Урок для учнів 7 класу на тему: «В. Симоненко - «лицар на білому коні» в українській літературі. "Лебеді материнства"»

 

Тема.  Василь Симоненко – «лицар на білому коні» в українській літературі. «Лебеді материнства»

 

Мета: поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях Василя Симоненка, проаналізувати поетичний твір «Лебеді материнства», звертаючи увагу на ідейно-художній та символічний зміст, жанр, образи; розвивати навички виразного читання ліричних творів, уміння аналізувати їх, логічно й зв’язно викладати свої думки; виховувати почуття любові до Батьківщини,  синівську вдячність і повагу до матері.

 

 Обладнання: виставка книжок із творами В. Симоненка, презентація про життєвий і творчий шлях поета, відео, ноутбук, проектор.

 

Міжпредметні зв’язки:  музика, образотворче мистецтво, кінематограф.

 

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

 

Хід уроку

І. Мотиваційний етап            (слайд 1)

1. Забезпечення емоційної готовності до уроку.

•  Учитель. Дорогі учні! Я рада вас вітати на уроці української літератури. Скажіть, будь ласка, якими ви хочете бути сьогодні на уроці? (Відповіді дітей.) Я ж бажаю вам бути наполегливими, старанними, уважними, творчими, щоб наш урок був цікавим і результативним.

 

2. Актуалізація суб’єктного досвіду       (слайд 2)

Від дня народження і до останньої хвилини

Є мить прекрасна – це життя людини.

По-різному йдемо життєвим шляхом:

Хтось пролітає непомітним сірим птахом,

Комусь доводиться пливти за течією,

А хтось горить яскравою зорею…

   Життєвий шлях людини… У кожного він свій. Дуже часто життя людини порівнюють з дорогою. Чому?

– Доберіть епітети до слова «життя», якщо мова йде про людину, яка «горить яскравою зорею». (Життя змістовне, безцінне, яскраве, величне…).

(слайд 3) «Спалахнув яскравою зорею» в українській літературі в першій половині 60-х років минулого століття поет-шістдесятник В. Симоненко. Навряд чи можна знайти серед біографій письменників долю яскравішу й трагічнішу, ніж життя Василя Симоненка. За свої 28 років він зробив і багато, і мало водночас. Багато, зважаючи на ту самобутню літературну спадщину, яку він залишив нащадкам; мало, з огляду на те, скільки поет ще міг зробити, якби не смерть, що забрала його в розквіті сил та творчої енергії.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Бесіда.

• Які твори В. Симоненка вам відомі з попередніх класів? (Казки «Подорож у країну Навпаки», «Цар Плаксій та Лоскотон»).
• Чим вони запам’яталися? (Цікавим напруженим сюжетом, своєю повчальністю).
• Чому твори Василя Симоненка є популярними й цікавими для сучасного читача? (Проблеми, які розкриває у своїх казках поет, є і сьогодні, тому твори письменника є актуальними для сучасного читача).
• Чим повчальні казки В. Симоненка? (Автор засуджує жорстокість, зло, песимістичний світогляд в образі царя Плаксія, а  підносить добро та оптимізм  в образі Лоскотона. А  в казці «Подорож до країни Навпаки»  автор вчить цінувати своїх батьків, допомагати їм, не лінуватися. Тому твори Василя Симоненка повчальні).

 

    Творчість Василя Симоненка витримала випробування протягом кількох десятиліть. Чим же бере за живе Симоненко? Простотою, щирістю вислову, глибоким проникненням у душу людини, в її зачарований світ, самобутньою образністю поетичної мови, патріотичним звучанням своєї музи.

    (слайд 4) Олесь Гончар зазначав: «Серед літераторів трапляються й такі,… чия творчість стає мовби часткою нашого буття, часткою повітря, яким ми дихаємо… Симоненко такого типу поет!»

    Його світлій пам’яті, його палкому і ніжному слову присвячений наш урок.

 

ІІІ. Оголошення теми й мети уроку.      (слайд 5)       

   Тема нашого уроку « Василь Симоненко – «лицар на білому коні» в українській літературі. «Лебеді материнства».

    Давайте замислимося, чому Василя Симоненка називають «лицарем на білому коні» і як це його характеризує.

 Асоціювання. Занотуйте  свої асоціації до словосполучення лицар на білому коні.

 «Лицар на білому коні»: благородний чоловік, сміливець, захисник знедолених, мужній воїн, патріот своєї землі, людина високих помислів…

 

Учитель. І все, що ви сказали, повністю відноситься до Василя Симоненка,   доторкнувшись до життєдайного джерела творчої спадщини якого,  ми збагатимо себе світлом високих почуттів, високістю прагнень і думок «витязя нової української літератури». Василь Симоненко — патріот, публіцист, лірик, казкар, майстер афоризмів — повертається до читачів. Йому притаманна риса, якої нам часто не вистачає: самоповага і надзвичайна повага до кожної людини, розуміння неповторності людського життя:

  Ми — це не безліч стандартних «я»,       (слайд 6)            

  А безліч всесвітів різних. 

 

ІV.Вивчення нового матеріалу

1. Розповідь про життя і творчість поета заздалегідь підготовленими учнями.

Народився поет 8 січня 1935 року в селянській сім’ї  в Біївцях Лубенського повіту на Полтавщині. Дитинство припало на роки війни, було важким, голодним, зростав Василь без батька, який залишив родину. Але хлопець ніколи не був обділений материнською любов’ю та ласкою. Допомагали дідусь та бабуся, які любили свого кмітливого онука. Дідусеві присвятив сердечного вірша «Дід умер» та «Дума про діда».

Від матері, Ганни Трохимівни, та діда Федора малий Василько брав перші уроки життя, уроки доброти, любові, невтомну жагу знань. Дід був неписьменним, не ходив до школи, але самостійно навчився грамоти, багато читав, розповідав онукові про минуле, давав корисні поради Василеві.

Писати хлопець почав ще у шкільні роки, писав вірші для шкільної стіннівки.

До школи дорога була не близька – 9 км. Мати згадує: «Повоєнні роки були люті й сніжні. А пальто у Васі – пошарпане, чоботи – діряві. Тільки ніколи, ні разу він не запізнився на урок. Було, питаю його: «Важко тобі, Васю?..» А він весело відказує: «Та чого там важко? Доки дійду до школи, то всі уроки повторю, а як назад вертаюся, то всі пісні переспіваю».  (слайд 7, 8)            

     У 1952 році Василь Симоненко вступив на факультет журналістики Київського університету імені Т.Шевченка. Студентське життя було багате на дружбу на мрії про майбутнє. У роки навчання Симоненко продовжує писати, але з друком своїх творів не поспішає. Згодом почав активно працювати в університетській літературній студії, де його обрали старостою.

   По закінченню університету Василь працює в газетах Черкащини. Його замітки, нариси, репортажі, статті  відзначалися глибоким змістом та гостротою, безкомпромісністю, а це не завжди подобалося начальству.            

    Перша збірка поезій «Тиша і грім» дійсно була громом серед застійного болота брехні, підлабузництва, кар’єризму. (слайд 9-11) . Інших своїх збірок поет так і не дочекався, слава та визнання прийшли до нього набагато пізніше, серед них і Державна премія ім. Тараса Шевченка.

   Щоденниковий запис 22 липня 1963 року: «Мабуть, почалося моє згасання. Фізично я майже безпорадний, хоч морально ще не зовсім виснажився. Думаючи про смерть, не почуваю ніякого страху,можливо, це тому,що вона ще далеко? Дивна річ: я не хочу смерті, але й особливої жадібності до життя не маю. Десять років для мене – більше, ніж достатньо».

    Доля розпорядилася інакше. Менше як через 5 місяців, об 11 годині вечора 13 грудня 1963 року, на лікарняному ліжку в Черкасах навіки зупинилося Симоненкове серце.        (слайд 12)    

 

(Відео «Живий голос В. Симоненка «Що я можу сказати про себе…») (слайд 13)    

 

Учитель .

    Короткою була життєва дорога В. Симоненка, але ніколи не зупиниться дорога в людське безсмертя, де буде звучати заповіт: «Можна все на світі вибирати,  сину, вибрати не можна тільки Батьківщину».               

    Одним із найпопулярніших віршів Василя Симоненка, який став справжнім поетичним шедевром, є його «Лебеді материнства».

 

2. Ідейно-художній аналіз поезії «Лебеді материнства»

 

Звучить аудіозапис поезії (слайд 14)    

1. Бесіда.

•                   Чи сподобався вам вірш? Які емоції він у вас викликав?
•                   Які картини виникли у вашій уяві, коли ви слухали поезію?

 

2. Словникова робота.      (слайд 15)    

• Лиман – затоплене морем розширене гирло ріки, відокремлене від моря.
• Мавка – міфологічна істота жіночої статі, яка здебільшого мешкає в лісі.
• Марево – 1) щось уявне,що здається реальним; 2) оптичне явище в атмосфері, пов’язане з виникненням уявних зображень.

 

3. Особливості назви поезії

Проблемне запитання:       (слайд 16)    

•   Чому письменник дав саме таку назву поезії? Чому не «Лебеді батьківства» або «Батьківські дороговкази»? (Мати – найдорожча у світі людина. Їй несе людина болі й радощі, сумніви й успіхи, помилки й гріхи. З нею хочеться порадитись, поділитись турботами, покаятись їй у гріхах. І хіба може бути присутній при цій сповіді хтось третій? Бодай навіть брат, сестра, чи батько? Ні – з матір’ю на самоті. Такою була для Василя, як ви зрозуміли, мама, Ганна Федорівна Симоненко-Щербань. Людина з щирою поетичною душею, закохана у народну пісню, передала все це синові, виховувала його за мудрими заповідями народної педагогіки. Саме образ мами є основним у творі).

   Назва поезії романтична. В.Симоненко знайшов яскраві образи, щоб передати силу любові до Батьківщини, до рідної української землі. Почуття патріотизму – найсвятіше почуття людини. Кожен із нас любить землю, де він народився, виріс, мову, вперше почуту з уст матері, вулицю, на якій зростав. Любить сильно, щиро. А от знайти слова, щоб висловити любов, - важко. В.Симоненко знайшов такі слова. Він зумів передати у поезії глибину любові до рідної матері, й любов до прекрасної неньки нашої – України у простих і щирих словах).

 

4. Виразне читання поезії учнями ланцюжком
5.  Опрацювання змісту поезії за запитаннями

Перевірка сприйняття  тексту (фронтально)

1. У якій формі побудований вірш? (Монолог матері, звернення матері до сина, напутнє слово матері до сина)
2. Про який вибір ідеться в поезії? (Вибір життєвого шляху)
3. Який твір за жанровою своєрідністю нагадує поезія «Лебеді материнства»?

(Колискову)

4. Про що співає мати дитині? (зачитати  7- 14 дворядки). Що мала на увазі жінка під «приспаними тривогам»?
5. Яке значення для кожного з нас має батьківська хата?
6. У яку дорогу має вирушити син, коли виросте? (У життєву)
7. Від чого застерігає мати свою дитину?

 

8) Інтерактивна вправа «Мозковий штурм».      (слайд 17)         

•   Сформулюйте тему твору.  (Материнська любов до дитини, турбота за її долю).     

•   Яка ідея твору? (Уславлення материнської любові, яка буде супроводжувати її дитину протягом життя).
•   У яких рядках виражається основна думка вірша?

(«Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не  можна тільки Батьківщину»).

•   А як називається пісня, яку співає мати над колискою немовляти? (Колискова)

Вчитель: Отже, вірш-пісня написаний у жанрі колискової.

•   У чому оригінальність побудови (композиції)?

(Вірш можна умовно поділити на дві частини. Перша частина закінчується словами: «лоскотали марево золотим сузір’ям».

Початок  поезії  подібний до народної колискової, любляча мати вимріює щасливу долю своїй дитині. Тут чується перегук з народними побажаннями добра, любові, щастя. Поет зібрав золоті розсипи із рідної мови - образні словосполучення(епітети, метафори, порівняння), вдихнув у них таку магічну силу, ми  проймаємося тим дивовижним казковим світом).

•   Про що друга частина поезії ?

(Палка материнська молитва піснею злітає в темно-синє вечорове небо аж до зір – до самого Бога, прохаючи щастя-долі своїй дитині.

Та виросте син, і життя поставить перед ним нові вимоги.

Але за сином завше будуть мандрувати «очі материнські і білява хата.»У ній непомітно образ матері переростає в образ України, що теж схилилася над колискою улюбленого сина, бажає йому добра, але водночас повчає і хоче застерегти).

•   В чому ж ця пересторога ? Знайдіть у тексті ці рядки.

 

6. Робота в групах

1-а група. Симолічні образи поезії        (слайд 18)                

1.      Пригадайте, що таке символ?

 (Символом називають умовне позначення якогось предмета, поняття чи явища. Символи можуть бути різні: державні, художні, наукові, народні, фольклорні та інші)

2.      Які образи-символи є в поезії? Поясніть їх роль. Скористайтесь словничком-ключем.
3.      Що вам відомо про лебедів-птахів? Чому, на ваш погляд, поезія має таку  назву?

У творі є буквальний і символічний зміст. Слів-образів, що мають символічне значення, багато. Вони сприяють розумінню тексту.

Лебеді — символ чистоти, милосердя, Діви Марії. Тобто у вірші це — птах матері.

Зорі — присутність божества, ангела-посланця Бога, надія. Оскільки у християнстві зорі означають божественне благе ставлення, то вданій поезії мова йде про благе ставлення Бога до дитини.

Лимани (вода) — символ народження; символ мінливого людського життя.

Мати є символом усіх духовних речей. «Материнська добра ласка в неї за плечима»: мати — джерело духовності, усього доброго і ніжного.

Півень у праукраїнців вважався передвісником зорі, а отже, пробудження життя.

Національна символіка ( верби і тополі) постає надійним оберегом українців, хоч би де вони опинилися, навіть якщо на чужину їх закинула доля.

 

2-а група. Художні особливості вірша            (слайд 19)                              

•            Знайти художні засоби (епітети, метафори, уособлення і т.д.), які використав автор у  поезії.

 

(У вірші багато різних зображувальних засобів. Надзвичайно яскраві епітети. Письменник чимало застосовує уособлень і метафор)

•        «Заглядає в шибу казка сивими очима». Це уособлення.
•        «Завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата». Дане уособлення застосоване поетом, щоб довести, що мати завжди поруч з дитиною, відчуває її проблеми, готова допомогти. Та й спогади про рідний дім, близьких людей постійно з людиною.
•        Таке ж значення має і уособлення «прийдуть з України верби і тополі, стануть над тобою, листям затріпочуть».
•        «Темряву тривожили криками півні». Це метафора. У ній образно письменник каже, що дитину захищають сили добра — «півень» — від сил зла, «темряви».
•        метафора «танцювали лебеді в хаті на стіні. Лопотіли крилами і рожевим пір'ям» підкреслює, що в стінах рідної домівки дитина може сподіватися на підтримку і добро.
•        Порівняння «лебеді, як мрії».)

 

3-я група. Багатство мовних особливостей представлене різними фігурами мови.  (слайд 20)                              

•        У вірші чимало риторичних звертань: «припливайте до колиски, лебеді, як мрії, опустіться, тихі зорі, синові під вії». Звертання вжиті у множині, перше непоширене, друге поширене. Надає мові виразності.
•        Двічі у тексті вживається звертання «сину». Воно більш конкретне. Називає не просто сина, а дитину — батькову, дитину України.
•        Звукова анафора «в» — «виростеш», «вирушиш», «виростуть» — підкреслює майбутній час, те, що чекає на дитину.
•        Алітерація звука «р» у фразі «темряву тривожили криками півні» передає крик півня.
•        Алітерація звука «л» у фразі «лопотіли крилами і рожевим пір'ям, лоскотали марево золотим сузір'ям» надає просторовості, уяви польоту.
•        Градація «друзі» — «дружина» — «Батьківщина»; «друг» — «по духу брат» — «мати». Підсилюється створене враження морального вибору, яке є в кожної людини.
•        Заперечення «вибрати не можна тільки Батьківщину», «не можна рідну матір вибирати» експресивно виражає в розповідному реченні неможливість даної дії.
•        Уміло застосована інверсія в кількох реченнях сприяє виграшності слів, які опиняються в кінці речення. «За тобою завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата». «...Прийдуть з України верби і тополі». «Будуть тебе кликать у сади зелені хлопців чорночубих диво-наречені».)
• Знайдіть і зачитайте повтори у поезії. Яка їх роль? (Автор наголошує, що саме в цих рядках основне смислове навантаження)
•     Чим і чому відрізняються повторювані  рядки? Чому останній звучить

 саме так? («Можна вибирати друзів і дружину» - автор називає конкретних людей, яких у житті можна обрати для себе. В останньому двовірші – узагальнене звучання, тобто обирати можна матеріальне й нематеріальне, спосіб життя, визначати, що є головним, а що другорядним, але є те, що дається людині від народження).

 

3. Інтерактивна вправа «Мікрофон».

- Чому саме останні два рядки вірша «Лебеді материнства»  викарбувано  на могилі поета в Черкасах?

-  Чи актуальна нині поезія В. Симоненка?

 

Слово вчителя.

     Знамениті  «Лебеді материнства» В. Симоненка  - своєрідний гімн синівської любові, патріотизму. Частина цього твору згодом стала піснею, музику до якої написав Анатолій Пашкевич.        (слайд 21)                                

 

(Перегляд  відеокліпу «Виростеш ти, сину…»).  (слайд 22)   

 

 

                          

Бесіда.

- Порівняйте текст вірша і пісні. Чому саме слова з другої частини поезії, на вашу думку, стали піснею?

- На чому акцентується увага в поезії і в пісні?

 

V. Закріплення вивченого

«Незакінчене речення»           (слайд 23)   

• « Я поглибив свої знання про…» (про ліричного героя, образи символи, біографію письменника…)
• «Я вмію …»  (виразно читати і аналізувати поезію)
• « Я можу в поезії визначити…» (художні засоби, образи – символи…)

 

VІ. Підсумок уроку

1. Заключне слово вчителя.           (слайд 24)   

Двадцять вісім – це дуже мало.

Двадцять вісім – це наче й не жив.

І поклали поета в хмари –

І до хмари немає стежин.

    Так про Василя Симоненка сказав дніпропетровський поет Анатолій Кравченко.

     І за ці 28 років – поезії, казки, новели, статті. Досконалість, ніжність, краса, вишуканість мови – це риси його письменницького стилю, які роблять Симоненка близьким і зрозумілим кожному з нас.

    Хочу завершити наш урок віршем Василя Бута, директора середньої школи на Полтавщині, у якій навчався В.Симоненко.

Свій шлях у всіх колись кінчається,

І майже кожному до ніг кладуть вінки.

Одні жили, помруть і забуваються,

А інші пам'ять залишають на віки.

На їх могилах виростають бур'яни і квіти,

Бо тіло тлінне, та душа жива,

І для народу вічно будуть жити —

їх пам'ять, совість і палкі слова.

Ти знав тоді, якщо тебе не буде,

То в кожнім слові кожного вірша —

Живий поет, поки живі є люди,

Бо в кожного із нас живе твоя душа.

І хоч землею стисло тобі груди,

Та голос твій лунає звідтіля:

«Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Поки живий він буде — житиму і я».

 

2. Оголошення оцінок

 

VІІ.  Домашнє завдання

1. Вивчити напам’ять вірш В.Симоненка «Лебеді материнства».
2. Усний твір «Моє знайомство з Василем Симоненком».
3. Ілюстрація за поезію (за бажанням)