урок «Буковина – край, де варто жити»

Урок на тему:

«Буковина – край, де варто жити»

 

Мета. Розвивати інтерес учнів до вивчення історії, географії, культури та традицій   

            рідного краю, зміцнювати їх почуття національної гордості й гідності.

Дорогі діти, ось ви у школі, на першому уроці. Школа радісно вас зустріла і усміхається всіма віконцями до своїх любих дітей. Подивіться, який гарний клас, які чистенькі парти. Подякуйте батькам за їх працю,  турботу, вагомий внесок для створення кращих умов навчання, затишку у нашій класній кімнаті.

    Гра «Дешифрувальники»

«Бутривина – кпятьрай , дедва  варсімто живісімти!»

(Вилучити числівники і прочитати тему уроку  «Буковина – край, де варто жити») .

     Щасливі ми, бо народилися у такому благословенному краю Буковина. Буковинське коріння сягає глибокої давнини. Де ми  не були б, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, домівки, рідного краю.

Звучить пісня у виконанні Софії Ротару «Мій рідний край»

Емоційна хвилина.

Сподіваємося, до глибини душі пройматиме кожного з вас симбіоз почуттів,  що виникають у всіх, хто доторкнеться до історії нашого краю. Багатонаціональна Буковина  була краєм, де, крім української, розвивалась румунська, німецька, єврейська, польська та інші.

   Особливістю Буковини за всіх часів був і залишається феномен її поліетнічності. «Ми були одним серцем і однією душею – німці, румуни, поляки, угорці й українці» - писав Г.Дроздовський, відомий австрійський письменник, уродженець Чернівців (1899-1987)

   Одне з найпоширеніших дерев в карпатській флорі є бук. У нього могутня, густа і розлога крона,  росте повільно, досягає у віці350 років, 50м висоти, 120см у діаметрі.

У нас є чарівна квітка

1. •              Червона пелюстка –
2. •              Жовтогаряча пелюстка –
3. •              Жовта пелюстка –
4. •              Зелена пелюстка –
5. •              Блакитна пелюстка –
6. •              Синя пелюстка –
7. •              Фіолетова пелюстка –

 Гронування (Асоціативний кущ).

 Доберіть до слова «Буковина» слова, які спадають вам на думку, коли ви його чуєте.

Робота в групах. Скласти сенкан до слова край.

Край

1. Красивий, процвітаючий.

2. Розвивається, багатіє, піклується.

3. Я бажаю спокою.

4. Буковина.

1 зелена пелюстка

  Тут живуть наші батьки, діди,  тут -  корінь українського народу.    Буковина – це наша  Батьківщина, це і наша школа, і наш дім, в якому живемо, і наше місто, і вулиця, і навіть та стежинка, якою поспішаємо до школи. Ми живемо в Західному регіоні, на БУКОВИНІ.

       Буковина – це край стрімких і чистих лісів, цікавих легенд. І ось одна із легенд розповідає, чому саме таку назву носить наш край.

Легенда про рідний край

«Від молодого Бука засіялася наша земля.».  (малюнок бука)

     Ніхто не відає. Коли це було, тільки розповідають, що в наших краях жила не просто багата поміщиця, а така, що вміла чаклувати. Підкорила собі вона чимало Вільних  селян і закріпачила їх.  Тримаючи їх у покорі, вона слухати не хотіла про їх вольність.

      І ось, об’їжджаючи  свої широкі володіння, вона помітила під горою невелику хатинку. Жив у ній молодий юнак. Мав отару овець звали його Буком.

Веліла пані слугам покликати хлопця до неї. А юнак і каже:

- Чому це я маю йти?  Я вільний.

- Не переч, хлопче, а то гірше буде; наказали посланці, - сам не підеш, силою заберемо.

І повели його. Глянув хлопець на пані, а вона зла-презла.

-   Як  це ти смієш у моїх володіннях овець випасати? – запитала вона.

–    Хочеш по-доброму, йди до мене у найми.

        –    Ні, я вільний, - відказав хлопець і подався додому. 

Знову присилає вона за юнаком і пропонує йому бути старшим слугою. Але хлопець відмовляється, бо він вільний і не хоче нікому служити.

– Ну, то будь мені мужем, - не  здається пані. - Віддам я тобі руку й серце.

Засміявся юнак:

– Неможливо купити кохання. Я не можу  зрадити свою наречену.

Розсердилася пані і зачарувала хлопця. Він відчув, як холоне його серце, як німіють ноги, вкриваються корою, вростають у землю. Руки видовжилися і перетворилися у гілля. Ось уже затріпотіли листочки.

«Я вільний, я – вільний…»

        І виросло гарне зелене дерево.  Засіялася його насінням уся наша земля, яку й стали відтоді називати Буковиною.

Землею сизих буків, буковинським краєм, зеленою Буковиною називають цей чарівний куточок Укаїни. Закосичена водограєм біло пінного Черемошу, бистриною Пруту і тихим плином Дністра, на смерекових вітрах карпатського синьогіря  бринить вона срібною струною.

Стежина  «Геральдики»

(демонструється герб Буковини,Хотинського району, нашого комплексу ; пояснення зображувальних елементів)

2. фіолетова пелюстка

Таланти

 Земля Буковини дала Україні та світу багатьох талановитих людей. Найвідоміші з-поміж них: Ольга Кобилянська, Юрій Федькович – класики української літератури; Міхай Емінеску – видатний румунський поет; Роза Ауслендер і Пауль Целан – німецькомовні єврейські поети. На весь світ відомий тенор Йозеф Шмідт – «німецький Карузо» з Буковини,  відомий український композитор Володимир Івасюк – автор легендарної «Червоної рути».Іва́н Миколайчу́к  — український кіноактор, кінорежисер, сценарист. «Я не знаю більш національного народного генія… До нього це був Довженко» — казав про Миколайчука Сергій Параджанов. Володи́мир Івасюк— український композитор і поет, автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець. Наза́рій Яремчу́к— український естрадний співак (тенор).

(звучить пісня Червоної рути»)

Софія Ротару, Василь Зінкевич, Павло Дворський , Сидір Воробкевич, Ірина Вільде, Леонід Каденюк, Іво Бобул, Василь Гешко, Лукян Кобилиця, Ян Табачник та інші .

      Як відомо, Загальнонаціональна акція „7 чудес України” знайшла своє продовження у багатьох регіонах нашої країни, де почалося визначення найкращих культурних, історичних та туристичних пам’яток...

3. жовтогаряча пелюстка

Так, за ініціативою газети „Молодий буковинець” жителі Буковини обрали свої 7 чудес:

• Колишня резиденція буковинських митрополитів (ХІХ ст., Чернівці)
• Музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської (ХІХ ст., Чернівці)
• Вірменська церква (ХІХ ст., Чернівці)
• Чернівецька ратуша (ХІХ ст., Чернівці)
• Школа №1 (ХІХ ст., Чернівці)
• Свято-Духівський кафедральний собор (ХІХ ст., Чернівці)
• Свято-Успенський собор старообрядників (ХХ ст., Біла Криниця, Глибоцький район) 

Колишня Резиденція буковинських митрополитів (XIХ ст.)

 Про цю пам’ятку люблять висловлюватися так: «Бути в Чернівцях і не оглянути Резиденцію – це все одно, що бути в Римі й не побачити Папу!» Будівництвом резиденції чеський архітектор Йозеф Главка займався 12 років. Для втілення свого грандіозного задуму він навіть створив ремісничі школи для навчання місцевих майстрів. Було відкрито також три заводи, один з яких випалював цеглу. За добу майстри мали право викласти не більше сотні таких цеглин. Архітектор найняв для спорудження резиденції 30 кращих майстрів із західних регіонів Австрії. На всі роботи заможне єпископство Буковини витратило 1 мільйон 750 тисяч флоринів.

Музично-драматичний театр ім. О. Кобилянської (ХІХ ст.)

 Будівництво театру фінансували меценати. Нині у Чернівецькому обласному краєзнавчому музеї зберігається унікальний історичний документ – грамота, видана сто років тому на честь закладення останнього каменя в будівництво театру. Тут засвідчено прізвища буковинців, які вклали свої кошти в його спорудження. Вартість проекту сягнула 600 тисяч крон, що було величезною розкішшю для тодішнього магістрату. Театр – одне з півсотні відомих творінь знаменитого архітектурного ательє Фельнера і Гельмера. Фердинанд Фельнер та Герман Гельмер створили 1873 року контору, яка займалася проектуванням театрів і концертних залів в усій Європі, серед яких, зокрема, Віденська та Одеська опери.

Вірменська церква (ХІХ ст.)

 Для спорудження святині в 1865 році створили комітет, який видрукував вірменською та французькою мовами прохання до вірмен усього світу допомогти у зведенні храму. У списку жертводавців першим номером був сам цісар Франц Йосиф, який пожертвував одну тисячу крон. Перший камінь заклали 1869 року. А освятили храм на честь Петра і Павла 9 жовтня 1875 року. У святині правили по черзі з вірменами ще й римо-католики.

 Храм пережив десятиліття варварства й нескінченну реставрацію.

Чернівецька ратуша (ХІХ ст.)

Зі старих листівок відомо, що раніше Чернівецька ратуша була прикрашена величезним мідним двоголовим орлом – символом Австро-Угорської імперії. 50-метрова башта ратуші розташована на шестиметровому фундаменті. Вишуканий декоративний елемент з’явився на даху ратуші відразу після зведення магістрату 1847-1848 років. Його було забрано лише 1914 року. Сьогодні ратушу прикрашають нові оздоби – два годинники. Один показує час на ратушній вежі, а інший – подарунок багаторічного міського голови Антона Кохановського – встановлено на фронтоні будівлі.

Школа №1 (ХІХ ст.)

 Навчальний заклад є найстарішим на Буковині. Зводили споруду впродовж 1814-1824 років.

 В її стінах навчалися такі діячі культури, як румунський поет Міхай Емінеску, перший дослідник історії Буковини професор Раймонд-Фрідріх Кайндль, історик Аркадій Жуковський.

Свято-Духівський кафедральний собор (ХІХ ст.)

 Собор збудовано у стилі пізнього класицизму впродовж 1844-1866 років. Автором проекту був віденський архітектор Реаль, який на своїх роботах залишав відомий надпис Roell. Над головним входом у тімпас на синьому фоні розміщена корона. Під нею схрещені митрополича палиця та хрест. Інтер'єр було розписано групою віденських художників. Розписи робилися олією по штукатурці.

Свято-Успенський собор старообрядників (ХХ ст.)

 Півмільйона золотих карбованців було витрачено на будівництво Свято-Успенського собору старообрядників у Глибоцькому районі. Для бідної Буковини часів Австрійської імперії це була астрономічна сума. Храм за оздобленням виглядає дуже скромним – усе через суворі традиції старообрядників. Іконостас для церкви виготовили різьблярі з Володимира та палехські майстри. Будівництво мурованого храму в Білій Криниці відбулося на кошти московських купців – подружжя Гліба та Ольги Овсянникових. Доброчинність купців була своєрідною відкупною жертвою, бо їх син покінчив життя самогубством через нещасливе кохання. Овсянникови вирішили подарувати Богові храм, щоби викупити із пекла душу сина.

Відео про хотинську фортецю

4. Червона пелюстка

Село – моє рідне село (бесіда про Колінківці – колиска моїх батьків)

Де коріння сильне й глибоке, там й дерево сильне, воно бурям і стихіям ста¬вить могутній опір. Звісно, що сила дуба зберігається не лише в його могутньому стовбурі й крилатих гіллях, а й головним чином — у корінні.

Перекотиполе з никлим корінням безсиле у борюканні з вітрами, які ганяють його, тому, нарешті, воно закочується у провалля й гниє.

Ви, юне покоління, є та молода парость, з якої розквітне пишна крона нашого народу. Але, нагадую, за умови, що та пишна крона живитиметься глибоким ко¬рінням, адже воно — мова народу, його історія, культура, мистецтво, звичаї і традиції.

5. Синя пелюстка

Фізкультхвилинка

Ми мандруєм, ми мандруєм,

Буковиною крокуєм.

Ось побачили Карпати.

Як вершину нам дістати?

Заглянемо в озерця,

Не торкнутися нам дна!

Так ми довго - довго йшли,

І до школи знов прийшли!

6. жовта пелюстка

Написати села по маршруту «Хотин-Чернівці» в алфавітному порядку

Гра « Так, не так» (так – плескають в долоні)                                                                      1.На  гербі нашого краю зображено лева.

2.Зла чаклунка перетворила юнака на дерево –бук, а дівчина стала назавжди гірською рікою.

3. Театральну площу прикрашає музично-драматичний театр ім. О. Кобилянської.

4. В Чернівцях жив і творив відомий український композитор Володимир Івасюк.

Відгадування кросворду

1.Найбільша храмова споруда в нашому місті.

2.Як називається міська рада?

3.Місце, з якого відправляються поїзди.

4.Назва найбільшого готелю Чернівців.

5.Вищий навчальний заклад.

6. Назва стадіону.

7.Назва торгового центру.

8.Музично- драматичний…    .

1						б
2						у
3						к
4						о
5						в
6						и
						н	7
8						а

Ключ:

1.Собор, 2.Ратуша,3.Вокзал,4.Черемош,5.Університет, 6.Буковина,7.Караван,8.Театр

- Отже, яке утворилося ключове слово? (Буковина) 

Скласти прислів’я і розкрити їх зміст.

• Рідний край - …. (земний рай).
• Всюди добре, … (а вдома найліпше).
• Добре тому, … (хто в своєму дому).
• Кожна травичка … (на своєму корені росте).
• За рідний край, … (життя віддай!)
• Кожному мила,… (рідна сторона).
• Де рідний край, там і під ялиною рай.
• Свій край, як рай, а чужа країна, як домовина.
• Всюди добре, а дома найліпше.
• Кожному мила своя сторона.
• За рідний край — хоч помирай!
• У чужій сторонці не так світить і сонце.
• В чужий край не залітай, щоб крилечка мати.
• В чужім краю і солов’ї не цвірінькають.
• За своїм краєм серце болить.
• За морем тепліше, та вдома миліше.

Комплімент для туриста

(Який мій край, що тут найкраще,чому варто тут жити, що можна побачити)

Читання вірша ланцюжком і створення на дошці рушничка

Найкраща земля

Є багато країв на землі,

В них озера, річки і долини…

Є краї великі й малі,

Та найкращий завжди –

Батьківщина.

Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має

Та гарніші завжди поміж них,

Ті, що квітнуть у Рідному Краї.

Є багато пташок голосних,

Любі-милі нам співи пташині,

Та завжди наймилішими з них

Будуть ті, що у Рідному краї.

І тому найдорожчою нам

Є і буде у кожну хвилину

Серед інших країв лиш одна

Дорога нам усім –Буковина.

 

Буковина

Тебе  зовуть  перлиною  Карпатів.

 На  чисті,  як  дзвіночки,  голоси

 ти,  буковинська  земле  так  багата.

 що  є,  повір,  скарбницею  краси.

 Я  вклоняюся  краю, що  з  гір  роси  збирає,

 і  дзвінким  водограям, медоносним  квіткам.

 І  задуманим  горам, і  лісам,  і  дібровам,

 я  вклоняюсь  тобі, буковинська  земля!

 В  твоїх  обіймах  Черемош  співає,

 червона  рута  розцвіта  в  піснях

 та  лине  в  гори  над  карпатським  плаєм,

 неначе  ніжний  щебіт  солов’я.

 В  стежинки-стрічки  вбралась  полонина,

 зелену  крайку  вітер  лопотить.

 Спасибі  тобі,  рідна  Буковино,

 таку,  як  ти.  не  можна  не  любить!

Складання речень із словами : люблю, бережу, пишаюся.

(Я люблю свою Батьківщину. Я бережу свій край. Я пишаюся своїм містом.)

Памятай:

Мала бджола, а й та працює!

Тому і ти живи в труді,

Бо труд годує, лінь – марнує.

Працюй – не будеш у біді

7. блакитна пелюстка

Заключне слово вчителя.

- Любов до Батьківщини, до рідного краю – це найсвітліші і найвищі почуття. Коли така любов є в серці, тоді людина добра, щира, відважна. Ви, діти, маєте у своєму серці це високе почуття любові, а тому зможете зробити все для того, щоб наш край ставав квітучим, сильним і багатим. А для цього потрібно здобувати знання, багато знати, вміти, бо ж вам будувати майбутнє нашого краю. То ж старайтесь вчитися так, щоб вами пишалася Буковина.

В добрий час, дорогі діти!