1
Зарубіжна література 10 клас
Урок «Арт-кав`ярня на Монмартрі».
Тема уроку: «Теоретичні засади й художні відкриття поезії французького модернізму».
Мета: - Розвивати в учнів образне та логічне мислення, навички аналізу та узагальнення вивченого;
Тип уроку: Інтегрований урок зарубіжної літератури, медіа культури, мистецтва.
Обладнання: Медіапроектор, ноутбук, репродукції картин художників, виставка мистецьких альбомів, літератури, оформлення кабінету в стилі арт-кафе.
Хід уроку.
Звучить пісня у виконанні Іва Монтана «Старий Париж», на екрані кліп: види старовинного Парижу.
Вчитель: Шановні відвідувачі кав`ярні на Монмартрі, сьогодні ми полинемо з вами у атмосферу артистичного, мистецького Парижу кінця ХІХ століття. У нашій кав`ярні зібрались мистецтвознавці, художники і поети. Вам пощастило водночас побачити і почути Шарля Бодлера, Поля Верлена, та Артюра Рембо. Королі поезії, законодавці поетичної моди, яскраві особистості.
Взагалі, Париж і зокрема Монмартр були своєрідною Меккою, місцем, куди прагнули творчі душі, де сконцентрувалося все найкраще у мистецтві Франції та й Європи у другій половині ХІХ століття. Там витає дух модернізму, полутони, полу- тіні, імпресія і символіка, суміш всього реального та ефемерного, що хвилює справжніх цінителів мистецтва і сьогодні.
Тож запрошуємо вас за філіжанкою кави приєднатися до цієї незвичайної атмосфери старого Парижу. Наші мистецтвознавці проведуть вас у цей незвичайний світ.
Мистецтвознавці: «Споглядання прекрасного – це двобій, в якім митець ридає перед поразкою своєю». Так писав Шарль Бодлер у своїй «Сповіді митця» про вплив природи, взагалі чогось прекрасного на митця. Мистецтво другої половини ХІХ століття нагадує яскравий килим, зітканий з різноманітних фрагментів.
Учні-мистецтвознавці представляють презентацію «Художники-імпресіоністи».
Вчитель: Кінець ХІХ ст. позначається загальною кризою, яка охопила різні сфери життя: економіку, політику, культуру. Однак ідейний розбіг у настроях, невпевненість у майбутньому, передчуття близьких історичних і соціальних перетворень сповнювали душі людей тривогою, та разом з тим заохочували до пошуків нових ідеалів як у житті, так і у творчості. Тож давайте послухаємо наших літературознавців. Що ж стало естетичним вираженням духовного перевороту у цей час?
Літературознавці: Ситуація кінця ХІХ століття була суперечливою в історичному, естетичному і світоглядному планах. Нестабільність та хаос життя, втрата ідеалів і колишніх цінностей знайшли вираження у специфічному умонастрої, що має назву декаданс.
Учні-літературознавці розповідають про декаданс, «ідеал чистого мистецтва» у представників «Парнасу». (Презентація).
Літературознавці: Але навіщо літературознавчі мудрування, якщо ми можемо безпосередньо звернутися до королів поезії і почути, як вони сприймають життя, що їх хвилює, що надихає. Месьє Шарль Бодлер, дозвольте вас запитати, чому краса має таку надзвичайну цінність для вас?
Шарль Бодлер: Я – поет, а поет завжди мріє про ідеал, але де його знайти? «Хворе» суспільство ніколи не досягне ідеалу, та й не прагне до нього. «Я знайшов визначення Прекрасного, мого Прекрасного. Це щось полум`яне й сумне, щось трохи розпливчасте, що залишає місце для здогаду…».
Красо! Чи з неба ти, чи з темної безодні –
В твоєму погляді – покара і вина,
Безумні злочини й діяння благородні;
Захмелюєш серця, подібно до вина.
Це байдуже, хто ти, чи Діва, чи Сирена,
Чи Бог, чи Сатана, чи ніжний Херувим,
Щоб лиш тягар життя, о владарко натхненна,
Зробила легшим ти, а всесвіт – менш гидким!
Літературознавці: Невипадково вас, месьє, називають королем поетів, справжнім Богом, апостолом сучасності, а дехто з недоброзичливців вважає аморальною людиною і богохульником. Так хто ж ви насправді? Давайте заглянемо до книги вашого життя.
Презентація, присвячена життю і творчості Шарля Бодлера.
Мистецтвознавці:
А що з цього приводу думаєте ви, шановний Поль Верлен? Багато хто вважає вас пристрасним і неврівноваженим, чутливим і надзвичайно емоційним.
Поль Верлен: Я згоден, що в мистецтві немає місця раціоналізму. Для мене головне – інтуітивне пізнання. Лише з ним і можливо осягнути таємничий світ людських почуттів, природи, думок, мрій. Лірика має звернутися до душі людини, змушуючи її "шукати нову блакить, нову любов".
Єдина істина, що мені відкрилася протягом життя - це мудрість гармонії, якої завжди прагнула моя душа. Символом ідеалу для мене став образ флейти — інструмента, який"народжує звуки від повітря ззовні, оживлює їх серцем і посилає чарівні мелодії, щоб одухотворити цей світ". (Верлен читає рукопис вірша).
Вже нічого більше — хочу тільки флейти
В тихому лелінні дальніх вечорів...
Так мене втомили ці падіння й злети,
Що ніщо не миле — хочу тільки флейти
В дальньому лелінні тихих вечорів...
Не буяння плоті, не жагучі сплети
Маряться герою по трудах війни...
Мила, будь єлеєм, будь водою Лети:
Не шалійте, сурми, ви лелійте, флейти,
Серце прагне миру. миру й тишини.
Літературознавці: Так, невипадково Анатоль Франс називає вас «Найбільш оригінальним, грішним, містичним. Найбільш натхненним і справжнім серед сучасних поетів». Синтез імпресіонізму і символізму у ваших віршах, їхня надзвичайна музичність заворожують і зачаровують. «Найперше — музика у слові».
Тож давайте прослухаємо трагічну і парадоксальну, ліричну і жагучу партитуру вашого життя.
Презентація, присвячена життю і творчості Поля Верлена.
Літературознавці:
Поряд з визначними поетами французького символізму Бодлером і Верленом невипадково сидить чи не найтрагічніший поет того часу Артюр Рембо. На мить увірвався він у літературу, всього на п`ять років, але його творчість, гарячкова і відчайдушна, трагічна і енергійна, схвилювала сучасників і нащадків.
"Ангелом і демоном" назвав його Поль Верлен, захоплюючись "стрімким польотом його поетичної фантазії, що ширяла в різних, подекуди суперечливих, сферах людського духу". А ким ви вважаєте себе у світі поезії, шановний поете?
Артюр Рембо: Я вважаю себе бунтівником, тому що спромігся піднятися над своєю епохою і зазирнути "в небачені глибини особистого світу, з яким ніколи не може бути згоди, як і з людством». Я не терплю ніякого насильства, відчуваю себе істотою, що належить до "іншої раси", "чужинцем" у світі, настільки ж неприємним для оточення, наскільки й воно неприємне мені.
"Я той", хто страждає, і хто збунтувався".
Доволі плакав я! Жорстокі всі світання,
Гіркі усі сонця й пекельний молодик;
Заціпило мені від лютого кохання.
Нехай тріщить мій кіль! Поринути в потік!
За європейською сумуючи водою,
Холодну та брудну калюжу бачу я,
Де вутлий корабель, як мотиля весною,
Пускає в присмерку засмучене хлоп'я.
І я, купаючись у ваших млостях, хвилі,
Не можу більше йти в кільватері купців,
Під оком злих мостів я пропливать не в силі,
Ані збивать пиху з вогнів і прапорів.
Літературознавці: Рембо завершує свою творчість книгою "Пора в пеклі" (літо 1873 р.), у якій він підбиває підсумок своїм символістським шуканням, назвавши їх "історією одного з моїх божевіль". По яких же хвилях кидало його, людину-корабель, об які рифи било, на які скелі кидало?
Презентація, присвячена життю і творчості Артюра Рембо.
Вчитель: Такі різні, але талановиті митці – законодавці нового напряму в літературі, який відзначив і початок ХХ століття. Тож «треба брати від символізму найкраще. Любов, краса і шукання правди – це сфера символьної поезії, вона найкраще про це може оповісти». (П. Вороний).
Шановні поети, а як ви вважаєте, чому саме ваша творчість стала окрасою, символом поезії другої половини ХІХ століття?
Слово поетам.
Вчитель: А я хочу звернутися до наших мистецтвознавців і літературознавців: як ви думаєте, чому поезія Франції другої половини ХІХ століття залишила такий слід в світовій літературі?
Слово мистецтвознавцям і літературознавцям.
Вчитель: Париж, Монмартр, квітучі каштани і срібляста Сена. Це водночас далеке і близьке нам, адже в усі часи людям притаманні хвилі емоцій, глибини почуттів, чуттєве сприйняття кольорів у вируванні життя. Прислухайтесь, придивіться, відчуйте.
Звучить пісня Шарля Азнавура «Вічна любов».