Урок № ____                                                      Дата _____________

Адміністративно-територіальні зміни в УРСР.

Україна в ООН та інших організаціях

Мета: навчити характеризувати процес виходу УРСР на міжнародну арену, співпраці з міжнародними організаціями; з’ясувати роль УРСР в створенні ООН,  проаналізувати процес формування території України; охарактеризувати адміністративно-територіальні зміни України, що відбулися після 2-ї світової війни; розвивати критичне ставлення до масштабних переселень українців і поляків; виховувати інтерес до вітчизняної історії.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник, карта «Україна в період повоєнної відбудови (1945—1953 рр.), атласи, дидактичні матеріали.

Основні поняття: ООН, геополітика, «Холодна війна».

Основні дати: березень 1944 р. — створення народного комісаріату закордонних справ на чолі з Д. Мануїльським; 26 листопада 1944 р. — Мукачівський з'їзд возз'єднання Закарпатської України з УРСР;  26 квітня 1945

р. — конференція в Сан-Франциско, на     якій Україна увійшла до складу ООН як член-засновник; 29 червня 1945 р. — радянсько-чехословацький договір про входження Закарпаття до Радянської України; 16 серпня 1945 р. — договір між СРСР, Польщею про радянсько-польський кордони; 10 лютого 1947 р.

підписано міжнародний договір між СРСР і Румунією, що остаточно зафіксував юридично входження Північної Буковини, Акерманського, Ізмаїльського та Хотинського повітів Бессарабії до Української РСР; 29 липня — 15 жовтня 1946 р. — участь УРСР у роботі Паризької мирної конференції та підписання договорів з Україною, Румунією, Болгарією, Угорщиною, Фінляндією; 1951 р.

— обмін прикордонними ділянками між Польщею і УРСР.

ХІД УРОКУ І. Організаційний момент уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань і умінь. Бесіда за запитаннями:

-   Чи являлась УРСР повноправним суб’єктом міжнародного права напередодні Другої світової війни?

-   Коли УРСР мала можливість «самостійно» здійснювати зовнішньополітичний курс?

-   У якому році була створена ООН?

-   До складу яких держав входили західноукраїнські землі в 1921-1939 рр. ?

-   Якою була політика правлячих кіл Польщі, Румунії і Чехословаччини щодо українців?

-   Пригадайте, на яких конференціях під час війни лідери держав антигітлерівської коаліції порушували питання про західні кордони СРСР?

(Тегеранська, Ялтинська, Потсдамська)

-   Які зовнішньополітичні зміни відбулися у світі? (Поглиблення суперечностей між капіталістичними країнами, «холодна війна», посилення національно-визвольного руху колоніальних і залежних народів) ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Адміністративно-територіальні зміни.

Які ж зміни відбулися з кордонами УРСР після ІІ світової війни?

Питання про західний кордон СРСР, а відповідно й України, гостро постало під час завершальних операцій Другої світової війни в Європі. Воно активно обговорювалося під час Тегеранської (1943), Ялтинської (1945 р.) та Потсдамської (1945) конференцій лідерами держав антигітлерівської коаліції.

Остаточно обриси повоєнних кордонів УРСР сформувалися у процесі україно-польського, україно-чехословацького, україно-румунського територіальних розмежувань та юридичного закріплення західноукраїнських земель, що увійшли до складу УРСР протягом 1939—1945 рр.

Особливо складним й тривалим було врегулювання територіальних питань із Польщею та ЧСР. На цей процес значно впливало міжнародне становище, зокрема прагнення СРСР закріпитися у Східній Європі.

Робота з картою відбувається протягом уроку

А) Першим кроком на шляху україно-польського територіального розмежування стала Люблінська угода між урядом УРСР і польським Тимчасовим Комітетом Національного Визволення від 9 вересня 1944 р.

Відповідно до цього документа частина споконвічних українських земель (частина Підляшшя, Холмщина, Посяння, Лемківщина), де проживало майже 800 тис. українців, передавалася Польщі. 

Робота з документом

Угода

між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і

Польським Комітетом Національного визволення  про евакуацію українського населення з території Польщі  і польських громадян з території УРСР ВІДДІЛ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1

     Обидві Договірні  Сторони  зобов'язуються  по підписанні цієї  угоди  приступити  до   евакуації   всіх   громадян   української, білоруської,   російської   і   русинської   національностей,   що проживають   в    Хелмському,    Грубешувському,   

Томашувському, Любачувському,   Ярославському,   Перемишльському, 

Ліськовському, Замостінському,  Красноставському,  Білгорайському,   Влодавському  повітах  і  в інших районах Польщі,  де можуть виявитися громадяни української,  білоруської, російської і русинської національності, які  побажають  переселитися  з  території  Польщі на Україну,  та приступити до евакуації всіх поляків і  євреїв,  що  перебували  в польському громадянстві до 17 вересня 1939 року,  які проживають в  західних областях УРСР і бажають переселитися на територію Польщі…

      Дата підписання:       09.09.1944 Про який процес йде мова у документі?

У такий спосіб сталінське керівництво намагалося підтримати польський прорадянський уряд і згладити негативне сприйняття польською громадськістю радянської агресії 1939 р.

Домовленість між СРСР та Польщею було досягнуто 16 серпня 1945 р. під час підписання договору стосовно радянсько-польського державного кордону. Ця угода закріплювала кордон по «лінії Керзона» з відхиленням на схід (тобто на користь Польщі) на 5—8 км, а на окремих ділянках на 17 км (район Немирів—Ялувка) і навіть на 30 км (район р. Солонія і м. Крилів).

Остаточно процес польсько-українського розмежування завершився 1951

р., коли на прохання Польщі відбувся обмін прикордонними територіями.

Унаслідок цього до Львівської області увійшли землі в районі міста Кристополя (згодом перейменованого в Червоноград), а до Польщі відійшли території довкола міста Нижні Устрики Дрогобицької області.

Б) Із наближенням радянських військ до кордонів Чехо-Словаччини постало питання про подальшу долю Карпатської України. У радянськочехословацьких переговорах з емігрантським урядом Е. Бенеша і в договорі про дружбу, взаємодопомогу і післявоєнне співробітництво між ЧСР та СРСР (12 грудня 1943 р.) питання про Карпатську Україну вирішувалося на користь Чехо-Словаччини. 

Але зі вступом радянських військ на територію Карпатської України ситуація змінилася. Радянське керівництво стало розглядати цей регіон як важливий стратегічний плацдарм для посилення впливу в Центральній та Південно-Східній Європі. Для досягнення своєї стратегічної мети радянське керівництво використало антифашистський та національно-визвольний рух населення краю.

Зі звільненням краю від фашистської окупації вийшли з підпілля Народні комітети, які стали відігравати роль органів місцевого самоврядування, і комуністи, які 19 листопада 1944 р. заснували самостійну Комуністичну партію

Закарпатської України. Відновлення чехословацької адміністрації гальмувалося. Більша частина краю була включена в зону, на яку поширювалась влада радянської воєнної адміністрації.

У таких умовах 26 листопада 1944 р. в місті Мукачеве було скликано з’їзд Народних комітетів. На ньому було схвалено Маніфест про возз’єднання з Радянською Україною, обрано Народну Раду як верховний законодавчий орган влади Закарпатської України і сформовано уряд. Досить швидко було створено всі атрибути державності Закарпатської України — суд, прокуратуру, збройні сили, органи управління на місцях тощо. Робота з документом

Із маніфесту першого з'їзду Народних Комітетів Закарпатської України про возз'єднання з УРСР

...Закарпатсько-український народ, вирваний з німецько-мадярського полону, вирішив раз і назавжди здійснити свою віковічну мрію і возз'єднатися з Радянською Україною. З цими думками він йшов на вибори сільських, районних і міських народних комітетів з наказом їм — добитися возз'єднання Закарпатської України з Радянською Україною.

Спираючись на непохитну волю всього народу, висловлену в петиціях і постановах робітників, селян, інтелігенції і духівництва всіх міст і сіл Закарпатської України, перший з'їзд Народних Комітетів усієї Закарпатської України постановляє:

1.Возз'єднати Закарпатську Україну зі своєю великою матір'ю Радянською Україною і вийти зі складу Чехо-Словаччини.

2.Просити Верховну Раду Української Радянської Соціалістичної Республіки і

Верховну Раду Союзу Радянських Соціалістичних Республік включити Закарпатську

Україну до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки. Обрати Народну Раду Закарпатської України як єдину центральну владу, діючу по волі народу на території Закарпатської України.

3.Уповноважити і зобов'язати Народну Раду Закарпатської України здійснити рішення з'їзду про возз'єднання Закарпатської України з Радянською Україною.

(26 листопада 1944 р.)

Як ці події вплинули на емігрантський уряд Чехословаччини? 

Події в Закарпатті турбували уряд ЧСР. Міністр закордонних справ Ян Масарик відверто заявив, що Закарпаття не буде віддано, бо «Росію не можна пускати в Європу».  Як ви вважаєте чи є актуальним це висловлювання сьогодні? Чому?

Та хід подій змушував керівників Чехо-Словаччини враховувати нові обставини. Позиція населення Закарпаття була чіткою і послідовною — до України. СРСР, порушуючи попередні угоди, прагнув якнайшвидше вирішити долю Закарпаття на свою користь. Усі спроби уряду ЧСР перенести це питання на обговорення повоєнної міжнародної конференції наражалися на протидію сталінського керівництва. Зрештою уряд ЧСР змушений був поступитися. У червні 1945 р. договір між ЧСР та СРСР юридично закріпив рішення з’їзду в Мукачевому. 22 січня 1946 р. було видано указ Президії Верховної Ради СРСР про утворення в складі УРСР Закарпатської області. Цей акт одночасно ліквідовував без згоди населення Закарпатську Україну як державне утворення. Виступаючи 30 червня 1945 р. на VІІ сесії Верховної Ради УРСР, М. Хрущов заявив, що український народ уперше возз’єднався в єдину Українську державу.

В) Останню крапку у визначенні повоєнних кордонів України було поставлено 10 лютого 1947 р. під час підписання радянсько-румунського договору, за яким визнавалося право УРСР на Північну Буковину, Хотинщину, Ізмаїльщину, тобто юридично закріплювалися кордони, встановлені в червні 1940 р.

Отже, повоєнний процес врегулювання кордонів УРСР відбувався методами, притаманними тоталітарним режимам, і в інтересах його стратегічних інтересів, які збіглися з прагненням українців об’єднатися в єдиній державі. Після закінчення війни вперше за багато століть фактично всі українські землі увійшли до складу Української РСР. Польща, Чехословаччина, Угорщина, Румунія визнали нові політичні реалії, підтвердивши в міжнародних актах згоду змінити свої кордони на користь Радянського Союзу

 Після включення до складу УРСР Західної України, Північної Буковини і трьох повітів Бессарабії населення України збільшилося на 8,8 млн. осіб і становило понад 41,6 млн. осіб, а її територія зросла до 565 тис. км2

Г) Об’єднання українських земель, вихід на міжнародну арену зумовили зміну державної символіки республіки. У листопаді 1949 р. Президія Верховної Ради УРСР прийняла указ про Державний Герб УРСР, Державний Прапор УРСР, Державний Гімн УРСР. Червоний прапор із написом «УРСР» було замінено двоколірним: верхня частина, що становила 2/3 ширини полотна, була червоною, а нижня мала світло-блакитний (лазурний) колір. У верхньому лівому куті прапора містилось зображення серпа і молота, а над ними — п’ятикутна зірка. Деяких змін зазнав і герб УРСР. І з 1950 р. було започатковано виконання гімну УРСР.

Д) Формування сучасної території України завершилося у 1954 р. Цього року відзначалося 300-річчя Переяславської угоди. Країною прокотилася широка і гнучка пропагандистська кампанія. ЦК КПРС обнародував тринадцять «тез», у яких доводилася непохитність «вічного союзу» українців з росіянами. Центральною подією ювілейних торжеств стала передача Криму УРСР. 19 лютого 1954 р. Президія Верховної Ради СРСР, мотивуючи своє рішення спільністю економіки, територіальною близькістю та тісними господарськими та культурними зв’язками між Кримом та Україною, прийняла указ «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР». Як зазначалося, акт є «свідченням дружби російського народу». Робота з документом

УКАЗ Президиума Верховного Совета СССР

О передаче Крымской области из состава РСФСР в состав УССР

Учитывая общность экономики, территориальную близость и тесные хозяйственные и культурные связи между Крымской областью и Украинской ССР,

Президиум Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик

ПОСТАНОВЛЯЕТ:

Утвердить совместное представление Президиума Верховного Совета РСФСР и Президиума Верховного Совета УССР о передаче Крымской области из состава Российской Советской Федеративной Социалистической Республики в состав Украинской Советской Социалистической Республики.

Председатель Президиума Верховного Совета СССР

К.ВОРОШИЛОВ

Секретарь Президиума Верховного Совета СССР

Н.ПЕГОВ

Москва, Кремль, 19 февраля 1954 года Як можна охарактеризувати передачу Криму?

Але кримський «подарунок» був не таким доброчинним актом, як спочатку здавалося. Приєднання Криму переклало на Україну ряд економічних і політичних проблем. У результаті війни і депортації татар у регіоні панував економічний хаос. До того ж, росіяни, що проживали в Криму (860 тис. осіб) чинили опір будь яким спробам українізувати життя області. Таким чином, в УРСР стала більш помітнішою присутність росіян, що сприяло подальшій русифікації України.

Які ж зміни відбулися з кордонами УРСР після ІІ світової війни?

Робота з картою.

2. Україна — співзасновниця ООН. Діяльність України на міжнародній арені.

Наприкінці Другої світової війни Україна знову виходить на зовнішньополітичну арену. Проте, будучи складовою частиною Радянського Союзу, вона була не в змозі проводити самостійну зовнішню політику.

27 січня 1944 р. на пленумі ЦК ВКП(б) було прийнято рішення про розширення прав союзних республік у сфері міжнародних відносин. Х сесія Верховної Ради СРСР (28 січня — 1 лютого 1944 р.) прийняла закон про перетворення Наркомату закордонних справ із загальносоюзного на союзнореспубліканський. А в березні 1944 р. Верховна Рада УРСР прийняла закон про утворення Народного комісаріату закордонних справ республіки. Очолив Народний комісаріат Д. Мануїльський.

Постать в історії. Біографічна довідка

Дмитро Мануїльський  - партійний і державний діяч, академік АН України (1945). Навчався в Петербурзькому університеті (не закінчив), також - на юридичному факультеті Сорбонського університету (1911). У 1903 вступив у РСДРП.  1906 – один  з організаторів повстань у Свеаборзі та Кронштадті. Був засуджений  до заслання, але зміг втекти. Восени 1907 емігрував у Францію, де став  членом групи "Уперед". У червні 1917  його прийняли до РСДРП(б). З грудня 1917 - член колегії Наркомату продовольства, з лютого 1918 - заступник  наркома. Також був  членом Всеукраїнського ревкому; наркомом землеробства України. На початку 1919 очолював радянську місію Червоного Хреста у Франції. З 1921 - 1-й секретар

ЦК КП(б) України. В 1920-23 і 1929-52 - член Політбюро ЦК КП(6) України. В 1923-

52 - член ЦК партії. З липня 1924 - член Президії, у 1928-43 - секретар Виконкому Комінтерну. Під час Великої Вітчизняної війни працював у Головному політичному управлінні Радянської армії. Був депутатом  Верховної Ради СРСР.  З липня 1944 - заступник голови Ради міністрів України та нарком (міністр) іноземних справ УРСР (1944-1952 рр). У квітні 1945 очолював українську делегацію на міжнародну конференцію у Сан-Франціско (оформила створення ООН) та на Паризькій мирній конференції 1946. Брав участь у роботі перших сесій Генеральної Асамблеї ООН, на яких виступав з промовами, спрямованими проти діяльності української еміграції. В 1945-46 М., виступивши ініціатором, ідеологом і керівником нової кампанії боротьби проти “українського буржуазного націоналізму”, розгорнув широкомасштабну акцію по переслідуванню й цькуванню української інтелігенції, зокрема, найвідоміших тогочасних істориків М. Петровського та І. Крип'якевича, письменників О.  Довженка, В. Сосюру, Ю. Яновського, М. Рильського та ін. У 1946-53 М. - заступник голови Ради Народних Міністрів УРСР Мануїльський - автор великої кількості робіт на тему міжнародного революційного руху. Нагороджений 3 орденами Леніна, орденом Червоної Зірки та медалями. Похований на Байковому кладовищі.

Як би ви охарактеризували позицію Д.Мануїльського?(проукраїнську чи ні)

Здійснивши такий крок, сталінське керівництво переслідувало далекосяжну стратегічну мету. Робота з підручником – яку мету переслідувало сталінське керівництво відновлюючи зовнішньополітичну діяльність України?

На Кримській конференції в лютому 1945 р. США та Англія зобов’язалися підтримати пропозицію Радянського уряду щодо прийняття УРСР та БРСР у члени ООН.

6 травня 1945 р. українська делегація прибула до Сан-Франциско на установчу конференцію ООН і активно включилась у роботу. Д. Мануїльський очолив комітет підготовки тексту преамбули (вступу) і першого розділу Статуту ООН — «Цілі та принципи» міжнародної організації. Інші члени української делегації — І. Сенін, О. Палладін, В. Бондарчук, М. Петровський, П. Погребняк — також взяли активну участь у роботі комітетів.

На першій сесії Генеральної Асамблеї ООН 1946 р. Україну було обрано до складу Економічної і соціальної ради, а в 1948—1949 рр. вона обирається непостійним членом Ради Безпеки ООН. Представників України запрошують до роботи у деяких структурах організації, у тому числі Міжнародному суді. Україна підтримала прохання про вступ до ООН Цейлону та Лаосу. Її представник відіграв вирішальну роль у прийнятті рішення про поділ Палестини й створення єврейської та палестинської держав.

Із перших років свого відродження українська дипломатія проводила досить активну політику. На чолі з наркомом Д. Мануїльським вона брала участь у Паризькій мирній конференції (29 липня — 15 жовтня 1946 р.) і в лютому 1947 р. поставила свій підпис під мирними договорами з Італією, Румунією, Угорщиною, Болгарією та Фінляндією.

Українська делегація взяла активну участь у роботі Дунайської конференції 1948 р., яка вирішувала питання режиму торгового судноплавства на Дунаї.

У розпал «холодної війни» УРСР увійшла до Всесвітньої Ради Миру.

Запропонувала цілу низку мирних ініціатив.

Незважаючи на таку бурхливу зовнішньополітичну діяльність Україна не виходила за межі політики московського центру. Так, угоди з Польщею та Чехо-Словаччиною про врегулювання питання кордонів підписувались представником Союзного Наркомату закордонних справ. А пропозиції Великобританії (1947) та Судану (1956) щодо встановлення прямих дипломатичних відносин з УРСР так і залишилися без відповіді.

 10. 12. 1948 р. в Парижі на 3-й сесії ГА ООН було прийнято історичний документ світового значення - Загальну декларацію прав людини. Сорок вісім держав проголосували за прийняття цього документа, а Українська РСР виявилася серед 8 країн (СРСР, Білоруська РСР, Польща, Чехословаччина, Югославія, Саудівська Аравія, Південно-Африканська Республіка), які утрималися при голосуванні. Чому?

Таким чином, протягом 1950-х років УРСР стала членом 20 міжнародних організацій, а з 1950 по 1956 р. ще 16 інституцій і уклала 65 міждержавних угод; вихід УРСР на зовнішньополітичну арену був зумовлений стратегічними інтересами СРСР.

Цікаво знати

Уперше делегація УРСР в ООН заявила про себе, виступивши ініціатором розгляду питання щодо намагань Голландії та Великобританії відновити своє колоніальне панування в Індонезії.

Ще одним важливим кроком української делегації стали її рішення, що сприяли утворенню держави Ізраїль.

Проте аж до розвалу СРСР українська делегація не мала самостійності у своїх діях. Зовнішнім проявом несамостійності української місії в ООН було її розташування на одному з поверхів представництва СРСР в ООН у Нью-Йорку.

У роки «холодної війни» українській дипломатії було виділена, як тоді вважалося, нейтральна ділянка дипломатичної роботи — соціальні й гуманітарні питання, які сьогодні є провідними. Так, Україна стала автором ініціативи по проведенню року співробітництва медиків світу; по боротьбі з неписьменністю і підготовці кадрів для індустріалізації країн, що розвиваються.

Уперше в ООН українська мова прозвучала в 1960 р. під час виступу першого секретаря ЦК КПУ М. Підгорного.

IV.   Систематизація та узагальнення 

Колективне обговорення «Наслідки зовнішньополітичних успіхів УРСР на міжнародній арені».

Заключне слово вчителя

Україні формально було надано право встановлення прямих міжнародних відносин, у тому числі обмін дипломатичними місіями, але відсутність реального суверенітету, справжньої державності республіки робили це право нездійсненним на практиці.

 Проте навіть за цих обставин вихід України наприкінці Другої світової війни на міжнародну арену, її вступ до ООН мав велике значення для подальшої розбудови української державності.

V.      Домашнє завдання

1.                       Підготувати повідомлення «Голод 1946-1947рр. та моя сім’я»(якщо є можливість).

2.                       Заповнити таблицю: «Участь України в діяльності міжнародних організацій»

Дидактичний матеріал для учнів

Угода

між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і

Польським Комітетом Національного визволення  про евакуацію українського населення з території Польщі  і польських громадян з території УРСР ВІДДІЛ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1

     Обидві Договірні  Сторони  зобов'язуються  по підписанні цієї  угоди  приступити  до   евакуації   всіх   громадян   української,  білоруської,   російської   і   русинської   національностей,   що  проживають   в    Хелмському,    Грубешувському,    Томашувському,  Любачувському,   Ярославському,   Перемишльському,  Ліськовському,  Замостінському,  Красноставському,  Білгорайському,   Влодавському  повітах  і  в інших районах Польщі,  де можуть виявитися громадяни  української,  білоруської, російської і русинської національності,  які  побажають  переселитися  з  території  Польщі на Україну,  та  приступити до евакуації всіх поляків і  євреїв,  що  перебували  в  польському громадянстві до 17 вересня 1939 року,  які проживають в  західних областях УРСР і бажають переселитися на територію Польщі…

      Дата підписання:       09.09.1944

Із маніфесту першого з'їзду Народних Комітетів Закарпатської

України про возз'єднання з УРСР

...Закарпатсько-український народ, вирваний з німецько-мадярського полону, вирішив раз і назавжди здійснити свою віковічну мрію і возз'єднатися з Радянською Україною. З цими думками він йшов на вибори сільських, районних і

міських народних комітетів з наказом їм — добитися возз'єднання Закарпатської України з Радянською Україною.

Спираючись на непохитну волю всього народу, висловлену в петиціях і постановах робітників, селян, інтелігенції і духівництва всіх міст і сіл Закарпатської України, перший з'їзд Народних Комітетів усієї Закарпатської України постановляє:

1.Возз'єднати Закарпатську Україну зі своєю великою матір'ю Радянською Україною і вийти зі складу Чехо-Словаччини.

2.Просити Верховну Раду Української Радянської Соціалістичної Республіки і Верховну Раду Союзу Радянських Соціалістичних Республік включити Закарпатську Україну до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки. Обрати Народну Раду Закарпатської України як єдину центральну владу, діючу по волі народу на території Закарпатської України.

3.Уповноважити і зобов'язати Народну Раду Закарпатської України здійснити рішення з'їзду про возз'єднання Закарпатської України з Радянською Україною. (26 листопада 1944 р.)

«Адміністративно - територіальні зміни»

УКАЗ

Президиума Верховного Совета СССР

О передаче Крымской области из состава РСФСР в состав УССР

Учитывая общность экономики, территориальную близость и тесные хозяйственные и культурные связи между Крымской областью и Украинской

ССР, Президиум Верховного Совета Союза Советских Социалистических

Республик

ПОСТАНОВЛЯЕТ:

Утвердить совместное представление Президиума Верховного Совета

РСФСР и Президиума Верховного Совета УССР о передаче Крымской области из состава Российской Советской Федеративной Социалистической Республики в состав Украинской Советской Социалистической Республики.

Председатель Президиума Верховного Совета СССР

К.ВОРОШИЛОВ

Секретарь Президиума Верховного Совета СССР

Н.ПЕГОВ

Москва, Кремль, 19 февраля 1954 года

Дмитро Мануїльський(1883-1959)  - партійний і державний діяч, академік АН України (1945). Навчався в Петербурзькому університеті (не закінчив), також - на юридичному факультеті Сорбонського університету

(1911). У 1903 вступив у РСДРП.  1906 – один  з організаторів повстань у

Свеаборзі та Кронштадті. Був засуджений  до заслання, але зміг втекти. Восени 1907 емігрував у Францію, де став  членом групи "Уперед". У червні 1917  його прийняли до РСДРП(б). З грудня 1917 - член колегії Наркомату продовольства, з лютого 1918 - заступник  наркома. Також був  членом Всеукраїнського ревкому; наркомом землеробства України. На початку 1919 очолював радянську місію Червоного Хреста у Франції. З 1921 - 1-й секретар ЦК КП(б) України. В 1920-23 і 1929-52 - член Політбюро ЦК КП(6) України. В 1923-52 - член ЦК партії. З липня 1924 - член Президії, у 1928-43 - секретар Виконкому Комінтерну. Під час Великої Вітчизняної війни працював у Головному політичному управлінні Радянської армії. Був депутатом  Верховної Ради СРСР.  З липня 1944 - заступник голови Ради міністрів України та нарком (міністр) іноземних справ УРСР (1944-1952 рр). У квітні 1945 очолював українську делегацію на міжнародну конференцію у Сан-Франціско (оформила створення ООН) та на Паризькій мирній конференції 1946. Брав участь у роботі перших сесій Генеральної Асамблеї ООН, на яких виступав з промовами, спрямованими проти діяльності української еміграції. В 1945-46рр. 

Мануїльський, виступивши ініціатором, ідеологом і керівником нової кампанії боротьби проти “українського буржуазного націоналізму”, розгорнув широкомасштабну акцію по переслідуванню й цькуванню української інтелігенції, зокрема, найвідоміших тогочасних істориків М. Петровського та І. Крип'якевича, письменників О.  Довженка, В. Сосюру, Ю. Яновського, М.

Рильського та ін. У 1946-53 М. - заступник голови Ради Народних Міністрів УРСР Мануїльський - автор великої кількості робіт на тему міжнародного революційного руху. Нагороджений 3 орденами Леніна, орденом Червоної Зірки та медалями. Похований на Байковому кладовищі.

Цікаво знати

Уперше делегація УРСР в ООН заявила про себе, виступивши ініціатором розгляду питання щодо намагань Голландії та Великобританії відновити своє колоніальне панування в Індонезії.

Ще одним важливим кроком української делегації стали її рішення, що сприяли утворенню держави Ізраїль.

Проте аж до розвалу СРСР українська делегація не мала самостійності у своїх діях. Зовнішнім проявом несамостійності української місіїв ООН було її розташування на одному з поверхів представництва СРСРв ООН у Нью-Йорку.

У роки «холодної війни» українській дипломатії було виділена, як тоді вважалося, нейтральна ділянка дипломатичної роботи — соціальні й гуманітарні питання, які сьогодні є провідними. Так, Україна стала автором ініціативи по проведенню року співробітництва медиків світу; по боротьбі з неписьменністю і підготовці кадрів для індустріалізації країн, що розвиваються.

Уперше в ООН українська мова прозвучала в 1960 р. під час виступу першого секретаря ЦК КПУ М. Підгорного.