Урок - суд "Зовнішня політика Української Держави"

Тема. Зовнішня політика Української Держави

Мета: охарактеризувати основні напрямки зовнішньої політики  гетьманату, визначити її здобутки і прорахунки, дати оцінку дипломатичній               діяльності уряду Скоропадського;

розвивати навички роботи з історичними джерелами, формувати в учнів вміння критично мислити, висловлювати власну думку, доводити свої переконання, підтверджуючи їх історичними фактами;

виховувати почуття поваги до історичного минулого свого народу

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

Форма проведення уроку: урок-суд

Обладнання: ноутбук, проектор, атласи

Комплекс  використаних  прийомів розвитку критичного мислення: рольова гра, графічний організатор

Хід уроку

Мотивація навчальної діяльності  (1 хв)

 Учитель: Легенда свідчить, що коли молодий офіцер пошту російського імператора Павло Скоропадський чергував у Зимовому палаці, він побачив у залі з експонатами зброї гетьманську булаву. Взяв до рук, але не втримав, і вона з гуркотом упала. В цей час до зали зайшов цар Микола ІІ і жартома сказав: «Ти, Скоропадський, напевно, хочеш стати гетьманом!» .

Лев Троцький називав його українським Бонапартом, генерал Денікін – другим Мазепою. Авторитетні історики неоднозначно оцінюють його внутрішню політику, у чому ми пересвідчились на минулому уроці.

Повідомлення теми та мети уроку(2 хв)

 

Запишіть тему уроку: «Зовнішня політика Української Держави». Мета нашого уроку – розібратися з основними векторами зовнішньої політики Гетьманату, визначити її здобутки і прорахунки, дати оцінку дипломатичнійдіяльності уряду Скоропадського.

Ми з вами виконали велику підготовчу роботу. Єкспертні групи прихильників та противників гетьмана  вивчали політичні погляди та деталі біографії Скоропадського, аналізували джерела, вивчали думки істориків. І сьогодні у форматі уроку – суду ми спробуємо виправдати чи засудити зовнішньополітичний курс Гетьманату.

Прошу усіх учасників процесу зайняти свої місця.

 

Вивчення нового матеріалу (25 хв)

Секретар: Встати, суд іде. Пані суддя на засіданні присутні: Підсудний Скоропадський Павло Петрович, Адвокат –______________________, Прокурор –___________________, є свідки захисту та звинувачення, запрошений історик - експерт. Усі присяжні з´явились. Секретар суду____________________.

Суддя : Судове слухання про звинувачення гетьмана П. Скоропадського у державній зраді шляхом добровільної відмови від державного суверенітету України, що  призвело до тяжких наслідків оголошую відкритим. Підсудний, повідомте свої анкетні дані

 

Скоропадський: Скоропа́дський Павло́ Петро́вич , народився 3 травня 1873 року у Вісбадені. у 1893року успішно закінчив Петербурзький Пажеський корпус. З 1904 року- у діючій армії.   Гетьман Української Держави з 29 квітня — по14 грудня 1918. Одружений, маю 5 дітей.

Суддя: За матеріалами справи, у Вас досить успішна кар’єра військового, дослужились до генерал –лейтенанта. Маєте нагороди. Уточніть, будь-ласка суду – які саме нагороди і за що.

 

Скоропадський:  Орден Святої Ганни 3-го ступеню з мечами і бантом. Нагороджений за заслуги у боях проти японців з 20 квітня по 4 липня 1904 року. Орден Святого Георгія 4-го ступеню. Нагороджений за відмінне командування лейб-гвардії Кінним полком. Орден Червоного орла, Великий хрест. За нормалізацію українсько-німецьких відносин (1918)

Суддя: Ви-російський офіцер. Як ви опинились у вирі української революції?

Скоропадський. Так, я російський офіцер, але я нащадок давнього козацького роду, зокрема, брата гетьмана Івана Скоропадського Василя Скоропадського. Революційні події в Петрограді призвели до деморалізації армії і поступової її більшовизаці. Я вороже ставився до соціалістичних ідей українських та російських революційних партій. Я у той час командував 34-м армійським корпусом, який розташовувався на теренах України. У серпні 1917 року за наказом генерала Корнілова внаслідок українізації мій корпус було перетворено на 1-й український. Я військовий і звик виконувати накази. Після більшовицького перевороту в листопаді 1917 року я визнав зверхність наказів Центральної Ради, бо більшовики –це занадто.  Під Вінницею мій девізіон миттєво роззброів, повантажив до ешелонів і відіслав до Росії більшовицьких заколотників.

Суддя: Ви не сприймали соціалістичних ідей, а якими ж були ваші політичні погляди?

Скоропадський: Я – консерватор. Розділяю погляди Вячеслава Липинського.

Суддя: Гаразд, переходимо до суті справи. Слово прокурору

Прокурор В ході досудового слідства зібрані докази, які підтверджують вину пана Скоропадського у формі конкретних дій чи бездіяльності, що призвели до тяжких наслідків. Відносини з Німеччиною були приорітетними. У червні 1918 р. Німеччина офіційно визнала Українську Державу.У Києві діяло німецьке посольство. У Харкові, Одесі, Катериносла­ві й Миколаєві були відкриті німецькі консульства. До Німеччини їздив голова Ради Міністрів України Ф. Лизогуб, гетьман П. Скоропадський.

 Але ці відносини важко назвати добросусідськими! Німці почували себе справжніми господарями України, німецька військова адміністрація на чолі з генералом Гренером активно втручалася у внутрішнє життя і зовнішню політику. Німеччина  прагнула перетворити Україну на маріонеткову державу. В економічній сфері найближчою метою був вивіз продовольства і сировини, у перспективі — встановлення цілковитого контролю за ринком, торгівлею та промисловим потенціалом. У політичній сфері українська держава потрібна була Німеччині і як своєрідна противага більшовицькій Росії, і як слухняний суб'єкт міжнародного права (Начальник штабу Південного фронту генерал Гофман самовпевнено і самовдоволено констатував: «Я створив Україну для того, щоб мати можливість укласти мир хоча б з частиною Росії»).

Далі – більше! Відносини з Австро-Угорщиною не склалися. За Брестським мирним договором Австро-Угорщина повинна була передати Україні окуповану австро-угорськими військами частину Холмщини, а також поділити Галичину і східну її частину приєднати до Буковини.

Австро-Угорщина відтягувала ратифікацію Брестського мирного договору. Спочатку під впливом польської Регентської Ради і силь­ного пропольського лобі в австрійському парламенті та уряді вона анулювала таємний протокол договору, що передбачав утворення із Східної Галичини і Буковини до 31 липня окремого коронного краю. Тут утвердилась польська адміністрація. Усі переговори про визначення кордонів зайшли у глухий кут.

Бессарабське питання з Румунією вирішене не було. Відносини з країнами Антанти були дуже проблематичними, адже вони вважали Українську державу Австро-Німецьким проектом. І, зважаючи на повноваження і вплив окупаційної адміністрауції, у них на те були підстави. Восени 1918 р. напрямок зовнішньої політики П. Скоропадського різко змінився. Після поразки Четверного союзу гетьман починає активно шу­кати підтримки у країн Антанти. Та чи не запізно? Гетьманський уряд робив спроби встановити відносини з державами Антанти через Швейцарію і Скандинавські держави. Проте безрезультатно.

У цих умовах 14 листопада 1918 р. гетьман оголосив грамоту про федеративні зв’язки з небільшовицькою Росією. І знову відмова від суверенітету. Скоропадський не проводив самостійної зовнішньої політики. Його важко назвати українським патріотом. Це людина, яка зганьбила себе співпрацею з німецькими окупаційними військами, а коли зявилась нагода, зреалізував свою мрію – повернув українські землі в лоно єдиної Росії.

 

Суддя: Слово адвокату

 

Адвокат: Ваша честь. Важко бути об’єктивним, але я спробую лише за допомогою фактів довести абсурдність звинувачень мого клієнта. Лише 8 місяців було відведено Міністерству закордонних справ, очолюваному видатним українським істориком Дорошенком, щоб:

1. забезпечити визнання української Держави на міжнародній арені,встановити дипломатичні відносини з іноземними країнами;
2. зняти проблеми кордонів

Саме державу Скоропадського визнали 30 держав, 24 з них встановили з нею відносини на рівні посольств, консульств та дипломатичних представництв. Це не лише держави Четвертного союзу.

 

Це країни нейтральні, це новостворені держави на руїнах російської імперії (карта), врешті і з більшовицькою Росією вдалось домовитись, що не вдавалось зробити соціалістичній ЦР. 12 червня було укладено попередній мирний договір, згідно з яким Радянська Росія визнавала незалежність Української Держави. Окрім того, було прийнято постанови про припинення воєнних дій на фрон­тах. Встановлювалися умови повернення біженців і місця переходу ними кордону. Було відкрито українське представництво в Москві та Петрограді, ЗО консульських представництв у різних містах Росії, які займалися питаннями біженців в Україну.

Безумовно, присутність німецької окупаційної адміністрації суттєво обмежувало суверенітет, але воно було вимушеним і необхідним. Прошу долучити до матеріалів справи думку експерта (відео: «Непрощені – Скоропадський», 38 хвилина)

 

 

Крім того був укладений вигідний договір про дружбу і кордони з Військом Донським, велись переговори з Кубанню про включення її до України на правах автономії. Гетьман виявив неабиякий дипломатичний хист у визначені статусу Криму. Суттєво збільшилась територія України. ( карта) Грамота про союз з не більшовицькою Росією – вдалий і єдино можливий дипломатичний хід, який залишав Україні шанс на існування. Адже країни Антан­ти не визнавали  самостійної України, а прагнули бачити її у федерації з Росією. Така позиція була закріплена на конференції представників Антанти у Яссах. Отже зовнішня політика гетьмана була послідовною , логічною і продуктивною і тих складних умовах.

Суддя: Переходимо до допиту свідків. Першим викликається свідок Сулькевич.

Свідок , назвіть свої дані

 

Свідок1: Сулькевич Сулейман Олександрович. 1865 року народження. З 5 червня по 14 листопада 1918 р. займав посади прем'єр-міністра, міністра внутрішніх справ та міністра військових справ Кримського Крайового Уряду.

Суддя: Що Вам відомо по справі?

Свідок 1: У німецького уряду були свої серйозні плани щодо Криму. А під контролем гетьманського уряду залишилася тільки Північна Таврія. Німці не могли допустити, щоб у розпорядженні України була військово-морська база в Севастополі та Чорноморський флот.

Та в самому Криму зібрався курултай татарського населен­ня, який заявив свої претензії на владу. Тоді німецька окупаційна адміністрація передала владу мені  і я утворив крайовий уряд, орієнтований на закони Російської імперії. Я відмовлявся вступати у відносини з українським урядом. Тоді Скоропадський запровадив економічну блокаду щодо Криму. Ми змушені були підписати попередню угоду, згідно з якою Крим мав увійти до України на правах автономії.

Суддя: А як же до цього поставилась Німеччина?

Свідок 1: Після візиту гетьмана до Німеччини, вони змінили свою позицію щодо інтеграції з Україною на менш категоричну.

Суддя: Підсудний, як Вам це вдалось?

Скоропадський: Німці були не проти розширення території Української держави.Але тільки не Крим!(Зверніть увагу на німецьку карту України з ймовірними територіями, які могли бути до неї включені). Говорити на цю тему було складно,але я, знаєте, поставив німцям ультиматум;я сказав,

що   просто піду геть, якщо з Кримом не буде так, як ми хочемо

Суддя:Дякую, свідок, сідайте. Наступним викликається Миха́йло Опана́сович Булга́ков

Булгаков: Я народився 15 травня 1891 у Києві. За освітою – лікар. За покликанням – письменник.

Суддя:Увімкніть, будь – ласка, аудіозапис.

 

 

 

 

 

 

 «...И было другое — лютая ненависть. Было четыреста тысяч немцев, а вокруг них четырежды сорок раз четыреста тысяч мужиков с сердцами, горящими неутоленной злобой. О, много, много скопилось в этих сердцах. И удары лейтенантских стеков по лицам, шрапнельный беглый огонь по непокорным деревням, и спины, исполосованные шомполами гетманских сердюков, и расписки на клочках бумаги почерком майоров и лейтенантов германской армии.

«Выдать русской свинье за купленную у нее свинью 25 марок». Добродушный, презрительный хохоток над теми, кто приезжал с такой

распиской в штаб германцев влошади, и отобранный хлеб, и помещики с толстыми лицами, вернувшиеся в свои поместья при гетмане — дрожь ненависти при слове «офицерия». Вот что было – с.»

 

 Суддя: Як ви можете прокоментувати ці свідчення?

Булгаков:  Це фрагменти мого роману «Біла гвардія». В його основу були покладені події, очевидцем яких я був.

 

Адвокат: ваша честь. Мені відомо, що М. Булгаков як військовий лікар був мобілізований до армії Української народної республіки у лютому 1919 р., наприкінці серпня 1919 р., був мобілізований до Червоної армії. З одного боку це може свідчити про упереджене ставлення свідка до подій, з іншого, ставить взагалі під сумнів їх достовірність

 

Суддя: Це не стосується суті справи. Викликається наступний свідок

 

 Кістяківський Богда́н Олекса́ндрович

Суддя: Що ви можете повідомити суду

Кістяківський: я входив до складу делегації ,яка вела переговори з більшовицькою Росією. 22 травня 1918 р. для ведення переговорів із Москви прибула деле­гація в кількості близько 40 осіб. Очолювали її X. Раковський і його заступник Д. Мануїльський. Нашу делегацію на пере­говорах очолював професор С. Шелухін, я був заступником. Наша позиція була принциповою. Переговори велися двома мовами за допомогою перекладачів. Обговорювалися питання воєнних дій, фінан­сів, транспорту, поштового зв’язку, обміну полоненими, економічних та культурних відносин. Надзвичайно гостро стояло питання про кор­дон: українське населення, яке проживало компактно у прикордонних з Україною російських губерніях, ставило питання приєднання цих територій до України. Як ви знаєте, нам вдалось підписати прелімінарний мирний договір, який враховував наші інтереси. Нажаль, відчуваючи неминучу поразку Німеччини, більшовики перервали переговори.

Суддя: Запитання до свідка є? Перш ніж перш ніж надати останнє слово підсудному, хотілось би заслухати як характеризують підсудного сучасники Прошу надати слово експерту

 

Експерт: Д. Донцов свідчив: «З ким йому залишалося працювати? … У виборі між юнацьким патріотизмом та відпрацьованою кваліфікацією гетьман спирався все ж на досвідчених адміністраторів, які сумлінно виконували свої обов‘язки, та до українізації вони ставилися, звісно, без ентузіазму. Можна вважати це помилкою, але ж гетьман відчував жорстокий кадровий голод. Через три місяці влади він спересердя скаже: «Ну, де є ті українці? Ну дайте їх мені! Таких, як мені треба, з якими я міг би говорити і працювати! Де вони є?» І ще: «Хочу збудувати Україну на зло українцям».

На думку Кирила Галушка «чевидною «вадою» гетьмана була занадто ліберальна вдача: ніколи не вирізняючись тиранічними              схильностями, він спокійно              поставився до опозиційної діяльності щойно повалених ним українських лівих. Радівські міністри були швидко випущені з в‘язниці, а перед Петлюрою гетьман навіть вибачився. Тотальних репресій так і не дочекались, монархом чи диктатором він себе не проголошував. Гетьман сподівався, що, оцінивши стан речей, «свідомі українці» погодяться співпрацювати з новим режимом, який ставив за мету зміцнити українську національну державність»

 

 

 

 

 Є.Чикаленко стверджував, що «українським монархом не може бути ні Скоропадський, ні Петлюра, ні хтось інший свій, бо на свойому ми, зі своєї недисциплінованості, не об‗єднаємося, не помиримося, а знову тільки якийсь Варяг, як в старовину; якийсь чужоземний королевич, що матиме за собою піддержку якоїсь держави, прийде зі своєю гвардією, привезе своїх, а не московських фахівців,чи спеців,і поведе політику понадклясову, понадпартійну і зорганізує державу з неграмотних хліборобів, як це зробили в наші часи чужоземні королевичі в Греції, Румунії, Болгарії».

 

Суддя: Підсудний, вам останнє слово

Скоропадський: Я не винен. Я зробив, те що міг, нехай хтось зробить краще…

 

Суддя: Прошу визначитись присяжних

(«присяжні» аргументують своє ставлення до «вини» Скоропадського)

Закріплення знань (12 хв)

Учитель: А я прошу визначитись не тільки «присяжних», а усіх присутніх на цьому уроці. Займіть будь-ласка свої місця

 

 

Завдання: Заповнити схему : «Основні вектори зовнішньої політики П. Скоропадського», зробити висновок. У вас – 7 хвилин

 

Один з учнів зачитує результат заповнення схеми і кілька десятикласників по черзі дають обґрунтовану оцінку зовнішньополітичної діяльності

П. Скоропадського

Підведення підсумків уроку (2хв)

Домашнє завдання (3 хв)

Учитель. Не на кожне питання є готова відповідь. Вона може бути неоднозначною і кожен з вас має повне право шукати і знаходити власну. Істина тих подій, можливо, лежить десь посередині – поміж добрих намірів, незавершених справ та гарних, але не підкріплених діями, слів. Чи з‘явилось бажання самостійно дізнатись більше?Якщо так, пропоную скористатись літературою та електронними ресурсами, які вам у цьому допоможуть

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Заповнити таблицю: «Здобутки і прорахунки зовнішньої політики Скоропадського»

*Підготувати повідомлення: «Падіння гетьманату»