Урок до Дня Пам'яті та примирення в Україні

Урок Пам’яті

9 – 11 класи

Тема: Ціна Перемоги.

Мета: висвітлити для учнів “ціну” війни – реальні людські та матеріальні втрати України в результаті Другої світової війни; наголосити на внеску України в перемогу антигітлерівської коаліції над нацистською Німеччиною та її союзниками; звернути увагу на участь українців у арміях та військових формувань інших країн; сприяти формуванню кожного учня/учениці  як особистості, яка усвідомлює свою належність до Українського народу, сприймає війну як складний суспільно-політичний процес, протистояння між країнами, народами, поглядами, але завжди – як лихо, як руйнівний процес, що дорого коштує кожному громадянину й руйнує економіку, культури держав та долі звичайних людей.

                                                                                 Перемога – ціни не має

                                                                                 Різні долі, вона – одна.

                                                                                 Але час таки віддаляє

                                                                                 Рідні лиця та імена…

Зміст уроку

І. Організація класу до уроку.

Створення позитивного емоційного настрою. Звучить спокійна мелодія. Хвилина фантазії…

Учитель

  Закрийте очі. Уявіть собі, що ви виходите з лісу на зарослий високою травою луг і ваше серце переповнюється радістю: стільки тут всіляких кольорів, схожих на святковий хоровод. На зеленому луці біліють ромашки, жовтіють кульбаби, квітнуть волошки. Навколо цих квітів літають бджоли, метелики, жуки, стрибають коники, а в безкрайньому небі співають птахи. У степу стелеться запашний аромат польових квітів...

  На землю опускаються сутінки… і настає ніч… Поступово зоряне небо стає рожевим, і сонечко вмившись у ранковій росі, готується подарувати Землі своє тепло і світло… Це була звичайна неділя 22 червня. І раптом - війна...

  Усе поникнуло, пішло кудись у минуле перед цим словом. Відразу для мільйонів людей зруйнувалися всі плани на майбутнє -  канікули, іспити, весілля. Усе життя перекинулося. Мирний день відпочинку обернувся довгими роками страждань. Чорною тінню фашистської напасті, димом пожеж, смертю і руїнами обернувся для всього народу цей день.

  Задумайтеся! Як це жахливо - один народ вбиває інший! Людина вбиває людину, вигадує  тортури, винаходить зброю, знищує і знищується. Заради чого? По якому праву були порушені закони Конституції, Заповіді Біблії, основи людської моралі???

22 червня 1941 року, о 4 годині ранку, коли вся наша країна спокійно відпочивала від денних турбот, фашистська Німеччина, без оголошення війни,  по-варварськи, віроломно напала на нашу Батьківщину.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель

Як ви думаєте, чи потрібно згадувати про Велику Вітчизняну війну, про ті жахи і страждання, який пережив наш народ?

(відповіді учнів)

Учитель

«Те, що дехто намагається зобразити як «російську сла­ву», було перш за все українською війною. Жодна Європейсь­ка країна не постраждала більше від глибоких ран, нанесе­них своїм містам, своїй промисловості, сільському господар­ству, людській силі, як Україна!»

Едгар Сноу (американський журналіст)

Сьогодні на уроці ми з вами спробуємо визначити: якою ж була ціна Перемоги для України.

ІІІ. Основна частина уроку.

 

Складання асоціативного куща

ВІЙНА

Горе, біль, смерть, розчарування, крик, шум, сирена, постріли, страх героїзм, подвиг…

 

Учень 1

За Батьківщину у боях вмирали

Однаково – дорослі і малі.

За довгі роки ще не розшукали

Усіх могил солдатських на землі.

Мій світлий зір в верхів’я лине

Моє коріння в глибині.

З тобою роде мій орлиний

Іду дорогами війни.

Учень 2

Ціна Перемоги – то правда гірка

За право свободи – розплата така

Ціна Перемоги – це постріл гармат

Криваві дороги і вбитий солдат

Ціна Перемоги – це смерть вояка

Це болі, тривоги, це – доля гірка

Ціну Перемоги – і через роки

Не знають народи й самі вояки.

Розповідь учителя. (супроводжується презентацією)

Війна — це завжди лихо не тільки для цілого народу, але й для кожної людини. Війна змінює життя, примушує переоцінити цінності, показує сутність кожної людини окремо.

1 вересня 1939 року почалася Друга світова війна.

 Це була одна з найбільш жорстоких воєн в історії. Нема в Україні жодної сім’ї, якої б не торкнулася ця війна. Усі українці повстали на боротьбу проти німецьких загарбників. Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 року нападом Німеччини, очолюваної Адольфом Гітлером, на Польщу. Це був початок війни, що ввійшла в історію як Друга Світова. Гітлер планував захопити спочатку Європу, а потім й увесь світ. Це був початок війни, що ввійшла в історію як Друга Світова. 17 вересня 1939 року радянські війська увійшли на територію Західної України, що перебувала під владою Польщі. 1940 року СРСР приєднав Буковину і Бессарабію, що перебували у складі Румунії.

До весни 1941 р. гітлерівська Німеччина завоювала практично всю територію Європи і наблизились до кордонів СРСР. Сталін і радянське керівництво запевняли народ, що війни не буде. Ще в серпні 1939 року між Німеччиною і Радянським Союзом було підписано договір про ненапад на 10 років. Але 22 червня 1941 року Німеччина без попередження напала на СРСР. Наступ розпочався о четвертій годині ранку. Ще не встигло зійти сонце, як на світанковому небі з’явилися сотні німецьких літаків. Вони несли смерть на будинки, де ще спали люди. Почалася Велика Вітчизняна війна.

У перші дні війни Радянська армія не змогла встояти проти потужного наступу німців і почала відступати. Уже через два тижні ворог наблизився до столиці України і розпочалась 72 денна оборона Києва.

До середини 1942 року вся територія України опинилась під окупацією. Але населення розпочало свою боротьбу проти нацистів. На окупованих територіях було створено рух Опору — антифашистський рух. Виникають партизанські загони, підпільні організації. Ліси стали надійною домівкою партизанів, які нападали на окупантів, визволяли полонених, пускали під укіс ворожі поїзди, нищили німецьку техніку. Особливо успішно діяли партизанські з’єднання С. Ковпака, О. Сабурова на Чернігівщині, а партизанське з’єднання під командуванням О. Федорова — на Сумщині.

 Восени 1942 року в лісах Волині була створена Українська повстанська армія (УПА). Загони УПА воювали на два фронти: проти німецьких окупантів та проти радянських військ і партизанів. Вони не бажали бачити на українській землі ні фашистів, ні радянської влади.

У середині 1943 розпочався контрнаступ Червоної армії на території України, проте боротьба за звільнення наших земель тривала понад рік. Лише 28 жовтня 1944 року територія України була повністю звільнена від ворога. Велика Вітчизняна війна завершилася капітуляцією Німеччини 9 травня 1945 року.

Але давайте ж пройдемо із солдатом дорогами війни, подивимося на події його очима, переймемося його тривогами, мужністю, вірою в Перемогу.

Відкритий мікрофон

Учні зачитують листи солдатів до своїх рідних

Учень 1

Отже, початок літа сорок першого…

«Особливо красива природа на Полтавщині. У густих садах біліють охайні хатинки. Зараз ми в трьох кілометрах од Порицького. Мене зарахували стрільцем» - пише додому сьомого червня 1941 року  вісімнадцятирічний червоноармієць К. Ф. Корольов. 22 червня 1941 року він загине, захищаючи український кордон.

Олекса Борканюк, Герой Радянського Союзу в кінці вересня 1941 р. писав:

«Буде це тяжка і затяжна війна. Вирве вона чимало людських життів і принесе чимале опустошення. Врешті – решт Перемога буде нашою»

В лютому 1942 року його було заарештовано і страчено.

 

Учень 2

«Навіть якщо й загину, я не один – за мною мільйони. І день кари настане. Ворога буде знищено. Очиститься земля, зацвітуть сади, і зеленню хлібів вкриються поля, і піднімуться міста з руїн, згарищ… Ми безсмертні у своїй славі. І в час дозвілля, згадуйте нас – якими ми були.»

Ці слова лейтенанта М. Михайлова написані у вересні 1943 року, ніби звернені до кожного з нас.

А ось рядки з передсмертного листа дружині керівника однієї з підпільних організацій на Донбасі, колишнього шкільного вчителя С. Матьокіна:

«Я завжди був готовий віддати своє життя… Умру спокійно і мужньо… Поясни всім дітям. Прощавайте.»

Учень 3

Далеко від Полтавщини довелося воювати танкісту П. Федоренку. Відзначився в боях на Північному Кавказі, потім у складі танкового полку РГК брав участь у прориві та знятті блокади Ленінграда. Двічі тяжко поранений, він свято вірив у кохання своєї єдиної. В 1943 році писав:

«Ти не уявляєш, яке велике кохання до тебе породила ця війна… У жарких боях живий вірою в твоє велике кохання. Ця віра рятує мене від ворожих снарядів.»

«Працюй натхненно, донечко, будь відмінницею. Це принцип твого тата, який ти мусиш з честю продовжувати»

Так писав дочці у грудні 1942 року тоді ще командир корпусу, генерал І. Черняховський. До кінця війни бойовий досвід дозволив йому очолити фронт, провести низку операцій, неодноразово відзначитися особисто. Двічі Герой Радянського Союзу, генерал армії І. Черняховський загинув у лютому переможного 1945 року. Не дочекалися рідні свого чоловіка і батька, так, само, як мільйони інших солдатських родин не дочекалися своїх близьких.

 

Учень 4

Типовою є доля Миколи Руденка. Уродженець Полтавщини, він на фронті з 22 червня 1942 року. Лейтенант, зв’язківець, учасник оборонних боїв в Україні, зокрема в рідній Полтавщині, вирішальних битв Великої Вітчизняної війни – Сталінградської, Курської. Він повернувся на Батьківщину, форсував Дніпро, визволяв Полтаву та інші міста України, доклав зусиль до свободи народів Польщі і Чехословаччини. У переможному травні 1945 року, він писав матері:

«Поздоровляю з Перемогою! Війну закінчено, ми перемогли, німців розбили, а я, як бачиш, пройшов усю війну і залишився живим. Чекай у гості. Зі мною більше нічого не станеться, приїду.»

Розповідь учителя(супроводжується презентацією)

 Друга світова війна для України не обмежувалася лише бойовими діями та окупацією її сучасної території, але й включала участь українців у бойових діях на всіх воєнних театрах.

 Для України Друга світова війна – національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі імперські інтереси і часами вбивати інших українців. Солдати Радянської армії (понад 6 млн) та вояки УПА (понад 100 тис.), українці і вихідці з України, які перебували у військових з’єднаннях інших держав: Польщі (120 тис. у 1939 р.), США (до 80 тис. у 1945 р.), Канади (до 45 тис. у 1945 р.), Франції (до 5 тис. у 1940 році). З різних причин українці воювали і по інший бік: у військах Німеччини (від 600 осіб у 1939 році до 250 тис. у 1941-45 рр.), Румунії (24 тис.), Угорщини (до 20 тис.), Словаччини (до 2 тис.), Хорватії (1,5 тис.).

 Мільйони людей в усьому світі знають про звіряче обличчя фашизму з книг, документальних та художніх фільмів. Все менше залишається тих , хто пам'ятає злочин фашистів зі свого трагічного досвіду.

На окупованій території гітлерівці знущалися над мирним населенням та військовополоненними. Вони масово розстрілювали жителів міст і сіл, не жаліючи ні старих, ні малих, піддавали нелюдським тортурам полонених солдатів і офіцерів, партизанів, підпільників, тисячами примусово вивозили працездатних громадян на каторжні роботи до Німеччіні, руйнувалі пам'ятники національної культури, житлові будинки, підприємства, розкрадали майно громадян та загальнонаціональні цінності. Ідеологи фашизму проповідували надуману расову теорію про вищість арійської раси - раси господарів, покликаних керувати іншими народами.

Люто ненавиділи фашисти Радянських людей, слов'янські народи - поляків, білорусів, українців, росіян. Розроблялися і виконували плани масового фізичного знищення, поневолення тих, хто залишився живим.

Техніка знищення населення окупованих країн булу садистською, сягнула небачених розмірів. Гітлерівці вкрили Європу павутиною похмурих катівень, організовували жахливі "фабрики смерті". Кров холоне в жилах при згадці про такі табори смерті, як Дахау, Освенцім, Майданек, Бухенвальд, Заксенхаузен та подібні їм, в яких по-звірячому закатовано й знищено декілька мільйонів чоловік. У концтаборі недолюдки творили злочини, яких історія людства досі не знала. Людей катували, практикували на них досліди, труїли газом, спалювали в крематоріях. Тільки на окупованій території СРСР фашисти замучили й знищили близько 10 млн. мирних жителів, в тому числі жінок, дітей, людей, похилого віку.

  Прямі людські втрати України у Другій світовій війні становлять 8-10 млн. осіб, економічні – 285 млн тогочасних рублів. Разом з тим, Друга світова війна відкрила для українців руйнівну “силу” обох тоталітарних режимів. Всім відомі злочини нацистів на окупованих територіях України (Голокост, розстріли мирного населення, спалення сіл). Разом з тим довгий час замовчувались численні злочини комуністичного режиму на нашій землі. Серед яких – розстріли політичних в’язнів у Західній Україні в червні-липні 1941 року, знищення центру Києва восени 1941 року; підрив Дніпрогесу і знищення в Одесі поранених червоноармійців, скинутих в море разом із санітарними машинами тощо. Із Україною також пов’язане і завершення війни. 2 вересня 1945 р. генерал Кузьма Дерев’янко від імені СРСР приймав беззастережну капітуляцію Японії. 714 міст та 28 тис. сіл України було перетворено в руїни і згарища. 1418 днів і ночей ішли воїни вогняними дорогами війни. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття. Все витримали і перемогли.

Перегляд уривку з документального фільму “Війна. Український рахунок”

Учитель

Давайте згадаємо хвилиною мовчання всіх тих хто воював за мир на землі.

Хвилина мовчання…

Учень

Нашу пам'ять обпалює вічний вогонь

Де граніти, і зелені повінь.

До священного, чистого світла його

В день весни ми приходим на сповідь.

Вітер Вічний вогонь гойдає,

І печаль, і пісні, і сміх…

Всіх полеглих ніхто не знає,

Пам’ятають усіх!

Бесіда

Учні демонструють малюнки на тему “Життя заради України: нам є чим пишатися (1939–1945)”, та пояснюють своє бачення Перемоги.

Учитель

74 років триває урочистий похід людської Пам’яті – до братських могил і обелісків, до порослих травою окопів, до пам’ятників і музеїв… 74 років нашій Перемозі…

Але, на жаль, страшне слово – війна, знову стало реальністю для України… Вже п’ять  триває війна розв’язана Росією на Сході нашої Батьківщини… Кримський півострів окупований агресором. Тисячі вірних українських синів віддають своє життя, заради того, щоб над усією Україною було мирне небо. Цього року свято Перемоги – це зустріч поколінь: ветеранів війни, воїнів УПА та сучасних героїв – воїнів АТО. Це свято Пам’яті та Примирення. Це свято надії і віри.

Учень

Всміхається сонце природі

І з ранком новим кличе в путь

А десь там далеко на Сході

Солдати всю ніч не заснуть

У них у руках автомати

А в серці є мрія одна

Ступити до рідної хати

Коли закінчиться війна

Колоситься нива хлібами

Та серце частенько болить

Що мирне небо над нами

А в когось будинок горить

Учень

Немов смолоскип серед ночі

Палає величний Донбас

І в когось закрилися очі

В обірваний пострілом час

Стрічають зелені Карпати

Своїх українських синів

Їх не дочекалася мати

 І стільки несказаних слів

У серці всього народу

 Є мрія - одна на всіх

Щоб Бог дарував нам свободу

І чувся дитячий сміх

Щоб знов колосилася нива

А в серці любов жила

Й країна моя щаслива

Забула слово "війна"

Учитель

Змінилися і символи Перемоги.

Учень

Квітка маку в українські традиції

В українській міфології мак має дуже багато значень. Це символ сонця, безкінечності буття й життєвої скороминущості, пишної краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від нечистої сили, а також хлопця-козака, крові, смерті. В останніх з перелічених значень квітка часто згадується в українських народних піснях та думах, особливо козацької доби: «Ой, з могили видно всі долини, – сизокрилий орел пролітає: стоїть військо славне Запорізьке –  як мак процвітає...». У відомій пісні «Ой, ти, Морозенку, славний козаче», мак згадується поруч зі смертю козака: «…Обступили Морозенка турецькії війська. По тім боці запорожці покопали шанці; Ой, впіймали Морозенка у неділю вранці. Ой, недаром ранесенько той мак розпускався, – Ой, уже наш Морозенко у неволю попався…». Образ маку нерідко символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну.

З народної творчості мак як символ пов'язаний із війною та військом перейшов у художню літературу. В Івана Франка:  «Гей, Січ іде, красен мак цвіте! Кому прикре наше діло, Нам воно святе». Легенду про мак обробив Михайло Стельмах у творі «У долині мак цвіте»: «…Ординці воїна скришили, на землю впало тіло біле і, наче зерно, проросло, а влітку маком зацвіло…». Одна з героїнь присвяченого Другій світовій війні роману Олеся Гончара «Прапороносці» гине в долині червоних маків.

Учень

Мак як символ пам'яті у світі

Появу цього символу пов'язують з віршам двох людей: канадського військового лікаря Джона Мак Крея та працівниці Християнської асоціації молодих жінок Мойни Майкл. Перший під враженням боїв у Бельгії у 1915 р. написав твір «На полях Фландрії», що починався словами: «На полях Фландрії розквітли маки/Між хрестами ряд за рядом». Друга 1918 р. написала вірша «Ми збережемо віру», в якому обіцяла носити червоний мак в пам’ять про загиблих. Саме Мойні Майкл в листопаді того ж року причепила червоний шовковий мак на пальто. У 1920 р. Національний Американський легіон прийняв маки в якості офіційного символу, а у 1921 р. червоні маки стали емблемою Королівського Британського легіону. В Польщі червоні маки є символом перемоги 11-18 травня 1944 р. Другого корпусу ген. Андерса в боях за гору Монте - Кассіно в Італії. Приспів до популярної військової пісні того часу починається словами «Червоні маки на Монте - Кассіно/Замість роси пили польську кров».

ІV. Підсумки уроку.

Учитель

Червоний мак як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі. Поруч з квіткою розміщено дати початку і закінчення Другої світової війни та гасло. Минулорічним було «Ніколи знову». Цього року за нагоди 70-тої річниці перемоги над нацизмом  нове гасло: “Пам'ятаємо. Перемагаємо”.

 Ми пам'ятаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна. Ми пам'ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями об'єднані нації. Ми пам'ятаємо, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам'ять робить нас сильнішими. Вона — запорука неминучості нашої перемоги сьогодні.

Перегляд відеоролика «Ніколи знову»