховується з дитячих років. Японці говорять: «Любіть природу, любіть квіти, любіть дерева, небо, красу у великому й малому – і ви навчитеся любити життя».

Що ж це за країна, Японія?

Географи:

Японія розташована на островах (їх біля 4-х тисяч) у Тихому Океані. Найбільшими є острови Хонсю, Хоккайдо, Косю, Сікоку. Три четверті території займають гори. Найвищою точкою Японії є гора Фудзіяма, її шанують як національну святиню. Японські острови високосейсмічений район; щороку тут реєструють близько півтори тисячі землетрусів, на узбережжі вони нерідко супроводжуються великими хвилями цунамі. Японія – високорозвинена країна, за повоєнні роки вона досягла феноменальних результатів в економіці та соціальному розвитку. Це країна найновіших технологій та електронних винаходів. Усім нам відомі фірми «Соні», «Панасонік», « Тойота», та інші.

Однак  Японія відзначається не тільки економічним розвитком , а й своєрідною культурою).

Група культурологознавців:

Японія - це країна:

•  орігамі ( Традиційне японське мистецтво: з квадратного аркуша паперу шляхом складання виходять різні фігурки та предмети).
•   ікебани ( Прикладне мистецтво комбінування квітів та гілок у вазі. Ці композиції не продаються і не даруються, вони виготовляються для себе, для своєї родини).
•  Бонсай ( Вирощування карликових дерев у горщиках, які обмежують їх ріст).
•  Чайної церемонії ( Мистецтво приготування чайного напою в присутності гостей).
•  Боротьби сумо ( Борці, що відрізняються могутньою статурою, їх вага більше 130 кілограм).

А ще Японія – це країна яскравих свят.

Літературознавці:

Досить відрізняється від європейської поезії творчість японських поетів. Насамперед новизною жанрів.

Який жанр японської поезії ми вивчили на минулому уроці?

Хоку – це віршована форма, що складається Ії трьох рядків, в перекладі означає «початкова форма». Класичні хоку містять 17 складів. Складаються із трьох ритмічних рядків (5,7,5 складів). Така форма примушувала поетів приділяти велику увагу техніці вірша. Відкидалося все зайве, наприклад, слова, які можна домислити. Збірки віршів впорядковувалися за порами року. У хоку картини природи такі, якими є насправді, а почуття глибоко приховані і вгадуються через натяк на стан природи. Тут використовуються не тільки прийоми живопису, а й звукові образи. Можна сказати, що хоку – це не тільки жанр літератури, а й окремий вид мистецтва. І саме Мацуо Басьо був засновником поетичної школи, яка створила переворот в японській літературі. Стиль Басьо панував майже 2000 років.

Слово біографам:

Мацуо Басьо народився у 1644 році в місті Уено, у родині небагатого самурая – його назвали Дзінсітіро, потім Мунефусом. Але пізніше він взяв своїм псевдонімом Мацуо Басьо – що означає «бананова пальма». Уже в 28 років, коли Мацуо Басьо був відомим поетом, він залишив рідний дім і пішов у мандри.

Тож давайте звернемося до поезії Мацуо Басьо, адже саме вона і єсть біографією поета. (Учні відповідають на запитання, зачитують та аналізують хоку).

Дослідники літературної творчості:

«Дорога мандрів – творча майстерня поета»

Поночуйте просто неба,

Тоді й збагнете вірші мої!

Осінній вітер.

(Простір для думок).

Зморшки на ньому розглажу

І вирушу милуватися снігом.

Старе паперове плаття.

Листя ірисів

На ногах закріплю

Сандалі без поворозок.

(Спираючись на посох, простує він гірською дорогою в осінню негоду. На ньому пошарпаний халат – плаття з цупкого, покритого лаком паперу, плащ з очерету, а на ногах солом’яні сандалі. У невеликій торбині: 2-3 збірки віршів, флейта, записники. Голову покриває великий, мов парасолька, бриль з кипарисової стружки.)

Як давно я не прощався!

Тоді бриль – у руці, на плечах-

Легка святкова накидка.

Вже закінчився рік,

А я  і досі під брилем

І в сандалях з соломи.

(Цей одяг його майже не захищав від холоду. Але поет знаходить у собі сили посміхнутися).

Дорого моя!

Нема нікого назустріч

Лиш осінній смерк.

(Він мандрує наодинці з природою та своїми роздумами, інколи по кілька днів нікого не зустрічає.)

Сьогодні вдало заночував!

У відведеній мені кімнаті –

Сяйво грудневого місяця.

(А ночувати може будь-де: і в заїжджому дворі, і просто неба.)

Перед вродою квітів

Страшно стало місяцю

Сховався за хмари.

Повний місяць

Подивись на поверхню озера –

Куди там усім красуням!

Хоч з чим його порівнюй –

Все даремно! Він ні на що не схожий,

Триденний місяць молодик.

Воістину. Місяць –

Така споруда, що тільки зовнішність, -

Тисячу золотих віддав би.

Географи розповідають про Фудзіяму:Існує легенда, що національна святиня японців – гора Фудзіяма має неабияку силу. Вона допомагає тим, що приходять до неї з добрими помислами. І взагалі на тих, хто побачив Фудзі, вона справляє незабутнє враження. Вона височить на 3776 км. Над рівнем моря, 10 місяців на рік укрита снігом, а форма її настільки досконала, що якщо збоку на неї дивитись , то це майже правильний  конус.

Дослідники творчості поета:

• А як уявляє гірську природу Мацуо Басьо?

Туман –це щільна мжичка.

Удень нам не видно Фудзі, -

Якийсь химерній настрй.

Хмари –білі пдошви,

Над ними – нетрі Фудзіямі

Шпилем у небо.

Але ж зараз хто-небудь

Гори Хаконе долає!

Ранок з глибоким снігом.

(Хаконе – ланцюг великих гір, перевал через гори взимку вважається найважчим, глибокі сніги, круті схили, втома – паралель із життям).

Я раптом побачив її

Плаче самотня.

Разом на мівсяць дивитимемось.

(Легенда розповідає, що один юнак, розгнівавшись на свою стару тітку, яка його виховала,відніс її помирати вісоко в гори. Та коли спустився вниз , побачив самотню постать старенької, його пройняв жаль. Він забрав стареньку. Поет зіставляє своє відчуття з горем старої. Сум – співчуття до чужої біди).

Вчитель: Японці дуже люблять природу. Одним з найулюбленіших свят є «ханамі» -милування квітами вишні, сливи, персика. У Японії сакура цвіте 3-4 рази на рік. Давайте і ми помилуємося цією красою.

 Групова робота: кожна група отримує завдання від групи суперників( підтвердити хоку)

Горам краси не додасть

Навіть ранкова зоря.

Натовп із сотні тисяч

Родин – таке милування

Квітами сакури у столиці.

Квітучі сливи,

Ніжні верби…І подібно до них

Молоді хлопці, жінки!

(Весна –загальна картина, а молодість людини – конкретна)

З’являйтесь , вірші й такі,

Які схожі були б не на мене

А на перші квіти сакурию

(Басьо –сенсей, вчитель. Квіти сакури – учні)

«Осінній і зимовий пейзаж – пора життя»

Якщо поєднати пори року  і пори життя людини, то зрозуміло, чому осінь викликає сум.  Якими барвами змальовує  осінній пейзаж  Мацуо Басьо?

На висохлу гілку

Сів ночувати крук,

Глибока осінь.

( Осінній вечір, голі віти дерев – пейзаж біля бананової хижки, а через нього поет передає

свій душевний стан. Але  йдеться не тільки по самотність крука, а й про самотність поета)

Осінь –праосінь

Як там живе сусіда

Не  знаю зовсім.

( Довгий час поет знаходився далеко від рідної домівки)

А які настрої викликає зимовий  пейзаж?

Зима в Японії сувора, іноді досягає 41 градуса.Кількість опадів у деяких районах за 24 години може сягати до двох метрів.Отже, снігу не бракує.

Нумо, друзі,

Ходім милуватися снігом –

Блукатимемо, поки впадемо!

Перший сніг!

Аж довгі листки нарцисів

Позгинались!

Набридла столиця,

Вирішив саеред квітів

Поселитись взимку.

Ви подивіться

На звичайну гидку ворону,-

Але сніжного ранку!

(Поет знаходить прекрасне навіть у потворному)

Існують хоку, в яких ми не тільки бачимо картини природи і уявляємо їх, а навіть чуємо певні звуки.

Старий ставок!

Жабка стрибне-

Сплеск пролунає.

Кукуючи на льоту,

Пронеслась зозуля –

Яка заклопотаність.

( Ми наче чуємо сплеск, дзюрчання, шелест, ку-ку зозулі)

Серце поета мандрівника здатне сприймати і розуміти навколишній світ. Воно ніколи не заспокоїться, бо здатне дарувати людям свої враження і роздуми. Серце поета палає вічним вогнем пізнання світу й самого себе – порівняння з жаровнею.

Ніяк не заспокоїшся,

Серце мандрівниче!-

Переносна жаровня.

 І знову слово беруть біографи

Взимку 1682 року пожежа знищила значну частину Едо, згоріла і бананова хижа Басьо. Поет пішов з Едо у 1684 році. Він мандрував 10 років. Помер поет у 1694 році в оточенні своїх учнів. Поетична спадщина включає в себе перш за все хоку.

ПІДСУМОК УРОКУ

ВЧИТЕЛЬ: от ми і перегорнули сторінки нашого проекту, давайте підведемо підсумки нашої роботи і скажемо, який внесок зробив Мацуо Басьо у розвиток літератури:

 Заснував поетичну школу, що існувала майже 2000 років.

• У його творчості з’являються нові теми, що підказані подорожами;
• У Басьо вірш не лише про природу, за природою приховані настрої автора, глибокі роздуми та переживання;

А ще поет говорив, що «хоку не можна складати із різних шматків, його треба кувати, як золото».

Мацуо Басьо жив у далекому минулому, але його твори , такі незвичні для нас за формою, ми розуміємо і зараз, бо це справжнє мистецтво, справжня краса, яку навіть не потрібно розуміти, її потрібно лише відчути.