Урок " Діяльність українських військових формувань під час Першої світової війни. ЗС Української Народної Республіки у боротьбі за національну державність у 1917-1921 рр."

“___”_____________”20 _р.

ПЛАН-КОНСПЕКТ

УРОКУ З  ЗАХИСТУ ВІТЧИЗНИ

З УЧНЯМИ  10  КЛАСІВ

РОЗДІЛ I:    Військово – історичні, правові та політичні основи захисту                  Вітчизни.

Навчальні питання:

               1)  Пластунський та Січовий стрілецький рух в Україні;

Учні мають знати:

                   -  діяльність українських військових формувань під час Першої світової війни та їх історичну роль для України;

                   -  видатних історичних та військових особистостей України УГА і УНР.

Місце заняття: клас предмету «Захист  Вітчизни».

Час:       45 хв.

Метод проведення уроку: теоретичний, розповідь – бесіда.

Матеріальне забезпечення і навчальний матеріал:

карта України, плакати

Міжпредметні зв’язки: історія України.

                                                Хід уроку:

I. Вступна частина - 8 хв.

1. Шикування.  Рапорт командиру взводу. Привітання .

2. Перевірка наявності учнів, їх зовнішнього вигляду.

3. Виконання гімну України

4. Оголошення теми, мети уроку, навчальних питань.

5. Стройове тренування.

 6. Опитування:

      - структура козацького війська та особливості ведення бою;

      - розвиток бойового мистецтва у війні 1648-1654 рр.

2. Основна частина – 35 хв.

1).  Пластунський та Січовий стрілецький рух в Україні.

Політико-економічна та вій­ськова криза Російської імперії, суперечності між державами Єв­ропи призвели до нового підне­сення національно-визвольної боротьби українського народу. Центром стала Західна Україна (Галичина), де 1911 року Іван Чмола створив з учнів шкіл та гімназій Львова дитячий таємний гурток «Пласт». Гуртків ста­вало все більше, і вони утвори­ли відповідний рух. Старша мо­лодь об'єдналась у Стрілецькі товариства «Січ», «Сокіл» та ін. Січовий стрілецький рух сфор­мувався з радикально настроє­них селян, інтелігенції, студент­ської та учнівської молоді.

Створювалася література, ви­пускалися підручники з військової справи (наприклад «Правильник піхотинця»), видавалися газети і журнали.

Діяльності цих товариств пе­решкоджали політика Австрії та Росії. З початком І світової війни Головна Українська Рада Стрі­лецтва проголосила «Звернення до Українського народу», в яко­му об'єднала Українське Січове Стрілецтво (УСС) для збройної боротьби за визволення України. Був створений Легіон УСС

Теодор Рожанковський — пер­ший командир легіону, пізніше — Михайло Галущинський.

Вересень 1914 р. — 2500 до­бровольців прийнято до легіону з дозволу австрійської влади, яка направляла їх у найнебезпечніші ділянки фронту.

Для підготовки поповнення в легіоні УСС було організовано військову школу (вишкільна гру­па), що склалась із кількох сотень і мала власне господарство. Школа ділилась на 2—3 курені по 8— 10 сотень.

Навчання проводили спочатку австрійські, а потім і українські інструктори. Наприкінці навчан­ня — іспити, для командирів — додатково.

Визначні українські військо­ві, які пройшли Легіон: Кирило Трильовський, Костя Левицький, Михайло Волошин, Дмитро Вітовський. Українських січо­вих стрільців поважала австрійська влада, та боялась російська. Метою УСС було звільнення та об'єднання українського наро­ду, створення незалежної собор­ної України. Легіон проіснував 4 роки.

2). Збройні Сили УНР та їх роль у боротьбі за національну державність

З метою створення національ­ної армії з початком революції 1917 р. в Україні розпочинається військовий рух. Спочатку створе­но військові клуби, які стихійно перетворилися на військові під­розділи. Цьому процесу активно заважало революційне команду­вання та уряд.

Тільки-но Центральною Радою було проголошено УНР, як 16 січ­ня 1918 р. — ухвалено закон про утворення народної армії на мілі­ційній основі за територіальним принципом (округа):

• сформовано окремі кадрові частини;
• організовано навчання, яке здійснювали військові інструк­тори;
• схвалено введення тимчасо­вої форми одягу (т.зв. однострій)
  війська;
• введено відзнаки роду військ та номери військової частини (ви­шивались на петлицях коміра), за­проваджено тільки військові поса­ди (без рангів), які закріплювали­ся на правому рукаві.
• прийнято рішення про реор­ганізацію народної міліції в регу­лярну українську армію з 8—10 військовик територіальних кор­пусів (проте уряд УНР це не встиг зробити).

Квітень 1918 р. — державний переворот — генерал Павло Ско­ропадський, який більше опирався на проросійські прошарки влади, які гальмували створення україн­ської армії.

Липень 1918 р.—закон про за­гальний військовий обов'язок — прийнято план організації україн­ської армії (строк служби в піхо­ті — 2 роки; кінноті та артилерії - 3; на флоті—4; в запасі—до 38; а в ополченні — до 45 років).

Передбачалося: 16 корпусів, 7 дивізій, 3 важко гарматні ба­тальйони, Ескадрилья бомбарду­вальних літаків, 2 понтонні і 4 за­лізничні курені. Для підготовки кадрів існува­ла система навчальних закладів, в тому числі військова академія, повітряна школа, чотири кадет­ські та старшинська школи, шко­ли для кінноти, артилерії, техніч­ної служби.

 У складі Української армії за­лишалися: Запорізький корпус, Запорізький і Чорноморський ко­ші (по 400 козаків), дивізії Сердю­ків (сини заможних селян—опора влади) і Сірожупанників (з україн­ців, які були у полоні в Австрії), загін січових стрільців. Чисель­ність у 1918 р. — 60 тис. чол.

 Флот. Бригади — 3-лінійних кораблів (всього 9 шт.), крейсерів (2 шт.), гідро крейсерів (6 шт.); дивізії міноносців (27 шт.); 27 підводних човнів, кілька дивізіо­нів сторожових кораблів; морська піхота і військово-морська авіація (20 гідропланів).

     Листопад 1918 р. — Дирек­торія УНР (В.Винниченко) при­ходить до влади після повстання січових стрільців і 14.12.1918 р. УНР відновлено. Військові си­ли — 300 тис. чол., але їх бойо­ва здатність низька (не вистачає кадрів, регулярних бойових частин мало, повстанці не організовані).

  ЗС Директорії: 6 дивізій, 2 корпуси (Запорізьке і Січових стрільців). Після 5 місяців боїв Червоні Армія одержала перемогу і витіснила Українську армію у Західну Україну.

Січень 1919 р. — утворе­на Українська Галицька Армія (УГА), яка налічувала 45 куренів. 40 артилерійських батарей, кілька сотень кін­ноти (100 тис. чол.). Виникли но­ві способи ведення бойових дій: окремими напрямками і не на широкому фронті, а також висо­ко мобільно, маневрено, невели­кими підрозділами у чисельних місцях фронту. Одним з головних засобів оборони чи наступу були броньовані поїзди, бронемашини, під прикриттям яких діяли піхота та кіннота Основна тактична одиниця — курінь та бригада з 3—5 куренів. Зброя в основному трофейна (ав­стрійська, німецька, російська). У кінноти — шаблі, кортики, гвинтівки. Кожна сотня мала та­кож відділення легких кулеметів. УГА мала єдину військову форму одягу подібну до австрійської.

  Трагедія українського народу полягала в тому, що в боротьбі за національну державність не вдалося досягти консолідації ні наявних сил, ні політичних партий, ні громадських ріхів. Тому проголошена у листопаді 1917р. Українська Народна Республіка не змогла захистити свою незалежність.

3. Заключна частина – 2 хв.

Підбиття підсумків заняття. Відповіді на питання. Завдання до дому.