Урок 5.

Тема. Нове життя народних мелодій в інструментальній музиці.

Мета: формування ключових компетентностей:

-загальнокультурна компетентність: оволодіння досягненнями культури;

-міжпредметна естетична компетентність: виявлення естетичного  ставлення до світу в різних сферах діяльності людини;

-вміння вчитися: організовувати своє робоче місце, планувати свої дії;

-предметних компетентностей:

-знайомити учнів з поняттями обробка, варіації, формувати уявлення про римейки, значення голосу людини в розвитку музичного мистецтва.

Розвивати вміння учнів уважно слухати музику та висловлювати власні музичні враження від прослуханого твору, розвивати вміння на слух впізнавати жанрові ознаки музичного твору й характерні засоби музичної виразності та розвиток музичного образу.

Виховувати інтерес до слухання класичної та сучасної музики та виконання  пісень різної тематики.

Обладнання: фортепіано, комп’ютер, аудіозаписи, мультимедійна презентація, ударні інструменти.

Тип уроку: урок поглиблення в тему

Хід уроку:

І. Вхід учнів до класу Л.Ревуцький Симфонія №2 мі мажор

ІІ. Організація класу до уроку.

Музичне вітання.

Перевірка присутніх.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Повідомлення теми уроку.

Сьогодні ми продовжуємо з вами говорити народні мелодії на їх нове життя в сучасному середовищі.

IV.Розповідь-бесіда про Л.Ревуцького.

Реву́цький Лев (Левко́) Микола́йович (8 (20) лютого 1889, Іржавець, Російська імперія — 30 березня 1977, Київ, Українська РСР, СРСР) — український композитор, педагог, музичний і громадський діяч. Доктор мистецтвознавства (1941), академік АН УРСР (1957), заслужений діяч мистецтв УРСР (1941), народний артист СРСР (1944), Герой Соціалістичної Праці (1969), лауреат Державної премії СРСР (1941), Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1966). Депутат Верховної Ради УРСР 2—5-го скликань.

Ревуцький-автор творів великих музичних форм: соната для фортепіано, дві симфонії (друга на теми українських народних пісень 1926, у новій редакції 1940, один з найкращих творів Pевуцького), два концерти для фортепіано. Ці твори написані з тонким знанням виконавчого апарату, одні з перших в українській музичній літературі. Також у творах менших форм (фортепіанні прелюдії, твори для скрипки й віолончелі з фортепіано) Ревуцький дуже оригінальний свіжістю музичної мови й технічними прийомами. Серед вокальних творів відзначається кантата «Хустина», як і прекрасні обробки народних пісень для голосу з фортепіано, в яких особливо цікаві фортепіанні партії, трактовані наскрізь самостійно (окремі збірники «Галицькі пісні», «Сонечко», «Козацькі та історичні пісні»).

Лев Миколайович Ревуцький творчо розвинув методи Лисенка й Леонтовича, які полягали у нерозривному злитті музичного фольклору з досягненнями гармонічного мислення кінця XIX століття. Він збагатив українську музику індивідуальними стилістичними знахідками. Композиторський стиль Л. Ревуцького формувався на основі глибокого й всебічного пізнання національного народного мелосу та перетворення традицій сучасної професійної музики. Творам митця притаманна життєствердна настроєність, ліризм, стриманість, широта і багатство емоцій. Розмірена, виразна мелодика поєднується з напруженою складною гармонікою. Л. Ревуцький розкривав дійсність і в лірико-драматичному, і в лірико-епічному ключах. Його творчість увійшла до золотого фонду української класики (Друга симфонія і фортепіанний концерт — перші значні твори цих жанрів в українській музиці). Значний внесок Л. Ревуцький зробив і в розвиток жанру обробки народних пісень. У його творчій спадщині близько 120 оригінальних обробок.

V. Слухання Л.Ревуцький Симфонія №2 мі мажор

Обговорення.

VI.Слухання сучасних інтерпретацій українських народних пісень.

Цвіте терен.

Несе Галя воду.

Обговорення.

VII. Вокально-хорова робота.

Розспівування.

Розучування пісні Несе Галя воду.

VIII. Підсумок уроку.

ІХ. Домашнє завдання.

Слухати українські народні пісні в сучасній інтерпретації та аналізувати їх.

Х. Вихід учнів з класу.