Урок "Декоративно-прикладне мистецтво. Витинанка".

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. БОРИСА ГРІНЧЕНКА

ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

НМЦ ГУМАНІТАРНОЇ ОСВІТИ ТА ВИХОВАННЯ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИПУСКНА РОБОТА

Тема: Вискористання інтерактивних методів навчання на уроках образотворчого мистецтва. Декоративно-прикеладне мистецтво. Витинанка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: вчитель-методист

 образотворчого мистецтва та

художньої культури гімназії «Троєщина»

Смолій Надія Василівна

Деснянського р-ну

Керівник: Лясота Стелла Євгеніївна

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2017

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОЗВОЛЯЮ

Використання повного тексту або фрагментів моєї роботи
при формуванні інформаційно-методичного фахового середовища
педагогів міста Києва із зазначенням імені автора

 

 

 

 

 

 

Дата: 21.01.2018      Підпис:   Смолій Н.В.

 

План

 

 

 

 

 

Вступ…………………………………………………………………………….3

 

Основна частина………………………………………………………………..6

 

 

Висновки…………………………………………………………………………11

 

Список використаної літератури…………………………………………….....12

 

Додатки……………………………………………………………………………13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В С Т У П

 

Одним із основних завдань системи національної освіти суверенної України є формування творчо активної, всебічно розвинутої особистості. Про це свідчать Укази Президента України про державну підтримку обдарованої молоді та про програму роботи з обдарованою молоддю. Для того, хто уважно простежує ситуацію у світі, пов'язану із загальним і економічним розвитком різних країн, уже давно стало очевидним, що найбільше успіхів досягають ті держави, які мають висококваліфіковані кадри працівників, тобто йдеться про інтелектуальний, творчий потенціал кожної країни. На сьогодні відчувається дефіцит фахівців високого рівня в різних галузях, дефіцит талановитих й обдарованих працівників. Саме тому для розвитку інтелектуального потенціалу нації, який є показником духовного і матеріальногопоступу країни, дедалі актуальнішою стає проблема визначення, навчання і розвитку обдарованих дітей.

У зв’язку з цим в регіонах, областях, окремих містах і районах створена мережа спеціальних шкіл для обдарованихдітей, однак, направити туди усіх обдарованих дітей неможливо, тому важливо виявляти, навчати, виховувати таких дітей нетільки в спеціалізованих школах, але й в умовах загальноосвітньої школи. Відтак учителю необхідно використовувати різні види робіт з розвитку здібностей школяра, враховувати індивідуальні особливості учня, формувати і підтримувати позитивні мотиви, залучати його до активної діяльності .

Протягом багатьох років школа орієнтувалася на дитину з середніми здібностями, а робота з обдарованими дітьмизалишалася осторонь. Перетворення, які відбулися у вітчизняній системі освіти за останнє десятиліття, переорієнтація на гуманістичні, особистісно зорієнтовані та розвиваючі освітні технології, змінили ставлення до учнів, які виявляють неординарні здібності.

Дослідженням даної проблеми займалися такі вітчизняні і зарубіжні вчені як: А.Н.Леонт`ьєв, С.А.Рубінштейн, П.Я.Гальперін, Б.М.Теплов, Н.С.Лейтес, Г.Костюк, Х.Гарднер, Ф.Гальтон, В.Штерн, Р.Стернберг.

Обдаровані діти потребують особливого виховання, спеціальних індивідуальних навчальних програм, спеціальнопідготовлених вчителів, спеціалізованих шкіл. У цих школах враховуватимуться можливості кожної дитини. Робота у такій школі – складна й важка праця, оскільки обдаровані діти переважно проявляють впертість, самозакоханість й честолюбність. Обдарованість — індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності.

Проблема навчання й виховання юних обдарувань викликає гострий інтерес у всьому світі. Незважаючи на досить інтенсивні спроби напрацювати єдині теоретичні позиції з даної проблеми та забезпечити координацію зусиль щодо її практичного вирішення, серед спеціалістів спостерігається розбіжність у думках щодо цієї проблеми. Більшість ученихвважають за необхідне спеціально навчати дітей. Та постає нове питання: яку форму навчання обдарованих дітей кращеобрати, у чому полягатиме зміст освіти таких дітей? У спеціалістів є різні підходи щодо цього: наприклад, переведення обдарованих у старшу вікову групу, створення спеціальних навчальних закладів, прискорення та збагачення програм навчання обдарованих дітей, розподіл за потоками, сетами, поглиблене вивчення окремих предметів, відокремлення обдарованих.

Мета - дослідження основних форм роботи з обдарованими дітьми та визначення шляхів оптимізації педагогічної діяльності з вирішення проблеми обдарованості учнів.

Для досягнення позитивних результатів у навчанні й вихованні обдарованих учнів в наших школах широковикористовується метод збагачення навчальних програм, який передбачає не кількісні зміни у змісті навчального матеріалу, аякісні. Процес збагачення передбачає вивчення або дослідження матеріалу в межах одного і того ж навчального плану набільш високому рівні, більш глибоко. Реалізація збагачених програм для обдарованих також пов’язана з великими труднощами, оскільки вона здійснюється в межах класу, куди входять діти із змішаними здібностями, і вимагає від учителя гнучкості, інтуїтивного розуміння індивідуальних потреб учнів, прекрасного знання предмета та володіння відчуттям часу, тобто залежить від рівня підготовленості вчителя. Одним із різновидів збагачених програм є диференційоване домашнєзавдання. Як форма навчання і виховання цей метод, на жаль, використовується досить рідко. У більшості випадків обдарованим пропонується вдома розв’язати більшу кількість завдань, ніж іншим учням, що, зрозуміло, не є збагаченням і має сумнівну педагогічну ефективність.

Основними принципами, на яких будується діяльність школи для обдарованих дітей є:

1. Віднайти точку росту. Для успішної роботи з обдарованою дитиною школа повинна віднайти її сильну сторону і дати їй можливість проявити її, відчути смак успіху і повірити у власні можливості. Важкість виконання цього принципузаключається в тому, що точка росту може лежати поза шкільною програмою, наприклад, у захопленні театральниммистецтвом.

2. Виявити індивідуальні особливості. Обдарованість не лежить на поверхні, вона може бути не.помітна, тобто скрита,прихована.

3. Проводити заняття за індивідуальним розкладом. Мета - підтримання дитини в її точках росту передбачає можливість індивідуальної швидкості засвоєння знань з різних навчальних дисциплін.

4. Запровадити малі розміри навчальних груп. Бажано, щоб навчальні групи не перевищували десяти чоловік. Тільки в цьому випадку можна досягнути індивідуального підходу і забезпечити індивідуальний розклад для учнів.

5. Не підганяти учнів. Не варто пришвидшувати процес навчання у тих галузях, які учневі даються важко.

6. Надавати спеціальну допомога. Передбачає як індивідуальні заняття із спеціалістами, так і використання спеціальних засобів на заняттях, наприклад, друкування на комп'ютері замість письма при дисграфії.

7. Готувати особистість, а не професіонала. Надрання професіоналізація веде до звуження інтересів і заважає формуванню повноцінної особистості.

8. Виховувати лідерські якості.

9. Створювати навчальні програми, що відкривають простір для творчості.

10. Організовувати заняття за типом “вільного класу”. Цей тип занять допускається при невеликих розмірах навчальних груп, передбачає можливість переміщення учнів по класі під час занять, утворення груп, зайнятих різними питаннями, і відносно вільний вибір робіт дітьми.

11. Дотримуватись стилю роботи вчителя – спільної творчості з учнями. Вчитель у роботі з обдарованими дітьмиповинен прагнути не стільки до того, щоб передати певну сукупність знань, скільки допомогти учням робити самостійнівисновки і відкриття.

12. Проводити роботу з батьками. Батькам повинна надаватись достовірна інформація про їх дітей, їх сильні і слабкісторони та перспективи розвитку.

13. Формувати коректні відносини між учнями. Установка на лідерство і на змагання не повинна переходити вагресивні форми поведінки учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Форми і методи роботи з обдарованими дітьми.

 

   Робота з обдарованими дітьми вимагає належної змістової наповненостізанять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової аполітичної, розвиваючої, творчої діяльності. Вона під силу висококваліфікованим, небайдужим до свого предмета вчителям.
   Формами роботи можуть бути групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації маєдоповнюватись науковими відомостями, які можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань у той же час, що й інші учні, але за рахунок вищого темпу обробки навчальної інформації.
     Серед методів навчання обдарованих учнів мають превалювати самостійнаробота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням повинен стимулювати поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання повинні мати творчий, диференційований характер.
     Вище перелічені аспекти, які мають бути органічно вплетеними в уроці, доповнюються системою позакласної та позашкільної роботи: виконання учнем поза навчальних завдань; заняття у наукових товариствах; відвідування гурткаабо участь у тематичних масових заходах (вечорах любителів літератури, історії, фізики, хімії та ін.); огляди-конкурси художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими тощо.
  Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в очних і заочних олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу. Вчителі повинні послідовно стежити за розвитком інтересів і нахилів учнів, допомагати їм в обранні профілю позашкільнихзанять.
   Помітна роль у розвитку інтелектуально обдарованих дітей належить Малій академії наук України, її територіальним відділенням.
   У зарубіжній школі найчастіше використовують такі форми навчання обдарованих дітей: прискорене навчання; збагачене навчання; розподіл за потоками, сетами, бендами; створення спеціальних класів і спеціальних шкілдля обдарованих дітей (відокремлене та спеціальне навчання).
   Прискорене навчання. Враховує здатність обдарованих дітей швидко засвоювати навчальний матеріал. Прискорене навчання може відбуватися завдяки більш ранньому початку навчання дитини у школі, “перестрибуванню” через класи, переходу до старшої вікової групи, але тільки з деяких предметів, більш ранньому вивченню курсу, який пізніше вивчатиметься всім класом,тимчасовому переведенню обдарованих учнів у спеціальну групу. Але такий темп навчання нерідко породжує нові проблеми, оскільки інтелектуальна перевага дитини не завжди супроводжується психологічною зрілістю. Часто виявляються прогалини у знаннях дитини, які стають помітними на пізніших стадіях навчання.
   Збагачене навчання. Використовують у роботі з класами, в яких навчаються діти з різними здібностями. Збагачена якісно програма має бути гнучкою, передбачати розвиток продуктивного мислення, індивідуальний підхід при її використанні, створювати умови, за яких учень міг би навчатися з притаманною йому швидкістю, самостійно вибирати навчальний матеріал, методи навчання.
   Розподіл за потоками, сетами, бендами. Передбачає розподіл дітей на однорідні групи (потоки). У таких групах діти не відчувають дискомфорту, спричиненого конкуренцією, темп навчання відповідає їх здібностям, є більше можливостей для надання допомоги тим, хто її потребує. Але з часом ці групи знову стають неоднорідними, виникають проблеми, зумовлені внутрішньою диференціацією. Серед негативних рис такого підходу — відбір до груп за соціальними критеріями, зниження мотивації у навчанні, послаблення змагальності в класі. У британській школі практикують розподіл учнів за здібностями: бенди (три—чотири групи по 120—140 учнів, де відсутня внутрішня диференціація навчання) і сети (об'єднання учнів, котрі виявили здібності у вивченні одного предмета).Відповідно один предмет учні вивчають в одній групі, що працює з певною швидкістю, інший предмет — в іншій, яка працює з іншою швидкістю).
   Створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей. Зумовлене тим, що обдаровані діти краще почуваються з рівними собі за інтелектуальним розвитком. Проте більшість зарубіжних учених вважають це недоцільним, оскільки за такої форми навчання певною мірою відбувається соціальна дезінтеграція обдарованих особистостей: навчання ізольовано від ровесників може мати негативні наслідки для їх загального, соціального таемоційного розвитку.
   Робота з обдарованими дітьми відбувається заспеціальними програмами, які акцентують увагу на певних сильних сторонах особистості (посилююча модель), або на слабких (коригуюча модель), посилюють сильні сторони, щоб компенсувати слабкі (компенсуюча модель).
   Вибір форми навчання залежить від можливостей викладацького колективу, його здатності й уміння налагодити навчання відповідно до результатівдіагностичного обстеження дітей, стимулювати їх когнітивні (лат. cognitio — знання, пізнання) здібності, індивідуальні особливості кожної дитини.

Розвиток творчих здібностей учнів на уроках образотворчого мистецтва

 

      У своїй роботі, як вчитель, я націлена на виховування в дітей естетичні смаки та погляди на принципах народноїестетики та на кращих надбаннях цивілізації, що дозволяє примножуватикультурно-мистецькі надбання народу.

      Я  переконана, що краса і добро крокують поряд, тому на своїх

урокахнамагаюсь викликати в учнів почуття радості. Здивування. Привчаю бачитиестетичні деталі через малюнок, закладаю духовні основи у процес роботинад композиціями з різних тем. Для досягнення цієї метивикористовуюрізні методи і прийоми роботи, поєдную такі види мистецтваяк музику так і  літературу.

Часто, перед тим, як повідомити те чи інше завдання, я викликаю

відповідну емоцію і турбуюсь про те, щоб вона була пов’язана з новим

знанням, бо тільки те знання можна прищепити, якепройшло крізь почуття учнів. Це завдання  – розбудити в кожнійдитині прекрасне, добре, гарне засобами також  доброї і прекрасноїмузики, яка зможе настроїти не тільки окремого учня, а й весь клас напевну хвилю, примусити прислухатися до своїх власних хвилювань іпочуттів, навчитися осмислювати їх. Але для того, щоб музика на уроці образотворчого мистецтва виконала свою роль, треба поступововчить учнів не тільки слухати й сприймати її, а й переживати її зміст.

Тому на цих уроках музика є не допоміжним, а рівноправним засобом

естетичного виховання. Музичний супровід створює особливий художній світ

– світ високих почутті, високого емоційного напруження, допомагає

створити творчу атмосферу під час малювання. Це буває або просто приємна

і спокійна музика, яка знімає напругу, або музика, яка спрямована

розкрити певну тему. Наприклад, на уроці “Малювання українського

національно вбрання” пропонується учням послухати українські

народні мелодії, а коли учні малювали на тему “Козацькому родунема

переводу”, звучала пісня  виконанні О.Білозір “Україночка” або ”Пісню

Роксолани”, зміст яких розкриває сутність українського народу, його

історичне минуле, менталітет[Додаток].

Розповідаючи про кольори та спектр у 5-му класі, учням

демонструється картина І.Айвазовського “Веселка”, розповідь про

художника звучить на фоні спокійної музики, де чути шум моря.

Ефективність занять мистецтвом істотно залежить від зацікавлення

художньою працею, від отриманого дітьми в процесі малювання емоційного

задоволення, радості. Тому часто на уроках застосовую ігрові

моменти, нестандартні ситуації, елементи режисури.

Розповідаючи учням про народний розписзнайомлю їх з творчістю

народних майстринь Катерини Білокур і розповідаю свою біографію,

знайомлю зі своєю творчістю, демонструю репродукції своїх картин.

      На уроки, можна побачити учнів у ролі скульпторів,

художників, дизайнерів, модельєрів тощо.

У своїх бесідах вихованців  необхідності образотворчого мистецтва в

житті кожної людини. Особливо вдало це виходить на уроках дизайну, де

семикласники обговорюють і навіть дискутують на тему ”Краса і мода”,

створюють сучасні моделі, які демонструються в кінці уроку.

На уроках декоративно-ужиткового  мистецтва переважно звертається увага докоріння народної творчості, національних та регіональних особливостей,

Використовується усна народна творчість. Так у 6-му класі з теми “Рушничок”

всі разом пригадують обряди і свята, де  використовується український

рушник. Додаток.  Виконуючи витинанку та писанку, розповідаю дітям казки

та легенди про те, як розписувати яйця і дарувати їх одне одному. Про

застосування витинанки розповідаю за допомогою вірша “Витинанка”:

 

Немов відтворення серпанку

З паперу вирізані всі,

Ось перед вами витинанки –

Зразки чудової краси.

Легкі, прозорі, мов пушинки,

 

Цілком нагадують вони,

Серветки, зірочки. Сніжинки –

Казковий витвір давнини

Готують їх і витинають

Здебільш до Новорічних свят,

Ними ялинки прикрашають,

Панелі залів і кімнат.

Ажурні, витончені стрічки

Клеють на шафи і полички.

А ті, що мають форму кіл,

Кладуть під печиво на стіл.

Щоб їх навчитись витинати,

Для цього слід приготувати

Робочих приладів набір.

У першу чергу треба взяти

Тонкий серветковий папір...

 

 

Для того, щоб дати змогу кожній дитині виразити своє ставлення та

емоційне переживання щодо твору, дається завдання описати ту чи іншу,

репродукцію за планом на інструкційній картці. Такі вправи вчать учнів

не губитися перед аудиторією, розвивають мовлення учнів, вміння

“прикрашати” мову різними мовленнєвими засобами, добрати необхідні

слова, а також сприяють самовираженню, самоствердженню особистості[Додаток].

Індивідуальна робота з обдарованими дітьми у своїх класів проводиться за

індивідуальними планами. Роботи виконуються в різних техніках: це й

ліплення з солоного тіста, і розпис коробок, і створення панно з

природного матеріалу. Пробують учні виконувати малюнки на мокрому

папері, акватипію, гравюру на вощеному папері. З великим задоволенням

діти виконують аплікації з бісеру, малюнки, посипані сіллю, які мають

гарний вигляд і їх дуже просто виконувати. Роботи учнів демонструються на

шкільних виставках-тижнях з образотворчого мистецтва, а також на виставках, приурочених дорізних свят ат батьківських зборів. Учні разом з батьками

і знайомими радіють своїм успіхам, дивлячись на власні творіння. Такі

успіхи вселяють упевненість в дитину і спонукають її ще більше зусиль і

часу віддавати справі мистецтва.

Результат роботи з даного напрямку добре простежити через участь обдарованих дітей у міських, обласних конкурсах, виставках, змаганнях. Традиційна участь наших учнів у міському інтелектуальному конкурсі «Розумники і розумниці» та міській олімпіаді з образотворчого мистецтва і здобуття кожного разу призового місця. Велику увагу не тільки я приділяю установленню тісної взаємодії, співробітництва з батьками. Налагоджено взаємозв’язок СЗОШ зі  КПУ ім. Б. Грінченка , Інститутом реклами і дизайну з питань наступності у роботі з талановитими дітьми, щоб запалені у шкільному дитинстві зірочки не згасли у стінах та кабінетах Вузів, а засяяли ще яскравіше і всіма гранями творчості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Моє кредо-Все найкраще дітям.

 

«Наш cвіт- багатоцвiття райдуги.

Наш свiт-це фарби радостi.

Виблискуючи краплею творчостi,

Горить на квітках роса.

Малюємо далi сині.

Малюємо лiси чарiвнi.

Нам дуже хочеться фарбами

Про Батькiвщину розказать.»

(В.Кожевнiков)

 

Наслiдком роботи в школi став висновок про те, що головне завдання вчителя- створити максимально спиятливі умови для розвитку особливих можливостей учнiв,та розвитку особистості кожної  дитини.

Образотворче мистецтво- це засiб пізнання навколишнього свiту, засiб естетичного виховання, джерело натхнення. На уроках мистецтва я за допомогою  iлюстративного матерiалу, посiбникiв та репродукцiй картин видатних художників намагаюсь створити умови на уроцi, що зворушують душi дiтей, допомогають їм краще вiдчути красу рідного краю, природи , навчаю дітей розуміти, цiнувати.

П.П.Чистяков писав «Малювання-не тільки розвага, вона така ж сувора і головне точна наука, як і математика. Тут є свої непорушнi закони, стрункi й прекраснi , якi треба вивчати ... »

Тому я вчу, як грамотно виконати малюнок з натури,  як будувати композiцiю, як виявити об'єм предметів  світлотіньовими співвідношеннями, як створювати  композицiї  у технікахax декоративного мистецтва. Пояснюю  як побудувати натюрморт, інтер'єр, екстер'єр, зобразити людину , виконати емблему, плакат, сконструювати одяг,будинок, машину та багато iншого.

З методичною  послiдовністю я спрямовую подальший творчий розвиток учнів,

демонструю на ypoцi не тiльки ілюстрацiї  i репродукцiї  картин художникiв, а й кращi роботи дiтей, iнколи свої.Пiд час розповiдей i демонстрацiй картин, я бачу як широко і тепло розкриваються очі учнів, як  вони насолуджуються мистецтвом, як  в них з'являється бажання створити щось своє, як у них виникає любов до мистецтва.Тому образотворче мистецтво сприяє духовному i естетичному розвитку людини,азалучення дiтей до мистецтва­один iз засобiв для формування гармонійної, розвиненоiї особистостi.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Навiть тi учнi,якi ранiше приходили не пiдготовленi до уроку,або часто забували альбоми по малюванню,чи олiвцi,а то й зовсiм все разом, згодом з цiкавістю почали приходити на урок ізараз досягли кращих результатів.

Я люблю поєднувати урок образотворчого мистецтва з уроками лiтератури, часто вживаю ,якщо це пiдходить по темі, вірші, пропоную прочитати чи процитувати,стараюсь підключити дітей до проведення уроку.

Перiодично з учнями закрiпляю матерiал , роблячи разом висновки, i працюємо над помилками.Для цього в кiнцi уроку демонструються кращi роботи, роботи з помилками аналiзуютьсяучнями, вказуються помилки i оцiнюють.

Це надзвичайно цiкаво.Iнодi я прошу учня самого оцінитисвою роботу , i якщо учень непомічає помилок,то я допомогаю їx виправити.

Я прагну ,щоб учнi працювали бiльше самостiйно,для цього на початку уроку запрошую докладно і уважно прослухати тему і пояснення.

Працюючи самостiйно, учням слiд пам 'ятати пояснення вчителя про розмщення в просторі предметiв, про вибiр точки зору,про лініюгоризонту,про фактуру i величину.Важливо в ycix композицiях,особливо в тематичних, видiляти головне, створюючи зоровий центр.

Найскладнiшим об 'ектом для малювання е людина .Складнiсть в їїзображеннi можно подолати,лише постiйно виконуючи начерки з натури.

Найголовнiше-це правильно передати пропорції  людини та окремих її частин.

Оволодiнню малюнком сприяють короткочаснi начерки з натури,які  корисно виконувати лінійним малюнком­олiвцем.Потiм можно перейти до бiльше тривалого i детального виконання               композицiй з вираженням об' емності предметів ,простору ,світлотін ьовимиспiввiдношеннями.

Стараюсь частiше звертатись до творів образотворчого мистецтва, виявляти в них i порiвнювати засобихудожньої виразності. Звертаю увагу на те, якими

лiнiями,штрихами ,  плямами створюється художнiй образ, чи вiдповiдає він задуму художника.

Це збагачуе художнiй смак,розвивае потребу спiлкування з творами образотворчого мистецтва.

Етюди з натури ,начерки на теми навколишньогожиття,а не тільки малювання етюдів зауявою,ось що хочу запропонувати в майбутньому на уроках, але  не вистачае 45 хвилин часу.

Тому я дiтям на канiкулах пропоную помалювати пейзажi з натури самостiйно.

Хотiлося б мати в школi i бiльше гiпсових натур.

Я мрiю,щоб на уроках поеднувати також уроки музикi,я також хочу демонструвати слайди,дiафiльми про мистецтво i обов 'язково втiлю це в майбутньому.Бо мистецтво має таемниці, які можуть пізнати ті, хто цікавиться ними і прагне зрозумiти його особливостi.

 

 

 

 

 

Тема, над якою працюю:

 

“Особистiсно-iндивiдyальний пiдxiд.

У формуваннi творчоi особистостi та естетичне виховання дiтей засобами образотворчого мистецтва”

Тема над якою працює кафедра:

“Використання новітніх педагогічних технологій у практиці роботи вчителя”

 

Можна часом висловити пейзажем те, для чого слiв людськux нема.

Макссим  Рильськuй .

Важливе значення у формуваннi всебiчно розвиненоi людини, здатноi до активноi участi в ycix сферах людськоi дiяльностi, мае

образотворче мистецтво - один iз навчальних предметiв загально­освiтньоi школи, що сприяе моральному та естетичному вихованню учнів.

У школi навчання образотворчого мистецтва грунтуеться на вивченнi реальноi дiйсностi. Завдяки цьому учнi опановують метод реалiстичного зображення.

В образотворчому мистецтвi важливе значення мають закономiрностi лiнiйної та повiтряноi перспктив, тeopii тiней, кольорознавства, пластичноi aнатомії, композицii.

Тiльки на оновi вiдповiдних теоретичних знань можна набути практичних умiнь i навичок з образотворчого мистецтва.

3 давнiх часiв художники i теоретики мистецтва вважали, що в процесi навчання образотворчому мистецтву потрiбно постiйно спиратися на науку.

Видатний росiйський художник-педагог Чистяков писав, що малювання - така ж сувора i точна наука, що в нiй є свої непорушнi закони, стрункi та прекраснi, якi треба вивчати.

 

Вчитель образотворчого мистецтва повинен:

 

- досконало володiти законами образотворчоi грамоти;

- знати методику образотворчого мистецтва;

- знаходити iндивiдуальний пiдxiд до кожноi особистостi;

-постiйно вдосконалювати методику викладання образотворчого мистецтва;

- вивчати передовий досвід кращих учителiв;

 -цiкавитись вiдповiдною лiтературою;

- дбати про належне обладнання ypокiв  високий науково­методичний рiвень класних знань та позакласноi роботи;

 - вміння вчителя методично правильно провести словесне пояснення та послідовності виконання завдання, супроводжуючи це пояснення замальовками на класнiйдошці;

-вчитель повинен практично допомагати учням .

 

В педагогiчнiй дiяльностi потрiбно вмiло поєднувати чуттєвий досвід тих, хто малює (результати їх спостережень, їх переживань ), iз вивченням логiчного матерiалу законiв, понять, правил (лiнiйної та повiтряної  перспективи, кольорознавства, тощо).

Недооцiнка чуттєвого досвду, "сухе" заучування правил зображення негативно позначаються на образотворчiй грамотності учнів, яка полягає в умінні точно та повно сприймати той чи iнший об'єкт, реалiстично зображувати його з виявленням основних характерних ознак (в малюваннi з натури).

Тому слід використовувати рiзнi наочнi посiбники, моделi, таблицi, репродукцiї та iн.

     у складному процесi малювання велике значення мaє правильно організоване спостереження натури, явищ навколишньої дiйсностi (конструктивна будова натури, перспективне скорочення форм, просторове розмiщення та колiр об'єкта), що сприяє кращому засвоєнню правил i законiв образотворчої грамоти.

Образотворче мистецтво сприяє розвитковi розумових дiй та мисленних операцiй, творчої  уяви i художнього смаку, формує естетичнi почуття, образотворчi здiбностi,зорову  пам'ять, особи людини вцiлому.

          О.Яковлев писав, що Вiн дуже вдячний mколi, оскiльки там добре викладалои  малювання, а вмiння малювати допомогло йому в майбутньому, адже, коли iнженер-конструктор виконує задум будь якої машипи, вiн подумки в ycix деталях має уявити собi своє творiння i зобразити його олiвцем на паперi.

Цi слова О.Яковлева свiдчать про величезну прикладну роль образотворчого мистецтва в загальноосвiтнiй школi для всебiчного розвитку людини.

           Малювання широко застосовуtться в практичнiй дiяльностi спецiалiстiв рiзних професiй i спряє підвищенню їхньої квалiфiкацiї.

Нинi образотворче мистецтво поширюється на вci галузi людської дiяльностi, в тому числi на галузь технiки. Продукт працi оцiнюють не тiльки за технiчними якостям, а й за естетичними критерiями. Виникла нова галузь, що поєднує образотворче мистецтво з промисловим виробництвом i йогопрдукцією-технічна естетика.

Вимоги естетики враховуються при cтвopeннi зручних у користуваннi, цiлiсних i виразних за формою, естетично досконалих промислових виробiв рiзних галузей виробництва. Створюючи найрiзноманiтні утилiтарнi вироби, людина в

процесi дiяльностi задовольняеє властиве iй прагнення до краси .

Намагання прикрaшати себе, свої вироби (житло, предмети побуту) виявлялося людиною ще в ранню пору життя .

• Протяrом віків людина створила за законами краси величезнi матерiалънi багзтств найрiзноманiтнimi вироби, в яких чудово поєднуються функцiональнi та художнi якоcтi.

 

 Адже, за образним висловленням М.Горького, "людина за своею природою - художник ." Тому особливе значення мае естетичне виховання, внаслiдок якого люди набувають умiнь не тiльки бачити, а і створювати прекрасне.

• Естетичне виховання - не самоцiль, а важливий чинник формувaння цiльноi, гармонiйно розвиненої особи .Досить активно це формуваня вiдбувається  в дитячи роки, коли все навколиmне сприймаеться надзвичайно гостро, вразливо, активно, з великим зацiкавленням .

(П'идатний чеський педагог-гуманiст Ясенський проголосив "золоте правило" дидактики : "Все, що тiльки можна, давати для сприймання чуттями, а саме : видиме - лиця сприймання зором, чутне - слухом, запахи - нюхом, те, що пiдлягае смаку, - смаком, доступне дотиковi - через дотик .

Коли будь-якi предмети вiдpазу можна спрдйняти кiлькома чуттями,  нехай вони вiдpазу схоплюютъся кiлькома чуттями ... "

уci види дiялъностi з малюнку  живопису, копоозицii i ознайомлення з кращими творами образотворчого .мистецтва, в процесi яких розвиваються розумові дiї та численнi операції, творча уява i художнi iнтереси, естетичнi почуття i образотворчi здiбностi, судження й узагальнення, формуються  ідейно-естетичнl переконання, дуже важливі для вчителя образотворчого мистецтва.

 

 

 

 

 Знання, умiння і навички, здобутi ним під час навчання цьому предмету, широко застосовуються на занятгях зінших дисциплін.

Образно, швидко, лаконiчно, змiстовно i наочно Iпередати  думку, зробити пояснения більш доступним допомагає  вчителевi мaлюнок  особливо цiнним є виразний педагогiчний мaлюнок на класнiй дошцi, який ілюструє та доповнює усне пояснения вчителя .

Вчитель виконує педагогiчнi малюнки не тiльки на уроках образотворчого мистецтва  а й на уроках математики,  природознавства  працi.

Тому в того, хто малює, має бути добре розвинена зорова пам' ять.

Вiдомий український педагог В.сухомлинський писав:

"Дитячий малюнок, процес малювання - це частина духовного життя дитини. Дiти не просто переносять на папiр щось з навколиmнього світу, а живуть у цьому світі, входять в нього.  Духовні запити людини потребують образотворчої  грамоти, основи якої мають закладатися в початковій  школi висококвалiфiкованими в галузi образотворчого мистецтва педагогами.

 

 

 

 

 

 

Робота з обдарованими дітьми

Смолій Надія Василівна

Учитель образотворчого мистецтва вищої кваліфікаційної категорії методист, педагогічний стаж 30 років

Педагогичне кредо:

« Даруватидітямрадістьпраці, пробуджувати вїхніх серцяхпочуттягордостіі власної гідності.»

«... знання завершуються тільки ділом ... знання - дерево, а діло - плоди.»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інтерактивні  технології навчання – шлях до формування творчої особистості

 

Наш світ – багатоцвіття райдуги,

Наш світ – це фарби радості.

Виблискуючи краплею творчості,

Горить на квітах роса.

Малюємо далі сине,

Малюємо ліси чарівні.

Нам дуже хочеться фарбами

Про Батьківщину розказати.

                В. Кожевніков

Урок образотворчого мистецтва – особливий і вимоги до нього особливі – він має будуватися за законами мистецтва. А мистецтво зумовлює передусім – духовне спілкування.   Урок образотворчого мистецтва немислимий без створення атмосфери зацікавленості.  Я прагну досягти цього на своїх уроках за допомогою розповіді діалогу з учнями, музики, візуальних образів, ігрових ситуацій і, головне, інтерактивних методів навчання.

Сутність інтерактивного навчання відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учасників. Інтерактивні технології дозволяють задіяти не тільки інтелект, досвід, свідомість людини, а й почуття, емоції, вольові якості, сприяють підвищенню ефективності засвоєння знань.

Інтерактивна форма навчання має передбачувану мету – створення комфортних умов навчання,, за яких кожен учень відчуває свою успішність, самостійність, формує багатогранне уявлення про навколишній світ, розвиває творчі здібності, виховує відчуття прекрасного, прищеплює школярам любов до мистецтва, здійснює об’єктивне оцінювання практичною діяльності учнів у цікавій і доступній формі, готує учнів до вирішення різноманітних творчих завдань.

 

В основу уроків покладено інтегрований принцип – набуття учнями скоординованих знань із різних видів мистецтва («графіки», «живопису», « декоративно – прикладного мистецтва», « скульптури», «дизайну»). Усі ці завдання необхідні для формування свідомості учнів цілісної художньої картини і створення теми власного художнього світу, накопичення досвіду художньої діяльності.

Кожний з етапів є підґрунтям наступного в  доповненні навчального матеріалу, й актуалізує окремі художньо-тфорчі аспекти з поступовим їх ускладненням в цьому допомагають  інтерактивні технології, що надають багато переваг : ( це і збереження дорогоцінного часу і ефективне та стисле повторення матеріалу, та повідомлення нового, виконання поставлених задач всіма учнями в класі і т.д.)

Використання інтерактивних технологій на уроці посилюють ефективність засвоєння інформації, розвивають:

1.     Комунікативні навички – (розуміння мови, мистецтва, як форми міжособистісного спілкування, різноманіття творчих  проявів і бачень,  усвідомлення взаєзв’язку з однолітками і дорослими, відповідності під час виконання творчих завдань).
2.     Когнітивні ( пізнавальні) навички – чуттєво – емоційне сприйняття уміння відчувати і бачити навколишній світ, виявлення пізнавальної активності.
3.     Креативні (творчі)- уміння визначати мету, способи та організацію їх досягнення, здатність до самоаналізу та самооцінки, розвиток асоціативно-образного мислення.
4.     Світоглядних навичок – сприйняття цілісної картини світу, уміння цінувати національну самобутність, культурну спадщину України, як складової загальнолюдської культурної скарбниці, відкриття та творче вираження себе, визначення власного місця у світі, та усвідомлення своєї неповторності і унікальності.

Інтерактивні технології вдало можна застосовувати у розділах як “Форма в образотворчому мистецтві”,  “Форма і зміст ”,” Людина і предметний світ” і ін. Що допомагає зосередити головним чином увагу на відтворенні фактичних  пропорцій конструкцій форми предметів, співвідношенню

 

 

 

 

 

величини предметів у групі , уведенні елементів побудови, під час малювання об’ємних форм предметів, освоєння перспективних явищ і перспективної побудови предметів  ( малювання натюрмортів, пейзажів, постаті людини, портретів, тематичні композиції).

Суттєвим методичним компонентом уроків є організація групових форм роботи.

Робота кожної групи підпорядковується спільній меті. При групових формах роботи здійснюється можливість індивідуального підходу, де кожний учень виконує свою творчу роботу за своїми здібностями, проявляє свою індивідуальність.

З практики можна сказати, що найбільш ефективними інтерактивними методами навчання на уроках образотворчого мистецтва являється:

1.     “Асоціації” . Побудова асоціативного куща. Метод полягає в тому, щоб за короткий проміжок часу учні пригадали та сформулювали засвоєнні рішення знання з теми, запропонованої вчителем. Дані відповіді у формі   коротких тез записуються на дошці, навколо розглянутого поняття та явищ. Результатом є схема- опора, що активізує знання учнів, і готує до сприйняття нового матеріалу з даної теми.
2.     “Подорож”. Наприклад навчальний матеріал з теми “ Писанкарство ” , “Витинанки” учні сприймуть цікавіше, якщо його розглянути у формі подорожі по рідному краю. Учні об’єднуються у групи, спільно спрацьовують один з аспектів досліджуваної проблеми, готують виступ. Оформлення опрацьованих матеріалів може бути виконане учнями у вигляді домашніх проектів, які об’єднуються в довідник, або брошуру.
3.     “Прес-конференція” – це рольова імітаційна гра. Клас можна поділити на групи – “консультантів”- /заздалегідь підготовлених учнів/ і “репортерів” - /учні які готують питання з заданої теми, з метою отримання необхідної інформації. Використати цей метод можна під час пояснення питання композиції.
4.     “ Обмін інформацією”. Одним з головних завдань які стоять перед вчителем – добре організувати обмін знаннями, які здобувають учні зі своїми книгами подбати про дотримання регламенту, виділяти істину, актуальну і нову інформацію.

 

 

 

 

5.     “Мікрофон” – на уроках, що містять такий вид діяльності, як сприйняття творів мистецтва, вивчення інформацій про майстрів мистецтва і т.д. дає змогу сказати щось швидко, визначити головне, виступати по черзі.
6.     “Метод проектів”- розрахований на розвиток уміння побачити проблему, замислитись над нею, знайти її спосіб розв’язання, застосовуючи раніше набуті знання та навики. Наприклад робота над темами : “Створення макету проекту фонтана для парку”, ” Створення проекту власного будинку”, ”Виготовлення макету проекту – Єгипетські піраміди” і .т.д

Усі ці методи можна використовувати в роботі, це допомагає зберегти інтерес до художньої творчості, розширенні соціальних і культурно-наукових аспектів, в емоційному самовираженні, пробудження інтересу до техніки виконання малюка, до окремих видів творчості, зокрема декоративно-прикладних.

Але разом з тим існують і певні проблеми в застосуванні інтерактивних технологій у навчально- виховному процесі, зокрема на уроках образотворчого мистецтва.

Наприклад при демонстрації прикладів кращих учнівських робіт, малюнків учнів, показу репродукцій відомих майстрів, ілюстративного матеріалу, таблиць чи ін.. не відтворюється реальність кольорової гами оригіналів, а скоріш викривлюється і частково спотворюється  краса художніх творів, чи техніка їх виконання (інколи навіть не можна зрозуміти, якою технікою чи засобами були виконані деякі роботи  (пастель,акварель, гуашеві фарби, чи ін. графічні засоби чи техніки). Недоліки виникають і такі, як наприклад відблиски на репродукціях. Нажаль при використанні мультимедійних засобів не завжди передається вся краса і неповторність даного художнього твору. Ніщо не може зрівнятися з оригіналом, чи хорошою репродукцією, не говорячи вже про енергетику ( частину вкладеної душі). Творчої  особистості, яку ми можемо для порівняння відчувати в музеях на виставках чи де інде. Тому на мій погляд, інтерактивні технології не завжди доцільно використовувати  на деяких уроках образотворчого мистецтва.

 

 

 

 

 

 Але потрібно створювати в школі оптимальні можливості для розвитку творчих здібностей учнів:

1. Створювати дитині затишні безпечні і психологічні умови для пошуків.
2. Підтримувати здатність дитини до творчості, заохочувати.
3. Уникати негативного оцінювання творчих ідей, знайти слова підтримки для нових творчих починань, не критикувати перших починань, навіть невдалих.
4. Давати можливість самостійності виконання, надмір опікування заважає творчості.
5. Залучити до різних конкурсів, до гурткової роботи, до предметної олімпіади, коли створюються умови для взаємонавчання, коли учні мають можливість спостерігати за виконанням завдань своїх товаришів, учнів з інших шкіл, району, інколи слухаючи їх пояснення.
6. Завжди підтримувати необхідну для творчості атмосферу.
7. Вірити, вірити, вірити в дитину! Любити її, дати їй олівець, фарбу, пастель чи пластиліні сказати : “ Ти зробиш те, чого ще не робив ніхто! ”

І на кінець своєї доповіді хочеться сказати словами мислителя – філософа Сократа :

” У кожній людині є сонце, та не треба його гасити……”

План-конспект Відкритого уроку з образотворчого мистецтва у 6 класі

Тип уроку:   Інтегрований

План роботи

I. Організаційний момент.

-■

II. Повідомленнятемиіметиуроку.

III. Фронтальнеопитуванняізакріпленняматеріалу, здобутогона

попередніхуроках:

1. Актуалізаціяопорнихзнаньучнівідоцільнізапитаннявчителяпро

витинанки:

2. Згадування, що таке витинанка.
3. Виникнення й поширення витинанки,
4. Які бувають витинанки: декоративні композиції у смужці, квадраті,

крузі, сюжетно-декоративні композиції на прямокутному аркуші

паперу? 5. Яких майстрів і які роботи майстрів учні вже знають?

IV. Пояснення вчителя:

1. Матеріали та інструменти.

2. Пояснення і показ учителем послідовності виготовлення витинанки. 3.Поєднання   витинанки   з   аплікацією   (прості,   складні,   складані витинанки).

V. Самостійна робота учнів.

1. Виконання учнями ескізів для витинанок.
2. Практична робота ріжучими інструментами.

 

 

 

 

Хід роботи

I. Організаиійна частина..Доброго дня, шановне товариство, прошу

сідати і бути одразу готовими до спілкування з прекрасним мистецтвом й сприймання нового матеріалу. На столах у нас лежить все необхідне для праці.

II. Повідомлення  теми  і мети уроку.   Тема  сьогоднішнього  уроку:

витинанка. Сюжетно-декоративна композиція за мотивами народних обрядових витинанок та витинанок з вживанням рослинних й тваринних мотивів. Витинанка виконується на прямокутному аркуші паперу. Метою нашого уроку являється поглиблення знань про цей вид народної художньої творчості, удосконалювати свої навички та уміння по вирізанню, наклеюванню, композиційному вирішенню, підбору кольорів. Розвивати свою фантазію, творчі здібності. Навчитись шанувати, поважати, любити культурні надбання нашого народу, народну творчість, рідну мальовничу українську природу, таку близьку нам по духу.

III. Фронтальне опитування і закріплення матеріалу, здобутого на

попередніх уроках. Актуалізація опорних знань учнів і доцільні запитання вчителя про витинанки.

• Учитель: Давайте ми з вами пригадаємо, що таке витинанка?
• Учень: Витинанка - один із видів народної художньої творчості. Слово

"витинати" розкриває техніку її виготовлення, витинати, тобто вирізати. Витинанки - прикраси, що вирізають ножицями з білого та кольорового паперу.

• Учитель: А коли виникла витинанка?
• Учень:Витинанки набули поширення тоді, коли папір став доступним

матеріалом. Взагалі, витинанки зі шкіри, що прикрашали одяг, взуття та інші побутові та культові речі, зустрічались ще задовго до того, як люди винайшли папір. Археологічні дослідження засвідчують появу ажурних візерунків зі шкіри ще у ст.до н.е., з кургану, що був розкопаний на Алтаі.

- Учитель: А тепер давайте пригадаємо з вами, які бувають витинанки по

виготовленню і які ми з вами уже витинали?

- Учень:  Витинанки по виготовленню бувають у смужці, декоративні

композиції  уквадраті   (серветки,   узори),   у   крузі   (сніжинки), сюжетно-декоративні композиції на прямокутному аркуші паперу.

- Учитель:  А які роботи відомих майстрів ви уже знаєте? (Учитель

проводить огляд ілюстративного матеріалу, виготовленого власноруч, та робить огляд копій з робіт майстрів). Учні разом з учителем пригадують уже відомі їм витинанки таких майстрів, як : Л.В. Безпальча "Добрий лісовик"- Київ, 1980 p.; Л.Г.Скачек "Сонце" - Харків, 1978 p.; А.Д.Герман "Зірочки"- с. Оратів 1980 р.;В.Ф.Васильєв "Куріпки"- м.Вінниця, 1979 р.

IV. Пояснення вчителя.

1. Матеріали та інструменти.

І так, які бувають витинанки, ми уже з вами пригадали, якими матеріалами та інструментами ми маємо користуватись, ми знаємо. На столах у кожного із вас лежить роздатковий ілюстрований матеріал, на який ви можете орієнтуватися. На дошці - копії з робіт майстрів, зразки дитячих робіт, ілюстрації.

2. Пояснення і показ учителем послідовності виготовлення витинанки.

Сюжетно-декоративні композиції можуть бути окремі з тваринними і рослинними мотивами, сюжетами казок, байок, оповідань, чи просто - стилізована рослина, що символізує життя на землі.

V. Самостійна робота учнів під керівництвом вчителя.

Прямокутник паперу згинають навпіл по довжині чи ширині. Сюжет малюнка виконують на одній з половинок. Легенько намічають лінії листочків, квітів, птахів чи тварин. Зображення уточнюють, виправляють і лише після цього витинають. Поки діти самостійно працюють, вчитель для розширення знань учнів і підтримування творчого настрою продовжує вести розповідь про витинанки.

Перші відомості про паперові прикраси в українських сільських хатах з'являються у І половині XIXстоліття. Г.Квітко-Основ'яненко у повісті "Щира любов" описує прикраси в українських хатах на Харківщині. Усі образи, як свідчить автор повісті, були позаквітчувані всякими квітами: улітку - справжніми, а взимку - зробленими зі шпалер. Сам термін "витинанка" вперше з'явився у літературі в 1913 р. Щоправда, до появи цього терміну існували інші назви витинанок ("узори", "зірочки","стриганці", "квіти"; "вазони" і т. і.) У процесі розвитку витинанки успадкували техніку виготовлення шкіряних ажурних прикрас для одягу, взуття, орнаментальні мотиви яких створювались на основі дзеркальної симетрії і витинались гострими ножицями або ножем.

Доступність матеріалів та інструментів сприяли розвиткові цього виду народної художньої творчості, в якому безпосередньо виявилися естетичні почуття, жива уява та спостережливість людей. Донесли до наших днів високу орнаментальну культуру пращурів.

На Подолі й Дніпропетровщині паперові прикраси співіснували з мальованими. Селянки віддавала перевагу витинанкам перед розписом, оскільки вони виготовлялись легше й швидше, можна швидко поміняти елемент композиції.

Майстриня із села Са'їнки Вінницької області Н.Кушнір, розповідає, що коли вона була малою, окраси в хаті не було. Дівчинкою вона робила витинанки, які чіпляли на стінах, над вікнами замість фіранок, у сволока на стелі.

Оскільки витинанки з'явились значно пізніше інших видів народного декоративно-ужиткового мистецтва, в яких вже сформувалися певні мистецькі традиції, в їх композиціях відчувається вплив вишивки, настінного розпису, ткацтва, розпису кераміки. В свою чергу мотиви й композиції витинанок впливають на ці види народного мистецтва.

І   нині   народні  майстри  займаються   витинанням.   Цей   вид діяльності можуть опанувати навіть діти.

Витинання допомогає розвивати фантазію, почуття ритму, краси, симетрії, рівноваги.

Одна із цілей - це показати, що з такого простого й поширеного матеріалу, як папір, і такими простими інструментами, як ножиці чи різець, можна створити гарні, неповторні, самобутні художні композиції.

3. Наклеювання готової композиції на фон.

краще удвох. Змастивши кожну частинку витинанки, потрібно швидко пригладити заздалегідь приготовленим листом паперу, мокрою газетою, потім сухою поверху". Далі притиснути якимось важким предметом, чи в нашому випадку декількома книгами, щоб витинанка не зсунулася з місця, не поморщилася і рівномірно приклеїлась.

Перед тим, як витинанку притискають до фону, слід не забути зняти зайвий клей, що виступає, фланелевим клаптиком чи кусочком вологої ватки.

Учні працюють над приклеюванням.

Вчитель нагадує, що витинанки по складності виготовлення бувають прості - ті, які ми зараз виконуємо, складні - коли зверху на основний колір наклеюють витинанки іншого кольору, і складені - коли усі великі елементи візерунка вирізають окремо і об'єднують у загальну композицію - поєднання витинанки з аплікацією. Так можна створити цікаві твори мистецтва, які стануть окрасою будь-якого помешкання.

 

 

VIПідсумокуроку, аналізіоцінюваннядитячихробіт, вернісаж.

"До закінчення уроку лічені хвилинки, А тепер ми разом з вами візьмемо картинки

І поглянемо на них, що ми витинали, Чи приклеїли ми гарно, як закомпонували"...

Будь ласка, підпишіть свої роботи в правому нижньому куточку.

На магнітній дошці вчитель за допомогою 2-3-х учнів з класу прикріплює учнівські роботи. Разом з учнями оцінює кожну роботу, ставить оцінки в журнал і щоденники (які були зібрані разом з роботами). Робить підсумок, показує кращі роботи, заохочує учнів і схвалює ті роботи, які менш вдало виконані. Вказує на недоліки, якщо вони є, говорить, що можна було б ще доопрацювати і т.д.

На цьому урок закінчено, прошу встати, до побачення. Хай щастить вам в житті. Дякую за роботу та приємне спілкування.

 

 

 

 

 

В И С Н О В К И

 

        Отже,  одним із провідних завдань підготовки майбутніх учителів у сучасних суспільних умовах є формування їх професійної компетентності, важливою складовою якої визнається уміння вчителя здійснювати

навчальну та виховну роботу з обдарованими дітьми. Готувати вчителів до здійснення відповідної діяльності необхідно ще під час навчання їх у вищому навчальномузакладі. Реалізуючи свій потенціал у процесі навчання,

майбутні вчителі навчаються виявляти і розвивати обдарування учнів.  Основними ж умовами ефективності роботи з обдарованими учнями вважаємо високий рівень професійної компетентності вчителів,  у тому числі

рівень їх інтелектуальної підготовки;  рівень розвитку їх особистісних якостей;  відповідну систему стимулювання учнів та своїх колег;  створення умов для появи і розвитку в них інтересу до роботи з обдарованими учнями;  розробку педагогічного інструментарію для підготовки вчителів до роботи з обдарованими учнями

Таким чином, на сьогоднішній день, існують різноманітні погляди щодо навчання і виховання обдарованих дітей: переведення обдарованих учнів в старшу вікову групу; прискорення навчальних програм; збагачення навчальних програм; створення спеціальних шкіл, які не обов’язково повинні бути “однорідними”, але включати можливість “різних швидкостей руху”. Кожен підхід до навчання і виховання обдарованих дітей має свої позитивні і негативні сторони, проте всі вони так чи інакше заслуговують на увагу педагогів, психологів, оскільки спрямовані на інтенсивний розвиток пізнавальних здібностей й інтересів обдарованих учнів. проведене нами дослідження не вичерпує усіх питань даної проблеми. У подальшому, на мій погляд, доцільним є розширення об’єкту та предмету дослідження, включаючи інші вікові категорії людей, види обдарованості тощо.

Заняття мистецтвом повинні розвивати творчі здібності учнів, але для

цього і педагог повинен бути причетним до художньої (а не тільки

педагогічної) творчості. Як вчитель я відчиняє двері “своєї майстерні” і

показує, що вона і сама розв’язує такі самі завдання, що й учні.

Отже, образотворче мистецтво – один із засобів творчого розвитку вчителя

та учнів. “Творчість, - писав В.О. Сухомлинський, починається там, де

інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стають

засобом пізнання, освоєння, перетворення світу. При цьому людська

особистість немовби зливається із своїм духовним надбанням”.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Кобзар Б.С. Обдаровані діти // Педагогіка і психологія. – Київ, 1995. – №3. – С. 80 – 86.

2. Концепція обдарованості // Обдарована дитина. – Київ, 2000. – №1. – С. 5–9.

3. Липова Л. Концепція обдарованості та її види// Рідна школа. – Київ, 2003. – №4. – С. 10 – 19.

4. Липова Л. Специфіка навчання обдарованих дітей // Рідна школа. – Київ, 2003. – №7. – С. 8 – 14.

5. Онацький В.М. Обдарованість як психологічна проблема// Педагогіка і психологія професійної освіти. – Львів, 2002. – №6. – С. 250–261.

6. Панов В.М. Обдаровані діти: виявлення – навчання – розвиток // Педагогіка. – Київ, 2001. – №4. – С. 23 – 27.

7. Ясінський В. Деякі аспекти роботи з обдарованими дітьми (Вінницька область) // Рідна школа. – 2002. – С.31–39.Подано до редакції 18.06.2006

1. Державна програма «Освіта. Україна ХХІ століття».
2. Закон України «Про середню освіту».
3. Конституція України, ст. 42.
4. Національна Доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті.
5. Національна програма «Діти України».
6. Комплексна програма «Обдаровані діти» Донецької області.
7. Міська комплексна програма «Обдаровані діти».
8. Закон України «Про дошкільну освіту».
9. Указ «Про додаткові заходи щодо забезпечення розвитку освіти в Україні».
10.   «Здравствуйте, вундеркінд» - Маріуполь, 1998 р.
11.  Фриман Д. Як розвивати таланти дитини від народження до 5 років. -М.: Просвещение, 1996.
12.  Доман Г.  Гармонійний розвиток дитини. – М.:Просвещение, 1996.
13.  Леви В. Нестандартна дитина. – М.: Знання, 1989.
14.  Н. Гавриш – серія статей у журналі «Джміль», колонка «Літературна студія».
15.  А. Мелик – Пашаєв, З. Новлянська «Наближаючись до творчих завдань». Практичний посібник для дорослих, які бажають займатися художньо – творчим розвитком дітей.
16. Савенков А.И. Ваш ребенок талантлив: Детская одареность и

    домашнее обучение. – Ярославль:Академия развития, .2004.

Д О Д А Т К И

АНКЕТА

щодо визначення здібностей учнів

(за методикою американських вчених Хаана і Кафа)

I. Інтелектуальні здібності

1. Учень засвоює нові знання, швидко і легко все схоплює.

2. Має почуття здорового глузду і використовує знання в практичних

повсякденних ситуаціях.

3. Добре міркує, не плутається в думках. Добре вловлює зв'язок між

подіями, між причиною і наслідком.

4. Швидко запам'ятовує прочитане або почуте, не витрачає багато часу

на повторення того, що потрібно запам'ятати.

5. Знає багато про такі події, про які його однолітки не знають, не здо-

гадуються.

6. Має великий запас слів, легко користується новими словами, вільно

висловлюється.

7. Любить читати нові книги, які читають не однолітки, а діти, старші

на рік чи два, дорослі.

8. Вирішує розумові задачі, що потребують розумових зусиль.

9. Задає дуже багато запитань.

10. Випереджає однолітків у навчанні на рік чи два.

11. Оригінально мислить і пропонує нестандартні відповіді, рішення.

12. Дуже спостережливий, добре сприймає інформацію, швидко реагує

на все нове.

 

 

II. Художні здібності

1. У своїх малюнках зображує різнотипні типи предметів, ситуації.

2. Серйозно ставиться до творів мистецтва, замислюється і стає дуже

серйозним, коли чує нову музику, бачить гарну картину.

3. Оригінальний у виборі сюжету.

4. Завжди готовий використати будь-який матеріал для виготовлення

іграшок, картин, малюнків тощо.

5. У вільний час багато малює, створює композиції, що мають художнє

значення (наприклад, прикраси для дому).

6. Використовує малюнок або ліплення, щоб висловити свої почуття і

настрій.

7. Може дати власну оцінку й намагається відтворити те, що йому спо-

добалося.

1.     Любить працювати з пластиліном і глиною, клеєм.

III. Музичні здібності

1. Добре відчуває ритм і мелодію. Прислуховується до них.

2. Добре співає.

3. У гру на інструменті, у пісню чи танець вкладає багато енергії та

почуттів.

4. Любить музичні записи, прагне піти на концерт або туди, де мож-

на послухати музику.

5. Любить співати разом з іншими, щоб виходило злагоджено й доб-

ре.

6. У співі або музиці виявляє власні почуття і стан.

IV. Наукові здібності

1. Після занять любить читати науково-популярні книги та журнали.

2. Не впадає у відчай, коли його задуми та проекти не підгримують

вчителі або батьки.

3. Намагається зрозуміти причини й сенс подій.

4. Проводить багато часу над створенням проектів, конструюван-

ням.

5. Любить обговорювати наукові події, винаходи, часто задумується

над цим.

V. Літературні здібності

1. Може вільно побудувати розповіді, починаючи від зав'язки сюже-

ту й закінчуючи розв'язкою конфлікту.

2. Придумує щось нове й незвичайне, коли розповідає про що-

небудь знайомим.

3. При розповіді виділяє головне, найхарактерніше.

4. Розповідаючи про щось, вміє дотримуватися одного сюжету, не

втрачає головної думки.

5. Любить писати оповідання та вірші.

6. Своїх героїв в оповіданнях зображує майстерно, передає почуття,

настрій, характер.

7. Вибирає для своїх оповідань ті слова, які добре передають емоції,

почуття.

VI. Артистичні здібності

1. Легко входить у роль іншої людини, персонажа тощо,

2. Цікавиться акторською грою.

3. Виразно змінює тональність голосу, коли зображує героїв.

4. Розуміє та вміє передати конфлікти, ситуації, може розіграти

будь-яку драматичну сцену.

5. Передає почуття через міміку, жести, рухи.

6. Прагне викликати емоційну реакцію в інших людей, коли про що-

небудь із захопленням розповідає.

7. Дуже легко драматизує, передає почуття, емоційні переживання.

VII. Технічні здібності

1. Добре вміє майструвати, займатися різними ремеслами.

2. У світ його уподобань входить конструювання машин, приладів,

моделей.

3. Може читати нескладні креслення механізмів, використовувати

старі деталі для створення нових виробів, іграшок, приладів.

4. Визначає причини несправності приладів.

5. Любить робити креслення механізмів.

6. Читає журнали та статті про машини, механізми.

 

Алгоритм організації роботи з обдарованими дітьми СЗОШ

 

І. Організаційно – підготовчий етап:

2. Створення системи роботи шкільного закладу з реалізації регіональної програми «Обдаровані діти».
3. Визначення змісту роботи з реалізації завдань:
   1. Особистісно – орієнтовані підходи до взаємодії в роботі з обдарованими дітьми;
   2. Орієнтація освітньо – виховного процесу на розвиток здібностей обдарованих дітей;
   3. Формування творчих уяв дітей;
   4. Розвиток комплексу особистісних якостей дітей.
4. Створення умов для творчого розвитку дітей у шкільному закладі:
   1. Створення матеріально – дидактичних передумов для стимуляції зацікавленості дітей до творчості;
   2. Вибір науково – методичного супроводу напрямку діяльності;
   3. Забезпечення психологічного комфорту для учасників педагогічної взаємодії;
   4. Стимуляція творчої активності.
5. Орієнтування у роботі на ведучі тенденції програмово – методичного потоку.

2 .Педагогіко – розвиваючий етап

6. Організація аналітико – діагностичної діяльності з вияву здібностей у дітей.
7. Складання індивідуального плану – програми роботи з обдарованими дітьми, який передбачає індивідуальну технологію впливу на дитину, виходячи з рівня розвитку його здібностей,
8. Розробка перспективного плану індивідуального розвитку певних видів здібностей.
9. Створення атмосфери сприяння розвитку обдарованості:
   1. Підвищення рівня знань педагогів через систему методичних заходів;
   2. Встановлення взаємодії між родиною, школою, додатковою освітою;
   3. Створення інформаційного поля розвитку обдарованості.