Урок. "Чисте синівське почуття Андрія Малишка до матері в "Пісні про рушник"

Тема. Чисте синівське почуття Андрія Малишка до матері в «Пісні про рушник».
Мета: ознайомити учнів з  основними відомостями про життя поета та його піснями; виразно і вдумливо читати поезії; вміти визначати і коментувати основні мотиви, роль художніх засобів, символічність образів; набувати навички аргументовано висловлювати власні роздуми; виховувати повагу до жінки-матері, до материнства; формувати морально-естетичні цінності школярів, розвивати естетичний смак.

Обладнання: портрет Андрія Малишка,  підручник.

Хід уроку

1. Перевірка домашнього завдання.
   1. Складання лото групою учнів:

2. Виразне читання й аналіз поезії В. Симоненка «Перехожий». Характеристика ліричного героя поезії «Перехожий».

2. Актуалізація опорних знань учнів.

1) бесіда з учнями:

     - чи знаєте ви, що це у мене в руках? (вчитель тримає у руках вишитий рушник)

     - що ви знаєте про український вишитий рушник?.

     - а де ви бачили ці рушники?

3. Мотивація навчальної діяльності учнів.

1. Повідомлення про рушник (відео).

       а)  Рушники вишивають не лише у нас, а й у, Росії, Білорусі, Польщі, Словенії. Але вони різняться кольорами, візерунками. В Україні було організовано акцію "Рушник Національної Єдності" яка почалася у лютому 2007 року, а вишивати його почали в червні 2007 року в Запоріжжі на острові Хортиця. Для рушника використали полотно, виткане власноруч з українського льону  ще 55 років тому селянкою з Хмельниччини Катериною Андрощук.

         Отже, Рушник національної єдності є символом і оберегом української нації, запорукою гарної долі своїм нащадкам, подякою своїм славним предкам.

        б)  Національні традиції, пов’язані з вишитим рушником бережуть українці не лише на рідній землі, а й далеко за її межами. Свідченням цього є свято української вишивки, котре відбулось минулого року у місті Торонто, що в Канаді. Організувала це чудове свято Ліга Українок Канади. Пропоную вашій увазі його фрагмент.

     Вчитель. У багатьох українських родинах і досі шанують традиції, пов’язані з рушниками, ось Оленка принесла нам показати рушник, який вишили у її родині, а я хочу вам показати свої. У моїй сім’ї традиції вишивання передаються з покоління в покоління.

ІV.  Повідомлення теми і мети уроку.

  Вчитель. Чи впізнали ви пісню, яку щойно почули у відеофрагменті? А чи знаєте її назву і автора? Його звати Андрій Самійлович Малишко, з творчістю якого ми починаємо знайомитись на сьогоднішньому уроці.

 V. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.

               а) повідомлення учнів про життя А. Малишка.

     «Рідна мати моя, ти ночей не доспала...» — кожному українцеві відомі ці слова з «Пісні про рушник» Андрія Малишка. Хто ж цей поет, який написав пісню, що стала народною і передається з покоління в покоління не лише друкованим рядком, а й з уст в уста?

Андрій Самійлович Малишко народився 14 листопада 1912 р. в с. Обухові, що на Київщині. «Сім'я наша, — напише пізніше митець в "Автобіографії", — була велика — одинадцятеро дітей, та батько з матір'ю, та старенька бабуся». Закінчивши семирічну школу, майбутній поет поїхав до Києва і вступив до медичного училища, але його все сильніше приваблювала література, тому згодом він перейшов на літературний факультет Інституту народної освіти. Після закінчення інституту вчителював, працював у редакціях газет і журналів.

Протягом життя Андрій Малишко видав близько сорока збірок. У літературу ввійшов як поет-пісняр, бо пісні на його вірші стали народними. Андрій любив пісні з дитинства, і в цьому велика заслуга його матері Ївги Остапівни, яку по-вуличному називали Базилихою. Ще зовсім малим від старшого брата навчився грати на гармонії, а коли починав з братом співати, то не можна було не заслухатися. Ось звідки пісенні витоки Андрія Малишка.

Під час Великої Вітчизняної війни Андрій Самійлович був військовим кореспондентом і свято вірив у те, що в буремні роки війни він вижив після важкого поранення тільки завдяки вишитому рушникові, з яким провела його мати на фронт.

 У творчому доробку поета понад сто пісень. Андрій Малишко співпрацював із багатьма композиторами, але найбільше — з Платоном Майбородою. Найвідоміші з них: «Пісня про рушник»,  «Стежина»,  «Вчителько  моя»,  «Київський  вальс». 

Пісенній спадщині поета притаманні глибокий ліризм в оспівуванні найсвітліших почуттів — кохання, краси рідного краю, його природи.

Вчитель. Я хочу додати, що Андрій Малишко став у  1964 році Лауреатом Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка. А зараз ми почуємо невеличкі повідомлення, які познайомлять нас із батьками поета.

б) повідомлення учнів про батьків А. Малишка.

1) Батько Андрія Малишка — справдешній швець-віртуоз Самійло Микитович. Йому доводилося косити в рідній стороні молоді трави й осінню отаву, а то й пішки прямувати з товаром на баржу, щоб спродатись на базарі. Виготовлені ним «чорнобривці» — дівочі чобітки з фарбованої шкіри, швидко розкуповували люди, цінуючи майстерність їх виготовлення.

Мати  -  Ївга Базилиха, часто ходила босоніж саджати, полоти та збирати врожай. Вона так звикла до землі, що й гостюючи у столиці, в сина, носила взуття за плечима, роззутою ходила київськими тротуарами.

2)  «Як живу бачу я свою матір Ївгу Базилиху, — згадував поет, — сині, задумливі й повні живого народного розуму очі. Вечорами, сидячи біля куделі, вона співала тихенько і протяжно... Співала мати про ту журавку, що залишилася з малими дітьми, про вдовину ниву, незасіяну, незорану, і про чаєчку небогу «при битій дорозі», про зелений явір, що у воду нахилився, — і в цьому широкому світі пісень і дум, в картинах людського буття, героїчних і печальних, як сльоза; гарячих і буйних, як огонь пастушого багаття, — оживало, билось, щеміло й тішилось моє маленьке дитяче серце».

Бувало мати, Ївга Базилиха —
До неї й досі спогадом лечу, —
В зимовий вечір заспіває стиха
І доведе малого до плачу.
Сама розкриє душу материнську,
І щиру пісню переллє сама,
І перемріє, погойда колиску
І до вервечок руку підійма.
«Материнська»

Вчитель. Материнське серце. Чи є у світі щось ніжніше за нього? Завжди лагідне і добре і завжди стривожене за долю своїх дітей. Воно відчуває щастя і біду, радість і печаль, і кожної миті ладне летіти за тисячі кілометрів до своєї дитини.

Материнська любов дарує людині крила. Не раз вона оспівана в піснях, віршах, легендах. Та кожен митець знаходить свої слова, щоб подякувати матері за життя і за любов. Знайшов їх і Андрій Малишко. Його «Пісня про рушник» стала народним гімном усім матерям, які чекають своїх дітей з далеких і близьких доріг.

Звучить «Пісня про рушник».

 Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші, блакитні твої.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Дитинство минає швидко, але дитяча любов до матері завжди гріє наше серце, роблячи його чутливішим, а життя — насиченішим. Не важливо, чи далеко ви від батьківської хати, чи близько, чи жива мама, чи її вже нема...

Ви вже чули на початку уроку, що чудова поезія А. Малишка покладена на музику. А чи знаєте ви хто це зробив? Так, це Платон Майборода. А сам поет так згадуватиме історію написання цієї пісні:

«Спершу Платон Майборода відчув музику й намугикав мені її; та мелодія чомусь озвалася голосом моєї матері, Коли вона наспівувала, то, здавалося, «бриніли» й ці ноти. І в моїй уяві раптом вималювалася моя рідна мати, її постать край шляху за Обуховим... Не знаю, чи, може, то була і Платонова ненька; принаймні так переконував колись він мене... А то, було, хтось надіслав мені листа з освідченням, що й до нього прийшла з цієї пісні його мати...»

Вчитель. Незважаючи на те, що ця пісня була написана у 1959 році, вона й досі часто лунає у виконанні багатьох співаків, таких як Дмитро Гнатюк, Ірина Сказіна, Таїсія Повалій, Йосип Кобзон, Олександр Малінін, Квітка Цісик, Філіп Кіркоров. Тішить душу і те, що  її виконують і молоді виконавці, адже саме її обрав для свого виступу фіналіст Міжнародного конкурсу молодих виконавців «Нова хвиля» в Юрмалі Денис Болдишев з Білгород – Дністровського. Давайте поглянемо, як це було.

          Перегляд відеофрагменту із конкурсу.

VІ. Закріплення вивченого матеріалу.

1. робота над текстом

А тепер давайте побачимо, красу Малишкового слова, які художні засоби зустрінуться тут у цій поезії.

а) робота в малих групах.

   Завдання для 1 групи.

             Чи можемо ми цей твір вважати автобіографічним? Чому?

             Які настрої переважають у творі?

   Завдання для 2 групи.

              Що, на вашу думку, відчуває автор поезії?

              Над чим замислились ви?

   Завдання для 3 групи.

Якими словами поет говорить про матір?

(Рідна, незрадлива, ласкава, засмучена, хороша, очі блакитні, вірна, любляча.)
               Як поет згадує своє дитинство?

    Завдання для 4 групи.

               Які символи ви помітили у поезії? Що, на вашу думку вони означають?

(росяниста доріжка – життєвий шлях, ласкава усмішка – радості за успіхи сина, засмучені очі – тривога за невдачі)

              Які образи постають перед нами?

(Зелені луги, солов'їні гаї, росяниста доріжка, шелест трав, щебетання дібров.)

         б) бесіда з учнями:

  • Чий образ є найголовнішим у цій поезії? Так, образ матері — він став одним із центральних образів усієї творчості поета, та «Пісня про рушник» стала гідним пам'ятником Матері вкраїнській, який вдячний син звів на віки вічні. Ця пісня глибоконаціональна, і хоча вона й перекладена на 35 мов, але найкраще вона звучить українською

• Чи можна рушник вважати символом? Доведіть свою думку.

• Чи можемо ми створити кольорову гаму вірша?

( Колір ранкової зорі, цвіт росянистої доріжки, зелені луги, блакить очей.)

  • А звукову?

(Спів солов'їв, тихий шелест трав, щебетання дібров)

  • Які почуття виникають у вас після прослуховування пісні?

(почуття любові до матері, ніжності, любові до українського слова, спокою, бо знаєш, що про твою долю турбується матір)

   • Чи вдалося авторові музики, на вашу думку, створити мелодію, співзвучну тексту поезії?

      ( коли слухаєш цю пісню і вдумаєшся в слова, то здається, що ніхто б ніколи краще не поклав на музику ці слова, вони стали ніби одним цілим)

                 в) робота в парах.

Які художні засоби виразності ви помітили в тексті пісні?

Звертання: «рідна мати моя».

 Епітети: «далека дорога», «рушник вишиваний», «росяниста доріжка», «зелені луги», «солов’їні гаї», «незрадлива, материнська ласкава усмішка», «засмучені, хороші блакитні очі», «тихий шелест», «вірна материнська любов».

 Метафори: « цвіте доріжка, гаї, луги, усмішка, очі», «оживе дитинство, розлука, любов».

Порівняння: «рушник простелю, наче долю».

                г) робота в малих групах.

Вчитель. Подумайте над темою та ідеєю цієї прекрасної поезії.

Тема: розповідь про український рушник як символ материнської любові.

Ідея: уславлення материнської любові, найсильнішої, найвірнішої у світі.

 Вчитель. Ми повинні відповідати своїм матерям такою ж вірною материнською любов’ю.

4. Підсумок уроку.

      Бесіда з учнями.

1. Чому такою популярною стала ця пісня, чому перекладена на 35 мов?
2. Чого вона нас навчає?
3. Які враження ви винесли з сьогоднішнього уроку?

VII. Домашнє завдання. Вивчити напам'ять «Пісню про рушник»