УРОК 12.ПОНЯТТЯ «НЕВИСНАЖЛИВОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ». ДОСЯГНЕННЯ БАЛАНСУ МІЖ ОСНОВНИМИ СФЕРАМИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Про матеріал

В структуру уроку включено інноваційні форми і методи навчання. Є необхідний матеріал для виконання учнями практичної роботи. Дану методичну розробку раціонально використати для організації і проведення очно-дистанційного навчання.

Перегляд файлу

УРОК № 12

Тема уроку: ПОНЯТТЯ «НЕВИСНАЖЛИВОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ».

ДОСЯГНЕННЯ БАЛАНСУ МІЖ ОСНОВНИМИ СФЕРАМИ

ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Цілі уроку:

Навчальна: ознайомити учнів із поняттям «невиснажливого природокористування», розглянути можливість досягнення балансу між основними сферами господарської діяльності;

Розвивати: розвивати вміння виокремлювати головне, істотне, креативне і критичне мислення.

Виховна: виховувати активну життєву позицію.

Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації із зображенням

процесів природокористування, схеми біогеохімічних циклів.

Тип уроку: з використанням інноваційних технологій.

ДЕВІЗ: Коли нема гармонії, балансу в стосунках людини з природою, то зле може бути або природі, або людині.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний етап

Перевірка готовності групи до уроку

Діагностика емоційного стану учні

ІІ.Повторення домашнього завдання і актуалізація опорних знань

ЗАХИСТИ КОНСПЕКТ (Мандрівка з навігатором)

Індивідуальна бесіда

Що таке збалансований розвиток?
Які події відбувалися в 50-60-х роках ХХст?
Що відбулося в 70-х роках ХХст і до чого це призвело?
Чим відомий 1972 рік?
Коли з’явився термін?
Коли почало це поняття широко застосовуватися?
Чому виникла потреба у формуванні поняття «збалансований розвиток»?
Коли концепція збалансованого розвитку набула провідного статусу?
Яке сучасне визначення даного терміну?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

ЗУПИНИСЯ, ЛЮДИНО, НА МИТЬ...

І ВІДЧУЙ, ЯК ПЛАНЕТІ БОЛИТЬ.

ЯК ІЗ СЕРЦЯ КРИК ВИРИНА -

ЗУПИНИСЯ, ЗЕМЛЯ В НАС ОДНА!

ЯК У СЕРЦІ ТЛІЄ ЛЮБОВ,

ЩОБ КОЛИСЬ РОЗГОРІТИСЯ ЗНОВ.

ЗУПИНИСЯ. ЛЮДИНО НА МИТЬ...

І ВІДЧУЙ. ЯК ПЛАНЕТІ БОЛИТЬ...

Повідомлення теми і мети уроку

ДЧЦМПЗ

IV. Вивчення нового матеріалу

СКЛАДАННЯ НАВІГАТОРА ЗНАНЬ ТА ТЕЗ ДО НЬОГО

ІНФОРМАЦІЙНИЙ МААТЕРІАЛ

Оскільки процес природокористування функціонує на стику «суспільство — природа» й охоплює багато видів виробничої і невиробничої діяльності людей, то в конкретний історичний період можна говорити про раціональний чи нераціональний типи природокористування. Виходячи з розуміння поняття «раціонально», яке означає «економічно вигідно та екологічно безпечно», слід говорити про доцільність, ефективність використання природних ресурсів у господарській діяльності, можливість їх відновлення і при цьому убезпечення шкідливого впливу на довкілля, запобігання забрудненості навколишнього середовища.

Раціональне природокористування забезпечує максимальний економічний ефект за збереження екологічної рівноваги у природних і антропогенних системах (геоекосистемах, ландшафтах), тобто сумарне навантаження на екосистеми не перевищує їх регенераційної здатності, тим самим величина навантажень не перевищує рівня гранично допустимих антропогенних навантажень. Це контрольоване, нормативне (ощадливе, невиснажливе) освоєння (використання) природних ресурсів, попередження можливих негативних наслідків діяльності людини, підтримання (підвищення) продуктивності й привабливості природних комплексів і окремих природних об'єктів. У разі раціонального природокористування економічна діяльність орієнтується на ресурсозберігання, доцільність використання природно-ресурсного потенціалу й застосування найновіших безвідходних або комплексне використання маловідходних технологій (ефективне використання відходів, бо яким би високим не був науково-технічний рівень виробництва, завжди є відходи, що являють собою результат незавершеного технологічного циклу, для якого ще не знайдено сферу оптимального використання). Таким чином, охорона навколишнього природного середовища є однією з умов раціонального природокористування.

Невиснажливе природокористування передбачає використання природно-ресурсного потенціалу території за принципами екологічності й доцільності, які дають змогу обмежити виробничу діяльність, виходячи з реального стану природних та антропогенних систем.

Наслідком екстенсивного характеру розвитку економіки, невідновності природно-ресурсного потенціалу є нераціональне природокористування, що розглядається як неконтрольоване, наднормативне (виснажливе) використання природних ресурсів, через що втрачається їх відновлювана функція, відбувається виснаження (наприклад, зменшується родючість ґрунтів тощо), порушується рівновага біологічних систем, погіршується естетична й оздоровча цінність природних агроландшафтів. Така діяльність не забезпечує збереження природної рівноваги екосистем, а отже, проблема раціонального високоефективного використання природних ресурсів, зокрема земельних, лісових і водних ресурсів, охорона довкілля, здоров'я людей є однією з ключових проблем національної безпеки держави.

V. Практична робота

Тема роботи. Існуюча й оптимальна структура природокористування в Україні

Мета роботи: провести аналіз існуючої структури природокористування в України та можливості її оптимізації.

Обладнання й матеріали: карти України з указаним розміщенням природних ресурсів і виробництв, робочий зошит.

Хід роботи

Відомий німецький філософ та еколог Е. Калленбах пропонує низку етичних правил поводження людини на Землі.

Запам’ятаймо їх:

--- Люби й шануй Землю, яка благословляє життя й управляє ним.
--- Вважай кожний твій день на Землі священним і святкуй зміну пір року.
---- Будь вдячним тваринам і рослинам за їжу, яку вони тобі дають.

--- Не занапащай і не забруднюй багатств Землі зброєю війни.

--- Не ганяйся за прибутками від багатств Землі, а намагайся відновлювати її виснажені сили.

--- Не приховуй від себе й від інших наслідків твоєї діяльності на Землі.-- Не вважай себе вищим за інші живі істоти й не поводься так, щоб вони зникали.

--- Не обкрадай майбутні покоління, виснажуючи й забруднюючи Землю.
--- Споживай дари Землі помірно, бо всі її мешканці мають однакове право на її багатства.

Інформаційний матеріал

Острів Пасхи

Острів Пасхи розташований у Тихому океані на відстані близько 3200 км на захід від Південної Америки. Першими поселенцями, які прибули на острів приблизно 15 століть тому, були полінезійці.

Острів має напівпосушливий клімат, який пом’якшувався завдяки зеленому лісу, що затримував і зберігав вологу. Жителі острова (7 тис. осіб) вирощували зернові культури, розводили курей, ловили рибу та мешкали у невеликих селах. Місцеве населення острова Пасхи залишило спадщину – масивні восьмиметрові статуї з обсидіану, що були розставлені по всьому острову за допомогою катків, які виготовлялися зі стовбурів дерев.

Коли європейські переселенці досягли острова Пасхи у ХVІІ столітті, ці кам’яні статуї, відомі як моаї, були єдиними залишками колись досить розвиненої цивілізації, яка була зруйнована усього за кілька десятиліть до цього.

Крах цього суспільства був спричинений виснаженням обмеженої ресурсної бази острова.

Оскільки чисельність населення острова Пасхи зростала, його жителі почали рубати ліси, щоб отримати більше землі для сільського господарства. Дерева використовували для опалення, спорудження будинків і човнів, а також у релігійних цілях (транспортування статуй моаї).

Настав момент, коли на острові зникло останнє дерево. Більше не можна було будувати риболовні човни, і відповідно стало не вистачати їжі. Знищення лісів призвело до ерозії ґрунтів, що ще більше обмежило запаси їжі. Поступово люди стали переселятися до печер. Потім почали виникати збройні конфлікти, відновилося рабство. Щоб вижити, деякі люди навіть стали людоїдами.

Острів Пасхи є яскравим прикладом того, що може відбутися, коли економічна діяльність зростає в умовах обмеженої кількості ресурсів. Ізольована територія, на якій неможливо забезпечити харчування ззовні, стає непридатною для життя після вичерпання власних ресурсів.

Зі зникненням останніх кордонів та створенням взаємозалежної глобальної економіки людство в цілому досягло того поворотного моменту, який настав на острові Пасхи у ХVІ столітті.

Хоча може здаватися, що сучасні технології та становлення інтегрованої світової економіки покінчили з цією стародавньою схемою дій, вона могла просто перейти з місцевого рівня на глобальний. Наприклад, обсяги океанічного вилову риби різко зменшилися. Рівень ґрунтових вод знижується на кожному континенті. Пасовища ушкоджуються внаслідок надмірної експлуатації. Більшій частині тропічних лісів, що залишилися, загрожує зникнення, а концентрація вуглекислого газу в атмосфері досягла максимального рівня за останні 160 тис. років.

Якщо ці тенденції збережуться, то нове тисячоліття може не настати, оскільки життя на Землі буде знищене, як і 65 млн.. років тому, коли падіння метеориту, ймовірно, стало причиною вимирання динозаврів.

Зробіть висновки

Дайте відповіді на запитання.
Визначте та запишіть, які напрямки природокористування переважають у різних регіонахУкраїни (Донбас, Київ, Карпати; ЦентральнаУкраїна).
Вкажіть негативні наслідки, які спричинені нераціональним природокористуванням для цих регіонов.
Який тип природокористування характерний для України?
Чи можна стверджувати, що для вашого регіону характерне раціональне природокористування? Відповідь поясніть.
Запропонуйте можливі рішення, які дозволять оптимізувати природокористування в регіонах України
Чи вважаєте ви, що в Україні склалась нераціональна структура природокористування, яка є неефективною і екологічно небезпечною?

ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ

Харківський (Північно-Східний) економічний регіон

Природно-ресурсний потенціал Харківського економічного регіону, порівняно з Донецьким і Придніпровським регіонами, обмежений. Основні види корисних копалин - природний газ і нафта, а також залізні руди. Є значні запаси мінерально-будівельної сировини на території всіх трьох адміністративних областей.

У господарському комплексі Харківського економічного регіону провідне місце займає машинобудівний цикл, в якому зайнято більше половини загальної кількості промислово-виробничого персоналу. Він має складну структуру і представлений усіма стадіями виробництва: виплавка чавунних і стальних заготовок, виробництвом енергетичного, гірничорудного, будівельно-дорожного, хімічного, підйомно-транспортного і сільськогосподарського машинобудування.технологічного устаткування для різних галузей народного господарства, а також трудомісткі, але не металомісткі (електротехнічна, приладобудівна, авіаційна, верстатобудівна промисловість).

Розвинені також інші енерговиробничі цикли, зокрема такі: нафтогазохімічнийу що охоплює видобуток і переробку нафти, видобуток, переробку, транспортування трубопроводами і використання на місці природного газу як сировини для хімічної промисловості; текстильно-промисловий - первинна переробка шерсті, прядіння, ткацтво і обробка тканин з місцевої і довізної сировини, випуск трикотажу, швейних виробів і взуття; індустріально-будівельний - виробництво цементу, залізобетонних виробів, керамічної плитки, стінових та інших будівельних матеріалів; агропромисловий (рослинницькі і тваринницькі галузі).

Полтавський промисловий вузол об'єднує переважно промислові підприємства центру м. Полтави (318 тис. осіб), в якому домінують галузі машинобудування, харчової і легкої промисловості. Машинобудування представлено металообробними підприємствами і заводами, що випускають устаткування для хімічної, поліграфічної та м'ясної промисловості, заводом штучних алмазів, алмазного інструменту. Тут розміщені бавовнопрядильна і трикотажно-рукавична фабрики, шкіряні і взуттєві підприємства. Харчова промисловість представлена підприємствами з переробки молока, м'яса, випуску олії, овочевих консервів, кондитерських виробів та іншої продукції.

Кременчуцький промисловий вузол розміщений на лівому березі Дніпра між Кременчуцьким і Дніпродзержинським водосховищами. Промисловість вузла представлена машинобудуванням, електроенергетичною, нафтопереробною, легкою і харчовою галузями. Головне місто вузла - Кременчук з найбільшими підприємствами: заводом важкого автомобілебудування, дорожніх машин, вагонобудівним, нафтопереробним і сажевим. Розвинена харчосмакова промисловість.

На базі залізних руд Кременчуцького родовища побудований Дніпровський гірничозбагачувальний комбінат, продукція якого надходить на металургійні підприємства Придніпров'я. Поблизу Кременчука діє однойменна ГЕС на Дніпрі.

На території Сумської області найбільші промислові об'єкти функціонують в обласному центрі, промислових центрах Конотопі і Шостці.

Донецький економічний регіон

У міжрайонному територіальному поділі праці регіон виділяється насамперед як важлива вугільно-металургійна база з розвитком важкого машинобудування, теплової електроенергетики, галузей хімічної, цементної та скляної промисловості. На території регіону залягають цінні мінерально-сировинні ресурси, що стало однією з головних передумов формування потужного промислового комплексу.

У функціонально-галузевій структурі Донецького економічного регіону різко переважає важка промисловість. Формування промислового комплексу відбувалося на основі розвитку вугільної промисловості і чорної металургії. Ці галузі стали передумовою розвитку хімічних виробництв, металомісткого машинобудування і залізничного транспорту. На території регіону сформувались потужні міжгалузеві комплекси - вугільно-металургійний, паливно-енергетичний, хімічний і машинобудівний. Наявність значних запасів енергетичного вугілля зумовлює розвиток тут паливної і електроенергетичної промисловості, а також коксівного вугілля, вапняків, доломітів, вогнетривких глин, створює сприятливі умови для розвитку чорної металургії. Тут видобувається харчова сіль, яка слугує сировиною для розвитку основної хімії. Є значні запаси сировини для розвитку індустріально-будівельного циклу. Виробничий профіль Донецького регіону визначає передусім група таких провідних енерговиробничих циклів (ЕВЦ): вуглеенергохімічний, пірометалургійний чорних металів, гірнично-хімічний, машинобудівний.

Київський економічний регіон

Регіон належить до таких, що недостатньо забезпечені мінерально-сировинними ресурсами. У компонентній структурі природно-ресурсного потенціалу переважають земельні ресурси - важлива умова розвитку агропромислового комплексу і промислових галузей, що переробляють сільськогосподарську сировину. Мінеральні ресурси регіону представлені такими видами: паливні - нафта і природний газ (Гнідинцівське, Леляківське, Прилуцьке, Богданівське та інші родовища Чернігівщини), буре вугілля у Житомирській і Черкаській областях (Дніпровський буровугільний басейн), торф у поліських районах Київської, Чернігівської і Житомирської областей; рудні: титанові руди (ільменіти) на Житомирщині, у басейні р. Ірша; нерудні: фосфорити у Семенівському районі Чернігівської області; граніти і мармур у Житомирській області та у басейнах річок Рось, Тетерів, Ірпінь; глини, піски, крейда, мергелі, каолін у Київській і Житомирській областях та деякі інші види сировини для промисловості будівельних матеріалів.

У функціонально-галузевій структурі промислового комплексу регіону значне місце посідають такі міжгалузеві промислові комплекси: машинобудівний (виробництво устаткування і апаратури для різних галузей промисловості, хімічного машинобудування, приладів та електротехнічних виробів, устаткування для харчової промисловості, продукції дорожнього машинобудування); хімічний (нафтохімічна промисловість, виробництво хімічних волокон, лаків і фарб, гумотехнічних виробів, пластмас, мінеральних добрив, хіміко-фармацевтичної продукції, хімпрепаратів, предметів побутової хімії); лісопромисловий (лісозаготівля, деревообробка, меблева та лісохімічна галузі); комплекс виробництва товарів народного споживання (виробництво натурального шовку, тканин із льону, вовняна промисловість, трикотажна, швейна, шкіряно-взуттєва, хутрова); будівельно-індустріальний (залізобетонна, виробництво будівельних конструкцій, черепиці, облицювальних матеріалів); агропромисловий (молочна, м'ясна, цукрова, овочеконсервна).

Львівсько-Карпатський економічний регіон

Територія Львівсько-Карпатського регіону простягається по обидва боки Карпат у межах Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей. Регіон розташований на заході України і займає вигідне пограничне положення з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Молдовою. Через його територію пролягають міжнародні залізничні та шосейні шляхи, газо- і нафтопроводи, лінії високовольтних електропередач.

Природні ресурси для розвитку промисловості регіону представлені паливними (природний газ і нафта, кам'яне вугілля), хімічними (калійні і кухонні солі, природні сірчані руди), різними будівельними матеріалами, а також каолінами, алунітами і навіть покладами золотоносних руд. Винятково важливе значення мають лісові ресурси Карпат, а також водні і рекреаційні ресурси.

Нафта і газ видобуваються у Передкарпатському нафтогазоносному басейні (Битківське, Долинське, Орів-Уличнянське - нафтові; Опарське, Угерське, Рудківське, Більче-Волицьке - газові). Кам'яне вугілля залягає на території Львівської області (Червоноградський і Сокальський райони). Незначні залягання бурого вугілля виявлені у Закарпатті, Передкарпатті і Придністров'ї. Виявлені великі запаси менілітових сланців у Передкарпатті, придатних для хімічної переробки. У межах території Івано-Франківської та Львівської областей видобувають і переробляють поклади калійної солі (Калуське і Стебницьке родовища), а на Львівщині - природні сірчані руди (Роздольське і Яворівське родовища). У Закарпатській області розробляються ртутні руди, алуніти, поліметали (Берегівське і Біганське родовища), а у Передкарпатті - залягання озокериту (Бориславське родовище).

У межах Карпат виявлено й освоєно багато мінеральних джерел, які використовують для лікувальних потреб і для постачання населенню усіх областей України. Промислове освоєння цих джерел здійснено у Трускавці, Поляні Квасовій, Сваляві, Шиянах, Моршині.

Промисловий комплекс регіону представлений такими галузями: машинобудування і металообробка, галузі основної і органічної хімії, паливно-енергетична, лісова, деревообробна і лісохімічна, легка, харчова і будівельна. Кожна галузь охоплює групи підприємств, що формують комплекси певного напряму розвитку. Основою таких промислових комплексів є енерговиробничі цикли, які у переважній більшості незавершені (за винятком лісопромислового БВЦ).

У функціонально-галузевій структурі перевага надається тим галузям, які є трудомісткими і базуються на переробці місцевих мінерально-сировинних, лісових та сільськогосподарських ресурсів.

У Закарпатській області виділяється багатогалузевий промисловий кущ підприємств, до якого входять такі центри: Берегово, Виноградів, Хуст, Іршава. Вони спеціалізуються на виробництві товарів легкої і харчової промисловості, будівельних матеріалів та деревообробці (швейна, взуттєва, фетрова, виноробна, плодоовочеконсервна, цегельно-черепична, меблева галузі).

ЗАПОВНИТИ ТАБЛИЦЮ

Аналіз існуючої структури природокористування в Україні та можливість її покращення

№	Регіон	Провідні галузі	Наявні ресурси	Можливі заходи, щодо покращення екологічної ситуації
1.	Київський
2.	Донецький
3.	Львівсько-Карпатський
4.	Харьківський (Північно-Східний)