Урок «Держава - сусідка України Росія»

План уроку

Тема уроку:  «Держава - сусідка України:  Росія».

Мета уроку:

- актуалізувати знання учнів про геополітичне положення України; пояснити особливе значення для України партнерських відносин з сусідськими країнами; сформувати загальне уявлення про ЕГП, природно-ресурсний потенціал, особливості населення та демографічні проблеми Росії; дати оцінку природних і соціальних передумов розвитку господарства.

- розвивати  практичні уміння працювати з картами атласа і матеріалами підручника, вміння визначати позитивні та негативні ознаки ЕГП.

- виховувати розуміння об’єктивності інтеграційних процесів в Європі ,толерантність, добросусідські почуття.

Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь та навичок.

Вид уроку: змішаний

Методи: словесні, ілюстровані, наочні, інтерактивні, практичні.

Дидактичне забезпечення: фізична та політична карти Євразії, атласи, підручники, презентаційний проект.

Обладнання: комп’ютер, проектор, екран.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань, умінь та навичок

Запитання 1. Охарактеризуйте місце України на політичній карті

Європи.

Територія України розташована у Східній Європі. За площею наша країна є найбільшою державою Європи, за чисельністю населення вона посідає п'яте місце. Україна має величезний природно-ресурсний потенціал для економічного розвитку і перетворення в економічно найпотужнішу державу Європи. Зарубіжні експерти вважають, що агропромисловий комплекс України здатен прогодувати, за умови передачі землі в приватну власність і створення фермерських господарств, близько 1 млрд. осіб.

   Україна — індустріально-аграрна країна із значними економічними ресурсами. Частка нашої держави у світовому виробництві промислової і сільськогосподарської продукції перевищує 1%. Водночас кількість її населення становить менше 1% від населення планети.

   Україна посідає перше місце в світі за збором цукрових буряків і соняшнику. Крім того, за абсолютними розмірами видобутку  сировини і виробництва деяких видів продукції Україна входить до десятки найбільших виробників. Це стосується видобутку залізної і марганцевої руди, вугілля, збору картоплі й зерна, виробництва електроенергії, цементу, м'яса, олії та деякої іншої продукції. Отже, є всі передумови для того, щоб Україна зайняла належне місце у світовому економічному співтоваристві.

Запитання 2. Які країни Європи є найбільшими торговельними партнерами України?

Україно-польський товарообіг становить - до 6,6 млрд доларів.
Угорщина, Словаччина.

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Викладач

Надзвичайно важливими для соціально-економічного розвитку країни є її відносини із сусідами першого порядку. Від них у першу чергу залежить її територіальна цілісність, непорушність кордонів, можливість взаємодії із зовнішнім світом. Економічне співроітництво із сусідськими країнами є особливо вигідним через територіальну близькість і відсутність третьої сторони у взаєминах. Для України, яка інтегрується у європейське співтовариство, транскордонне співробітництво відіграє дуже важливу роль. Давайте дізнаємося докладніше, які соціально-економічні  особливості властиві нашим найближчим сусідам. Зупинимося на Росії.

Україну і Росію пов’язує багато спільного: слов’янське коріння, багатовікова історія, нарешті, багато кілометрів спільного кордону. Зараз обидві країни пов’язані найтіснішими економічними, політичними, культурними відносинами, які іноді стають проблемними. Тож якими є економіко-географічні особливості однієї з найбільших за площею, кількістю населення та економічним потенціалом країни світу — нашого сусіда.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Складемо «Візитну картку країни»

Офіційна назва — Російська Федерація.

Площа — 17 млн км2.

Населення — 140 млн осіб (2009 р.).

Столиця — Москва.

Тип країни — постсоціалістична країна з перехідною економікою.

Державний устрій — президентсько-парламентська республіка, федеративна держава.

Викладач

Згідно з Конституцією в складі РФ перебувають 85 суб'єктів (включно з окупованими українськими територіями: Кримом та Севастополем), 46 з яких іменуються областями, 22 — республіками, дев'ять — краями, три — містами федерального значення, (Москва, Санкт-Петербург, Севастополем ) чотири —автономними округами і одна  — автономна область.

2. Практичні завдання

Завдання 1. За допомогою карт атласу визначте економіко-географічне положення Росії.

Росія — євроазіатська держава: 1/3 її території розташована в Східній Європі, 2/3 — в Північній Азії. До складу Російської Федерації входить анклав — Калінінґрадська область. Суходолом Росія межує з 14 державами (Норвеґія, Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Білорусь, Україна, Грузія, Азербайджан, Казахстан, Монголія, Китай, КНДР). При цьому 2/3 російських кордонів є морськими.

Більшість меж Росії припадає на країни СНД, колишні республіки СРСР. До сьогодення остаточно не вирішено питання з морським сусідом Росії на сході — Японією, оскільки остання заперечує входження південної частини Курільських островів до Росії.

Завдання 2.  Визначте позитивні та негативні риси ЕГП Росії.

Величезна, переважно рівнинна територія Росії відрізняється різноманітними, часом унікальними природними ресурсами, які загалом сприятливі для розвитку господарства країни. Однак є і менш сприятливі особливості: на півдні і сході переважають гірські  території;  велика кількість мінеральних, водних, лісових ресурсів зосереджена в азіатській частині Росії, яка недостатньо освоєна через суворий різко континентальний клімат; моря Північного Льодовитого океану в зимовий період надовго покриваються кригою, що утруднює господарське освоєння північних територій.

Розпад СРСР змінив геополітичне положення Росії: виникли нові кордони з суверенними державами — колишніми республіками Радянського Союзу, обмежився вихід до Балтійського моря, а також до портів і військово-морських баз Чорного моря. Політичні та економічні зміни в регіоні спричинили виникнення вогнищ нестабільності — як на території самої Російської Федерації (збройні конфлікти на Північному Кавказі), так і поблизу її кордонів (Грузія,  Молдова,Україна).

Викладач

Як відомо, Росія розширюючись, включила до свого складу не лише цілі народи та етноси Європи, Сибіру, Кавказу та Далекого Сходу, а й привласнила частини сусідніх держав та історично неросійських територій.

1 Окрім того, всі сусідні Російській Федерації держави, офіційно або через свої політичні організації, мають справедливі територіальні претензії до неї і вимагають повернуть окуповане. Наприклад, Норвегія вважає злочинно анексію Росією островів Франца - Йосифа та «рейдерське» захоплення росіянами більшої частини континентального шельфу в Льодовитому океані, прилеглої до норвезької території.

2 Фінляндія незадоволена минулим російським загарбанням земель тепер вже Ленінградської області, Карельського перешийку, Західної Карелії

аж до узбережжя Білого моря, частини Лапландії, о. Готланд, які століттями належали фінам.

3 Естонія наголошує на окупації Росією її історичної частини – міста Печори.

4 Німеччина прагне відновити історичну справедливість і повернути Калінінградську область.

5 Латвія втратила прикордонні землі Псковської області.

6 Монголія окупації незалежної республіки Туви та частини монгольських степів.

7 Японія  - Курильські острови.

8 Молдова - Придністров'я.

9 Грузія -  Абхазія і Південна Осетія

10 Нарешті, Україна втратила внаслідок «братнього союзу» Білгородщину, Курщину, Воронежчину, на сьогодні практично повністю русифіковані. Кубань,

Завдання 3. За допомогою карт атласа і тексту підручника дайте оцінку природноресурсного потенціалу Росії.

Складна геологічна будова території Росії обумовила величезну різноманітність корисних копалин. Росія має великі запаси паливно-енергетичних ресурсів, багату рудну базу, а запаси різноманітної сировини для будівельної і хімічної промисловості є практично на всій території.

Росія має найбільші лісові ресурси: 34 % її території вкрито лісами.

Росія входить до п’ятірки країн світу, що мають найбільші запаси водних ресурсів. Однак розміщені вони на території країни нерівномірно: більша їх частина зосереджена в Сибіру.

Різноманітність природних зон визначає різноманітність агро-кліматичних умов для сільськогосподарського використання територій.

Вихід до акваторій трьох океанів сприяє освоєнню природних ресурсів Світового океану.

Завдання 4. Розгляньте карти «Густота населення», «Народи», «Урбанізація» і визначте характеристики населення Росії.

Для демографічної ситуації Росії характерний перший тип відтворення населення, природний приріст від’ємний: –5 ‰, відбувається «старіння нації». Населення на території країни розподілене нерівномірно, що визначається різноманітністю природних умов, історією освоєння і рівнем розвитку окремих районів. При середній густоті населення близько 8,3 осіб/км² в європейській частині Росії вона становить 60 осіб/км² (в Московській області — 300 осіб/км²), тоді як в арктичній зоні, Східному Сибіру і на Далекому Сході густота населення коливається від 1 до 5 осіб/км². 79,3 % жителів Росії проживають в європейській частині.

Рівень урбанізації Росії високий — 76 %, містмільйонерів — 11: Москва, Санкт-Петербурґ, Новосибірськ, Єкатеринбурґ, Нижній Новґород, Самара, Омськ, Казань, Челябінськ, Ростов-на-Дону, Уфа. Поступово збільшуються міські аґломерації навколо Москви, Санкт-Петербурґа, Нижнього Новґорода, Єкатеринбурґа, Самари і Новосибірська.

Росія — багатонаціональна держава, на території якої проживає понад 120 націй і народностей. Понад 3/4 населення складають росіяни. Серед інших етносів найбільш численні татари, українці (4,4 млн осіб — найбільша у світі українська діаспора), чуваші, башкири, білоруси та ін. Державна мова — російська, найбільш поширені релігії — православ’я та іслам.

Викладач

Розпад Радянського Союзу поклав початок міграційним потокам з колишніх союзних республік до Росії. Серед іммігрантів — біженці, вимушені переселенці, економічні мігранти, що створює в Росії серйозні проблеми.

Відносин України з Росією умовно поділено на три етапи

1991—1999 З часу розпаду Радянського Союзу відносини між двома країнами часто були складними і зараз перебувають у стані погіршення, головним прикладом чого є ринкова війна котру Росія починає проти України.

Після зникнення СРСР між Україною та Росією виникли різні спірні питання. Одним з них була приналежність Кримського півострова. Проблему вирішили, коли Росія погодилася на те, щоб Крим залишився у складі України, зберігаючи при цьому автономний статус.

Ще одним каменем спотикання стала приналежність Севастополя та розміщеного в його порту Чорноморського флоту СРСР. Після довгих інтенсивних переговорів вирішено поділити Чорноморський флот, за російською його частиною зберегти право використовувати Севастополь як базу до 2017 р. У 2010 р. Харківські угоди подовжили термін до 2042 р.

Спірним питанням стали проблеми з енергопостачанням Європи, оскільки багато нафто - і газопроводи з Росії на Захід проходили через Україну.

Протягом 1990-х рр. обидві країни разом з іншими колишніми республіками СРСР заснували Співдружність Незалежних Держав, в рамках якої здійснювалося економічне співробітництво.

Відносини двох держав за президентства Леоніда Кучми були найсприятливішими і, певною мірою, добросусідськими. Певний час урядам двох країн вдавалося домовлятися із деяких важливих питань двосторонніх відносин: зокрема був розділений Чорноморський флот, означений державний кордон і укладений Великий договір 1997 р., за яким Росія відмовилася від територіальних претензій і визнала існуючі кордони України.

2000—2009 Найгострішим із суперечливих питань часів Леоніда Кучми стало протистояння в районі острова Тузла (Крим).

Значне погіршення російсько-українських відносин відбулося під час і особливо після Помаранчевої революції 2004 р. Офіційна Москва не тільки втручалася в президентські перегони восени 2004 р., але й розцінила перемогу демократичних сил, як виклик її впливу на терени України.             

Від часу демократичних виборів Україна занепокоєна висловлюваннями і діями деяких російських політиків з питань Криму, російської мови в Україні, визнання Голодомору. Це позначилось у відвертій пропагандистській війні особливо під час газової кризи 2005 р. З того часу за різних урядів України, стосунки між двома державами залишалися напруженими, зокрема стосовно постачання російських енергоносіїв через територію України та, визнання Голодомору 33-го року геноцидом, можливого вступу України до НАТО та статусу російської мови в Україні. Основним невдоволенням української сторони залишається дуже часте втручання Росії у внутрішні справи України та перманентні «економічні війни»: в тому числі «газовий конфлікт» 2005–2006 рр., «Сирна війна» 2012

року, «Шоколадна війна» 2013 року тощо.

Незважаючи на складні міждержавні відносини, на неформальному рівні стосунки між українцями і росіянами залишаються здебільшого позитивними та добросусідськими, але загальне втручання російської влади в суверенні справи України призводить до поступового зниження довіри між двома народами.

2013—дотепер

Фактично Росія намагалася перетворити країни СНД на своїх сателітів, (Сателіт — держава, формально незалежна, але фактично підпорядкована іншій державі) як колись Польща чи Болгарія в межах Варшавського договору. Природно, що колишні радянські республіки не бажали з цим погоджуватися, і тоді Москвою застосовувався цілий спектр різноманітних "спеціальних операцій", аби "зламати" опір. За останні роки найкраще відчула на собі таку політику Грузія. Щоб повернути сателіта, Росія не обмежилася енергетичною блокадою, а вдалася до провокування сепаратизму згідно принципу "розділяй і владарюй". Це призвело до кількох війн на території Грузії, де Москва прямо допомагала противникам Тбілісі. Чимала кількість громадян Росії, зокрема, донських і кубанських козаків, брали безпосередню участь у боях за Сухумі. Свої дії вони пояснювали необхідністю розширення чорноморського узбережжя Росії після втрати нею України та Криму.

Російська інтервенція до Криму — перша частина збройного конфлікту між Україною та Росією. Розпочата Російською Федерацією в Україні з метою встановлення контролю над територією Кримського півострову, а саме територіальними одиницями — Севастополь та АР Крим. Парламентська асамблея ОБСЄ в ухваленій 1.07.2014 р. резолюції під назвою «Очевидне, грубе та невиправлене порушення Гельсінських принципів Російською Федерацією» визнала «неспровоковані та засновані на абсолютно безпідставних припущеннях і приводах» дії Росії «військовою агресією на догоду власним інтересам».

Наступним етапом стала війна на сході України, офіційно відома як АТО, коли українські військові активно залучились до протистояння з російськими маріонетковими терористичними групами ЛНР та ДНР та іншими російськими диверсантами.

Економічні передумови

Прихід до влади уряду народної довіри суттєво змінював геополітичну картину, зокрема й енергетичні потоки та енергетичну незалежність України та Європи. Проект «Південний потік» в одній з найекономніших версій мав би пройти через Крим, в нього могли додатися ресурси газу з родовищ, розташованих навколо Криму.

Факти що свідчать про стан війни між Україною та РФ

Факт 1. Дата початку війни на російській медалі «За повернення Криму» 20 лютого 2014 року. Цього дня В. Ф. Янукович ще легітимний президент, відбувається розстріл Небесної сотні і відповідно початок військового вторгнення РФ.

Факт 2. О. Засморжук звернула увагу, на те, що Російська Федерація аргументуючи відкриття справи проти українських військових, які беруть участь в АТО, посилається на Кримінальний кодекс РФ, а також на Женевські конвенції (захист цивільного населення під час війни). Частина 1 статті 2 Конвенції говорить, що вона «буде застосовуватися у випадку оголошеної війни або всякого іншого збройного конфлікту, що виникає між двома або кількома Договірними Сторонами, навіть у тому випадку, якщо одна з них не визнає стану війни». У Женевській Конвенції також прописано, що її положення вступають в силу у разі початку війни між державами, що її підписали. Цікаво також те, що на псевдодержави — «ЛНР» та «ДНР», дія Конвенції не поширюється.

Інформаційне забезпечення війни

Від часу проголошення незалежності України Російська Федерація веде постійну інформаційну війну проти України. Особливо вона була інтенсифікована в роки правління проросійського режиму Януковича. Від початку агресії Російської Федерації (лютий 2014) російська пропаганда набула форм Геббельсівської пропаганди часів Другої світової війни. З метою дискредитації українських діячів використовуються провокаційні заяви нібито від їх імені на підставі яких у той же день державні органи Російської Федерації порушують кримінальну справу. Громадяни Російської Федерації та аудиторія російських телеканалів в інших країнах — Перший канал (Росія), Росія-24 та інших — свідомо вводиться в оману керівництвом Російської Федерації.

У червні 2014 року до РНБО потрапили інструктивні матеріали з проведення інформаційної війни, що використовуються для базової підготовки спеціалістів силових структур Росії з ведення інформаційної війни.

Інформаційна політика Росії

Інформаційна політика Російської Федерації набула характеру цілеспрямованої інформаційної війни проти України: необ'єктивність, перекручування фактів, відверта неприхована брехня, путінсько-кремлівська пропаганда як частина політики Кремля в цілому. Робота ЗМІ ведеться за типом жовтої преси. Залучена величезна кількість акторів — громадян Росії, України та інших країн — а також інших спеціалістів на території України для отримання потрібної телевізійної картинки.

Представники керівництва та дипломати Російської Федерації у своїх виступах, включаючи й виступи в ООН, розповсюджують неправдиву інформацію. Під час прес-конференції в Москві на пряме запитання журналіста, чи для блокування українських військових частин використовуються військові Російської Федерації, президент Росії Володимир Путін заявив, що це сили «кримської самооборони» і що РФ ніякої участі у підготовці цих сил не брала. Однак, аналіз світлин бойової техніки, що блокує українські військові частини у Криму (за матеріалами російського видання The New Times), свідчить, що за номерними знаками це військові автомобілі Північно-Кавказького військового округу, на борту однієї з машин видно значок гвардійської дивізії, який забули закамуфлювати, а також модифікації стрілецької зброї (наприклад, самозарядна снайперської гвинтівки Драгунова), що офіційно надходить на озброєння тільки до російських військових,— все це вказує на використання збройних сил Російської Федерації для ескалації конфлікту в Криму.

Щоденно на брехливе висвітлення подій в Украіні у міжнародних виданнях Російська Федерація витрачала більше ніж 5 міліонів доларів.

V. Закріплення нових знань, умінь та навичок

Бліц - опитування

-   Сформулюйте основні демографічні проблеми населення Росії.

 (старіння нації, багатонаціональна, природний приріст від’ємний, середня густота населення близько 8,3 осіб/км² , високо урбанізована.)

• Якими причинами зумовлена диспропорція у розміщенні населення Росії на сході та заході?

(природні, економічні ,політичні, етнічні)

• Розвитку яких галузей господарства сприяє природно-ресурсний потенціал Росії?

(енергетиці, чорної та кольорової металургії, машинобудування, лісова та деревообробна, легка, )

VI. Підсумок уроку

У якості висновку зазначимо, що характер українсько-російських відносин у 2013 - 2014 рр. і необґрунтоване збройне втручання  Росії у внутрішні справи України свідчить про вступ у завершальну фазу великої геополітичної битви за Україну. Перехідний період між очікуваним завершенням процесу досягнення консенсусу між євразійською та європейською інтеграцією України буде часом, упродовж якого домінуючі політичні та військові, важливі господарські відносини на Заході органічно поєднуватимуться з переважаючими економічними зв'язками на Сході. Тому, важливо, стратегічне завдання України - вийти з найменшими втратами з парадоксально суперечливої і навіть загрозливої ситуації. Суть її в тому, що для збереження політичного суверенітету країни, зміцнення демократичних механізмів у внутрішньополітичному житті держави та суспільства об'єктивно важливо продовжити курс на європейську і євроатлантичну інтеграцію, а для забезпечення життєво важливих економічних інтересів нашій державі треба зберегти усталені перспективні ринки та підключитися до нових соціально-економічних проектів у євразійському регіоні. "Основним напрямам зовнішньої політики України", якою пріоритетними визначено як відносини з Європейським Союзом, так і з Російською Федерацією. Однак події листопада 2013 - лютого 2014 рр. в Україні, а також о інтервенція Росії проти України у лютому - березні 2014 р. порушують як нагальне питання про необхідність серйозного переосмислення не лише загальних концептуальних  зовнішньополітичних засад Української держави, а й конкретно її відносин із Російською Федерацією.

Оголошення оцінок та аналіз роботи учнів

VII. Домашнє завдання

1. Підручник: опрацювати § 31 ст.153 – 159.

2. Позначити на контурній карті: а) межі Росії; б) країни — сусіди України.