Урок Дивовижний світ мрій і пригод Пеппі та її друзів у повісті Астрід Ліндгрен «Пеппі Довгапанчоха»

Тема. Дивовижний світ мрій і пригод Пеппі та її друзів у повісті Астрід Ліндгрен  «Пеппі Довгапанчоха».

Мета уроку:

формування  предметних компетентностей:

викликати інтерес учнів до особистості шведської дитячої письменниці Астрід Ліндгрен, зацікавити її творчістю; допомогти осягнути  своєрідний зміст казки "Пеппі Довгапанчоха”;

формування ключових  компетентностей:

уміння вчитися: активізувати пізнавальну діяльність учнів;

комунікативної: розвивати мовлення: вміння аргументовано висловлювати власні думки, давати повну відповідь на запитання, навички виразного читання, логічне мислення, увагу, пам'ять, творчі здібності.

інформаційної: формувати вміння знаходити потрібну інформацію та представляти її;

загальнокультурної: формувати ціннісне ставлення учнів до людей та до себе: інтерес до читання, доброзичливість, людяність, безкорисливість, дружелюбність, почуття гумору, активну життєву позицію. дотримуватися норм мовленнєвої культури, зв’язно висловлюватися в контексті змісту.

соціальної: проектувати стратегії своєї поведінки з урахуванням інтересів та потреб  інших; 

здоров’язберігаючої:  позитивно ставитися до себе, інших людей;

 Наскрізні змістові лінії:

екологічна безпека та сталий розвиток (формувати в учнів соціальну активність, відповідальність й екологічну свідомість, уміння створювати красу навколо себе);

громадянська відповідальність (формувати готовність до роботи в парі, групі, толерантність щодо різноманітних способів діяльності і думок інших дітей); здоров'я і безпека (спонукати учнів вести здоровий спосіб життя і формувати навколо себе безпечне життєве середовище, розуміти і уникати безпечних ситуацій).

 

 Тип уроку: урок-подорож за сторінками книги

Обладнання: виставка творів А. Ліндгрен, портрет А.Ліндгрен, кольорова кулька, комп’ютер, мультимедійна презентація, плакат «Правила дружби»

 

Хід уроку

І. Організаційний момент. Емоційне налаштування на урок

Психологічна вправа «Це чудово!» Учитель тримає в руках кольорову кульку і пропо­нує кожному, до кого потрапила кулька, назвати якусь свою якість, уміння чи талант (наприклад, «Я люблю танцювати!», «Я гарно малюю!», «Я вмію стрибати через калюжі!» тощо). У відповідь на кожне таке вис­ловлювання всі повинні хором відповісти: «Це чудово!».

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Ми не випадково розпочали урок такою цікавою вправою. Дійсно, кожен з нас уміє щось робити найкраще, має свої таланти. Сьогодні на уроці ми познайомимося з  твором, головна героїня якого має безліч найрізноманітніших і найкумедніших талантів. Щоб дізнатися ім’я героїні і авторки твору, розгадаємо криптограму (пояснити значення слова).

Розгадування криптограми.

епіпп вдаогнчпахоа

сіардт ідлнргне (Вірно, Пеппі Довгапанчоха, Астрід Ліндгрен).

Сьогодні у нас незвичайний урок, а урок-подорож. А подорожувати ми будемо за сторінками цікавої книги. Гортаючи книгу, ми будемо знайомитись з текстом твору, який ви читали вдома, та поринемо у дивовижний світ пригод Пеппі і її друзів. За правильні відповіді кожен з вас може отримати «золоту монетку», яка допоможе вам набрати якнайбільше балів за урок. Хто буде найактивнішим, той отримає більше «монеток» від головної героїні твору. (протягом уроку учитель роздає «монетки»).

IІІ. Опрацювання навчального матеріалу

Тепер я пропоную вам поглянути на мапу світу. Якщо уважно подивитися, то «на північному заході, майже біля Північного полюса, побачиш велику волохату собаку ...

Це скандинавський півострів. На ньому розташовані дві найпівнічніші країни Європи - Норвегія та Швеція. Волохатим цей півострів виглядає на мапі від того, що береги його дуже нерівні...   Швеція займає «черево» півострова, схожого на собаку, і його величезну зелену «передню лапу». Ось на цій-то «лапі» - а інакше кажучи, на східному узбережжі Скандинавського півострова - і знаходиться столиця Швеції - місто Стокгольм ...»

Інсценізація (підготовлена учениця)                                                                      «Я народилася в старовинному червоному будинку, оточеному яблуневим садом. Я була другою дитиною в сім'ї ... Садиба, в якій ми жили, називалася - та й зараз називається - Ніс, і знаходиться вона зовсім близько від невеликого містечка Віммербю, в Смоланді ... » 

Учитель.

Відкрию вам секрет: кожен швед мріє про малесенький дерев'яний будиночок, пофарбований в червоний колір, в лісовій місцевості,  неподалік спокійного озера, щоб відчувати єдність  з природою, слухати шелестіння листя й щебетання птахів, рибалити, купатися,  їздити на велосипеді.   В давні часи навіть бідні родини фарбували будиночки в червоний колір, бо вважали, що так вони мають солідніший вигляд.

1завдання. Учитель пропонує учням попрацювати у парах і намалювати будиночок з яблуневим садом. (Діти демонструють малюнки і діляться відчуттями.)

2. Перегляд презентації Астрід Ліндгрен - презентація з зарубіжної літератури (svitppt.com.ua)

Саме у такому червоному сільському будиночку 1907 року з’явилася на світ шведська письменниця Астрід Лідгрен, літературна мама Пеппі, адже саме вона написала повість-казку «Пеппі Довгапанчоха».

Майбутня письменниця виростала в сім'ї, де панували злагода й любов і між батьками, і між дітьми, - а в Астрід було дві  сестри й брат. Дітей змалку привчали до праці, але й давали їм час на гру і на розваги, тому дитинство письменниці було дуже щасливим.

Юна Астрід мала веселу вдачу, багату уяву, хист до жартів і до цікавих оповідей, - усі ці риси вона успадкувала від батька. Вона ніколи не розлучалась з книгами, читала все підряд! А ще краще за всіх писала шкільні твори. Згодом Астрід Ліндгрен вийшла заміж і  оселилась у Стокгольмі, у будинку на вулиці Давлаган, де  мешкала більше 60 років. Свою першу книжку Астрід написала в 37 років. Всього письменниця створила понад 40 книг. Але великий успіх принесла письменниці її друга книга, написана у 1944 році. Це  «Пеппі Довгапанчоха». Книжка  перекладена понад шістдесятьма мовами світу, серед них і українською. Українською мовою її переклала Ольга Сенюк.

Історія написання повісті

Коли маленькій Карін, доньці Астрід Ліндгрен, було сім років, вона тяжко захворіла і лежала в ліжку кілька довгих місяців… Щовечора мама розповіла їй якісь історії. Якось, коли Астрід Ліндгрен уже не знала, про щоб їй ще розповісти, Карін попросила розказати про Пеппі Довгупанчоху.

Як згадує сама письменниця, вона тоді, "не спитала, хто це, і почала вигадувати дивовижні пригоди, які б відповідали незвичайному імені дівчинки”. Отак народилися ці історії, а згодом, наче й забулися. Та якось узимку письменниця … зламала ногу! Щоб якось розрадитись, вона почала пригадувати й записувати пригоди Пеппі, розказані доньці. Потім передрукувала їх і подарувала Карін на день народження, а один примірник надіслала до видавництва. Та невдовзі рукопис повернувся з відмовою.

Проте вона через рік надіслала рукопис в інше видавництво, де пригоди Пеппі Довгапанчоха і побачили світ, одразу ж отримавши першу премію на конкурсі книг для дітей.

3. Перегляд буктрейлера книги Астрід Ліндґрен «Пеппі Довгапанчоха» (за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=YSA-9NmDh80)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Обговорення

•         Чи сподобалося вам таке представлення книги?
•         Яка інформація для вас була цікавою і корисною?

 

Фізкультхвилинка

Учитель. Уявіть, що до нас завітала надзвичайно активна, рухлива Пеппі Довгапанчоха. Пропоную активно порухатися, потанцювати під веселу музику з уявною гостею.

 

Знаймство з героїнею

Учитель (або попередньо підготовлені учні) читають фрагмент із розділу «Пеппі оселяється у віллі «Хованка»

•          «На околиці малесенького містечка є старий, занедбаний садок, у садку стоїть старий будиночок, а в ньому мешкає Пеппі Довгапанчоха. Їй дев'ять років, і мешкає вона там сама-самісінька. Нема в неї ні мами, ні тата. І добре, що нема, бо ніхто їй не загадує йти спати саме тоді, коли вона найдужче розгуляється, і ніхто не силує пити риб'ячий жир, коли хочеться з'їсти цукерок.
•          Колись у Пеппі був тато, і вона його страх як любила, і мама, звичайно, теж була, але так давно, що Пеппі не пам'ятає її. Мама померла ще тоді, як Пеппі була маленька, лежала в колисці й так верещала, що ніхто не міг витримати того вереску. Пеппі гадає, що її мама тепер на небі й дивиться на свою доню крізь дірочку. Тому вона часто махає мамі рукою і каже:
•          Не бійтеся! Я не пропаду!
•          Тата свого Пеппі ще не забула. Він був капітаном і плавав по широкому морі. Пеппі також плавала з ним, аж поки одного разу під час бурі велика хвиля забрала його з палуби, і він зник. Але Пеппі була впевнена, що колись він повернеться. Вона не вірила, що тато втонув. Вона вважала, що він поплив на острів, де живе повно негрів, став їхнім королем і тепер ходить собі серед них із золотою короною на голові.
•          Моя мама – ангел, а мій тато – негритянський король! Не всі діти мають таких гарних батьків, – любила похвалитися Пеппі. – А тільки-но мій тато збудує корабель, він припливе по мене, і я стану негритянською королівною. Гей-гоп, ото буде життя!
•          Тато купив цей будиночок у садку дуже давно. Він хотів оселитися тут із Пеппі, коли вже постаріється й не зможе більше плавати. Та сталося лихо, його забрала хвиля, і, дочекатись, поки він повернеться, Пеппі подалася просто додому, до вілли «Хованка». Так звався цей будинок – у садку. Він чекав на Пеппі – прибраний, умебльований. Одного теплого літнього вечора Пеппі попрощалася з матросами на татовому кораблі. Всі вони дуже любили її, і Пеппі також їх дуже любила.
•          Бувайте, хлопці! – сказала Пеппі і всіх по черзі поцілувала в чоло. –    Не    бійтеся за мене. Я не пропаду.
•          З корабля вона взяла тільки мавпеня. що звалося паном Нільсоном – його Пеппі подарував тато, – і велику торбу, повну золотих монет. Матроси стояли біля поруччя й дивилися вслід Пеппі, поки її було видно. А вона йшла, не озираючись, і несла під пахвою пана Нільсона, а в руці – торбу.
•          Дивна дитина! – сказав один матрос, коли Пеппі зникла вдалині, і втер сльозу».

Учитель. Пеппі Довгапанчоха – дівчинка-фантазерка, бунтарка, жартівниця, надзвичайно сильна, неймовірно щедра і трішечки самотня. Вона постійно живе у мріях і пошуках нових пригод.

4. Проблемне питання: Чому матрос про Пеппі сказав, що вона дивна дитина, а потім втер сльозу?  (Відповіді дітей)

Учитель.  З Пеппі траплялось дуже багато цікавих, веселих пригод. До того ж вона була великою фантазеркою. Для вас вона приготувала декілька сюрпризів. Ваше завдання: розповісти епізод, у якому є згадка про ту чи іншу річ.

Речі: бляшанка, яйця, батіг, лист.

Вчитель виймає з торбинки речі, а діти розказують епізоди з книжки.

Використання «Кубика Блума» (додаток 1, правила використання «Кубика Блума»)

1. Назви друзів Пеппі. Які вони?

2. Запропонуй гру Пеппі і її друзям.

3. Придумай ще одну веселу пригоду.

4. Чому Пеппі викликає любов і захоплення читачів?

5. Поясни, чи хотіли б ви мати такого друга як Пеппі? Чому?

6. Поділись враженнями від пригод Пеппі та ЇЇ друзів.

 

 

ІV. Узагальнення вивченого на уроці матеріалу.

Гронування «Дружба»

- Що для вас означає слово «дружба» ?

1. Слово вчителя.

Отже, дружба – це близькі стосунки між людьми, засновані на взаємній довірі, прихильності, спільності інтересів. Для дружби характерні вірність і самовідданість. Самовідданість – готовність жертвувати своїми інтересами заради інших, заради загального блага.

2. Бесіда

- Чи вміла  Пеппі дружити?

- Якою, на вашу думку, має бути дружба?

- Що повинні робити друзі?

- Що таке дружба?

- Кого ми називаємо справжніми друзями?

- Що найголовніше в дружбі?

3.  Робота з плакатом «Правила дружби»

 (колективне складання та запис правил дружби).

- Чи дотримувалася зазначених правил Пеппі?

V.Підбиття підсумків уроку.

-          Чи сподобався вам урок? Що найбільше запам’яталося? Який вид роботи був найцікавішим? Що було найважчим? У кого отрималася найбільша кількість «Золотих монеток»?

 

V. Домашнє завдання

1. Прочитати статтю про А.Ліндгрен у підручнику.

2. Переказувати епізод, який найбільше запам’ятався

          

 

 

 

 

 Додаток 1

Правила використання «Кубика Блума»

1. Учителю знадобиться паперовий куб (ще краще, якщо його зробити із цупкого картону), на гранях якого написано: назви, чому, поясни, запропонуй, подумай, поділись. 
2. Педагог формулює тему і добирає до кожного слова на кубику коло питань, що дозволить дітям повторити і закріпити вивчений матеріал.
3. Учитель підкидає кубик. Та грань, що випала, вказує на тип запитання, яке слід поставити учням (тобто запитання вчителя має починатися зі слова на грані). Альтернативний варіант – запитання формулюють самі учні, а потім ставлять їх класу. 
4. Учень/учениця відповідає на запитання. Якщо відповідь неповна, то однокласники можуть доповнити її та скоригувати неточності.

Примітка. Кожного разу, коли ви кидаєте кубик, ви залучаєте до обговорення більшу кількість дітей. Що це дає? Це підвищує ефективність заняття та розуміння теми, чи допоможе вчителю виявити прогалини у знаннях учнів. Крім того, цей метод навчає дітей аналізувати та інтерпретувати інформацію, будувати гіпотези і відстоювати власну точку зору.