УРОК 3. Форми держави. Державна влада. Функції держави

Про матеріал

ПРЕЗЕНТАЦІЯ. ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДО УРОКУ. Основні поняття: державний лад, республіка, монархія. Методично-дидактичне забезпечення: Основи правознавства : підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів

Перегляд файлу

ПЛАН

1. ФОРМА 2. ФОРМА

ДЕРЖАВИ ПРАВЛІННЯ

3. ФОРМА 4. ПОЛІТИЧНИЙ

^{ДЕРЖАВНОГО} (ДЕРЖАВНИЙ)

УСТРОЮ РЕЖИМ

1. ФОРМА ДЕРЖАВИ

НИНІ У СВІТІ НАЛІЧУЄТЬСЯ МАЙЖЕ 200 ДЕРЖАВ. КОЖНА З НИХ НЕПОВТОРНА, ОДНАК МІЖ РІЗНИМИ ДЕРЖАВАМИ Є ПЕВНІ СПІЛЬНІ ОЗНАКИ. ДЛЯ ТОГО ЩОБ КЛАСИФІКУВАТИ ДЕРЖАВИ, ВИЗНАЧАТИ СПІЛЬНЕ Й ОСОБЛИВЕ В ПОБУДОВІ Й УПРАВЛІННІ РІЗНИХ ДЕРЖАВ, ВИКОРИСТОВУЮТЬ ПОНЯТТЯ

«ФОРМА ДЕРЖАВИ»

ФОРМА ДЕРЖАВИ - ЦЕ СПОСІБ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ЩО СКЛАДАЄТЬСЯ З ПОРЯДКУ ВИНИКНЕННЯ ОРГАНІВ ВЛАДИ Й МЕТОДІВ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ. ФОРМА ДЕРЖАВИ МАЄ ТРИ ЕЛЕМЕНТИ: ФОРМУ ПРАВЛІННЯ, ФОРМУ ДЕРЖАВНОГО (ТЕРИТОРІАЛЬНОГО) УСТРОЮ Й

ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИЙ (ПОЛІТИЧНИЙ) РЕЖИМ

ЕЛЕМЕНТИ ФОРМА ДЕРЖАВИ

ФОРМУ ФОРМУ ДЕРЖАВНОГО ДЕРЖАВНО-

ДЕРЖАВНОГО (ТЕРИТОРІАЛЬНОГО) ПРАВОВИЙ

(ПОЛІТИЧНИЙ)

ПРАВЛІННЯ УСТРОЮ

РЕЖИМ

2. ФОРМА ПРАВЛІННЯ

ФОРМА ПРАВЛІННЯ ВИЗНАЧАЄ

ОРГАНІЗАЦІЮ ВЛАДИ В КРАЇНІ, ВІДПОВІДНО ДО ЦИХ

ПОРЯДОК УТВОРЕННЯ, ВЗАЄМОДІЇ ^{ОЗНАК, ДЕРЖАВИ} ОРГАНІВ ВЛАДИ Й УПРАВЛІННЯ. ПОДІЛЯЮТЬ НА

РЕСПУБЛІКИ

МОНАРХІЇ

ПРИГАДАЙТЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

«РЕСПУБЛІКА» ТА «МОНАРХІЯ», ВІДОМІ ВАМ З КУРСУ ІСТОРІЇ???

МОНАРХІЯ — ФОРМА ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ, ЗА ЯКОЇ ВСЯ ВЛАДА В ДЕРЖАВІ НАЛЕЖИТЬ ОДНІЙ ОСОБІ ТА, ЯК ПРАВИЛО, ПЕРЕДАЄТЬСЯ В СПАДОК.

ВЛАДА В МОНАРХІЇ НАЛЕЖИТЬ ОДНІЙ ОСОБІ — МОНАРХУ — КОРОЛЮ, ЦАРЮ, СУЛТАНУ, ЕМІРУ, ІМПЕРАТОРУ ТОЩО. НАЗВА ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ІСТОРИЧНИХ ТРАДИЦІЙ КОЖНОЇ ДЕРЖАВИ. МОНАРХ, ЯК ПРАВИЛО, ОТРИМУЄ ВЛАДУ В СПАДЩИНУ, У БАГАТЬОХ ВИПАДКАХ ЙОГО ВЛАДА ОГОЛОШУЄТЬСЯ СВЯЩЕННОЮ ТА ВВАЖАЄТЬСЯ ДАНОЮ БОГОМ. МОНАРХ Є СИМВОЛОМ СВОЄЇ

ДЕРЖАВИ, ЙОГО ПОВНОВАЖЕННЯ

ПОШИРЮЮТЬСЯ НА ВСІ СУСПІЛЬНІ ВІДНОСИНИ В КРАЇНІ. МОНАРХ НЕ НЕСЕ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПЕРЕД СВОЇМИ ПІДДАНИМИ.

МОНАРХІЇ

АБСОЛЮТНІ ОБМЕЖЕНІ.

В АБСОЛЮТНІЙ МОНАРХІЇ

ВСЯ НЕОБМЕЖЕНА (АБСОЛЮТНА) ВЛАДА НАЛЕЖИТЬ МОНАРХУ (КОРОЛЮ, ЦАРЮ,

ІМПЕРАТОРУ, СУЛТАНУ

ТОЩО)

В ОБМЕЖЕНІЙ МОНАРХІЇ ВЛАДА МОНАРХА БІЛЬШОЮ ЧИ МЕНШОЮ МІРОЮ ОБМЕЖЕНА ЗАКОНОМ (КОНСТИТУЦІЄЮ) І ПАРЛАМЕНТОМ, ЯКИЙ ОБИРАЄТЬСЯ НАРОДОМ.

ПРИКЛАДАМИ СУЧАСНИХ ОБМЕЖЕНИХ МОНАРХІЙ Є ВЕЛИКА БРИТАНІЯ, ІСПАНІЯ, ЯПОНІЯ ТОЩО.

ДЕСПОТИЧНІ

АБСОЛЮТНІ МОНАРХІЇ

ТЕОКРАТИЧНІ

У ДЕСПОТИЧНІЙ МОНАРХІЇ МОНАРХ

МАЄ АБСОЛЮТНУ, ТОБТО НЕОБМЕЖЕНУ ВЛАДУ, ЯКА

ҐРУНТУЄТЬСЯ НА САМОПРАВСТВІ

ВОЛОДАРЯ Й ВИКЛЮЧАЄ ІСНУВАННЯ ОРГАНІВ

ЗАКОНОДАВЧОЇ, ВИКОНАВЧОЇ,

СУДОВОЇ АБО РЕЛІГІЙНОЇ ВЛАДИ.

СУТНІСТЬ ТЕОКРАТИЧНОЇ МОНАРХІЇ СТАЄ ЗРОЗУМІЛОЮ З НАЗВИ. ТЕОКРАТІЯ (ВІД ГРЕЦЬК. ВЛАДА БОГА) — ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ТА МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ, ЗА ЯКОЮ ВОНА НАЛЕЖИТЬ ЦЕРКВІ, ДУХОВЕНСТВУ. НИНІ У СВІТІ ІСНУЮТЬ ДВІ ТЕОКРАТИЧНІ МОНАРХІЇ — САУДІВСЬКА АРАВІЯ ТА ВАТИКАН, У ЯКИХ СВІТСЬКА Й ДУХОВНА (РЕЛІГІЙНА) ВЛАДА НАЛЕЖАТЬ ОДНІЙ ОСОБІ.

ДУАЛІСТИЧНІ ПАРЛАМЕНТАРНІ

У ДУАЛІСТИЧНІЙ МОНАРХІЇ (ВІД ЛАТИН. DUALIS — ПОДВІЙНИЙ) — ГЛАВОЮ ДЕРЖАВИ Є МОНАРХ, ЯКИЙ ОЧОЛЮЄ (РЕАЛЬНО ЧИ ЛИШЕ ФОРМАЛЬНО) ВИКОНАВЧУ ВЛАДУ. ПАРЛАМЕНТ У ДУАЛІСТИЧНІЙ МОНАРХІЇ ПРИЙМАЄ ЗАКОНИ, АЛЕ ВОДНОЧАС СИЛУ ЗАКОНУ МАЮТЬ І РІШЕННЯ МОНАРХА. УРЯД НЕСЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК ПЕРЕД ПАРЛАМЕНТОМ, ТАК І ПЕРЕД МОНАРХОМ. У ЦЬОМУ ПОЛЯГАЄ ПОДВІЙНІСТЬ ХАРАКТЕРУ ВЛАДИ В ДУАЛІСТИЧНІЙ МОНАРХІЇ. ТАКИМИ Є КРАЇНИ: АВСТРО-УГОРЩИНА, МАРОККО, КУВЕЙТ — ЙОРДАНІЯ.

НИНІ НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНИМИ Є

ПАРЛАМЕНТАРНІ МОНАРХІЇ — БІЛЬШІСТЬ СУЧАСНИХ МОНАРХІЙ ЄВРОПИ. У НИХ ІСНУЄ ПАРЛАМЕНТ, ЯКИЙ ФОРМУЄ УРЯД.

У ТАКІЙ ДЕРЖАВІ МОНАРХ ПОЗБАВЛЕНИЙ ПРАВА ВИДАВАТИ ЗАКОНИ, НЕ БЕРЕ БЕЗПОСЕРЕДНЬОЇ УЧАСТІ В РОБОТІ УРЯДУ. РІШЕННЯ МОНАРХА В ПАРЛАМЕНТАРНІЙ (АБО КОНСТИТУЦІЙНІЙ) МОНАРХІЇ НАБУВАЄ ЧИННОСТІ ЛИШЕ В РАЗІ ЙОГО ПІДПИСАННЯ ГЛАВОЮ УРЯДУ АБО ВІДПОВІДНИМ МІНІСТРОМ. ТАКЕ

ПІДПИСАННЯ МАЄ НАЗВУ

КОНТРАСИГНАЦІЯ

(КОНТРАСИГНУВАННЯ).

У РЕСПУБЛІЦІ, НА ВІДМІНУ ВІД МОНАРХІЇ, ДЖЕРЕЛОМ ВЛАДИ Є НАРОД. ОРГАНИ ВЛАДИ ФОРМУЮТЬСЯ

ШЛЯХОМ ВИБОРІВ І МАЮТЬ ПЕВНИЙ СТРОК ПОВНОВАЖЕНЬ. У РЕСПУБЛІЦІ БУДЬ-ЯКИЙ ПРЕДСТАВНИК ВЛАДИ — АЖ ДО НАЙВИЩОГО — НЕСЕ

ЮРИДИЧНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СВОЇ ДІЇ, МОЖЕ БУТИ ВІДПРАВЛЕНИЙ У ВІДСТАВКУ.

РЕСПУБЛІКА — ФОРМА ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ, ЗА ЯКОЇ

ДЖЕРЕЛОМ ВЛАДИ Є НАРОД, ПРЕДСТАВНИКИ ВЛАДИ ОБИРАЮТЬСЯ НА ПЕВНИЙ СТРОК І НЕСУТЬ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СВОЇ ДІЇ.

ПАРЛАМЕНТСЬКІ ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ЗМІШАНІ

У ПАРЛАМЕНТСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ УРЯД ФОРМУЄТЬСЯ ПАРЛАМЕНТОМ І ПІДЗВІТНИЙ ЙОМУ (НІМЕЧЧИНА, ІТАЛІЯ). ПРЕЗИДЕНТ У ТАКІЙ РЕСПУБЛІЦІ ЗДЕБІЛЬШОГО ОБИРАЄТЬСЯ ПАРЛАМЕНТОМ І МАЄ ПЕРЕВАЖНО ПРЕДСТАВНИЦЬКІ ФУНКЦІЇ.

ДЛЯ ПРЕЗИДЕНТСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (США, БРАЗИЛІЯ, МЕКСИКА) ПРИТАМАННЕ ТЕ, ЩО

ПРЕЗИДЕНТ

ОБИРАЄТЬСЯ

ЗАГАЛЬНИМИ

ВИБОРАМИ, ОЧОЛЮЄ

ТА ФОРМУЄ УРЯД. УРЯД

НЕСЕ

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

ПЕРЕД ПРЕЗИДЕНТОМ, СКЛАДАЄ

ПОВНОВАЖЕННЯ ПЕРЕД НОВООБРАНИМ ПРЕЗИДЕНТОМ.

ЗМІШАНА РЕСПУБЛІКА ПОЄДНУЄ ОЗНАКИ ЯК ПРЕЗИДЕНТСЬКОЇ, ТАК І ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ

РЕСПУБЛІКИ. НИНІ САМЕ ТАКА ФОРМА РЕСПУБЛІКИ НАБУЛА НАЙБІЛЬШОГО ПОШИРЕННЯ. У ТАКІЙ РЕСПУБЛІЦІ УРЯД І

ПРЕЗИДЕНТ СПІЛЬНО ФОРМУЮТЬ ПАРЛАМЕНТ. ЗМІШАНИМИ РЕСПУБЛІКАМИ Є: ФРАНЦІЯ, АВСТРІЯ, ПОЛЬЩА, РУМУНІЯ ТОЩО.

НИНІ У СВІТІ ІСНУЄ МАЙЖЕ 140 РЕСПУБЛІК І МАЙЖЕ 30

МОНАРХІЙ. НАЙДАВНІШИМИ РЕСПУБЛІКАМИ В ІСТОРІЇ

ВВАЖАЮТЬ АФІНСЬКУ ТА СПАРТАНСЬКУ В

СТАРОДАВНІЙ ГРЕЦІЇ (V-IV СТ. ДО Н. Е.), РИМСЬКУ РЕСПУБЛІКУ (V—II СТ. ДО Н. Е.).

БІЛЬШІСТЬ СУЧАСНИХ МОНАРХІЙ (З НИХ 14

ЗНАХОДЯТЬСЯ В АЗІЇ, 12 — У ЄВРОПІ, 3 — В АФРИЦІ Й 1

— В ОКЕАНІЇ) — ОБМЕЖЕНІ. АЛЕ САУДІВСЬКА АРАВІЯ,

ОБ’ЄДНАНІ АРАБСЬКІ ЕМІРАТИ, ОМАН, БРУНЕЙ, КАТАР І ВАТИКАН ЗАЛИШАЮТЬСЯ АБСОЛЮТНИМИ МОНАРХІЯМИ.

ДЕРЖАВНИЙ (ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ) УСТРІЙ ВИЗНАЧАЄ ВНУТРІШНЮ ТЕРИТОРІАЛЬНУ ОРГАНІЗАЦІЮ

ДЕРЖАВИ, ВЗАЄМОДІЮ ЦЕНТРАЛЬНИХ І МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ. ЗА ДЕРЖАВНИМ

УСТРОЄМ ВИОКРЕМЛЮЮТЬ

ПРОСТІ (УНІТАРНІ) (ВІД ЛАТИН. UNITAS — ЄДНІСТЬ) І СКЛАДНІ

ДЕРЖАВИ

3. ФОРМА ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ

В УНІТАРНІЙ ДЕРЖАВІ ТЕРИТОРІАЛЬНІ ОДИНИЦІ — ОБЛАСТІ, ДЕПАРТАМЕНТИ, ЗЕМЛІ, ШТАТИ ТОЩО — НЕ МАЮТЬ НАВІТЬ ЕЛЕМЕНТІВ СУВЕРЕНІТЕТУ. У НИХ ВІДСУТНІ ВЛАСНІ, ОКРЕМІ ВІД ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНИХ ЗАКОНИ, ГРОМАДЯНСТВО, ПОДАТКИ. ТЕРИТОРІЯ УНІТАРНОЇ ДЕРЖАВИ ВВАЖАЄТЬСЯ ЦІЛІСНОЮ. В УНІТАРНІЙ ДЕРЖАВІ, ЯК ПРАВИЛО, ДІЮТЬ ЄДИНА КОНСТИТУЦІЯ ТА ЗАКОНИ, СТВОРЕНА ЄДИНА СИСТЕМА ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ. У МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ УНІТАРНА ДЕРЖАВА — ЄДИНЕ ЦІЛЕ. УНІТАРНИМИ ДЕРЖАВАМИ Є ПОЛЬЩА, ФІНЛЯНДІЯ, ДАНІЯ, ФРАНЦІЯ ТОЩО. ВІДПОВІДНО ДО

КОНСТИТУЦІЇ, УНІТАРНОЮ Є УКРАЇНА.

НА ВІДМІНУ ВІД УНІТАРНИХ ДЕРЖАВ, СКЛАДНІ ДЕРЖАВИ МАЮТЬ АДМІНІСТРАТИВНІ ОДИНИЦІ З ПЕВНИМИ ОЗНАКАМИ СУВЕРЕНІТЕТУ, ОДНАК ЧАСТИНУ СВОЇХ ПОВНОВАЖЕНЬ ПЕРЕДАЮТЬ ЦЕНТРУ.

ФЕДЕРАЦІЯ (ВІД ЛАТИН. FOEDERATIO — СОЮЗ, ОБ’ЄДНАННЯ) — ФОРМА ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ, ЗА ЯКОГО ДЕРЖАВА СКЛАДАЄТЬСЯ З ДЕРЖАВНИХ УТВОРЕНЬ, ЩО МАЮТЬ ПЕВНУ ПОЛІТИЧНУ

САМОСТІЙНІСТЬ, ОДНАК ПЕРЕДАЮТЬ ЧАСТИНУ СВОЇХ ПРАВ І СУВЕРЕНІТЕТУ ОРГАНАМ ФЕДЕРАЦІЇ. У ФЕДЕРАТИВНІЙ ДЕРЖАВІ КОЖНА СКЛАДОВА ЧАСТИНА — ЗЕМЛЯ, ПРОВІНЦІЯ, ШТАТ ТОЩО — МАЄ СУВЕРЕНІТЕТ, ПЕВНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАКОНОДАВСТВА, СУДОЧИНСТВА, АЛЕ ВСІ ВОНИ ЗБЕРІГАЮТЬ ЦІЛІСНІСТЬ ДЕРЖАВИ Й СПІЛЬНІ ВИЩІ ОРГАНИ ВЛАДИ. У ФЕДЕРАТИВНІЙ ДЕРЖАВІ, ЯК ПРАВИЛО, ІСНУЮТЬ ОРГАНИ

ЗАКОНОДАВЧОЇ, ВИКОНАВЧОЇ ТА СУДОВОЇ ВЛАДИ ЯК В ОКРЕМИХ СКЛАДОВИХ ЧАСТИНАХ (СУБ’ЄКТАХ

ФЕДЕРАЦІЇ), ТАК І В ДЕРЖАВІ В ЦІЛОМУ. ПРИ ЦЬОМУ

ЗАКОНОДАВСТВО КРАЇНИ ЧІТКО ВИЗНАЧАЄ КОМПЕТЕНЦІЮ ОРГАНІВ КОЖНОГО РІВНЯ.

ФЕДЕРАЦІЯМИ НИНІ Є, ЗОКРЕМА, НІМЕЧЧИНА, РОСІЯ, США ТОЩО.

НИНІ КОНФЕДЕРАЦІЄЮ, ЗА ОФІЦІЙНОЮ НАЗВОЮ, Є

ШВЕЙЦАРІЯ (ПОВНА НАЗВА — ШВЕЙЦАРСЬКА

КОНФЕДЕРАЦІЯ), АЛЕ, ЗА ЗМІСТОМ ШВЕЙЦАРСЬКОЇ КОНСТИТУЦІЇ, ВОНА Є ФЕДЕРАТИВНОЮ ДЕРЖАВОЮ.

КОНФЕДЕРАЦІЯ — СОЮЗ СУВЕРЕННИХ ДЕРЖАВ, ЯКІ ОБ’ЄДНУЮТЬСЯ ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ПЕВНОЇ, ЧІТКО ВИЗНАЧЕНОЇ МЕТИ В ОКРЕМІЙ СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (ЯК ПРАВИЛО, ТИМЧАСОВОЇ). КОНФЕДЕРАЦІЯ ДІЄ НА ПІДСТАВІ ДОГОВОРУ, ПРИ ЦЬОМУ КОЖНА З ЧАСТИН КОНФЕДЕРАЦІЇ ЗБЕРІГАЄ ВЛАСНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ. У КОНФЕДЕРАЦІЇ НЕ ІСНУЄ СПІЛЬНОЇ КОНСТИТУЦІЇ, СПІЛЬНОЇ СУДОВОЇ ТА ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ. КОЖНА З ДЕРЖАВ ЧЛЕНІВ КОНФЕДЕРАЦІЇ ЗБЕРІГАЄ ВЛАСНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ І МАЄ ПРАВО В БУДЬ-ЯКИЙ ЧАС ВИЙТИ З ЇЇ СКЛАДУ.

ІМПЕРІЯ (ВІД ЛАТИН. IMPERIUM — ВЛАДА, ПАНУВАННЯ) — ФОРМА ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ, ЗА ЯКОГО ДО СКЛАДУ ДЕРЖАВИ НАЛЕЖАТЬ ОКРЕМІ ЧАСТИНИ, ЯКІ БУЛИ ПРИЄДНАНІ НАСИЛЬНИЦЬКИМ ШЛЯХОМ, УНАСЛІДОК ПОГЛИНАННЯ НЕЗАЛЕЖНИХ ДОСІ ДЕРЖАВ АБО ЇХНІХ ЧАСТИН. СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ ІМПЕРІЇ НЕ МАЮТЬ ВЛАСНОГО СУВЕРЕНІТЕТУ, НЕ МОЖУТЬ ЗА ВЛАСНИМ БАЖАННЯМ ВИЙТИ З ЇЇ СКЛАДУ. ХАРАКТЕРНОЮ Є РІЗНИЦЯ В ПРАВАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ ДЕРЖАВИ — МЕТРОПОЛІЇ — І ПІДКОРЕНИХ ЧАСТИН (КОЛОНІЙ). ІМПЕРІЯ — ФОРМА ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ, ЯКА ЗДЕБІЛЬШОГО ЗАЛИШИЛАСЯ В ІСТОРІЇ. САМЕ ТАКИМИ БУЛИ РИМСЬКА, ОСМАНСЬКА, БРИТАНСЬКА ІМПЕРІЇ. ОСТАННЯ З НИХ У XX СТ. ПЕРЕТВОРИЛАСЯ НА СПІВДРУЖНІСТЬ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ, ДО ЯКОЇ ВХОДИТЬ ПОНАД 40 ДЕРЖАВ (СЕРЕД НИХ ТАКІ ВЕЛИКІ, ЯК ІНДІЯ, КАНАДА ТОЩО).

4. ПОЛІТИЧНИЙ (ДЕРЖАВНИЙ) РЕЖИМ

ПОЛІТИЧНИЙ (ДЕРЖАВНИЙ) РЕЖИМ ВИЗНАЧАЄ МЕТОДИ, ЯКИМИ ЗДІЙСНЮЮТЬ ВЛАДУ В ДЕРЖАВІ, СПОСОБИ ТА ЗАСОБИ, ЩО ДЛЯ ЦЬОГО ВИКОРИСТОВУЮТЬ.

ПОЛІТИЧНИХ РЕЖИМІВ БАГАТО, АЛЕ ЇХ ПОДІЛЯЮТЬ НА ДЕМОКРАТИЧНІ ТА АНТИДЕМОКРАТИЧНІ. БІЛЬШІСТЬ ДЕРЖАВ НАМАГАЄТЬСЯ ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ ПАНУВАННЯ ДЕМОКРАТІЇ, ДІЯТИ ВІДПОВІДНО ДО ВИМОГ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ДЕМОКРАТИЧНЕ СУСПІЛЬСТВО

ФОРМИ ПОЛІТИЧНОГО (

ДЕРЖАВНОГО ) РЕЖИМУ

ДЕМОКРАТІЯ (ВІД ГРЕЦЬК. DEMOKRATIA — ВЛАДА НАРОДУ, DEMOS — НАРОД, CRATOS — ВЛАДА) — ФОРМА ДЕРЖАВНОГО РЕЖИМУ, ЗА ЯКОГО ДЕРЖАВНА ВЛАДА ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ НА ОСНОВІ РІВНОПРАВНОЇ УЧАСТІ ГРОМАДЯН В УПРАВЛІННІ ДЕРЖАВОЮ, ГАРАНТОВАНЕ ДОТРИМАННЯ ЇХНІХ ПРАВ І СВОБОД ВІДПОВІДНО ДО МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ ПРАВ ЛЮДИНИ.

У ДЕМОКРАТИЧНІЙ ДЕРЖАВІ ОСНОВНИМ ДЖЕРЕЛОМ ВЛАДИ Є НАРОД. ДЕРЖАВНА ВЛАДА ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ НА ОСНОВІ ЇЇ ПОДІЛУ НА ЗАКОНОДАВЧУ, ВИКОНАВЧУ ТА СУДОВУ. У ДЕМОКРАТИЧНІЙ ДЕРЖАВІ ГАРАНТУЮТЬ І ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ РЕАЛЬНУ РІВНІСТЬ УСІХ ГРОМАДЯН ПЕРЕД ЗАКОНОМ, РЕАЛІЗАЦІЮ ПРОГОЛОШЕНИХ ПРАВ І СВОБОД. У ДЕМОКРАТИЧНІЙ КРАЇНІ СТВОРЮЮТЬСЯ УМОВИ ДЛЯ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА ТА НЕЗАЛЕЖНОСТІ ПРАВОСУДДЯ.

НА ВІДМІНУ ВІД ДЕМОКРАТИЧНОЇ ДЕРЖАВИ, В АНТИДЕМОКРАТИЧНИХ СУСПІЛЬСТВАХ ГРОМАДЯНИ ПОЗБАВЛЕНІ МОЖЛИВОСТІ БРАТИ УЧАСТЬ У ВИРІШЕННІ ДЕРЖАВНИХ ПИТАНЬ АБО ЦЯ УЧАСТЬ Є ФОРМАЛЬНОЮ. ЗДЕБІЛЬШОГО В ТАКИХ КРАЇНАХ УТВЕРДЖУЄТЬСЯ ВЛАДА ОДНІЄЇ ОСОБИ (АБО ГРУПИ ОСІБ), ПАРТІЇ, ІДЕОЛОГІЇ,

ІНШІ ЗАЗНАЮТЬ ПЕРЕСЛІДУВАНЬ. В АНТИДЕМОКРАТИЧНИХ ДЕРЖАВАХ ПРАВА ОСОБИ НЕ ГАРАНТОВАНІ, ВОНИ ПОСТІЙНО ОБМЕЖУЮТЬСЯ.

ІНОДІ ВИОКРЕМЛЮЮТЬ ВИДИ

АНТИДЕМОКРАТИЧНИХ РЕЖИМІВ

ОСНОВНІ ОЗНАКИ ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ — УСЕОХОПЛЮЮЧИЙ

(ТОТАЛЬНИЙ) (ЗВІДСИ Й НАЗВА) КОНТРОЛЬ ЗА ВСІМА СФЕРАМИ

СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ, ІСНУВАННЯ ТА

ПАНУВАННЯ ЄДИНОЇ ІДЕОЛОГІЇ,

ДЛЯ ДЕСПОТІЇ ХАРАКТЕРНИМ Є МОНОПОЛІЯ ДЕРЖАВИ У СФЕРІ

ЗОСЕРЕДЖЕННЯ В РУКАХ ОДНІЄЇ ОСОБИ ЕКОНОМІКИ.

(ДЕСПОТА) (ЗВІДСИ НАЗВА) УСІЄЇ ВЛАДИ, ЗАСТОСУВАННЯ НАДЗВИЧАЙНО ЖОРСТКИХ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВОЮ, УТИСКИ

ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ.

АВТОРИТАРИЗМУ ТАКОЖ ПРИТАМАННА ЗНАЧНА КОНЦЕНТРАЦІЯ ВЛАДИ В РУКАХ ОДНІЄЇ ОСОБИ АБО КІЛЬКОХ ОСІБ, БЕЗСТРОКОВИЙ ХАРАКТЕР ВЛАДИ ГЛАВИ ДЕРЖАВИ. ЗА ТАКОГО РЕЖИМУ НЕМАЄ ПОЛІТИЧНОЇ ОПОЗИЦІЇ, УПРАВЛІННЯ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ПЕРЕВАЖНО ШЛЯХОМ ВІДДАННЯ КОМАНД, БЕЗ БУДЬ-ЯКОГО ОБГОВОРЕННЯ.